Рішення № 95183990, 24.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/478/20

Провадження № 2/127/74/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,

представника третьої особи – Служби у справах дітей ВМР – Остапець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.01.2020 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якій просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Позов мотивований тим, що з 31.08.2008 по 14.07.2011 сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.07.2011. Від шлюбу сторони по справі мають спільну дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з липня 2011 року по грудень 2019 року син сторін по справі за спільною згодою сторін проживав з ОСОБА_1 , був забезпечений належними умовами проживання, одягом, їжею, іграшками, вихованням, освітою, лікуванням та іншими умовами, необхідними для розвитку дитини. ОСОБА_1 займалась вихованням дитини та сприяла тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування та уваги. У листопаді 2018 ОСОБА_3 звернувся до виконкому ВМР із заявою про визначення йому способів та порядку участі у вихованні дитини, за результатами розгляду якої було ухвалено відповідне рішення №2613 від 29.11.2018 та визначено способи участі ОСОБА_6 у спілкуванні та вихованні спільної дитини. ОСОБА_3 було встановлено відповідний графік побачень з дитиною. Разом з тим, ОСОБА_3 порушив вимоги зазначеного рішення виконкому ВМР, проводив час із сином і після спливу часу, визначеного на виховання та спілкування, не повернув сина за адресою його постійного місця проживання. ОСОБА_1 неодноразово зв`язувалась зі ОСОБА_3 , однак останній не виходив на контакт. ОСОБА_3 повністю обмежив спілкування матері з дитиною. Згодом стало відомо, що ОСОБА_3 звертався до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» про надання консультативного висновку дитячого отоларинголога, оскільки дитина скаржилась на погане самопочуття, а саме: кашель, головний біль, загальна слабкість, тощо. Однак під час проживання з ОСОБА_1 син не скаржився на погане самопочуття і стан здоров`я дитини був задовільний. ОСОБА_1 вказує, що стан здоров`я дитини погіршився під час проживання з ОСОБА_3 ОСОБА_1 зазначає, що не має змоги спілкуватись з сином, дізнатись про його стан здоров`я, підтримати та приділити увагу сину. Дані обставини порушують її право на рівне виховання дитини та порушує збереження зв`язків дитини з родиною. ОСОБА_1 має достатній рівень заробітку, що підтверджується відповідними доказами по справі, вона має можливість у повній мірі забезпечити сина усім необхідним, сприяти розумовому та фізичному розвитку, забезпечити можливість дитини відвідувати гуртки та секції. Дитина має частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (1/5 частка). З 12.07.2014 ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_7 , в якому народилась спільна дитина – ОСОБА_8 , 2015 р.н. Під час спільного проживання діти добре ладнали, гралися, разом проводили час. Виходячи з викладеного ОСОБА_1 не бачить жодних перешкод у тому, щоб ОСОБА_5 проживав з нею у повній сім`ї. Посилаючись, як на підставу своїх вимог на норми статей 141, 142, 157, 160 Сімейного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», просила суд визначити місце проживання дитини разом з нею.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. На підставі ст. 19 СК України витребувано від Служби у справах дітей ВМР письмовий висновок щодо доцільності чи відсутності доцільності визначення місця проживання дитини з ОСОБА_1 (а.с. 39-40 т. 1).

24.02.2020 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей ВМР, про визначення місця проживання дитини, в якій ОСОБА_3 просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_3 . Позов мотивовано тим, що після розірвання шлюбу у 2011 році за домовленістю батьків дитина проживала разом з матір`ю, яка згодом уклала шлюб та народила доньку. За час проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1 неодноразово виникали конфлікти між сторонами справи через те, що мати створювала перешкоди в участі батька у вихованні дитини. ОСОБА_3 був змушений вирішувати це питання через органи опіки та піклування, а також шляхом звернення до правоохоронних органів. ОСОБА_1 перебуває в стадії розірвання шлюбу зі своїм другим чоловіком (справа 127/27223/19). Крім того має місце спір про участь у вихованні меншої дочки ОСОБА_1 із бабою ОСОБА_9 . Восени 2019 у ОСОБА_5 значно погіршились стосунки з ОСОБА_1 . На початку грудня 2019 син ОСОБА_10 захворів та скаржився на поганий стан здоров`я. 12.12.2019 ОСОБА_5 , в черговий раз посварившись з матір`ю, вирішив піти до свого дідуся, якому і поскаржився на хворобу, про що дід одразу повідомив батька і вони разом звернулись до лікаря. За таких обставин ОСОБА_5 з 12.12.2019 проживає разом з батьком у приватному будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 100 кв.м. У будинку батька для дитини облаштовано безпечне та комфортне місце проживання з окремою кімнатою та ліжком, місцем для навчання та розвитку. У помешканні дотримуються санітарно – гігієнічних норм, територія навколо будинку є безпечною для дитини. ОСОБА_3 являється приватним підприємцем, займається торгівлею продуктами харчування у ТЦ «Караван», має стабільний самостійний дохід, за рахунок якого має можливість забезпечити достойний рівень проживання, не має шкідливих звичок, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, ніколи не звертався за допомогою до КНП «ВОКПЛ ім. академіка О.І. Ющенка». Про дитину також піклуються його дідусь та бабуся зі сторони батька, які також проживають у наведеному вище будинку. Таким чином ОСОБА_3 наголошує, що він, а також дідусь та бабуся ОСОБА_5 є гарним оточенням для дитини, створили дитині належні умови для проживання, у них склались гарні стосунки. Дитина зростає у атмосфері дружби та любові. ОСОБА_3 відвідує школу, цікавиться успіхами сина, відвідує заняття із плавання, постійно піклується про фізичний стан дитини. ОСОБА_3 приділяє значний час розвитку та дозвіллю дитини. У сина з батьком склались довірливі стосунки. ОСОБА_3 зазначає, що спілкуванню дитини з матір`ю ніхто не перешкоджає, проте син після минулих конфліктів не дуже приязно ставиться до матері, інколи відмовляється розмовляти з нею по телефону. Разом з тим, під впливом батька дитина за час проживання з ним відвідувала будинок матері та спілкувалась з нею та меншою сестричкою. Зазначив, що проживання дитини з батьком повністю відповідає інтересам дитини, ОСОБА_3 жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною не чинить. Визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на взаємовідносини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Посилаючись, як на підставу своїх вимог на норми статей 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161 Сімейного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» просив суд визначити місце проживання дитини разом з батьком. (а.с. 65-70 т. 1)

Ухвалою суду від 05.03.2020 в межах підготовчого провадження прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей ВМР про визначення місця проживання дитини, об`єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом до спільного розгляду з вимогами за первісним позовом. Витребувано у Служби у справах дітей Вінницької міської ради висновок щодо доцільності/недоцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 (а.с. 126 – 127 т. 1).

Також 24.02.2020 від представника відповідача за первісним позовом – ОСОБА_4 надійшов відзив на первісну позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні первісного позову з наступних підстав. Обґрунтування первісної позовної заяви ОСОБА_1 з посиланням на принцип 6 Декларації прав дитини, щодо неможливості розлучення малолітньої дитини з матір`ю, за виключенням тих випадків, коли є виняткові обставини на переконання адвоката Мишковської Т.М. не може бути прийнято судом до уваги, оскільки Декларація прав дитини не є міжнародним договором, а тому не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України. Про це наведено в постанові ВП ВС у справі № 402/428/16 – ц від 17.10.2018). Вказала, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь – кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Під забороною розлучення дитини із своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі і матері, прав та інтересів дитини, передбачених Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989. При вирішенні спору суд має прийняти до уваги якнайкраще забезпечення інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини), що узгоджується з нормами Конституції та законів України, тому саме їх норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Доводи первісного позову щодо погіршення стану здоров`я дитини уже після його проживання з батьком спростовуються відповіддю КНП «Центру первинної медико – санітарної допомоги № 5 м. Вінниці, з якої видно, що уже 12.12.2019 дитина була хвора, тобто до батька він прийшов уже хворий та повідомив, що хворіє кілька днів. Спілкуванню ОСОБА_5 з матір`ю ніхто не перешкоджає, проте син після минулих конфліктів не дуже приязно ставиться до матері, інколи відмовляється спілкуватись з нею по телефону. Під впливом батька син ОСОБА_10 відвідує помешкання матері та спілкується з нею. Окрім того ОСОБА_5 уже під час проживання з батьком відвідував святковий виступ своєї сестрички у дитячому садочку. ОСОБА_1 до будинку, де на даний час проживає дитина разом з ОСОБА_3 , приходила лише один раз. Окрім того представник ОСОБА_4 при вирішенні спору на підставі ч. 2 ст. 160 СК України просила врахувати думку дитини щодо визначення її місця проживання. В задоволенні первісного позову просила відмовити а зустрічний позов задоволити. (а.с. 59 – 61 т. 1).

31.03.2020 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні зустрічного позову та задоволити первісний позов виходячи з доводів та доказів, що наведено у первісній позовній заяві. Додатково зазначив, що виключно після того, як батько забрав дитину до себе, що відбулось у грудні 2019 року, стосунки матері з сином зіпсувались. Бабуся та дідусь дитини зі сторони батька також здійснюють вплив на дитину, оскільки вони також не бажають щоб дитина спілкувалась з матір`ю. Дідусь, бабуся зі сторони батька та власне сам батько безпідставно вважають, що мати погано відноситься до дитини та не забезпечує всім належним, скоріш за все не дозволяє того, що дозволяє батько, а саме не ходити до школи, не ходити на спортивні секції, в результаті чого збільшилась вага дитини, дитина сама гуляє по місту після 21 год. За час проживання дитини з матір`ю стосунки з дитиною були зразковими, стан здоров`я був хорошим, успішність у школі кращою. У відзиві представник заперечив наявність конфліктів між матір`ю та сином під час проживання дитини з матір`ю. ОСОБА_1 не має можливості бачитись з сином, спроби побачення здійснювались неодноразово. ОСОБА_1 стверджує, що сина налаштовують проти матері і вона не має можливості цьому перешкоджати. Вважає, що саме матір може найбільшою мірою сприяти гармонійному розвитку малолітнього сина. Вважає, що дитина має бути заслухана в суді, на підставі ст. 171 СК України, разом з тим, позиція дитини щодо визначення місця проживання разом з батьком не може бути абсолютною для суду, така позиція має бути оцінена судом з урахуванням інших доказів по справі. (а.с. 137 – 140 т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 первісний позов підтримав, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити з тих підстав, що наведено у первісному позові та у відзиві на зустрічну позовну заяву. Зазначив, що батько негативно впливає на дитину, дитина перестала відвідувати спортивну секцію «Кудо», втратила інтерес до навчання, набрала зайву вагу. Дитина відмовляється спілкуватись з мамою, не відвідує мати на свята. ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно, де дитина може проживати а також достатнього рівня заробіток для забезпечення дитині нормальних умов проживання.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 також підтримала первісний позов, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав, що наведено у її позовній заяві. Додатково зазначила, що ОСОБА_3 забрав у неї дитину, дитина припинила відвідування гуртків та секцій, погіршилась успішність дитини в навчанні. Дитина ходить в поношених речах, неохайна. ОСОБА_3 змінив віросповідання та сповідує Іслам. ОСОБА_3 навертає і дитину в Іслам. Вона не заперечує, що син ОСОБА_10 не хоче її бачити, однак таке відношення до неї дитини обумовлено впливом батька ОСОБА_3 . Вона вважає, що її син ОСОБА_10 до її меншої доньки відноситься негативно, йому подобається, коли її менша донька ОСОБА_11 від другого чоловіка плаче. Повідомила, що її син ОСОБА_10 відвідує її десь 1 раз на місяць. Кожного разу, коли ОСОБА_10 приходить до неї додому вона намагалась поговорити з ним, щоб ОСОБА_10 залишився проживати з нею, однак ОСОБА_10 щодо неї негативно налаштований і не погоджувався залишитись проживати з нею. Вона вважає, що пояснення сина ОСОБА_10 , надані працівникам поліції у грудні 2019 року, що у нього з мамою конфлікт на протязі півроку, не відповідають дійсності, назвала такі пояснення брехнею. Хоч дитина і не бажає проживати з матір`ю, якщо рішення буде ухвалено на її користь, вона впевнена, що зможе перелаштувати дитину до попереднього стану за допомогою психологів. На запитання суду повідомила, що її повторний шлюб з чоловіком ОСОБА_7 розірвано. На запитання суду повідомила, що рівень її доходу становить в середньому 15 тис. грн. на місяць. Вона проживає по АДРЕСА_3 з дочкою, це квартира її батька. На запитання суду повідомила, що з початку проживання сина ОСОБА_10 з батьком вона не приймає участь у матеріальному утриманні дитини, бо дитині заборонили брати від неї будь – які речі. Нерухомості на праві власності у неї немає, окрім 1/5 частки у квартирі, що по АДРЕСА_1 . На запитання суду повідомила, що психологічний вплив батька на дитину полягає у тому, що батько дитину задобрює.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення первісного позову та просила задоволити зустрічний, з тих же підстав, що наведено у відзиві на первісний позов та зустрічному позові. Додатково зазначила, що дитина у такому віці, в якому норма, щодо недопустимості розлучення дитини з матір`ю не підлягає до застосування. ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що зі своїм другим чоловіком вона розлучена, а тому її доводи щодо проживання дитини у повній сім`ї не заслуговують на увагу. Під час надання пояснень ОСОБА_1 визнала обставину, що син ОСОБА_10 її відвідує, а тому її доводи, щодо чинення ОСОБА_3 їй перешкод у спілкуванні з сином також не заслуговують на увагу. Зазначила, що спір має бути вирішений з урахуванням думки дитини, яка у такому віці вже є сформованою та самостійною. Як свідчить висновок експерта, що наявний в матеріалах справи, думка дитини щодо місця її проживання сформована без участі батька, та будь – якого тиску з цього приводу зі сторони батька немає. Дитині за місцем проживання батька облаштовано робоче (навчальне) місце в окремій кімнаті, батьком забезпечено наявність у дитини необхідного шкільного приладдя, одягу, харчування, тощо. Дитина за місцем проживання батька почуває себе безпечно та комфортно.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 свій позов підтримав, просив його задоволити, в задоволенні первісного позову просив відмовити. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 під час проживання сина ОСОБА_10 з нею, постійно чинила перешкоди у його спілкуванні з сином. Він звертався до Служби у справах дітей ВМР щодо визначення способів його участі у спілкуванні з дитиною та такі способи участі було визначено відповідним рішенням, яке ним виконувалось. 12.12.2019 у ОСОБА_3 був день народження. Він подзвонив до ОСОБА_10 , щоб той його поздоровив, в цей час ОСОБА_10 плакав і сказав, що мати його побила ременем і відправила його на секцію «Кудо», але ОСОБА_10 сказав, що погано почувається і мабуть піде до діда. Коли ОСОБА_10 прийшов до його батька (свого діда) ОСОБА_3 викликав поліцію, щоб зафіксувати факт, що дитина прийшла сама. Цього ж дня увечері уже ОСОБА_1 викликала поліцію, однак уже тоді ОСОБА_10 сказав, що хоче проживати з батьком. Після цього ОСОБА_1 не віддала жодних речей ОСОБА_10 , шкільного приладдя. ОСОБА_3 всім необхідним сина забезпечив на протязі кількох днів після цього. ОСОБА_10 дуже любить свою меншу сестричку, а тому ОСОБА_3 незрозуміло, чому ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_10 жорстоко з нею поводиться. ОСОБА_10 за свою сестричку переживає. ОСОБА_3 не заперечує щодо спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_1 , однак ОСОБА_10 за місцем проживання ОСОБА_1 не завжди приймають. Він дійсно цікавиться ОСОБА_12 , спілкується з людьми такого віросповідання, але вважає себе християнином, він хрещений у православній церкві. Він не сповідує Іслам, не дотримується традицій та обрядів Ісламу. Йому відомо, що ОСОБА_1 била ОСОБА_10 на ґрунті сімейних розладів зі своїм другим чоловіком. На запитання суду повідомив, що дійсно мали місце факти, коли ОСОБА_3 викликав поліцію у дні коли дитина перебувала у матері, але лише тоді, коли дзвонив до ОСОБА_10 , і той повідомляв йому, що його утримують мати та бабуся, під час чого ОСОБА_10 плакав. Коли поліція приїжджала ОСОБА_10 відпускали, що зафіксовано у документах поліції (таких випадків було 2). ОСОБА_10 не подобається « ОСОБА_13 », йому подобається хокей. ОСОБА_10 займається англійською, математикою, українською мовою, однак репетитори довідок не видають. ОСОБА_10 дійсно поправився в 10 років, однак він росте, має зріст 1 метр 60 сантиметрів, зараз він на дієті, однак має повноцінний раціон. Доходи ОСОБА_3 становлять від 13 до 20 тисяч гривень на місяць, він є ФОПом на спрощеній системі та торгує продуктами харчування. ОСОБА_10 відвідує матір безсистемно, буває кілька днів підряд, потім конфлікт і дві неділі не ходить.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради Остапець Н.М. в судовому засіданні підтримала висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 10.09.2020 про доцільність визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 (а.с. 183 – 185 т. 1).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_5 . З ОСОБА_1 вона перебуває в дружніх відносинах, зі ОСОБА_3 в нейтральних, ОСОБА_3 є її однокласником. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом вона до них часто приходила. Відносини в родині були нормальними. Вона проживає неподалік від ОСОБА_1 , разом з тим по фактичним обставинам справи вона нічого повідомити не може, оскільки їй нічого не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона являється головою квартального комітету «Царина», на території якого проживає родина ОСОБА_16 . З усіма сторонами по справі вона в спорі чи в неприязних відносинах не перебуває. Їй відомо, що батьки ОСОБА_3 дуже раділи внуку, коли він з`явився на світ. Коли подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розлучилось, ОСОБА_1 виїхала проживати до іншого місця. 27.12.2019 їй стало відомо від батька ОСОБА_3 , що ОСОБА_10 прийшов проживати до них. Прийшовши до них ОСОБА_10 повідомив, що він голодний, що його в сім`ї матері ображають. В цей день вона бачила ОСОБА_1 біля будинку ОСОБА_16 , яка сказала, що ОСОБА_16 утримують її сина ОСОБА_10 . Близько 13 год. ОСОБА_10 вивели з будинку ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , при яких у її присутності дитина в істериці кричала, що вона залишиться проживати з батьком і до матері не піде. Після цього в січні 2020 року вона відвідала будинок ОСОБА_16 , де бачила, що дитина доглянута, одягнута, нагодована. Вона спілкувалась з дитиною, яка була задоволена перебуванням у батька. Такі ж розмови з дитиною у неї відбувались весною та літом 2020 року на вулиці. З власних спостережень вона бачила, що дитина відчуває себе комфортно, задоволена життям з батьком. Їй відомо, що ОСОБА_3 дитині все купує, одягає, взуває, утримує, оплачує гуртки та секції та забезпечує навчальним приладдям. ОСОБА_19 як батько дуже любить ОСОБА_10 . ОСОБА_3 говорив їй, що не створює нову сім`ю, оскільки всю свою увагу приділяє сину. На її переконання психоемоційний стан сина під час проживання з батьком лише покращився. Дитина усім забезпечена, гарно та охайно одягнута. ОСОБА_10 їй скаржився лише на те, що батько заставляє його навчатись.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила, що вона є секретарем квартального комітету «Царина». Ні з ким з учасників справи вона в спорі не перебуває. Повідомила, що вона також являється сусідкою родини ОСОБА_16 . В 2019 році перед Новим Роком вона почула галас на вулиці. Коли вийшла то побачила, що кричить на вулиці ОСОБА_1 та її батько. Тоді вона бачила, що дитина налякана і не хотіла тоді виходити на вулицю. ОСОБА_10 стояв тоді за хвірткою і з мамою спілкуватись не хотів. Їй відомо, що ОСОБА_3 належним чином піклується про сина, дитина охайно одягнута, дитина «розквітла». Батько з сином разом проводять час, їздять на шашлики, на рибалку. На її переконання дитина почуває себе комфортно. У дитини прекрасні відносини з дідусем та бабусею ОСОБА_16 . Їй відомо, що інколи ОСОБА_10 з бабусею ходить до церкви. ОСОБА_10 їй особисто говорив, що повертатись до матері він не хоче, бо його там ніхто не любить.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що вона колишній класний керівник ОСОБА_22 . Вона була його класним керівником з 1 по 4 клас, тобто з 2016 по 2020 роки. ОСОБА_10 прийшов до школи досить підготовленим. Проблеми з поведінкою вирішувались у звичайному порядку. У 3-4 класі успішність ОСОБА_10 погіршилась, вона це пояснює тим, що ускладнилась програма. Зараз вона ОСОБА_10 бачить рідко, при спілкуванні ОСОБА_10 їй повідомив, що у нього все добре. Також повідомив, що сумує за сестричкою, але він приходить до неї в гості.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 . Їй відомо, що ОСОБА_10 на даний час проживає з батьком. Стосунки у батька і сина дуже гарні. Її дочка товаришує з ОСОБА_10 . Раніше ОСОБА_10 був більш замкнутим, зараз на її думку дитина більш відкрита. Вона була свідком того, як ОСОБА_10 гуляє разом з батьком, як вони проводять час, зазвичай в ігровій формі. Її дочка розповідала їй, що ОСОБА_10 казав, що ОСОБА_1 не пускала його до батька. З її спостережень вона знає, що дитина доглянута, охайно одягнена.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 повідомив, що він бажає проживати разом з батьком, оскільки з батьком йому проживати комфортніше. Батько не забороняє йому спілкуватись з мамою, а навпаки наполягає на цьому. За час проживання з батьком, а це вже більше року, він відвідував свою маму близько 50 разів. Мати його в гості не запрошує, його відвідини матері це або його ініціатива або ініціатива його батька. Під час відвідин матері остання постійно переконує його щоб він проживав разом з нею. Одного разу мати утримувала його в себе вдома в квартирі, що по АДРЕСА_3 , це було на день народження його сестрички, а він не хотів у неї залишатись. У будинку, де він на даний час проживає разом з батьком, облаштовано його навчальне місце, де він може навчатись. Під час його проживання з матір`ю були випадки, коли мати його била по рукам та обзивала негарними словами, наприклад називала його «товстим», принижувала його, казала що «він в житті нічого не доб`ється, як і його батько». Коли він робив уроки мати називала його «тупим». Під час проживання з матір`ю він часто ходив голодним. 12.12.2019 йому треба було іти на тренування на «Кудо», він казав матері, що йому погано і що він голодний, однак він все одно пішов на тренування. По дорозі на тренування він вирішив піти до свого дідуся зі сторони батька. Коли він прийшов до дідуся батько його запитав де він хоче проживати з ним чи з мамою. Саме тоді він вирішив, що хоче проживати з батьком. Він говорив про це матері, однак остання з цим не змирилась. Коли він почав проживати у батька він просив у матері, щоб вона віддала йому його кота, велосипед, планшет і одяг, однак мати не віддала йому його речей. Також мати не віддала шкільне приладдя та приладдя для гри в хокей. Батько його хвалить за успіхи у навчанні, за неуспішність ніколи його не б`є, а навпаки підбадьорює, пояснює, щоб було краще. Батько з ним займається уроками, вважає, що його успішність в навчанні за час проживання з батьком покращилась. Зараз він гуртки не відвідує, тому що карантин. Він вважає себе слухняним хлопцем. На запитання суду повідомив, що він боїться мами, зараз уже не так як раніше, але все одно боїться. Повідомив, що в нього виникав страх з приводу того, що мати його може вдарити, мати могла його вдарити чим завгодно. Батько запитує його думку у питаннях, що його стосуються. Його мрія залишитись проживати з батьком і коли виросте відкрити свій бізнес. Батько його завжди мотивує за успіхи в навчанні, щось купує або дає гроші. Він давно хотів перейти жити до батька, однак боявся матері і що вона йому щось зробить, однак він перейшов до батька і нічого страшного не сталося і тому він хоче залишитись проживати з батьком. Він вважає себе православним та батько на нього не впливає аби він змінив свою віру. Його батько добрий та хороший, він старається бути гарним батьком. Мати ж навпаки зривалась на ньому, ображала і била його. З батьком йому краще та комфортніше. За період проживання з батьком він хворів кілька разів кашлем, однак виліковувався швидко. Батько на нього руки жодного разу не підняв і завжди намагається домовитись. Залишитись проживати з батьком це його усвідомлене рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи та їх представників, заслухавши думку дитини, місце проживання якої є предметом спору, свідків, дослідивши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши представлені суду докази, суд вважає, що первісний позов не підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони у справі з 31.08.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.07.2011 у справі №2 – 1497. Рішення набуло законної сили 26.07.2011 року (а.с. 14 т. 1).

Під час перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8 т. 1).

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_24 та ОСОБА_3 дитина залишилась проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . Вказана обставина не заперечується учасниками справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Як вбачається з заяв ОСОБА_3 до Вінницької міської ради та відповідей на вказані заяви Вінницької міської ради, а також з відповідей на звернення до органів Національної поліції, у сторін по справі після розірвання шлюбу та під час роздільного проживання постійно виникали конфлікти та непорозуміння з приводу участі батька ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні спільної з ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_5 . Вказаний конфлікт між колишнім подружжям врегульований не був, компетентні органи надали роз`яснення, що цей спір може бути вирішено в суді. (а.с. 104 – 105, 109 – 114 т. 1).

ОСОБА_3 , намагаючись встановити в позасудовому порядку способи участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 , двічі звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради з метою встановити порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , що мало місце в 2012 та в 2018 роках. В обох випадках ОСОБА_3 було визначено способи його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , про що свідчать відповідні витяги з рішень Виконкому ВМР від 13.12.2012 року № 3141 та від 29.11.2018 № 2613, разом з тим, конфлікти між сторонами по справі не припинились. (а.с. 10, 108 т. 1).

Як слідує зі змісту наведених вище заяв та відповідей на них, а також нотаріальної заяви від 22.06.2018 про звернення до ОСОБА_1 про надання згоди на поїздку на відпочинок до смт. Затока Одеської області, ОСОБА_3 намагався приймати активну участь у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_5 (а.с. 110 – 111 т. 1)

Як встановлено судом, з 12.12.2019 малолітній ОСОБА_5 почав проживати разом з батьком ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 . Вказана обставина не заперечується учасниками справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України також не підлягає доказуванню.

Вказана обставина також встановлена матеріалами перевірки звернення ОСОБА_1 від 12.12.2019 року, що проведена Лівобережним відділенням поліції Вінницького Відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 17.12.2019. Згідно пояснень малолітнього ОСОБА_5 , що відібрані під час цієї перевірки, останній повідомив, що на даний час він проживає з матір`ю. З батьком зустрічається час від часу. Відносини із матір`ю останнім часом стали напруженими, а саме між ними постійні конфлікти. 12.12.2019 ОСОБА_5 пішов до свого дідуся, так як хотів із ним та батьком побачитись. В подальшому після розмови з батьком неповнолітній виявив бажання пожити із батьком. (а.с. 113,114 т. 1).

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 повідомив суду, що 12.12.2019 він самостійно прийшов до будинку дідуся, що за адресою АДРЕСА_2 , де також проживає його батько, що в сукупності з матеріалами перевірки органів Національної поліції спростовує позицію позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , що ОСОБА_5 самоправно забрав дитину, порушуючи вимоги рішень виконкому ВМР щодо визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Як слідує з Акту оцінки потреб сім`ї від 14.01.2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 проживають в житловому будинку, в АДРЕСА_2 , площею 100 кв.м. Згідно висновку оцінки потреб, зі слів батька, дитина (станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 ) хворіла з 12.12.2019 по 13.01.2020. Дитина погано себе почувала, зі слів батька втекла від матері до нього. ОСОБА_10 просив їсти, а мати вигнала його на тренування. (а.с. 92 – 102 т. 1).

Як вбачається з довідки про склад сім`ї від 07.02.2020, що видана квартальним комітетом «Царина», в будинку, що за адресою АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_25 , його мати ОСОБА_26 , а також син ОСОБА_5 (а.с. 79, 85 – 87 т. 1).

З викладеного слідує, що малолітній ОСОБА_5 проживає разом з батьком, а також з дідусем та бабусею по лінії батька.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, допомагає батькам по господарству, користується авторитетом у сусідів, скарг на нього до квартального комітету не надходило. Дідусь та бабуся ОСОБА_5 – ОСОБА_25 та ОСОБА_26 позитивно характеризуються, як за місцем проживання так і за місцем роботи. ОСОБА_3 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на обліку в КП ВОНД «Соціотерапія» та ВОКПЛ ім. академіка О.І. Ющенка не перебувають, за медичною допомогою не звертались. (а.с. 80 – 84, 88 – 91 т. 1).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є фізичною особою – підприємцем, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 115 – 115 т. 1).

Як встановлено з податкової декларації платника єдиного податку фізичною особою – підприємцем за 2019 рік обсяг доходу за звітний період відповідно до ст. 292 Податкового кодексу України ставив 168251,5 грн. (а.с. 117- 118 т. 1).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має достатній рівень доходу для матеріального забезпечення та утримання сина ОСОБА_10 , забезпечення йому належних умов навчання та розвитку.

Службою у справах дітей Вінницької міської ради був наданий суду висновок від 10.09.2020 року №01-00-011-50004, згідно з яким орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 (а.с.183 – 185 т. 1).

При ухваленні вказаного висновку Служба у справах дітей врахувала як умови проживання дитини за місцем проживання батька, за яким створено всі належні умови, так і думку дитину, яка була з`ясована в ході розгляду питання надання висновку, згідно якої дитина бажає проживати з батьком ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки КЗ «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 32 від 16.01.2020 у грудні 2019 року ОСОБА_3 декілька разів підходив до класного керівника дитини поцікавитись навчальними успіхами ОСОБА_10 . Декілька разів ОСОБА_3 підходив до школи під час перерв, чекав в коридорі, коли ОСОБА_27 до нього вийде. Після таких зустрічей ОСОБА_27 повертався до класу з гостинцями та певною сумою грошових коштів (а.с. 2 т. 2).

Як встановлено судом позивач за первісним позовом ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 , є військовослужбовцем військової частини А 0549, та отримує достатнього рівня грошове забезпечення (за період з червня по листопад 2019 року 71767, 42 грн.; в середньому 11961 грн. на місяць). Її шлюб з ОСОБА_7 розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 у справі 127/27223/19, яке набуло законної сили. (а.с.11–12 т.1; http://www.reestr.court.gov.ua/Review/87774690).

В ході судового розгляду, відповідно до положень ст.171 СК України, судом з`ясована думка дитини щодо предмету спору. В судовому засіданні дитина пояснила, що бажає проживати разом з батьком, з матір`ю бажає спілкуватися та підтримувати відносини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 9 цієї Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, на яку як на підставу своїх вимог посилається позивач за первісним позовом, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли є виняткові обставини, буди розлучена зі своєю матір`ю.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

З огляду на викладене суд констатує, що жоден з батьків не має наперед встановлених законодавчих переваг при вирішенні питання з ким із них має проживати дитина. Це питання вирішується судом з урахуванням комплексу представлених доказів та встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 позитивно характеризується, має самостійний, хоч і мінливий, але стабільний дохід від підприємницької діяльності, забезпечений придатним для нормального виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_5 житлом, в якому створено належні умови для виховання та розвитку дитини, бажає визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з собою. Таке ж бажання виявляє і дитина, яка в судовому засіданні повідомила, що їй комфортніше та краще проживати з батьком.

ОСОБА_5 досяг десятирічного віку та має право приймати участь у вирішенні питання щодо його місця проживання. На переконання суду така позиція дитини є її усвідомленим рішенням.

Суд враховує ту обставину, що дитина з батьком проживає з 12.12.2019 року та думка дитини з приводу визначення свого місця проживання не змінилася, а лише більш чітко сформувалась.

Бажання дитини проживати з батьком є самостійно сформованим та таким що склалось без будь – якого стороннього впливу чи тиску.

Суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом та його представника щодо чинення ОСОБА_3 чи його батьками будь – якого впливу на позицію малолітнього ОСОБА_5 щодо визначення місця проживання разом з батьком, оскільки ознак негативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на нього, за результатами психодіагностичного обстеження не виявлено (висновок судово – психологічної експертизи № 7111/20-21 від 30.10.2020) (а.с. 216 – 222 т. 1).

З цих самих підстав суд приймає до уваги, в якості підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_28 з батьком, висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 10.09.2020 року №01-00-011-50004, згідно з яким служба вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 (а.с.183 – 185 т. 1).

Суд враховує вказаний висновок при вирішенні справи, оскільки він є достатньо обґрунтованим та таким, що наданий з урахуванням думки малолітнього ОСОБА_5 , що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 160 СК України, та ст. 171 СК України.

При вирішенні цієї справи на користь позивача за зустрічним позовом суд враховує також те, що під час судового розгляду однозначно встановлено, що дитина виявляє більшу особисту прихильність та довіру до батька, між батьком та дитиною склались теплі та дружні стосунки засновані на взаємній повазі та розумінні. Батько ОСОБА_3 забезпечує дитину як матеріально так і підтримує морально. Така підтримка має місце як під час успіхів так і під час невдач малолітнього ОСОБА_5 . Натомість, з матір`ю ОСОБА_1 у дитини склались конфліктні та внутрішньо напружені стосунки, що не заперечувалось самою ОСОБА_1 в судовому засіданні, та вбачається з її пояснень, наданих суду. Стан здоров`я, вік та фізичний розвиток малолітнього ОСОБА_5 дозволяє проживати йому разом з батьком.

Крім цього судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 не чинить ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною. Малолітній ОСОБА_5 під час проживання з батьком неодноразово відвідував матір (згідно позиції матері 1 раз на місяць, згідно позиції дитини близько 50 разів за весь період), а тому саме проживання дитини з батьком буде відповідати рівному балансу на спілкування дитини як з батьком так і з матір`ю.

Доводи позивача за первісним позовом, щодо проживання дитини у повній сім`ї у разі визначення місця проживання разом з матір`ю судом до уваги не приймаються оскільки другий шлюб ОСОБА_1 на даний час розірвано. Отриманням ОСОБА_1 достатнього рівня доходу за місцем роботи, що дозволяє утримувати дитину, не є визначальним критерієм при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини.

Батько ОСОБА_3 піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, піклується про стан здоров`я дитини, приділяє дитині належну увагу, як під час виконання малолітнім ОСОБА_5 уроків так і під час проведення дозвілля, дитина охайно одягається та матеріально забезпечена усім необхідним. Вказана обставина судом встановлена як з показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , так і з пояснень малолітнього ОСОБА_5 , які узгоджуються між собою. Про турботу батька станом фізичного здоров`я дитини свідчать медичні документи, що наявні в матеріалах справи, які сформовані лікарями під час обстежень дитини за період проживання з батьком. Мати ж на протязі періоду проживання дитини з батьком не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини, що визнано ОСОБА_1 в судовому засіданні під час надання нею пояснень.

Як встановлено судом ОСОБА_3 поважає свого малолітнього сина ОСОБА_5 , не застосовує до нього фізичних покарань, які принижують людську гідність, не застосовує до дитини словесних образ. Малолітній ОСОБА_5 зростає у безпечному, спокійному та стійкому середовищі в благополучній сім`ї ОСОБА_16 , в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.

Як встановлено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У цьому зв`язку суд зазначає, що позивачем за первісним позовом, а так само його представником суду не представлено жодних доказів негативного впливу ОСОБА_3 на малолітнього ОСОБА_5 , погіршення успішності в навчанні дитини за час проживання дитини з батьком, негативного чи будь – якого іншого впливу в частині ініціювання зміни дитиною віросповідання, тощо, а тому такі доводи сторони позивача за первісним позовом також судом до уваги не приймаються.

Проживання дитини разом з батьком жодним чином не впливає на право власності дитини ОСОБА_5 на частку у квартирі, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та жодним чином не стосується предмету доказування у цій справі.

З наведеного вище суд приходить до висновку, що якнайкращому забезпеченню інтересів дитини буде відповідати визначення місця його проживання разом з батьком – ОСОБА_3 .

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний позов слід задоволити у повному обсязі. При цьому суд звертає увагу, що в даному випадку суд вирішує спір не про розлучення дитини з матір`ю, а про визначення місця проживання дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 13, 49, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю – ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком – ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання, АДРЕСА_4 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 35003877, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Повний текст рішення складено 26.02.2021 року.

Суддя: