Ухвала суду № 95186219, 12.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9864/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого – судді: Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань: Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду подання державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно – Західного МУМЮ (м. Івано – Франківськ) Кушнір А.І. про визначення частки у спільній сумісній власності ,-

ВСТАНОВИВ :

Державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно – Західного МУМЮ (м. Івано – Франківськ) Кушнір А.І. звернулася до суду із поданням про визначення частки у спільній сумісній власності.

Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Південно – Західного МУМЮ (м. Івано – Франківськ) перебуває виконавче провадження №55649500 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого напису №20905 від 16.11.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про «стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 2763634, 41 грн.»

Станом на 24.09.2020 року заборгованість за вищезазначеним виконавчим документом становить 2763634, 41 грн.

За період проведення виконавчих дій встановлено, що кв. АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 (боржником) та ОСОБА_2 в спільній сумісній власності (Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно №225260761 від 23.09.2020р.).

На підставі викладеного для забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження №55649500 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого напису №20905 від 16.11.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. заявник просить суд розглянути подання та визначити частку боржника ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду даного подання. А тому суд, розглядає дане подання за їх відсутності, так як відповідно до ч.2 ст.443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали подання, надавши оцінку кожному доказу, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Південно – Західного МУМЮ (м. Івано – Франківськ) перебуває виконавче провадження №55649500 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого напису №20905 від 16.11.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про «стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 2763634, 41 грн.»

Станом на 24.09.2020 року заборгованість за вищезазначеним виконавчим документом становить 2763634, 41 грн.

За період проведення виконавчих дій встановлено, що кв. АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 (боржником) та ОСОБА_2 в спільній сумісній власності (Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно №225260761 від 23.09.2020р.).

З огляду на вказане державним виконавцем ставиться питання про визначення частки у спільній сумісній власності.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Відповідно до п.6 ст.48 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №225260761 від 23.09.2020 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при чому 1/3 частка належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, згідно свідоцтва про право на спадщину та 2/3 належить їм обом на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 368ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у парі спільної сумісної власності є рівними.

Відповідно до 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

А тому, суд приходить до висновку, що заявником надані належні і достатні докази, які свідчать про належність майна на праві спільної сумісної власності боржнику, тому подання про визначення частки ОСОБА_1 у праві спільної власності на квартиру підлягає задоволенню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 володіє 2/3 частки квартири на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 , їх частки не визначені будь-яким способом, тому суд вважає, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить 1/3.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.443 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно – Західного МУМЮ (м. Івано – Франківськ) Кушнір А.І. про визначення частки у спільній сумісній власності - задовольнити.

Визначити частку ОСОБА_1 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/3.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко