Рішення № 95184475, 16.02.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.02.2021 227/3344/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Голомідовій К.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову зазначено, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік в службі у справах дітей Добропільської міської ради, як дитина, яка залишилась без батьківського піклування та з 25.02.2019 року і по теперішній час тимчасово перебуває в родині ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі наказу служби у справах дітей Добропільської міської ради від 25.02.2020 р. Позивач зазначає, що до лютого 2020 року мати малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкала разом зі своєю дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , і за час проживання за вказаною адресою, зі слів сусідів, доглядом за дитиною не займалася, залишала свою дитину на своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Окрім того, позивач зазначає, що 11.06.20202 року відповідач надала засвідчену нотаріусом заяву про згоду на усиновлення її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заяву про згоду щодо позбавлення її батьківських прав.Спеціалістами служби у справах дітей Добропільської міської ради було попереджено відповідача про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків відповідно до ст. 164 СК України, питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі та було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітньої доньки, про що зазначено у висновку. Позивач зазначає, що відповідач як мати дитини безвідповідально відноситься до своїх обов`язків щодо виховання дитини, матеріально її не підтримує, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків, і на цій підставі просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29.09.2020 року було відкрито загальне позовне провадження за вказаним позовом та призначено справу до підготовчого судового засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано до суду не було. Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2020 року підготовче провадження по цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.02.2021 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, зазначивши, що через непорозуміння в родині вона деякий час не спілкувалася зі своєю донькою та не займалась її вихованням, проте вона любить її та бажає приймати активну участь у її житті, розвитку та утриманні, і на цей час вже проживає разом із донькою та займається її доглядом та вихованням.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні також заперечували щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, зазначивши, що дійсно в їхній родині було непорозуміння, але на цей час всі примирилися між собою, живуть дружньо, відповідач повернулася до сім"ї та займається вихованням малолітньої доньки, а вони зі свого боку мають можливість та бажання допомагати їй у вихованні та фінансовому утриманні малолітньої дитину, про що надали суду письмову заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_2 , відомості щодо батька дитини внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується долученою копією свідоцтва про народження, а також Витягом з реєстру актів цивільного стану громадян від 29.06.2019 року (а.с.8,11)

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Добропільської міської ради №38 від 25.02.2020 року, взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування: мати - ОСОБА_2 вихаванням малолітньої не займається, залишила дитину ОСОБА_3 (а.с.9)

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Добропільської міської ради №39 від 25.02.2020 року, тимчасово влаштовано малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10)

Згідно висновку виконкому Добропільської міської ради від 28.08.2020 року № 03/1104-10/02 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , зазначено, що з метою соціального захисту малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та керуючись ст.ст.164,165 СК України, орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради вважає доцільним позбавити батьківським прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Оцінюючи висновок Органу опіки та піклування Добропільської міської ради стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_6 , суд приймає до уваги, що на момент звернення до суду у позивача були всі підстави для подачи позову з метою захисту прав малолітньої дитини. В той же час, життя є динамічним та соціальні відносини, в тому числі у сторін по справі, постійно змінюються, і суд, ухвалюючи рішення по праві повинен врахувати всі обставини, які існують на момент судового розгляду.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач через певні непорозуміння в її родині залишила свою малолітню доньку на своїх батьків та деякий час не займалась її вихованням, але станом на сьогоднішній день, відповідач з батьками примирилася, належним чином оцінила свою поведінку та повернулася до виконання своїх батьківських обов"язків, що підтвердили в судовому засіданні як сама відповідач, так і її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання та інше, але ж не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Вимоги ст. 12 ч. 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 15, в абзаці 2 п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене та керуючись керуючись ст. ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 258-259, 263, 265, 268, 273, 353-354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення було проголошено в судовому засіданні 16 лютого 2021 року, повний текст рішення суду виготовлено 26 лютого 2021 року.

Сторони по справі:

Позивач - Орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ 04052904, адреса: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

16.02.2021Суддя В.В. Корнєєва