Рішення № 95181203, 22.02.2021, Харківський районний суд Харківської області

22.02.21

Справа № 635/2493/20

Провадження по справі № 2/635/728/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А.,

при секретарі судового засідання – Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

24 квітня 2020 року представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» - адвокат Грідін Володимир Володимирович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, в позовній заяві просить:

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» грошові кошти в розмірі 18 116, 48 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» судові витрати у розмірі 4 000, 00 грн, пов`язані із оплатою позивачем професійної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № АМ/8581250 (далі - Договір).

19 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , керуючи забезпеченим Полісом № АМ/8581250 автомобілем ТАТА, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Freightliner JBBB, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом HENDRICKS KOSA 34, д.н.з. НОМЕР_3 . Відповідно до постанови Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року по справі № 635/5044/19 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним в настанні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Окрім того, постановою по справі № 635/4938/19 відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки після зазначеного ДТП відповідач ОСОБА_1 перебував з ознаками наркотичного сп`яніння, та в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Власник пошкодженого у вищевказаній ДТП автомобіля Freightliner JBBB, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом HENDRICKS KOSA 34, д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, надавши документи, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до нормам чинного законодавства України позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 18 116, 48 грн.

На підставі підпунктів а), в) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до відповідачів з позовом у порядку регресу.

Крім того, виходячи з аналізу підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач вважає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов, як до страхувальника так і до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду.

Отже, з огляду на зазначене до повивача у порядку регресу перейшло право вимоги до відповідачів на суму 18 116, 48 грн, яка була виплачена, як страхове відшкодування за полісом АМ/8581250 та яку позивача просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті та ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце якого повідомлялись належним чином.

Представник позивача – адвокат Грідін В.В. надав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справ в заочному порядку не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не надав, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до частин другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Згідно копії полісу № АМ/8581250 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 січня 2019 року страхувальник ОСОБА_2 та Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» уклали зазначений договір, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду , заподіяну майну (ліміт відповідальності) на одного потерпілого 100 000,00 грн, розмір франшизи – 2 000, 00 грн, строк дії з 17.01.2019 до 16.01.2020 включно.

ОСОБА_2 є власником транспортного засобу ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року по справі № 635/5044/19 встановлено, що ОСОБА_1 , 19 червня 2019 року о 22 годині 00 хвилин в м. Харкові по в`їзду Польовому, б. 1 керуючи автомобілем «ТАТА LPT 613», державний номерний знак НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили 16 серпня 2019 року.

Також, постановою Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2019 року по справі № 635/4938/19 встановлено, що ОСОБА_1 19 червня 2019 року о 22:00 за адресою: місто Харків, в`їзд Польовий, 1, керував автомобілем Tata LPT 613, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КЗОЗ ХОНД.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 24 серпня 2019 року .

В силу частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, до суду надано судове рішення, яке набрало законної сили, у відповідності до якого відповідача у цій справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно аварійного сертифікату 69-D/5/4 станом на 04 вересня 2019 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин становить 24 139, 77 грн з урахуванням ПДВ 20 116, 48 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 3162 від 11 вересня 209 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» сплачено страхове відшкодування у розмірі 18 116, 48 грн на користь ОСОБА_3 .

Згідно статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

У відповідності до статей 3, 4, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З матеріалів справи вбачається, що під час ДТП ОСОБА_1 на законних підставах керував автомобілем ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_1 , що не спростована відповідачами.

В силу підпунктів а), в) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, судовим розглядом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 згідно постанов Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року, від 13 серпня 2019 року які набрала законної сили визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, то відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування обґрунтовано звернувся з регресним позовом до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду - ОСОБА_1 , який відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану сп`яніння.

Між тим, суд відхиляє посилання позивача на підпункт а) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відсутні належні та допустимі доказів керування транспортним засобом страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач вважає, що оскільки страхувальником автомобіля ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , під час ДТП вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який судом визнаний винним, а позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, то таке відшкодування підлягає солідарному стягненню в порядку регресу з відповідачів.

З урахування зазначеного вище, суд вважає твердження позивача про набуття прав солідарного стягнення в порядку регресу з відповідачів на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» суми сплаченого страхового відшкодування помилковим та таким, що не відповідає вище зазначеним вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних договірних відносин не виникало, а тому відсутні правові, які б передбачали солідарну відповідальність власника (страхувальника) та водія – учасника ДТП нести солідарну відповідальність.

Тобто застосування положень про солідарну відповідальність в даному випадку є безпідставним і таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Також, положенням підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», солідарна відповідальність страхувальника (власника) транспортного засобу та особи, з вини якої сталося ДТП не передбачена, а тому суд вважає що відсутні підстави щодо стягнення в порядку регресу, суму страхового відшкодування з ОСОБА_2 , як солідарного боржника.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути страхове відшкодування в порядку регресу на користь позивача з винної особи у скоєнні ДТП, тобто з ОСОБА_1 .

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовній заяві міститься клопотання про розподіл судових витрат.

На підтвердження послуг з правничої допомоги позивачем надано наступні копії документів: витяг з договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, завдання доручення № 22 від 21 жовтня 019 року до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, копію платіжного доручення № 10043, акт – прийому передачі від 22 квітня 2019 року наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, складений 22 квітня 2020 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань , копія посвідчення адвоката України – Грідіна В.В., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6203/10 на ім`я ОСОБА_4 та копія ордеру на надання правової допомоги серії АІ № 1006708.

Таким чином, позивачем надані належні та допустимі доказі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які необхідні для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу.

Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає, що існують підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 18 116 (вісімнадцять тисяч сто шістнадцять ) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 4 000 (чотири тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач – Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант», ЄДРПОУ – 32382598, місцезнаходження за адресою: 02100, м. Київ, вул. Г. Тороповського, 14,

відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідач 2 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 26 лютого 2021 року.

Суддя – Я.А. Шинкарчук