Вирок № 95187107, 26.02.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

26.02.2021

ЄУН 331/1476/19

Провадження № 1-кп/331/106/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Яцентюк З.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника – адвоката Тютюника М.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018080000000380 від 13.12.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта – професійно-технічна, сімейний стан – не одружений, має на утриманні малолітню дитину, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2018 року, приблизно о 19 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного в м. Запоріжжі, з боку вул. Запорізької в м. Запоріжжі в напрямку вул. Слобідської в м. Запоріжжі, зі швидкістю не менше 70 км/год., що перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті.

Наближаючись до регульованого перехрестя з вул. Фортечною в м. Запоріжжі та регульованого пішохідного переходу, розташованого по пр. Соборному в м. Запоріжжі, ОСОБА_1 не знизив швидкості та продовжив рух на заборонений (червоний) сигнал світлофора.

В цей же час, проїзну частину пр. Соборного в м. Запоріжжі, в районі перехрестя з вул. Фортечною в м. Запоріжжі, по регульованому пішохідному переходу, на дозволений (зелений) сигнал світлофора, перетинала пішохід ОСОБА_3 , яка рухалась справа наліво по напрямку руху автомобіля «ВАЗ 2101», під керуванням водія ОСОБА_1 .

Продовжуючи рух, водій ОСОБА_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка знаходилась на пішохідному переході та перетинала проїзну частину пр. Соборного в м. Запоріжжі на дозволений (зелений) для себе сигнал світлофора.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9. а), 8.7.3. е), 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п 8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

- п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

п. 12.9. «Водієві забороняється:

- б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 — 12.7».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 8.7.3. е) Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком експерта № 4441 від 14.12.2018 року, смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми тулуба та кінцівок з множинними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 є небезпечними для життя та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Усі ушкодження у ОСОБА_3 утворилися незадовго до смерті за механізмом тупої травми від травматичних дій тупими предметами. Враховуючи зовнішній вигляд ушкоджень у ОСОБА_4 , механізм їх утворення, висоту їх розташування і локалізацію, всі вони могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події у пішохода, травмованого легковим автомобілем.

Крім того, 13 грудня 2018 року, о 19 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині пр. Соборного в м. Запоріжжі, з боку вул. Запорізької в м. Запоріжжі в напрямку вул. Слобідської в м. Запоріжжі, зі швидкістю не менше 70 км/год., що перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті.

Наближаючись до регульованого перехрестя з вул. Фортечною в м. Запоріжжі та регульованого пішохідного переходу, розташованого по пр. Соборному в м. Запоріжжі, ОСОБА_1 не знизив швидкості та продовжив рух на заборонений (червоний) сигнал світлофора.

В цей же час, проїзну частину пр. Соборного в м. Запоріжжі, в районі перехрестя з вул. Фортечною в м. Запоріжжі, по регульованому пішохідному переходу, на дозволений (зелений) сигнал світлофора, перетинала пішохід ОСОБА_3 , яка рухалась справа наліво по напрямку руху автомобіля «ВАЗ 2101» під керуванням водія ОСОБА_1 .

Продовжуючи рух по вищезазначеній проїзній частині, водій ОСОБА_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка знаходилась на пішохідному переході та перетинала проїзну частину пр. Соборного в м. Запоріжжі на дозволений (зелений) для себе сигнал світлофора, чим поставив останню в небезпечний для життя стан, в якому вона, внаслідок безпорадного стану, була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.

У подальшому, 13 грудня 2018 року, приблизно о 19 годині 05 хвилин водій ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зобов`язаний згідно з п. 2.10 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами і доповненнями, та Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, викликати карету швидкої допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілу до лікувального закладу, та будучи особою, яка поставила ОСОБА_5 в небезпечний для життя стан, перебуваючи в якому остання, внаслідок безпорадного стану, була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, а також, будучи зобов`язаним після ДТП піклуватися про потерпілу і маючи таку об`єктивну можливість, заходів, направлених на надання допомоги не вжив, самостійно першу медичну допомогу не надав, карету швидкої допомоги не викликав, за допомогою до присутніх не звернувся та втік з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив суду, що 13 грудня 2018 року, приблизно о 18-ій годині йому подзвонив ОСОБА_6 , який попросив відвести його та ОСОБА_7 на автовокзал, на що він погодився. Так, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», в якому знаходились пасажири ОСОБА_6 , який розташовувався на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_7 , який знаходився справа на задньому пасажирському сидінні та його 4-ох річна донька, яка сиділа позаду нього на пасажирському сидінні, він рухався по пр. Соборному в сторону автовокзалу. На перехресті в районі ТЦ «Аврора», зупинившись на заборонений сигнал світлофору в крайній лівій смузі, він почав рух першим на жовтий сигнал світлофору та, проїхавши вказане перехрестя, перестроївся в середню смугу руху, після чого зі швидкістю руху до 50 км/год., він виїхав на перехрестя пр. Соборного з вул. Фортечною на миготливий зелений сигнал світлофора на останніх секундах. Впевнившись у відсутності автомобілів та пішоходів, він перетнув перехрестя з вул. Фортечною, тоді як в районі дублюючого світлофору, що знаходився за межами перехрестя, пасажир ОСОБА_6 викрикнув «Людина!» і в цей момент він побачив за 5-8 м. від керованого ним автомобіля пішохода, яка рухалась зліва-направо відносно руху його транспортного засобу та, яка в той момент знаходилась приблизно на лінії між крайньою лівою та середньою смугами. Зауважив, що пішохід перетинала проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, вийшовши з темряви. При цьому, пішохід ОСОБА_3 , побачивши його автомобіль, злякалась та змінила напрямок руху на протилежний. Виявивши на проїзній частині дороги пішохода, він зманеврував вліво, проте уникнути наїзду на пішохода не вдалось, після чого він загальмував до повної зупинки транспортного засобу. Вийшовши з автомобіля, він направився до постраждалої ОСОБА_3 , яка лежала на дорозі непорушно, після чого повернувся до свого автомобіля, де знаходилась його малолітня дитина та взяв останню на руки. Зазначив, що приблизно через 2 хвилини після події на місце пригоди приїхали працівники швидкої медичної допомоги, при цьому йому не відомо хто їх викликав, один з яких підійшов до нього та повідомив про смерть постраждалої та почав оглядати його дитину. В цей час він дзвонив родичам, щоб останні забрали дитину з місця події, проте ніхто не взяв слухавки, у зв`язку з чим він, зупинивши таксі, самостійно відвіз дитину додому та, залишивши її, повернувся на місце дорожньо-транспортної пригоди, де в подальшому був затриманий працівниками поліції.

На уточнюючі запитання прокурора повідомив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди він був в тверезому стані, будь-яких наркотичних засобів він не вживав.

Вважає, що його дії не перебувають в причинному зв`язку зі смертю пішохода ОСОБА_3 , оскільки він виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофору (зелений миготливий), тоді як пішохід ОСОБА_3 переходила проїзну частину дороги у невстановленому для цього місці. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22804,82 грн. визнає повністю, має намір відшкодувати завдані збитки, в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 1 млн. гривень просив відмовити.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що померла ОСОБА_3 є його матір`ю, яка працювала в складі технічного персоналу Запорізької загальноосвітньої школи № 15, з режимом роботи, приблизно з 7-ої години ранку до 18-ої або 19-ої години вечора, в залежності від наявності в приміщенні осіб. Так, 13.12.2018 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин на його мобільний телефон подзвонив батько та повідомив, що він отримав дзвінок від працівників патрульної поліції, які в ході розмови повідомили йому, що його мати ОСОБА_3 була збита автомобілем на смерть на пішохідному переході. Приблизно через 15-20 хвилин він прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди, на перехрестя вул. Фортечної та пр. Соборного в м. Запоріжжі, де вже працювали слідчі. На проїзній частині проспекту Соборного він виявив транспортний засіб ВАЗ 2101, на певній відстані від якого знаходилась його мати ОСОБА_3 без ознак життя. В автомобілі патрульної поліції він побачив раніше невідомого йому чоловіка, який, як йому стало відомо в подальшому, був пасажиром автомобіля ВАЗ 2101 за участю якого відбулась ДТП, другого пасажира, як йому повідомили, госпіталізували до 5-ої міської лікарні. Разом з тим, зауважив, що протягом всього часу, доки він знаходився на місці події, обвинуваченого ОСОБА_1 він не бачив. Від працівників поліції йому стало відомо, що водій з місця пригоди зник. Разом з тим пояснив, що його мати ОСОБА_3 була повністю працездатною та самостійною, будь-яких вад зору або слуху не мала, на стан здоров`я не скаржилась. Зауважив, що достовірно зазначити, куди саме ввечері 13.12.2018 року направлялась його мати він не може, зазначивши, що в той день вона працювала.

На задоволенні позовних вимог про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди в сумі 22804,82 грн. та моральної шкоди в сумі 1 млн. гривень наполягає, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Крім того, просив суд призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, передбачене законом з огляду на те, що останній не визнає своєї провини, в момент вчинення інкримінованого йому злочину перебував в стані наркотичного сп`яніння, після вчинення ДТП не вжив жодних заходів, направлених на надання допомоги потерпілій, покинув місце пригоди. Ні обвинувачений, ні його родичі не зв`язувались з ним для добровільної компенсації збитків, понесених у зв`язку зі смертю його матері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що 13.12.2018 року в темний час доби, він знаходився в автомобілі ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_1 на передньому пасажирському сидінні. У вказаному транспортному засобі також знаходились в якості пасажирів ОСОБА_7 , який розташовувався на задньому сидінні за ним та малолітня донька ОСОБА_1 , яка сиділа за водієм. Рухаючись по пр. Соборному в м. Запоріжжі в середній смузі та наближаючись до перехрестя з вул. Фортечною, в їх напрямку руху загорівся жовтий сигнал світлофору, який вже почав миготіти, у зв`язку з чим, не встигаючи вчасно загальмувати, ОСОБА_1 продовжив рух прямо. Проїхавши вказане перехрестя, ОСОБА_1 перестроївся в крайню ліву смугу і в цей час, приблизно за 2-4 м. від автомобіля, в районі острівця безпеки, він помітив жінку, яка переходила проїзну частину проспекту Соборного зі сторони бару «Кукурудза» та рухалась зліва-направо по напрямку руху автомобіля, від чого він викрикнув «Жінка!». Водій ОСОБА_1 почав вживати дії щодо гальмування та об`їзду пішохода, проте уникнути наїзду на останню не вдалось. При цьому, пояснити місце наїзду на пішохода він не зміг. Внаслідок удару розбилося лобове скло автомобіля, уламки якого посипались в салон автомобіля та порізали йому обличчя. Вийшовши з автомобіля, він підійшов подивитися на ОСОБА_3 , до якої також підбігли інші перехожі. У зв`язку з тим, що його обличчя було закривавлене, він в супроводі ОСОБА_7 пішов до кіоску за водою. Вмившись, вони обидва повернулися на місце дорожньо-транспортної пригоди, де від людей дізналися, що пішохід ОСОБА_3 померла на місці. В цей час ОСОБА_1 повіз доньку до своєї матері. Пояснив, що за розвитком подій на місці пригоди він не слідкував, оскільки перебував в шоковому стані та потребував медичної допомоги. Швидка медична допомога, яка прибула на місце події, забрала його до 5-ої міської лікарні. Крім того, пояснив, що йому не відомо, чи вживав ОСОБА_1 в той день будь-які наркотичні засоби. Стосовно себе зазначив, що за день до події ДТП він вживав марихуану, що було виявлено лікарем під час проведення його огляду на стан сп`яніння. На уточнюючі запитання пояснив, що він не пам`ятає, чи підходив до постраждалої ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 13.12.2018 року, він з ОСОБА_6 попросили ОСОБА_1 підвезти їх, на що останній погодився. Рухаючись в автомобілі ВАЗ 2101 світлого кольору під керуванням ОСОБА_1 , він знаходився на задньому пасажирському сидінні справа за ОСОБА_6 , який сидів спереду поряд з водієм ОСОБА_1 , за яким сиділа донька останнього. Так, виїхавши на пр. Соборний та рухаючись в сторону ринку «Анголенка», вони зупинились на червоний сигнал світлофору на перехресті, де розташований ТЦ «Аврора». Зупинившись попереду інших транспортних засобів, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 почав рух першим та їхав прямо, без зупинок. Дивлячись в праве бокове скло, він бачив як їх автомобіль виїхав на перехрестя пр. Соборного та вул. Фортечної в м. Запоріжжі на зелений сигнал світлофору, при цьому пішоходів в полі його зору не було. В момент перетину вказаного перехрестя, ОСОБА_6 закричав «Людина!», після чого він, повернувши голову, побачив людину на капоті їхнього автомобіля, яку відкинуло на лобове скло, а потом скинуло на проїзну частину дороги. Зауважив, що удар прийшовся в передню частину автомобіля зі сторони пасажира, після чого автомобіль деякий час знаходився в русі. Зупинившись та вийшовши з автомобіля, він та ОСОБА_6 пішли до кіоску вмитися. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та направився в сторону парку та згодом повернувся на місце пригоди, де вже знаходились працівники поліції та швидкої медичної допомоги. Повернувшись на місце дорожньо-транспортної пригоди, він, розуміючи, що пішохід ОСОБА_3 померла від отриманих ушкоджень, не підходив до неї. В цей час ОСОБА_1 займався своєю дитиною та також не підходив до постраждалої. При цьому зауважив, що йому не відомо хто саме викликав поліцію та швидку медичну допомогу. Крім того додав, що в той день він вживав наркотичну речовину – «марихуану», проте йому не відомо чи перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в будь-якому стані сп`яніння.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що 13 грудня 2018 року, о 19 годині 05 хвилин, вона знаходилась на перехресті пр. Соборного та вул. Фортечної в м. Запоріжжі, а саме поблизу бару «Кукурудза», в очікуванні зеленого сигналу світлофору для переходу проїзної частини пр. Соборного. В цей час, навпроти неї на протилежній стороні пішохідного переходу пр. Соборного стояла одна жінка, яка, як згодом виявилось, була потерпілою ОСОБА_3 . Коли для неї горів ще червоний сигнал світлофору, а для пішохода ОСОБА_3 загорівся зелений сигнал світлофору для перетину проїзної частини, остання почала перетинати проспект по пішохідному переходу в незмінному темпі спокійного кроку. В цей час, автомобіль марки ВАЗ світлого кольору, який рухався по проспекту Соборному в напрямку ринку «Анголенко» зі швидкістю приблизно 80 км/год., з лівої сторони по відношенню до пішохода ОСОБА_3 , проїжджаючи вищевказане перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, скоїв наїзд на останню, після чого зманеврував вліво та застосував екстрене гальмування. Зазначила, що місце наїзду на пішохода знаходилось на відстані 6,8 м. від краю проїзної частини, звідки почала свій рух ОСОБА_3 , що в подальшому було виміряне з її показань під час проведення слідчого експерименту за її участю. При цьому зауважила, що ОСОБА_3 , побачивши автомобіль, який їхав в її сторону, різко змінила напрямок свого руху на протилежний. Додала, що в автомобілі марки ВАЗ світлого кольору, який скоїв наїзд на ОСОБА_3 , окрім водія, також знаходилось два пасажира чоловічої статі, один з яких розташовувався на передньому пасажирському сидінні, інший – позаду разом з дитиною. Після дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки ВАЗ, взявши дитину на руки, почав тікати з місця події в сторону трамвайної колії в напрямку кафе «Сохо», тоді як пасажири його автомобіля також намагалися втекти в сторону вул. Слобідської, проте були зупинені перехожими. Також зазначила, що на місце події прибула швидка медична допомога, проте хто саме її викликав, їй не відомо. Крім того, зауважила, що детальні обставини дорожньо-транспортної пригоди вона пам`ятає погано, що пов`язує з тим, що з моменту подій, які мали місце 13.12.2018 року, минуло багато часу, у зв`язку з чим просила суд врахувати раніше надані нею показання під час проведення слідчих експериментів 04.01.2019 року та 24.03.2019 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він обіймає посаду водія автобуса та 13.12.2018 року здійснював перевезення пасажирів за міським маршрутом № 40-А. В проміжок часу між 19-ою та 20-ою годинами, він рухався по вул. Фортечній в м. Запоріжжя з вул. Поштової в напрямку пр. Соборного та мав намір виконати поворот праворуч на проспект Соборний. Наближаючись до вказаного перехрестя, зменшив швидкість та, побачивши червоний сигнал світлофору, зупинився перед умовною лінією перехрестя. Очікуючи включення зеленого сигналу світлофору, він перераховував гроші, не слідкуючи за обстановкою на проїзній частині перехрестя, під час чого почув глухий звук удару. Піднявши голову, він побачив як на пішохідному переході, на якому був включений зелений сигнал світлофору для пішоходів, лежав чорний пакет та метрів за 6 від переходу побачив автомобіль марки ВАЗ, світлого кольору. При цьому, зазначив, що в момент, коли він побачив вказаний автомобіль, останній рухався, знижуючи швидкість, тоді як на його капоті лежало щось темне, що дало йому підстави припустити, що стався наїзд на пішохода. Приблизно через 30 м. автомобіль зупинився, а людина, що лежала на його капоті впала на дорогу. Додав, що вказане він спостерігав тоді, коли для нього був включений заборонений сигнал світлофору. Після включення зеленого сигналу він продовжив рух за маршрутом. Додав, що видимість на перехресті була нормальною за рахунок освітлення вуличними ліхтарями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що 13 грудня 2018 року, приблизно о 19-ій годині він був пасажиром автобусу за маршрутом № 40-А, який рухався по вул. Фортечній в м. Запоріжжі зі сторони вул. Перемоги в напрямку пр. Соборного. На перехресті вул. Фортечної та пр. Соборного, під час виконання водієм повороту праворуч, він знаходився біля дверей автобусу, готуючись до виходу на зупинці. В цей момент він почув гучний звук удару, який привернув його увагу і він побачив як «полетіло тіло». Зауважив, що оскільки безпосередньо моменту наїзду на пішохода він не спостерігав, тому не має можливості вказати з якої сторони проспекту рухалась пішохід. Через 5-6 секунд з моменту удару він вийшов з автобусу на зупинці та одразу направився в сторону автомобіля ВАЗ 2101 білого кольору, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода. Вказаний автомобіль розміщувався на проїзній частині дороги ближче до роздільної смуги, приблизно через 40-50 м. від пішохідного переходу, а тіло жінки – приблизно через 10-15 м. від вказаного автомобіля. Через 15-20 секунд з моменту наїзду на пішохода, він побачив як двоє чоловіків - пасажири автомобіля ВАЗ 2101 (один з яких вийшов з переднього пасажирського сидіння, інший – з заднього) направились в сторону кафе «Сохо», через що він припустив, що останні можуть втекти з місця події, у зв`язку з чим він, разом з декількома чоловіками, побігли за ними. При цьому додав, що обличчя одного з них було закривавлене. Наздогнавши та затримавши їх, останні пояснили, що відійшли в кіоск за водою. Під його супроводом вони разом повернулись на місце пригоди, де він підійшов до ОСОБА_3 , яка вже була мертвою. Додатково зазначив, що жоден із пасажирів, які перебували у ВАЗ 2101 не підійшли до постраждалої. Разом з тим, водія вказаного автомобіля він не спостерігав на місці ДТП, тоді як побачив його, коли він, тримаючи на руках дитину, стояв неподалік від кафе «Сохо» серед натовпу. Після того, як він втратив обвинуваченого з поля свого зору, він та інші перехожі наполягали на тому, щоб його товариші – пасажири автомобіля дзвонили водію, проте на їх дзвінки він не відповідав. Додав, що швидка медична допомога прибула на місце події приблизно через 2-3 хвилини після наїзду на пішохода. Зауважив, що автобус, в якому він знаходився в момент удару, звук якого він почув, рухався на зелений сигнал світлофору, що дає йому підстави стверджувати, що пішоходам також горів зелений сигнал світлофору, тоді як інших автомобілів, які б рухались в тому ж напрямку, що й водій автомобіля ВАЗ 2101, на перехресті не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона працює лікарем-кардіологом швидкої медичної допомоги, у зв`язку з чим зимою 2018 року, точної дати вона не пам`ятає, вона була в складі бригади, якою в вечірній час доби було отримано виклик на місце дорожньо-транспортної пригоди поблизу вул. Фортечної в м. Запоріжжі за участю пішохода. Зазначила, що з моменту отримання виклику вони дісталися на місце пригоди дуже швидко, приблизно за 5 хвилин. Приїхавши на місце події, нею був виявлений автомобіль ВАЗ та жінка літнього віку, яка лежала на проїзній частині дороги приблизно за 20 м. від пішохідного переходу поблизу бордюру. За сукупністю встановлених ознак: відсутність свідомості, пульсу та тиску, відповідної реакції зіниць ока, була констатована смерть ОСОБА_3 . Через хвилину після їхнього прибуття, на місце події також прибули працівники поліції, після чого вона в складі бригади працівників медичної допомоги поїхала на інший виклик. Додала, що від очевидців події, їй стало відомо, що зіткнення відбулось на пішохідному переході, тоді як автомобіль ВАЗ протягнув жінку від переходу. Разом з тим, зазначила, що у вказаному автомобілі на момент їхнього прибуття нікого не було, пасажири втекли, проте за ними побігли перехожі чоловіки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона обіймає посаду фельдшера швидкої медичної допомоги, у зв`язку з чим 13.12.2018 року, вона та лікар ОСОБА_11 були в складі бригади, що отримала виклик на місце дорожньо-транспортної пригоди поблизу вул. Фортечної в м. Запоріжжі. На місці події вона побачила жінку, яка лежала на проїзній частині дороги, на певній відстані від пішохідного переходу. Неподалік знаходився автомобіль ВАЗ білого кольору. В цей час поряд із жінкою знаходилась інша бригада швидкої медичної допомоги, яка проїжджала позв місця події та була зупинена очевидцями, при цьому сторонніх осіб біля постраждалої не було. Лікар ОСОБА_11 після огляду ОСОБА_3 констатувала її смерть, у зв`язку з чим вони поїхали. Зазначила, що тіло померлої вони залишили на місці події, де працювали працівники поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він обіймає посаду інженера-технолога автоматизованих систем керування дорожнім рухом КП «Запоріжміськсвітло». Так, на перехресті пр. Соборного та вул. Фортечної в м. Запоріжжі встановлені світлофорні об`єкти, які працюють цілодобово в автоматичному режимі, у зв`язку з чим, відповідно до циклограми роботи світлофорних об`єктів на вказаному перехресті, за напрямом руху автомобіля ВАЗ 2101 під керуванням водія ОСОБА_1 зі сторони вул. Івана Франка по пр. Соборному (зображений на схемі пофазового роз`їзду на перехресті як напрямок № 1) першою фазою є включення зеленого сигналу світлофора, який дозволяє рух, в подальшому він змінюється на зелений миготливий, який працює 3 секунди, який, в свою чергу, змінюється на жовтий сигнал світлофора та працює 3 секунди, далі вмикається червоний сигнал світлофора, який забороняє рух транспортним засобам у вказаному напрямку. При цьому одночасно із включенням вказаного червоного сигналу світлофора для транспортних засобів на виїзді з перехрестя зі сторони вул. Івана Франка по напрямку руху водія ОСОБА_1 , для пішохода ОСОБА_3 , яка переходила пр. Соборний зі сторони вул. Поштової в напрямку вул. Олександрівської (напрямок № 7), включається зелений сигнал світлофору. Тобто, при включені жовтого сигналу світлофора для напрямку руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , для пішохода ОСОБА_3 горів би червоний сигнал світлофору. Зауважив, що для пішоходів, які перетинають проїжджу частину пр. Соборного зі сторони вул. Олександрівської в сторону вул. Поштової (напрямок № 6), де стояла свідок ОСОБА_8 , зелений сигнал світлофору вмикається пізніше на 13 секунд, ніж на напрямку руху пішохода ОСОБА_3 зі сторони вул. Поштової в напрямку вул. Олександрівської (напрямок № 7). На уточнюючі запитання, пояснив, що відповідно до цигрограми роботи світлофорного об`єкту неможливим є випадок, коли для транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по пр. Соборному зі сторони вул. Івана Франка горить жовтий сигнал світлофору, тоді як одночасно для пішоходів – зелений.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 повністю підтвердив наданий ним висновок № 9-166 від 27.03.2019 року.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.12.2018 року встановлено, що 13.12.2019 року о 22 годині 10 хвилин потерпілий ОСОБА_2 звернувся до органів поліції із заявою, з якої слідує, що 13.12.2018 року приблизно о 19-10, водій автомобіля «BАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті наїзду на пішохода ОСОБА_3 поставив останню в небезпечний для життя стан, в якому вона внаслідок безпорадного стану була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження. Водій автомобіля ОСОБА_1 , маючи можливість вжити заходів, направлених на надання допомоги, самостійно допомогу не надав, карету швидкої допомоги не викликав, за допомогою до присутніх не звернувся та втік з місця дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.п. 6-8);

Згідно з протоколом затримання обвинуваченого ОСОБА_1 від 13.12.2018 року, який проводився на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, у останнього було вилучено куртку чоловічу чорного кольору, кофту спортивну чоловічу темно-синього кольору, брюки спортивні чоловічі чорного кольору (т. 2, а.п. 19-21);

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.12.2018 року, схеми, фототаблиці та диску з фотознімками слідує, що дорожньо-транспортна пригода мала місце в районі перехрестя проспекту Соборного та вулиці Фортечної в м. Запоріжжі в темний час доби. Вид покриття проїзної частини - асфальтобетонне, стан дорожнього покриття на момент виникнення ДТП та під час огляду – зволожене чисте (пори насичені вологою, проте плівка вільної води відсутня). На проїзній частині проспекту Соборного розміщено три смуги руху. Рух на вказаному перехресті регулюється встановленими світлофорними об`єктами. На схемі ДТП та фотознімках до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано кінцеве положення автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке розташовано на відстані 28 м. від краю дорожньої розмітки пішохідного переходу в напрямку наїзду на пішохода ОСОБА_3 , труп якої знаходиться попереду вказаного автомобіля на відстані 34 м. від краю дорожньої розмітки пішохідного переходу. На схемі відображений осип скла та пластикових деталей вказаного автомобіля, які знаходяться на площині проїзної частини розмірами 19,8 м. на 7,1 м. та мають початок на відстані 8,2 м. від краю дорожньої розмітки пішохідного переходу. Крім того, на відстані 2,8 м. та 6 м. від краю дорожньої розмітки пішохідного переходу знаходяться дві рукавиці пішохода ОСОБА_3 . Під час огляду виявлені пошкодження передньої правої частини транспортного засобу «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 : розбиті права передня фара, передній правий поворотник; в районі правої передньої фари наявна вм`ятина розмірами 30 см. х 60 см., а також на передньому бампері справа над фарою; розбите лобове скло. Передні водійські, передні пасажирські та задні праві двері відкриті (т. 2 а.п. 22-36).

Висновком експерта № 9-13 від 17.01.2019 року за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження технічних станів транспортних засобів встановлено, що на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стані (т. 2 а.п. 59-65).

Висновком експерта № 8-35 від 12.02.2019 року за результатом проведення судово-біологічної експертизи за експертною спеціальністю «Молекулярно-генетичні дослідження» встановлено, що домінуючі генетичні ознаки з ядрами на ручці важеля КПП співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_1 (т. 2 а.п. 92-107).

Висновком експерта № 6-24 від 14.03.2019 року за результатом проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю дослідження волокнистих матеріалів і виробів з них встановлено, що серед текстильних волокон, виявлених на шістьох чохлах з сидінь автомобіля, виявлено волокна бавовни темно-синього кольору, які складають спільну родову належність із відповідними волокнами, що входять до складу светру ОСОБА_1 . Волокна, виявлені на шістьох чохлах з сидінь автомобіля, не мають спільної родової належності з волокнами, які входять до складу одягу ОСОБА_7 (куртка, кофта спортивна, штани), ОСОБА_1 (куртка, штани) та ОСОБА_6 (куртка, кофта спортивна, джинси) (т. 2 а.п. 125-135).

З висновку експерта № 4441 від 18.01.2019 року за результатом проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що смерть останньої настала від поєднаної тупої травми тулуба та кінцівок з множинними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 є небезпечними для життя та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Усі ушкодження у ОСОБА_3 утворилися незадовго до смерті за механізмом тупої травми від травматичних дій тупими предметами. Враховуючи зовнішній вигляд ушкоджень у ОСОБА_3 , механізм їх утворення, висоту їх розташування і локалізацію, всі вони могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події у пішохода, травмованого легковим автомобілем. Переважний вектор травмуючої сили був направлений справа-наліво, відносно вертикально розташованої людини (т. 2 а.п. 139-146).

Висновком експерта № 36/к від 25.02.2019 року за результатом проведення судової комісійної медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження встановлено, що провідну роль в механізмі настання смерті потерпілої ОСОБА_15 .Є відіграв повний поперечний розрив аорти у грудному відділі із масивною внутрішньою кровотечею. Артеріальний тиск в аорті є максимальним серед усіх судин в організмі людини, а відповідно кровотеча при її пошкодженні розвивається надшвидко. При наявності в організмі людини виявлених ушкоджень будь-які самостійні дії людини не будуть ефективними та не забезпечать самозбереження. Це, в першу чергу, пов`язано із надстрімким темпом розвитку кровотечі з розриву аорти, а, по-друге, через те, що вже через кілька секунд (десятків секунд) після травмування рівень артеріального тиску знизиться до рівня неможливості забезпечення адекватного кровообігу головного мозку, через що постраждала людина втратить свідомість. Смерть ОСОБА_3 не була миттєвою, на що вказує рівень накопичення крові у плевральних порожнинах: в правій – 800 мл., в лівій – 1300 мл. Навіть досить високий темп кровотечі із ушкодження аорти та тканини легенів не здатний забезпечити такий рівень накопичення крові у порожнинах миттєво. Зважаючи на характер ушкоджень органів та судин ОСОБА_3 експертна комісія вважає, що смерть потерпілої настала протягом нетривалого проміжку часу від кількох десятків секунд до кількох хвилин після травмування. Виходячи із характеру та тяжкості травми у ОСОБА_3 , медична допомога їй повинна була надаватися невідкладно в умовах високоспеціалізованого стаціонару. Згідно з п. 1.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події» нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події становить у містах 10 хвилин. Вказаний термін суттєво переважає тривалість життя потерпілої у після травматичному періоді, у зв`язку з чим комісія вважає, що в даному випадку збереження життя постраждалої ОСОБА_3 , шляхом надання їй своєчасної медичної допомоги, було неможливим (т. 2 а.п. 153-164).

Висновком лікаря КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5600, складеного 13.12.2018 року о 22 годині 00 хвилин встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (метамфетамін) (т. 2 а.п. 178).

Висновком лікаря КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5598, складеного 13.12.2018 року о 21 годині 35 хвилин встановлено, що свідок ОСОБА_6 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (марихуана) (т. 2 а.п. 179).

Висновком лікаря КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5599, складеного 13.12.2018 року о 21 годині 50 хвилин встановлено, що свідок ОСОБА_7 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (марихуана, метамфетамін) (т. 2 а.п. 180).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 04.01.2019 року за участю свідка ОСОБА_8 , схеми та фототаблиці до нього слідує, що остання на місці ДТП детально пояснила та вказала на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона була, місце наїзду на пішохода ОСОБА_3 , дорожні умови та видимість, темп руху останньої по пішохідному переходу, напрямок та швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2101», які повністю співпадають з тими поясненнями, які вона надала в судовому засіданні (т. 2, а.п. 181-187).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.01.2019 року за участю свідка ОСОБА_6 , схемою та фототаблицею до нього зафіксовано, як свідок на місці ДТП детально пояснив та вказав на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої він був, місце наїзду на пішохода ОСОБА_3 на пішохідному переході, дорожні умови та видимість, напрямок та швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2101», які не співпадають з тими поясненнями, які він надав в судовому засіданні (т. 1, а.п. 188-193).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.01.2019 року за участю свідка ОСОБА_7 , схемою та фототаблицею до нього, зафіксовано, як свідок на місці ДТП детально пояснив та вказав на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої він був, місце наїзду на пішохода ОСОБА_3 на пішохідному переході, дорожні умови та видимість, напрямок та швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2101», які доповнюють ті пояснення, які він надав в судовому засіданні (т. 2, а.п. 194-199).

Висновком експерта № 9-30 від 21.01.2019 року за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод встановлено, що водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 своїми діями (виїхавши на перехрестя на червоний сигнал світлофора) сам створив небезпеку для руху іншим учасникам руху, при цьому небезпеки для руху водію автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації створено не було. Водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 8.7.3. е), 12.2, 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху. Невідповідність у діях водія автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам п. 8.7.3. е) Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість у водія автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 уникнути дорожньо-транспортну пригоду залежала від виконання ним вимог п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху (т. 2, а.п. 209-217).

Із відповіді директора Комунального підприємства Електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» від 21.12.2018 року № 2237 на запит слідчого № 718/6-18 від 14.12.2018 року слідує, що 13.12.2018 року повідомлень про несправність світлофорного об`єкту на перетині пр. Соборного та вул. Фортечної не надходило, ремонтні роботи на об`єкті протягом означеної доби не проводились. Відповідно до цілодобової циклограми роботи світлофорного об`єкта на вказаному перехресті можливі наступні сигнали світлофору: червоний, червоний та жовтий, жовтий, зелений, зелений миготливий. З вказаної циклограми та схеми пофазового роз`їзду на перехресті проспекту Соборного та вулиці Фортечної в їх сукупності слідує, що для транспортного засобу «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухається по проспекту Соборному зі сторони вулиці Івана Франка в сторону вулиці Слобідської (напрям № 1) вмикається зелений сигнал світлофору на 29 секунд, в подальшому він змінюється на зелений миготливий, який працює 3 секунди, який, в свою чергу, змінюється на жовтий сигнал світлофора та працює 3 секунди, далі вмикається червоний сигнал світлофора, який забороняє рух транспортним засобам у вказаному напрямку. Одночасно з включенням червоного сигналу світлофора для транспортного засобу «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , для пішохода ОСОБА_3 , яка перетинає пр. Соборний зі сторони вул. Поштової в напрямку вул. Олександрівської (напрям № 7) вмикається зелений сигнал світлофору з тривалістю горіння 40 секунд, який змінюється на зелений миготливий сигнал з тривалістю горіння 3 секунди. Для пішохода - свідка ОСОБА_8 , яка мала намір перетинати пр. Соборний зі сторони вул. Олександрівської в напрямку вул. Поштової (напрям № 6) зелений сигнал світлофору включається на 13 секунд пізніше, ніж для пішохода ОСОБА_3 . Для водія маршрутного автобусу № 40-А, яким керував свідок ОСОБА_9 і, в якому знаходився свідок ОСОБА_10 , який рухався по вул. Фортечній зі сторони вул. Поштової та виконував правий поворот на пр. Соборний в напрямку вул. Слобідської (напрям № 5) в момент включення червоного сигналу світлофора для транспортного засобу «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 також горів червоний сигнал світлофора, який послідовно змінився на червоний та жовтий сигнал світлофору на 10-ій секунді зеленого сигналу світлофора для пішохода ОСОБА_3 , та через 3 секунди послідовно змінився на зелений з одночасним включенням зеленого сигналу для пішохода - свідка ОСОБА_8 , тоді як для пішохода ОСОБА_3 продовжував горіти зелений сигнал світлофору (т. 2, а.п. 219-221).

Відеозаписом з камер зовнішнього відеоспостереження, встановлених в районі торгівельного комплексу «Аврора», який був продемонстрований в судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України встановлено, як 13.12.2018 року по пр. Соборному в м. Запоріжжі зі сторони ЗГТ «Малий ринок» рухається автомобіль «ВАЗ 2101» світлого кольору, який о 19:03:43 різко зупиняється в крайній лівій смузі в межах пішохідного переходу на червоний сигнал світлофору на перехресті пр. Соборного та вул. Івана Франка поблизу ТК «Аврора» та о 19:04:14 водій вказаного автомобіля починає рух одразу після включення червоного та жовтого сигналу світлофору (т. 2, а.п. 225).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2019 року за участю свідка ОСОБА_16 , схемою та відеозаписом, який був продемонстрований в судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, встановлено, що в ході проведення вказаної слідчої дії свідок на місці ДТП детально пояснила та вказала на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона була, напрямок руху автомобіля «ВАЗ 2101» (т. 2, а.п. 226-229).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2019 року за участю свідка ОСОБА_9 , схемою та відеозаписом який був продемонстрований в судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, встановлено, що в ході проведення вказаної слідчої дії свідок на місці ДТП детально пояснив та вказав на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої він був, напрямок руху автомобіля «ВАЗ 2101», які повністю співпадають з тими поясненнями, які він надав в судовому засіданні (т. 2, а.п. 230-233).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2019 року за участю свідка ОСОБА_8 , схемою та відеозаписом який був продемонстрований в судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, встановлено, що в ході проведення вказаної слідчої дії свідок повторно на місці ДТП детально пояснила та вказала на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона була, місце наїзду на пішохода ОСОБА_3 , дорожні умови та видимість, темп руху останньої по пішохідному переходу, напрямок та швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2101», які повністю співпадають з тими поясненнями, які вона надала в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту від 04.01.2019 року (т. 2, а.п. 234-237).

Висновком експерта № 9-166 від 27.03.2019 року за результатом проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод встановлено, що водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 своїми діями (виїхавши на перехрестя на червоний сигнал світлофора) сам створив небезпеку для руху іншим учасникам руху, при цьому небезпеки для руху водію автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації створено не було. Водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 8.7.3.е), 12.2, 12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.п. 8.7.3.е), 12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху. Невідповідність у діях водія автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Невідповідності у діях ОСОБА_1 вимогам п.п. 12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП. Технічна можливість у ОСОБА_1 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху. Як за показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , так і за показами свідка ОСОБА_8 , водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на ОСОБА_3 шляхом зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, при русі як із максимально дозволеною швидкістю руху у населеному пункті, так і при дійсних швидкостях руху по показанням свідків (т. 3 а.п. 10-19).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка після ДТП виходила з передніх пасажирських дверей автомобіля «ВАЗ 2101», обличчя якої було в порізах (т. 3, а.п. 20-22).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка після ДТП виходила із задніх правих пасажирських дверей автомобіля «ВАЗ 2101» (т. 3, а.п. 23-25).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка після ДТП стояла з дитиною на руках біля автомобіля «ВАЗ 2101» (т. 3, а.п. 26-28).

Із відповіді директора Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради від 26.03.2019 року № 254/01-16 на запит слідчого № 726/6-18 від 22.03.2019 року встановлено, що 13.12.2018 року о 19 годин 06 хвилин на диспетчерський пульт «103» оперативно-диспетчерського управління КУ «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР надійшов виклик за адресою: м. Запоріжжя, проїзна частина проспекту Соборного, в районі перехрестя з вул. Фортечною, до невідомої жінки. Привід виклику: «ДТП, збито людину». О 19 годині 08 хвилин за адресою виклику виїхала бригада Е(Ш)МД № 200 підстанції ШМД Олександрівського району у складі лікаря ОСОБА_11 , фельдшерів з МНС ОСОБА_17 та ОСОБА_12 , водія ОСОБА_18 , яка о 19 годині 11 хвилин прибула на місце виклику. Відповідно до копії карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1355 від 13.12.2018 року, потерпілою виявилась невідома жінка, віком приблизно 76-80 років, біологічну смерть якої було констатовано о 19 годині 12 хвилин (т. 3, а.п. 30-32).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року слідує, що свідок ОСОБА_11 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_7 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 33-35).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, свідок ОСОБА_11 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_1 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 36-38).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, свідок ОСОБА_11 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_6 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 39-41).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2019 року слідує, що свідок ОСОБА_12 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_7 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 42-44).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2019 року, свідок ОСОБА_12 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_1 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 45-47).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2019 року, свідок ОСОБА_12 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_6 , не впізнала особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 48-50).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2019 року, свідок ОСОБА_18 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_1 , не впізнав особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 51-53).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2019 року, свідок ОСОБА_18 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_7 , не впізнав особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 54-56).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2019 року, свідок ОСОБА_18 серед представлених на фотознімках осіб, серед яких у тому числі є фотознімок ОСОБА_6 , не впізнав особу як таку, що перебувала на місці ДТП (т. 3, а.п. 57-59).

Оцінивши в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень доведена в ході судового розгляду.

Так, позиція сторони захисту стосовно заперечення керування обвинуваченим ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння спростовується дослідженим під час судового розгляду висновком лікаря КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`янінні № 5600, яким встановлено, що 13.12.2018 року о 22 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння (метамфетамін).

Доводи сторони захисту стосовно того, що наїзд на пішохода ОСОБА_3 відбувся поза межами пішохідного переходу в той момент коли остання переходила проїзну частину пр. Соборного у невстановленому для цього місці та на заборонений для неї сигнал світлофору спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які узгоджуються з проведеними слідчими експериментами за участю свідка ОСОБА_8 та циклограмою роботи світлофорного об`єкта на перехресті пр. Соборного та вул. Фортечної в м. Запоріжжі, з яких слідує, що свідок ОСОБА_8 знаходилась безпосередньо перед пішохідним переходом проїзної частини пр. Соборного на перехресті з вул. Фортечною зі сторони вул. Олександрівської в очікуванні включення дня неї зеленого сигналу світлофору, пішоходу ОСОБА_3 , яка знаходилась навпроти неї на протилежній стороні проїзної частини пр. Соборного зі сторони вул. Поштової, включився зелений (дозволений) сигнал світлофору, у зв`язку з чим остання розпочала прямолінійний рух по пішохідному переходу в темпі спокійного кроку, перетинаючи проїзну частину пр. Соборного. В цей момент в середній смузі руху по пр. Соборному зі сторони вул. Івана Франка, з лівої сторони по відношенню до пішохода ОСОБА_3 , на червоний сигнал світлофору рухався автомобіль марки ВАЗ світлого кольору, під керуванням ОСОБА_1 зі швидкістю приблизно 80 км/год, який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в той момент, коли остання знаходилась на пішохідному переході та перетинала проїзну частину пр. Соборного на дозволений (зелений) для себе сигнал світлофору.

Посилання сторони захисту на те, що пішохід ОСОБА_3 перетинала проїзну частину проспекту Соборного зліва-направо по ходу руху автомобіля «ВАЗ 2101» під керуванням водія ОСОБА_1 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що коли ОСОБА_3 побачила автомобіль, який рухався на неї, вона різко змінила напрямок свого руху та почала повертатися назад.

Разом з тим, до пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які стверджували, що обвинувачений ОСОБА_1 перетинав перехрестя на жовтий миготливий та на зелений сигнал світлофору, а пішохід ОСОБА_3 перетинала вказане перехрестя зліва-направо по ходу руху автомобіля водія ОСОБА_1 , суд ставиться критично та не бере їх до уваги при прийнятті рішення з огляду на те, що показання вказаних свідків не узгоджуються з показаннями самого обвинуваченого та спростовуються доказами, дослідженими по даному кримінальному провадженню та розцінює як намагання допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Такий висновок суду ґрунтується на суті відносин між обвинуваченим та вказаними особами, що характеризується наявністю дружніх зв`язків.

Крім того, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він перетинав перехрестя пр. Соборного з вул. Фортечною на миготливий зелений сигнал світлофору спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 , яка чітко в судовому засіданні зазначила, що водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на червоний (заборонений) сигнал світлофору, а також циклограмою роботи світлофорного об`єкта на вказаному перехресті, яка виключає можливість горіння зеленого, зеленого миготливого або жовтого сигналу світлофору для водія ОСОБА_1 в той момент, коли для пішохода ОСОБА_3 загорається зелений сигнал світлофора, в цьому випадку для водія ОСОБА_1 горить червоний сингал світлофора.

Разом з тим, із показань свідка ОСОБА_8 слідує, що після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_1 , взявши дитину на руки, почав тікати з місця події в сторону трамвайної колії в напрямку кафе «Сохо», свідок ОСОБА_10 пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_1 на місці ДТП він не бачив, побачив останнього серед натовпу неподалік від кафе «Сохо» з дитиною на руках, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які прибули на місце ДТП в складі бригади швидкої медичної допомоги та водій швидкої медичної допомоги ОСОБА_18 , в ході проведення слідчої дії впізнання особи за фотознімками, не впізнали обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка перебувала на місці ДТП. З огляду на вказане, спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який наполягав на тому, що після ДТП він підходив до постраждалої ОСОБА_3 , цікавився її станом, дочекався лікарів швидкої медичної допомоги, один з яких оглянув стан його дитини.

При цьому у суду немає підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_8 стосовно обставин та механізму скоєння дорожньо-транспортної пригоди, як на цьому наполягає сторона захисту, оскільки в судовому засіданні вона була приведена до присяги, попереджена про кримінальну відповідальність, ніяких стосунків з учасниками кримінального провадження не підтримує. В судовому засіданні надавала чіткі та послідовні показання, які об`єктивно узгоджуються з обставинами, встановленими під час дослідження доказів у їх сукупності. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б спростовували її показання і давали підстави вважати, що вона обмовляє обвинуваченого. Таких доказів не було надано стороною захисту і при розгляді кримінального провадження.

Разом з тим, забезпечуючи реалізацію принципу рівності та змагальності сторін в поданні суду своїх доказів, судом було задоволено клопотання сторони захисту про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які приймали участь в якості понятих при проведенні слідчих експериментів. Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд неодноразово вживав передбачених законом заходів для забезпечення явки в судове засідання вказаних осіб шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом, проте останні в судові засідання не з`являлись (т. 5, а.п. 31-36, 58-61). Заходи застосування примусового приводу вказаних свідків судом не вирішувались, оскільки сторона захисту не звертались до суду з таким клопотанням.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом слідчі експерименти, які проводились під час досудового розслідування за участю свідка ОСОБА_8 , з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КПК України до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Так, в ході досудового розслідування проведено слідчі експерименти за участю свідка ОСОБА_8 , які оформлені протоколами від 04.01.2019 року та 24.03.2019 року. Під час проведення вказаних слідчих дій, свідок на місці ДТП детально пояснила та вказала на обставини дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона була, дорожні умови та видимість, місце наїзду на пішохода ОСОБА_3 , темп руху останньої по пішохідному переходу, напрямок та швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2101». Зазначені нею обставини повністю співпадають з тими поясненнями, які вона надала в судовому засіданні.

З огляду на викладене, наявні достатні підстави для висновку про те, що протоколи слідчих експериментів від 04.01.2019 року та від 24.03.2019 року відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України.

Разом з тим, доводи захисника про недоведеність вини обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України через те, що згідно з висновком експерта смерть потерпілої настала протягом нетривалого проміжку часу від кількох десятків секунд до кількох хвилин після травмування і медична допомога їй повинна була надаватися невідкладно в умовах високоспеціалізованого стаціонару, а тому фізично не було часу на надання кваліфікованої допомоги, не можна визнати прийнятними.

Стаття 135 КК передбачає відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Суспільна небезпека цього злочину полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом щодо самого діяння.

Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці, а також тяжкість тілесних ушкоджень, отриманих в результаті ДТП.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 одразу після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, після з`ясування, що внаслідок наїзду автомобіля під його керуванням пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, нехтуючи моральними та правовими нормами, які передбачають надання допомоги людям, що перебувають у небезпечному для життя стані, усвідомлюючи, що потерпіла у нічний час доби в зимовий період перебуває на проїзній частині та не може прийняти заходів щодо самозбереження, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, завідомо залишивши її без допомоги в небезпечному для життя стані, що свідчить про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 135 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив тяжкий злочин, офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим не має законного та стабільного джерела доходу, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, перебуває на консультативному обліку в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» внаслідок вживання психостимуляторів, двічі притягався до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Активних дій щодо зменшення тяжких наслідків свого діяння не вчинив, вибачень потерпілому за скоєне не приніс, завдані збитки не відшкодував.

Обставин, які пом`якшують покарання суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи особу обвинуваченого, його спосіб життя, беручи до уваги, що вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння потягло тяжкі та незворотні наслідки, що, безумовно, завдало моральних страждань потерпілому, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і за цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 22804 гривні 82 копійки, завданих в результаті його суспільно-небезпечних дій, підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з тим, що завдана шкода на вказану суму обвинуваченим визнана та підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні (т. 1, а.п. 31-43).

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень, суд приходить до наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як на спричинення моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_2 посилається на те, що в результаті неправомірних та суспільно-небезпечних дій обвинуваченого його родині, яка складається з батька, його брата та сестри завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначились негативними змінами в їхньому житті. Його батько перебував у шлюбі з матір`ю 44 роки, втрата коханої дружини стала для нього непоправимою втратою, до сьогоднішнього дня він не може змиритися зі смертю дружини, втратив сенс життя, який не уявляє без неї. Щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні болючі переживання та спогади про матір, емоційні реакції при згадуванні, емоційна напруга, нервозність, почуття обурення, це той невеликий перелік, яким характеризується моральний стан всієї родини. Збивши на пішохідному переході його матір, обвинувачений ОСОБА_1 не надав їй медичної допомоги, не викликав швидку, а втік з місця події, що на думку потерпілого, свідчить про його цинізм та бажання уникнути відповідальності. Наслідки події, що сталась, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних та душевних ресурсів, які і на даний час вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

В ході судового розгляду встановлено, що потерпілий зазнав моральних страждань, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями обвинуваченого, які виразились в перенесених душевних стражданнях, пов`язаних з непоправимою втратою близької людини, що негативно відобразилось на його стані здоров`я, стані здоров`я його родини та житті в цілому. З огляду на викладене, з врахуванням засад розумності, достатності, співмірності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого до 600 000 гривень.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 286 КК України – у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України – у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 13 грудня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі (т. 2 а.п. 19-21).

Стягнути зі ОСОБА_1 на корись потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 22 804 (двадцять дві тисячі вісімсот чотири) гривні 82 копійки та моральну шкоду в сумі 600 000 (шістсот тисяч) гривень, а всього стягнути 622 804 (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот чотири) гривні 82 копійки.

Скасувати арешт автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_21 ; змиву з ручки відкриття водійської двері зовні та контролю до нього; змиву з ручки відкриття задньої правої двері зовні та контролю до нього; змиву з ручки відкриття задньої лівої двері зовні та контролю до нього; змиву з ручки відкриття передньої правої двері зовні та контролю до нього; змиву з ручки утримання водійської двері з середини та контролю до нього; змиву з ручки утримання передньої правої двері з середини та контролю до нього; змиву з ручки утримання задньої правої двері з середини та контролю до нього; змиву РБК з зовнішньої сторони лівої задньої двері та контролю до нього; фрагменту світлої дактоплівки з фрагментами схожими на волосся зі спинки водійського сидіння; накладки з рульового колеса; ручки важеля КПП; шапки чорного кольору з переднього правого пасажирського сидіння; панелі з авто магнітоли; двох ключів з замка запалювання автомобілю; банківської картки «ПриватБанк» з номером НОМЕР_3 ; чохлу зі спинки водійського сидіння з РБК; чохлу зі нижньої частини водійського сидіння з РБК; чохлу зі спинки правого переднього сидіння; чохлу зі нижньої частини переднього правого сидіння з РБК; чохлу зі спинки заднього сидіння з РБК; чохлу зі нижньої частини заднього сидіння з РБК; фрагмент лобового скла з нашаруванням РБК з салону автомобілю, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2019 року (т. 2, а.п. 52).

Скасувати арешт одягу, в якому знаходився ОСОБА_22 на момент ДТП, а саме: сині джинсові брюки, чорну куртку та спортивну кофту біло-червоного кольору, а також одягу, в якому знаходився ОСОБА_7 на момент ДТП, а саме: спортивні брюки, кофту спортивну чорного кольору та куртку чорного кольору, а також одягу в якому знаходився ОСОБА_1 на момент ДТП, а саме: куртку чорного кольору, спортивну темно синю куртку та чорні брюки, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2019 року (т. 2, а.п. 114).

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання на територію спецмайданчика Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, пров. Кузнечний, 11 – повернути законному власнику ОСОБА_21 (т. 2, а.п. 37-39);

- змив з ручки відкриття водійської двері зовні та контроль до нього; змив з ручки відкриття задньої правої двері зовні та контроль до нього; змив з ручки відкриття задньої лівої двері зовні та контроль до нього; змив з ручки відкриття передньої правої двері зовні та контроль до нього; змив з ручки утримання водійської двері з середини та контроль до нього; змив з ручки утримання передньої правої двері з середини та контроль до нього; змив з ручки утримання задньої правої двері з середини та контроль до нього; змив РБК з зовнішньої сторони лівої задньої двері та контроль до нього; фрагмент світлої дактоплівки з фрагментами схожими на волосся зі спинки водійського сидіння; накладка з рульового колеса; ручка важеля КПП; чохол зі спинки водійського сидіння з РБК; чохол зі нижньої частини водійського сидіння з РБК; чохол зі спинки правого переднього сидіння; чохол зі нижньої частини переднього правого сидіння з РБК; чохол зі спинки заднього сидіння з РБК; чохол зі нижньої частини заднього сидіння з РБК; фрагмент лобового скла з нашаруванням РБК з салону автомобілю, які передані на зберігання до камери схову речових доказів ГУНП в Запорізькій області – підлягають знищенню (т. 2, а.п. 40-44);

- шапку чорного кольору з переднього правого пасажирського сидіння; панель з авто магнітоли; два ключа із замка запалювання автомобілю; банківську картку «ПриватБанк» з номером НОМЕР_3 , які передані на зберігання до камери схову речових доказів ГУНП в Запорізькій області – повернути законним власникам за належністю (т. 2, а.п. 40-44);

- зразки букальних клітин ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які долучені до матеріалів даного кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження (т. 2, а.п. 81-82, 105-107);

- одяг, в якому знаходився ОСОБА_22 на момент ДТП, а саме: сині джинсові брюки, чорну куртку та спортивну кофту біло-червоного кольору; одяг, в якому знаходився ОСОБА_7 на момент ДТП, а саме: спортивні брюки, кофту спортивну чорного кольору та куртку чорного кольору; одяг, в якому знаходився ОСОБА_1 на момент ДТП, а саме: куртку чорного кольору, спортивну темно синю куртку та чорні брюки, які передані на зберігання до камери схову речових доказів ГУНП в Запорізькій області– повернути законним власникам за належністю (т. 2, а.п. 115-117).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя Л.В. Клименко