Вирок № 95188771, 26.02.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1117/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судового засідання Коваль В.А.

з участю прокурора Дрозда Я.Й.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисників Косендюка Я.А., Русенко Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка -Бузька Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140350001076 від 07.08.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки м. Львова, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, не працюючої , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за наступних обставин: 18 листопада 2015 р. близько 13:00 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою та в групі осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою вчинення крадіжки, шляхом зламу циліндрового механізму врізного замка, проникли в приміщення квартири ОСОБА_4 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , звідки таємно та з корисливих мотивів, вчинили крадіжку золотих виробів загальною вагою 26,96 грам, срібний перстень вагою 7,55 грам, ноутбук марки "Леново" вартістю 10 000 грн., планшет марки "Самсунг Гелексі" вартістю 3500 грн., фотоапарат марки «Кенон А2500» вартістю 3000 грн., грошові кошти в сумі 800 грн. та 5 доларів США, що станом на 18.11.2015 згідно офіційного курсу НБУ становить 118,85 грн., чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 32022,60 грн.,а тому її дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,а саме таємне викрадення чужого майна(крадіжка) ,поєднана з проникненням у житло,вчинена за попередньою змовою, групою осіб.

Цього ж дня, 18 листопада 2015 р. близько 14:00 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом зламу циліндрового механізму врізного замка, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_2 ,яка належить ОСОБА_5 , що знаходиться в АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали грошові кошти у сумі 1000 грн. та одну пару чоловічого зимового взуття, чорного кольору вартість яких зі слів потерпілого ОСОБА_5 становить 800 грн. Своїми діями ОСОБА_1 за попередньою змовою у групі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1800 грн.

Вищевказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно,поєднана з проникненням у житло,за попередньою змовою групою осіб.

За приписами ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проведено лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

В ході судового розгляду у пред`явленому органом досудового слідства обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1 винною себе не визнала, вказавши при цьому, що вона не вчиняла крадіжок. Дала суду покази про те, що 18.11.2015 разом із ОСОБА_2 ,з яким перебувала у дружніх стосунках поїхали до його друга у м. Радехів, для того, як їй пояснив ОСОБА_2 , щоб забрати кошти. Разом із ними також поїхав знайомий ОСОБА_6 , з яким вона до цього дня знайома не була. Приїхавши у м. Радехів, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зайшли у житловий будинок ,вона залишилась у машині. Першим у будинок зайшов ОСОБА_2 та через декілька хвилин подзвонив ОСОБА_3 та сказав щоб той йому допоміг, після цього ОСОБА_3 також зайшов у під`їзд будинку. Вона весь цей час перебувала у машині та розмовляла із своєю матір`ю по телефону,натомість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона не телефонувала. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_7 повернулись сіли у автомобіль та поїхали у смт. Добротвір. ОСОБА_7 сказав, що йому потрібно заїхати до родичів. У смт. Добротвір вона разом із ОСОБА_3 сиділа у машині під будинком. ОСОБА_2 зайшов у будинок та через деякий час повернувся сів у автомобіль та всі разом поїхали у напрямку Львова, де по дорозі їх автомобіль зупинили працівники поліції. Вказала, що крадіжок вона не вчиняла, з автомобіля не виходила та їй не було відомо про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли крадіжки з квартир.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 дав показання про те, що ОСОБА_8 знає близько п`яти років та у них були дружні стосунки. 17.11.2015 року у м. Львові по вул. Пасічній зустрілись із ОСОБА_1 та провели всю ніч у кафе .Зранку по вул. Топольній у м. Львові забрали ОСОБА_3 , якого він знав давно та разом автомобілем марки ВАЗ 2106 поїхали у м. Радехів. Він сидів за кермом автомобіля ОСОБА_1 сиділа спереду на пасажирському сидінні, ОСОБА_3 сидів позаду. Приїхавши у м. Радехів він зайшов у під`їзд будинку виламав серцевину замка у дверях квартири, після цього подзвонив до ОСОБА_3 та разом із ним вчинив крадіжку речей. Повернувшись сіли в автомобіль та поїхали у смт. Добротвір Кам`янка -Бузького району Львівської області. Він сказав ОСОБА_8 що йому потрібно заїхати до родичів. Приїхавши у смт.Добротвір він зайшов у під`їзд будинку,взламавши врізний замок викрав 1000 гривень після цього повернувся в автомобіль. Під час вчинення ним крадіжки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 знаходились у автомобілі. Після цього по дорозі до Львова їх затримали працівники поліції. ОСОБА_8 не знала про те, що він вчиняв крадіжки, вона про це його не запитувала та перебуваючи в дорозі вони про це не розмовляли.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зустрічались і він знав ОСОБА_1 як дівчину ОСОБА_2 . 18.11.2015 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поїхали у м. Радехів. ОСОБА_2 першим зайшов у квартиру він залишився із ОСОБА_1 в машині після чого ОСОБА_2 подзвонив до нього та він піднявся у квартиру звідки з ОСОБА_2 вчинили крадіжку. ОСОБА_1 залишалась у машині. Після цього вони поїхали у смт. Добротвір. Він заснув та з машини не виходив. По дорозі до Львова його розбудили працівники поліції, які зупинили автомобіль. У нього не були нічого спільного із ОСОБА_1 під час попередніх допитів він вказував про те, що ОСОБА_1 була разом із ними, однак ніколи не давав свідчень, що ОСОБА_1 вчиняла злочини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав про те, що йому нічого не відомо з приводу вчинення крадіжок 18.11.2015 року у м. Радехів по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_4 обвинуваченою ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що у квартирі АДРЕСА_2 проживає її мати ОСОБА_4 18.11.2015 вона поверталась із базару та бачила біля під`їзду зелену машину марки Москвич біля якої стояла симпатична дівчина, це була ОСОБА_1 , яка розмовляла по телефону. Крім цього, бачила, як один хлопець стояв біля під`їзду а іншого бачила на сходовій клітці у під`їзді. В подальшому виявили крадіжку речей з квартири матері, а саме золота ,ноутбуку, планшету, фотоапарату та грошових коштів.

На підтвердження обставин викладених в обвинувальному акті, інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, стороною обвинувачення подано наступні докази, які досліджені в ході судового розгляду:

Рапорт оперативного чергового Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Рапорт оперативного чергового Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області щодо надходження повідомлення про злочин від ОСОБА_4 .

Протокол огляду місця події, а саме квартири ОСОБА_4 .

Рапорт начальника сектору КМ Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУ НІ І у Львівській області щодо причетності до скоєння крадіжки невстановлених осіб, які користуються автомобілем ВА32106 зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Протокол обшуку автомобіля ВА32106 зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_1 . В ході обшуку виявлено та вилучено: у водія ОСОБА_11 - золотий ланцюжок, кулон з літерою «О», мобільний телефон чорного кольору імей: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , газовий балончик «терен», та навушник (блутуз-гарнітура). На задньому сидінні виявлено чорну сумку із вмістом: ноутбук Леново, планшет марки Самсунг. Між сидіннями виявлено чорну сумку із вмістом: розвідний ключ, велика викрутка, шило, металеві ножиці, плоску викрутку, металевий гачок вигнутої форми. Па передньому пасажирському сидінні (де сиділа ОСОБА_1 ) виявлено - мобільний телефон синього кольору марки Нокія імей: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . В підлокотнику виявлено: грошові кошти різного номіналу, 5 долларів США, чорні синтетичні рукавиці, білі синтетичні рукавиці. При огляді бардачка виявлено: фотоапарат Кенон, бінокль, мобільний телефон сірого кольору Самсунг імей: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , три наручні годинники, срібний перстень, пластикову коробку в якій виявлено ювелірні вироби - кулон Божої Матері, набір сережок, 4 кольца, одну сережку у формі квітки.

Протокол пред`явлення особи ( ОСОБА_3 ) до впізнання (свідок ОСОБА_12 - бачила на коридорі).

Протокол пред`явлення особи ( ОСОБА_3 ) до впізнання (свідок ОСОБА_10 дочка потерпілої - бачила на коридорі).

Протокол затримання ОСОБА_2 від 19.11.201 5 - у зв`язку із виявленням в його автомобілі речей, викрадених у ОСОБА_4 .

Протокол затримання ОСОБА_3 від 19.11.2015;

Протокол затримання ОСОБА_8 від 19.11.2015 - затримана за підозрою у вчиненні крадіжки з квартири ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_2 .

Протокол огляду речових доказів від 19.11.2015 проведений за участю потерпілої ОСОБА_4 в ході якого впізнала речі, викрадені з її квартири та які були вилучені під час обшуку автомобіля ВАЗ 2106 який був під керуванням ОСОБА_2 : ноутбук Леново, планшет Самсунг, сумка чорного кольору для зберігання ноутбука, золотий перстень з каменем білого кольору, золотий перстень з пелюстками квітки, золотий перстень з зображенням ока, золотий перстень із листком з 8 камінцями білого кольору, пара золотих сережок з квіткою по середині, 1 золота сережка у вигляді 3 пелюстків квітки, золотий рулончик у вигляді Божої матері, золотий ланцюжок, злолотий ланцюжок тонкої в`язки, срібний перстень з коричневим камінцем, грошові кошти в сумі 800грн., 5 долларів США.

Довідка про вартість майна, згідно якої вартість 1 грама золота у виробі становить 900грн.

Довідка про вартість планшета Самсунг - становить 2000грн., ноутбук Леново - 4000грн., фотоапарат Кенон - 500грн.

Згідно роздруківки з офіційного сайту ІІБУ, вартість 1 доллара США станом на 18.1 1.2015 становила 23,77грн.

Протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_1 . Слідчий експеримент проведено в присутності захисника, 2 понятих та із застосуванням відеозапису. В ході слідчого експерименту ОСОБА_8 розповіла, що її роль у крадіжці з квартири ОСОБА_4 полягала в тому щоб дивитися хто саме заходить у під`їзд будинку, при цьому постійно перебувала на зв`язку із Харком, який користувався мобільним телефоном із блутуз-гарнітурою. Саме під час слідчого експерименту ОСОБА_1 відтворила обстановку злочину: показала на місце де стояв автомобіль ОСОБА_2 , на якому сидінні вона сиділа, куди заходили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Дослідженими речовими доказами, а саме сумкою із речами, яка була вилучена в ході обшуку автомобіля,в ході якого встановлено, що в ній знаходяться інструменти пристосовані для злому замків; дослідженими мобільними телефонами,які були вилучені в ході обшуку автомобіля.

Висновком компютерно-технічної експертизи мобільного телефону Нокія чорного кольору вилученого в ході обшуку 18.11.2015 у кишені штанів ОСОБА_2 імей1 НОМЕР_8 ,імей НОМЕР_9 та мобільного телефонгу Нокія синього кольору імей1 НОМЕР_4 ,імей 2 НОМЕР_5 вилученого в ході обшуку 18.11.2015 на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 ,де сиділа ОСОБА_8 наявні телефонні зєднання,а саме: 18.11.2015 об 12.52.15 год. тривалістю 1 хв 25с. та 18.11.2015 об 13:13:32 год. тривалістю 35 хв 38 с. Крім того, згідно висновку вказаної експертизи, встановлено,що номер телефону НОМЕР_10 відповідає контакт « ОСОБА_15 ».

Протоколом огляду місця події, а саме квартири ОСОБА_5 , по АДРЕСА_4 , в ході огляду якої виявлено сліди пальців рук та елементи циліндричного замка вхідних дверей.

Протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_2 від 15-16.12.2015. в ході проведення якого ОСОБА_2 розповів про обставини вчинення крадіжки, при цьому вказав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 нічого не знали про вчинення крадіжки.

Інших доказів стороною обвинувачення надано не було.

Окрім цього, органом обвинувачення надано суду наступні матеріали , які встановлюють і характеризують особу обвинуваченої, зокрема копію її паспорта, вимога щодо наявних судимостей, згідно якої ОСОБА_1 раніше не судима, також довідку Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, згідно якої обвинувачена на обліку в лікаря нарколога чи лікаря психіатра не перебуває.

Стороною захисту жодних доказів подано не було.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі обставини справи і надані сторонами кримінального провадження докази, зокрема органом обвинувачення, який вважає, що такі свідчать про винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

У ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Дослідивши представлені суду докази у справі з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що органом обвинувачення за допомогою належних та допустимих доказів не доведено винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і таку слід виправдати відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України, зокрема, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналізуючи зміст наданих стороною обвинувачення доказів та здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішні переконанням на предмет їх належності, допустимості, достовірності, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на прокурора та слідчого законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Статтею 91 КПК України, визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України, обов`язок доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.

Орган обвинувачення доводив у суді , що обвинувачена ОСОБА_1 скоїла таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену повторну,поєднану із проникненням у житло,за попередньою змовою групою осіб,тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України

Вказуючи на винуватість обвинуваченої, прокурор зазначає, що в ході слідчого експерименту ОСОБА_1 розповіла,що її роль у крадіжці з квартири ОСОБА_4 полягала в тому, щоб дивитись хто саме заходить у під`їзд будинку, при цьому постійно перебувала на зв`язку із ОСОБА_2 , який користувався мобільним телефоном із блутуз-гарнітурою. Саме під час слідчого експерименту ОСОБА_1 відтворила обстановку злочину: показала на місце де стояв автомобіль ОСОБА_2 , на якому сидінні вона сиділа, куди заходили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В ході проведеного вищевказаного слідчого експерименту органом досудового розслідування ні в якому випадку не порушено законні права та свободи підозрюваної ОСОБА_1 , що було підтверджено стороною захисту в судовому засіданні. Крім цього допитана свідок ОСОБА_10 повідомила, що біля автомобіля бачила ОСОБА_1 , вона говорила по телефону, а у під`їзді в цей час бачила ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Натомість показання дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,які заперечили в ході судового розгляду участь ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок за доводами прокурора, судом до уваги братися не можуть,оскільки на час вчинення злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у близьких стосунках.

Однак, на думку суду, надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення, то такими у сукупності не доводиться винуватість обвинуваченої поза розумним сумнівом.

Єдиним доказом, який хоч якимось чином вказує на можливу винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, зокрема по епізоду крадіжки що мав місце по АДРЕСА_2 є протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваною від 20.11.2015 року за участю підозрюваної ОСОБА_8 захисника Миздки В.А. із доданим до протоколу відеозаписом цієї слідчої дій. Проте, варто зазначити, що, із слідчого експерименту вбачається, що слідчим фактично було проведено допит обвинуваченої ОСОБА_1 .

Окрему увагу слід звернути на той факт, що під час слідчого експерименту слідчий пропонує надати показання ОСОБА_1 з метою уточнення раніше наданих показів, тобто фактично вказана слідча дія проводиться у формі допиту.

Так, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

Зважаючи на вказане, суд відкидає протокол слідчого експерименту від 20.11.2015 року та не бере його до уваги, як доказ сторони обвинувачення, при постановлені даного вироку, враховує лише показання обвинуваченої, надані нею безпосередньо в ході судового розгляду.

Як вже було зазначено, обвинувачена у своїх показаннях вказала, що не вчиняла крадіжок 18.11.2015 по АДРЕСА_2 та 18.11.2015 по АДРЕСА_4 за попередньою змовою разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім цього допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,які безпосередньо 18.11.2015 вчиняли крадіжки за вищевказанами адресами, вказали про те, що ОСОБА_1 жодної участі у вчиненні злочинів не приймала та їй не було відомо про те, що вони вчиняють крадіжки.

Крім цього, на думку суду в ході розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення не доведеного того факту, що обвинувачена ОСОБА_1 розмовляла по телефону із ОСОБА_2 ,таким чином координувавши його дії. Так в ході розгляду справи встановлено, що мобільний телефон Нокія чорного кольору вилученого в ході обшуку 18.11.2015 у кишені штанів ОСОБА_2 імей 1 НОМЕР_8 ,імей НОМЕР_9 та мобільного телефону Нокія синього кольору імей1 НОМЕР_4 ,імей 2 НОМЕР_5 вилученого в ході обшуку 18.11.2015 на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього в ході розгляду справи свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали покази про те, що саме вони користувались мобільними телефонами,натомість ОСОБА_1 користувалась власним мобільним телефоном по якому спілкувалась із мамою.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Пленум Верховного Суду України судам роз`яснив, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Допустимість доказів визначається положеннями кримінального процесуального закону та виділяє основну ознаку допустимих доказів - отримання доказу в порядку, встановленому КПК.

Суд зобов`язаний перевірити докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової придатності для використання у кримінальному провадженні як аргументів у доказуванні.

У п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Статтею 17 КПК України закріплено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Міжнародні стандарти у галузі судочинства передбачають неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. При цьому, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року зі змінами та доповненнями в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у статі 368 КПК України.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що прокурором не надано достатніх доказів, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, вчинено саме обвинуваченою ОСОБА_1 .

За положеннями ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Зважаючи на сукупність вищевикладених обставин, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, за попередьою змовою групою осіб.

Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат на залучення експерта, суд не вирішує,оскільки вищевказані питання були вирішенні судом 09.06.2016 при винесенні вироку в ході розгляду кримінального провадження №446/508/16к, з якого і було виділено дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдати її у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене нею.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Костюк У.І.