Рішення № 95181402, 23.02.2021, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1158/20

Провадження № 2/692/37/21

23.02.21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко О.В.,

за участю: секретаря Савенко О.В.,

представника позивача Галенко О.А.,

представника відповідача Пилипенко Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2008888007 від 18.06.2014 року, у відповідності до якого остання отримала кошти у розмірі 32 210,51 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, з яких 30 315,77 гривень надано на споживчі цілі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 18.06.2014 року.

Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного договору № 2008888007 від 18.06.2014 року позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені Кредитним договором не пізніше 18 червня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за договором № 2008888007 від 18.06.2014 року, станом на 13.06.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 38 341,30 грн., яка складала: сума строкової заборгованості за кредитом - 19 861,55грн., сума простроченого тіла кредиту – 9 125,50грн., сума строкових нарахованих на умовах кредитного договору - 553,65грн., сума нарахованих прострочених за умовами кредитного договору – 8 800,60грн.; загальна сума заборгованості за кредитом (тіло) згідно умов договору – 28 987,05грн., загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за нарахованими доходами (%) згідно умов договору – 9 354,25грн.

Згідно п. 3.3. Кредитного договору, Банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитним договором та/чи Угодою третій особі.

13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2008888007 від 18.06.2014 року.

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

18.02.2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» направило до ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України, відповідно до якої ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність погасити заборгованість протягом 30-ти календарних днів, але не пізніше 18.03.2019р. або зв?язатись з новим кредитором для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості.

Однак, ОСОБА_1 зобов`язання не виконала ні первісному кредитору, а ні новому, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 38 341,30 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних за Кредитним договором № 2008888007 від 18.06.2014 року, розрахованим за період з 20.10.2017р. по 20.10.2020р., виходячи з суми заборгованості 28 987,00грн., кількості днів – 1096, в сумі 2 611,00 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу із урахуванням індексу інфляції, розрахованим за період з жовтня 2017р. по жовтень 2020р., виходячи з суми заборгованості 28 987,05грн., убиток від інфляції - 5330,91 грн.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором № 2008888007 від 18.06.2014 року налічується часткова заборгованість у розмірі 36 928,96 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту, яка складає 28 987,05 гривень, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що станом на 20.10.2020 р. становить 7 941,91 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та судові витрати в у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 20.11.2020 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду 08.12.2020р. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_1 категорично не визнає позов ТОВ Фінансова компанія «Прайм Альянс», вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. З позицією позивача не погоджується у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів фактичного відступлення ПАТ «ОТП Банк» права вимоги за кредитним договором № 2008888007 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а в подальшому і на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Зазначає, що до матеріалів позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не надано в якості доказу фактичної передачі права вимоги до ОСОБА_1 , відомостей із Реєстру боржників, укладеного ПАТ «ОТП Банк» із даними щодо кредитної заборгованості відповідача станом на 13.06.2016р. Натомість до позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» долучено витяг з Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №13/06/16, який ані за формою, ані за змістом не може бути Реєстром Боржників, а тим більше вказаний документ не скріплений підписом та печаткою уповноваженої Банком особи.

Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутнє письмове повідомлення ТОВ ФK «Довіра та Гарантія» боржникові (відповідачу) про відступлення права вимоги, яке повинне направлятися протягом 20 днів з моменту укладення договору №13/06/16 (згідно додатку №4 до вказаного договору). Тому відповідач вважає, що відсутні докази дійсного відступлення права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до нового кредитора ТОВ ФK «Довіра та Гарантія».

Також відповідач вказує, що з наданого позивачем до матеріалів позову Розрахунку кредитної заборгованості неможливо встановити методику, алгоритм або формулу визначення абсолютної заборгованості за кредитом, зокрема, заборгованості по тілу й процентах за користування кредитом, а також неможливо з`ясувати збільшення загальної суми заборгованості по місяцях, в розрахунку не зазначені також точні суми погашення відповідачем відсотків та тіла кредиту за платіжними періодами, а також не наведені конкретні дати погашення заборгованості по тілу кредиту та прострочених відсотках, а ці обставини прямо впливають на правильність проведення такого розрахунку. Вказані недоліки розрахунку кредитної заборгованості, на думку відповідача, вчинені позивачем з метою приховування від суду конкретних періодів прострочення щодо погашення кредитної заборгованості, позаяк це впливає на застосування строків позовної давності.

Наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості за кредитом, із зазначенням лише загальних сум по тілу кредиту та нарахованих процентах, по суті є неповним зображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не є правовою підставою для стягнення сум та не може слугувати доказом фактичного розміру грошових вимог ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до відповідачки. Сама позовна заява також не містить належним чином оформленого розрахунку заборгованості, а лише містить таблицю, з якої не вбачається за який період утворилась заборгованість, з чого вона складається, і як нараховувалась, відтак вказаний розрахунок не є належним і допустимим доказом.

Окрім того, у своєму позові ТОВ «ФК «Прайм Альянс» стверджує, що 13.06.2016 року між ПАТ ОТП Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений Договір факторингу №13/06/16, відповідно якого загальна сума заборгованості становила 38 341,30 грн., загальний період прострочення у визначалася як 508 календарних днів. 29.01.2019 року між ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТзОВ «ФК «Прайм Альянс» був укладений Договір факторингу №29/01/19-2, згідно якого загальна сума заборгованості становила 38 341,30 грн., загальний період прострочення із виконанням основного зобов`язання вже становив 1 468 календарних днів.

Також відповідач вказує на пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув та викладає правову позицію Верховного суду в справі № 6-116 цс13. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності та не заявив клопотання про його поновлення, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що згідно п. 3.3. Кредитного договору Банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитним договором та/чи Угодою третій особі. Так як ОСОБА_1 не здійснювалось належним чином виконання кредитних зобов`язань, то 13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу, а боржниці надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги від 13.06.2016р., однак та не здійснила жодних дій на виконання зобов`язань новому кредитору. Надалі, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора та 18.02.2019 р. направило до ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості, на підтвердження чого надає копію списку №16029-2-182-97 згрупованих поштових відправлень Укрпошта, що свідчить про належне повідомлення боржниці.

Щодо закінчення строку договору позивач зазначив положення ст. 631 ЦК, за яким закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення та звернув увагу суду на п. 1.4.1. Кредитного договору, згідно якого Позичальник зобов`язаний повністю повернути Банку суму отриманого Кредиту та виконати всі інші зобов`язання, встановленні Кредитним договором, не пізніше 18.06.2019 року. Оскільки вимога була відправлена 18.02.2019 року, то була надіслана в межах дії Кредитного договору. Надсилання вимоги припиняє умови договору, чим зобов`язує боржника сплатити заборгованість в повному обсязі. Тож ТОВ «ФК «Прайм Альянс» скористалось своїм правом та у зв`язку невиконанням боржницею умов Кредитного договору направило Вимогу на адресу боржниці, тим самим припинили умови Кредитного договору та зобов`язали боржницю сплатити всю суму заборгованості достроково.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила що відповідач уклала кредитний договір, умови якого не виконала, жодних погашень кредитних зобов`язань не здійснила. Позивач набув права вимоги щодо боргу 29.01.2019р. та направив відповідачу вимогу від 18.02.2019р., яка припинила дію кредитного договору в межах строку дії кредитного договору. Заборгованість у відповідача виникла по тілу кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який розрахований за період починаючи з дати подання позовної заяви та три роки назад, та 3% річних, відсотки по кредиту позивач не нараховує та не стягує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату та час була повідомлена належним чином.

Представник відповідача – адвокат Пилипенко Р.Б. у судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що аргументи заперечення викладено у відзиві на позовну заяву. Нагадав, що договір кредитування укладено у 2014 році, на момент відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» у 2019р. кількість днів прострочення виконання зобов`язання становила вже 1 468 днів. Зазначив, що до матеріалів позову не додано загальний та помісячний розрахунок заборгованості та що відповідач не була повідомлена про відступлення права вимоги та дізналась про це з постанови приватного виконавця, а реєстр поштових відправлення не є належним підтвердженням відправленої вимоги стороні. Також вказав суду на п. 6.7,8.1,8.31.,8.32 договору факторингу від 13.06.2016р., наголосив, що реєстр до договору не містить відтиску печаток ОТП Банку. Також зазначив, що позивач пов`язує своє право вимоги з укладенням договору факторингу від 29.01.2019р., однак в спірних правовідносинах даного виду право вимоги починається з моменту виникнення права на таку вимогу, тобто з моменту несплати чергового платежу. Оскільки з моменту виникнення права вимоги пройшло більше ніж 3 роки, протягом яких кредитори, в т.ч. й позивач, не звертались за виконанням спірних правовідносин, то ТОВ «ФК «Прайм Альянс» пропустило строки звернення з позовом. А оскільки позивач не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що даний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 2014р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 20088880087, згідно якого банк надає, а позичальник отримує кредит на споживчі цілі в сумі 30 315 грн. 77 коп. на строк 60 місяців - з 18 червня 2014 р. по 18 червня 2019р., з розміром процентної ставки 0,01% річних. Сторони обумовили інші істотні умови договору, в т.ч. комісію за управління кредитом, проценти на прострочений період та овердрафт, відсотки за зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. Сторони домовились, що позичальник буде здійснювати погашення в розмірі та строки, передбачені в графіку платежів, який є додатком №1 до даного договору.

З заяви на видачу готівки №1 від 18.06.2014р. вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до АТ ОТП Банк для отримання готівки в сумі 30 015,77 грн.

Таким чином суд вважає доведеним факт наявності договірних правовідносин між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 щодо надання споживчого кредиту та виникнення в його учасників відповідних прав та обов?язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З договору факторингу № 13/06/16 від 16.06.2016р. вбачається, що він укладений між ПАТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (Фактор). Предметом договору є право грошової вимоги. Клієнт передає, а фактор приймає дане право, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником в розмірі портфеля заборгованості. За п. 1.3 даного договору фактор одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами та має право на наступне відступлення права грошової вимоги третім особам.

До договору додано реєстр прав вимоги №1, який є додатком до даного договору та витяг з акту приймання передачі документації боржників. При цьому згідно п.8.1 договору факторингу всю документацію щодо боржників, яких включено до Реєстру Боржників, вказаних в акті приймання-передачі Права вимоги до боржників, Клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 8 (восьми) місяців з моменту передачі вищезазначеного Реєстру боржників.

Відповідно п. 8.3.2 протягом 10 робочих днів з моменту отримання фактором електронної форми реєстру Боржників фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання-передачі права вимоги до боржників (додаток 2), а уповноважений представник клієнта підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник фактору.

Суд, розглянувши дані матеріали погоджується з твердженням відповідача що Реєстр прав вимоги (додаток 1 до договору факторингу від 13.06.2016р.) не є Реєстром Боржників в розумінні п. 8.1 договору факторингу та зазначає, що Реєстр прав вимоги не засвідчено ПАТ «ОТП Банк» (печаткою та реквізитами представника), хоча Реєстр і містить відповідні реквізити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Однак, з Витягу з Акту приймання-передачі Документації Боржників, вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п. 8.1 Договору факторингу № 13/06/16 від 13.06.2016р. документацію боржників, наведених в Таблиці № 1 цього Акту, де за № п/п 28845 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 2008888007 від 18.06.2014р., назва документу – Кредитна справа. Вказаний витяг підписаний представниками як ПАТ «ОПТ Банк» так і ТОВ ФК «Довіра та гарантія» та скріплений відповідними печатками.

З договору факторингу № 29/01/19-2 від 29 січня 2019 року вбачається, що він укладений між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» (Фактор), згідно якого фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, права вимоги за якими належать клієнту на підставі договору факторингу № 13/03/16 від 13.06.2016р. та не було погашено до моменту підписання даного договору, в розмірі Портфеля Заборгованості.

До договору додано витяг з реєстру боржників (додаток1 до договору факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019р.) та витяг з Акту приймання–передачі Документації боржників (додаток 2 до договору факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019р.). Дані документи засвідчено представниками ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та містять відтиски печаток обох сторін.

Згідно положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, законодавством передбачена можливість ухилення від цивільної відповідальності боржника в разі неповідомлення його про заміну первісного кредитора новим.

Позивач у своїй позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях наданих представником під час судового розгляду зазначає, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про заміну первісного кредитора та надає на підтвердження своїх тверджень повідомлення про відступлення права вимоги від 13.06.2016р. за підписами працівників ПАТ «ОТП Банк». Суд зазначає, що саме повідомлення без підтвердження іншими засобами як то – повідомлення служби доставки офіційні документи поштових служб, не підтверджує факту належного повідомлення відповідача про заміну кредитора. Щодо повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 2887 від 18.02.2019р. та вимоги про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України вих. № О/18/02/19/1777 від 18.02.2018р., то суд констатує про наявність відміток Укрпошти про прийняття поштового відправлення, однак зазначає про відсутності даних про вручення відправлення адресату. Також в справі мається список № 16029-2-182-74 згрупованих поштових відправлень Укрпошта стандарт з описом вкладень, де за №4 значиться адресат ОСОБА_1 , однак суд даний доказ оцінює критично, оскільки відправником є ТОВ «Дірект Технолоджі» та його правовий статус, а також зв`язок з учасниками справи наявними матеріалами не обгрунтовано.

Однак, зазначені вище договори є чинними, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів їх оспорювання та відповідних рішень, а взяті на себе зобов?язання ОСОБА_1 не виконані.

Водночас, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ТОВ ФК «Прайм Альянс» належить відмовити внаслідок спливу строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач, як на підставу для відмови в позові. При цьому суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність 1 рік.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 13 червня 2016 року первісним і новим кредитором договору факторингу за кредитними договорами, а в послідуючому договору факторингу від 29 січня 2019 року, для ТОВ «ФК «ПРАЙМ АЛЬЯНС» строки звернення підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ «ОТП Банк».

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 553/3288/15-ц (провадження № 61-45324св18).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Дані висновки відповідають правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів й комісії в порядку та у строки, зазначені в графіку погашення до договору № 2008888007 від 18.06.2014 року впродовж строку кредитування (60 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові ВП ВС у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018р.

Матеріали справи не містять загального та помісячного розрахунку виникнення заборгованості, інформації про виконання боржником зобов`язань, що не дає можливості розрахувати період та час початку спливу строків позовної давності в кожному випадку невиконання зобов?язання, адже тіло кредиту згідно наданих розрахунків становить 28 987,05 грн., а розмір кредиту становив 30 315,77 грн. що свідчить про часткове виконання боржником зобов`язання.

В той же час згідно реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 13/06/16р. вбачається, що станом на 13.06.2016р. боржник ОСОБА_1 має 508 днів прострочення виконання зобов`язань, що становить менше 3 років, однак більше 1 року.

Згідно витягу з реєстру боржників - додатку 1 до договору факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019р. вбачається, що боржник ОСОБА_1 має 1 468 днів прострочення виконання зобов`язань, що в сумі становить понад 3 роки.

Таким чином при укладенні договору факторингу від 29.01.2019р. його сторонам було відомо про строк прострочення виконання зобов`язань та можливий ризик застосування позовної давності.

В матеріалах справи відсутні дані що можуть свідчити про наявність подій за період 18.06.2014р. по 29.01.2019р., які б змінили строк виконання зобов`язання та зупинили перебіг позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про сплив строків позовної давності на момент укладення позивачем договору факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019р.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 987,05грн.

Щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності ст. 625 ЦК України, то суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Окрім того, до матеріалів додано результати розрахунку 3% річних за період 20.10.2017 - 20.10.2020р. та витрат від інфляції за період листопад 2017р. – жовтень 2020р. Даний розрахунок викликає сумнів, оскільки початок строку нарахування не співпадає із моментом виникнення у позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку, а саме з моментом отримання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором – 29.01.2019р.

Таким чином суд, проаналізувавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, приходить до висновку, що в задоволенні позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» належить відмовити внаслідок спливу строку позовної давності, оскільки такий строк сплив у січні 2018 року та про застосування спливу строку позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення.

У зв`язку з цим, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають й стягненню з відповідача витрати по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись 15, 16, 526, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 , 1077 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О.Левченко

Повний текст рішення виготовлений 23 лютого 2021 року.