Рішення № 95186272, 17.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10626/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данка В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ракущинця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександр Андрійович про стягнення заборгованості за кредитним договором:

В с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому, з усіма уточненнями, просить:

-стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по Кредитному договору № 647/11-2005 від 09.11.2005 у сумі 51 043,95 дол. США, а також пеню за прострочення сплати кредиту у сумі 337 441,07 грн.

-в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 по Кредитному договору № 647/11-2005 від 09.11.2005 у сумі 51 043,95 дол. США та 337441,07грн. – звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлову квартиру (загальною площею 49,9 кв.м, житловою площею 27,10 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки через прилюдні торги, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну продажу – 170 011,00 грн. (сума погоджена сторонами згідно з п. 1.4 Договору іпотеки від 09.11.2005);

-виселити ОСОБА_1 із житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення;

-стягнути витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2005 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 647/11-2005, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти на суму 28 600,00 доларів США зі сплатою 12,0% річних з урахуванням щомісячної комісії 0,3% від залишку кредиту, з терміном повернення кредитних коштів до 08.11.2027. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, було укладено Договір іпотеки від 09.11.2005, за умовами якого ОСОБА_1 передала ВАТ КБ «Надра» в іпотеку житлову квартиру загальною площею 49,9 кв.м, житловою площею 27,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17.11.2005 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 647/11-2005, згідно умов якої сторони погодили сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 1% та комісію за управління кредитом в розмірі 0,3% від суми залишку кредиту, яку позичальник зобов`язався сплачувати щомісячно, одночасно із внесенням мінімального необхідного платежу, передбаченого п. 3.7 Кредитного договору.

В подальшому, 30.04.2020 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ПАТ «Комерційний Банк «Надра» було укладено Договір GL3N217215_ПВ про відступлення прав вимоги, на підставі якого було відступлено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 647/11-2005 від 09.11.2005 та Договором іпотеки від 09.11.2005, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. за реєстровим № 3706.

Свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та визначеної договором комісії відповідачка належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 26.08.2015 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1 492 229,32 грн.

11.09.2015 – судом відкрито провадження по справ.

16.11.2016 – судом задоволено клопотання представника відповідача та постановлено ухвалу про витребування доказів.

17.03.2017 – судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана О.А.

17.03.2017 – судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

23.06.2018 – згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Дергачовій Н.В.

26.06.2018 – судом постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження.

19.11.2018 – згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Данку В.Й.

04.04.2019 – судом задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

19.06.2020 – судом відмовлено у задоволенні заяв відповідача та її представника про скасування ухвали про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.07.2020 – судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі правонаступника позивача.

29.09.2020 – судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

25.11.2020 – судом задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

26.01.2021 – судом задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.02.2021 – судом задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити у повному обсязі. Після оголошення перерви в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності. Окрім того, вказує, що стосовно описки в прізвищі відповідача ПАТ КБ «Надра» надавало уточнену позовну заяву з виправлення; щодо розбіжностей в графі кредитного договору «Строк кредитування» банком надавався розрахунок заборгованості, розрахований виходячи з умов кредитного договору, наданого суду приватним нотаріусом Селехман О.А. Ідентичний кредитний договір знаходиться у відповідача ОСОБА_1 , а оригінал даного договору, який надав до суду нотаріус – підшитий до матеріалів справи. При цьому, наданий розрахунок (зі строком кредитування 264 місяці) не відрізняється від того, який розрахований з умов кредитного договору, наявного у кредитора (зі строком кредитування 240 місяців), оскільки для розрахунку боргу має значення сума наданого кредиту, відсоткова ставка, інші комісії та штрафи та здійснені позичальником платежі по кредиту. Тому, вважає, що дані технічні описки ніяким чином не впливають на суть договору та не звільняють від виконання зобов`язання.

У судовому засіданні відповідач та її представник зазначили, що позовні вимоги не визнають, просять у їх задоволенні відмовити. Окрім того, просили долучити до матеріалів справи медичну документацію відповідача, копії квитанцій про сплату кредиту, інформаційну довідку з реєстру прав власності.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилася, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся. Поважність причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення не подавала.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 09.11.2005 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 647/11-2005, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти на суму 28 600,00 доларів США зі сплатою 12,0 % річних з урахуванням щомісячної комісії 0,3% від залишку кредиту, з терміном повернення кредитних коштів до 08.11.2027, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного договору.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором № 647/11-2005 від 09.11.2005 було укладено Договір іпотеки від 09.11.2005, за умовами якого ОСОБА_1 передала ВАТ КБ «Надра» в іпотеку житлову квартиру загальною площею 49,9 кв.м, житловою площею 27,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що нею не заперечується та підтверджується копіями квитанцій та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження нею усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являла. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.7 Кредитного договору № 647/11-205 від 09.11.2005, проценти по позиці нараховують щомісяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом. При розрахунку плати за користування кредитом приймається рік рівний 360 дням, у місяці враховується фактична кількість календарних днів, проценти нараховуються за період з 01 числа по 30/31 число поточного місяця. Залишок процентів за неповний розрахунковий період сплачується одночасно з погашенням кредиту, терміном до 20 числа щомісяця, максимальний платіж 390,24 дол. США, з урахуванням щомісячної комісії 0,3% від залишку кредиту.

Судом також встановлено, що 17.11.2005 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 647/11-2005, згідно умов якої сторони погодили сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 1% та комісію за управління кредитом в розмірі 0,3% від суми залишку кредиту, яку позичальник зобов`язався сплачувати щомісячно, одночасно із внесенням мінімального необхідного платежу, передбаченого п. 3.7 Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2 Кредитного договору № 647/11-205 від 09.11.2005, у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню Кредиту, визначеного у п. 3.3.3 цього Договору, а також у випадку простроченого строку дострокового виконання зобов`язань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплаті всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та визначеної договором комісії ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 26.08.2015 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1 492 229,32 грн., яка складається з наступного:

-27 917,77 дол. США (згідно з курсом валют НБУ станом на 26.08.2015 складає 631 595,18грн.) – заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена;

-17 251,37 дол. США (згідно з курсом валют НБУ станом на 26.08.2015 складає 390 284,83грн.) – заборгованість по сплаті відсотків, в тому числі прострочена;

-5874,81 дол. США (згідно з курсом валют НБУ станом на 26.08.2015 складає 132 908,24 грн.) – заборгованість по сплаті комісії;

-14915,57 дол. США (згідно з курсом валют НБУ станом на 26.08.2015 складає 337 441,07 грн. – заборгованість по сплаті пені за прострочення сплати кредиту у гривневому еквіваленті, що підтверджується наявним в матеріалах справи Розрахунком заборгованості за № 647/11-2005 станом на 26.08.2015.

Судом також встановлено, що 30.04.2020 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ПАТ «Комерційний Банк «Надра» було укладено Договір GL3N217215_ПВ про відступлення прав вимоги, на підставі якого було відступлено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 647/11-2005 від 09.11.2005 та Договором іпотеки від 09.11.2005, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. за реєстровим № 3706.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», будучи новим кредитором, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 647/11-2005 від 09.11.2005 та Договором іпотеки від 09.11.2005, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. за реєстровим № 3706.

Згідно з п. 7.1 Договору іпотеки від 09.11.2005, іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Таким чином, у зв`язку із невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за порушення умов Кредитного договору та звернення стягнення на іпотечне майно.

Судом встановлено, що укладаючи Договір іпотеки від 09.11.2005 було обумовлено відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідно до п. 7.4 Договору іпотеки від 09.11.2005, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 7.5 Договору іпотеки від 09.11.2005, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього договору.

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку», визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації, шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Вказаний висновок висловлений у постанові Великої Палати ВС № 310/11024/15-ц від 29.05.2019, який, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором бо законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суд констатує, що позивач довів факт наявності кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 за невиконання умов Кредитного договору № 647/11-2005 від 09.11.2005, а відтак набув право звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості.

При цьому, суд застосовує до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки положення ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та визначає ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчий дій, а не початкову ціну предмета іпотеки для цього подальшої реалізації в загальній сумі 170 011,00грн., про що заявив позивач у позовній заяві.

Разом з тим, 07.06.2014 набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності, натомість не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд України у постанові від 09.09.2015 у справі № 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Таким чином, установлений зазначеним Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з п. 4 цього Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд відзначає, що відповідач ОСОБА_1 є власником спірного майна, а саме житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна плаща квартири становить 49,9 кв. м., житлова площа – 27,10 кв.м., тобто не перевищує законодавчо встановлений розмір. Дані обставини підтверджено доказами, які наведені у цьому рішенні.

Разом із тим, згідно з наданим відповідачем витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 225908587 від 29.09.2020, за відповідачем ОСОБА_1 значиться зареєстрованим на праві власності виключно нерухоме майно – квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів, які б спростовували наведене, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають частковому задоволенню з відстроченням виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VІІ.

Суд враховує також положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-1080цс15, яку суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

Надаючи правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, а саме про стягнення заборгованості та кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходить із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним, таким, що забезпечить поновлення порушеного права, оскільки підтверджує заборгованість за порушення умов Кредитного договору № 647/11-2005 від 09.11.2005.

Стосовно вимоги про виселення відповідача, суд констатує наступне.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» свідчить про те, що держава цілеспрямовано вносить законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що предмет іпотеки – квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується як місце постійного проживання відповідача, яка має інвалідність третьої групи з дитинства та має на утриманні дитину ОСОБА_2 , 1998 р.н., який також має інвалідність, що підтверджується наданими відповідачем доказами, а також те, що під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може відбуватися виселення з іпотечного майна, - суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 4-7, 10, 76-81, 89, 258-259, 264-265, 352-355 ЦПК України, суд, –

У х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександр Андрійович про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 13-А, кв. 12; код ЄДРПОУ - 43490372) заборгованість по кредитному договору № 647/11-2005 від 09.11.2005 у сумі 51 043,95 дол. США (п`ятдесят одна тисяча сорок три долари США дев`яносто п`ять центів), з яких: 27 917,77 дол. США – заборгованість по кредиту; 17 251,37 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків; 5874,84 дол. США – заборгованість по сплаті комісії. А також 337 441,07 грн. (триста тридцять сім тисяч чотириста сорок одна тисяча гривень сім копійок) пені за прострочення сплати кредиту.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 647/11-2005 від 09.11.2005 у сумі 51 043,95 дол. США та 337 441,07 грн. пені за прострочення сплати кредиту, - звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно з Договором іпотеки від 09.11.2005, а саме на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко