Рішення № 95180242, 25.02.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1497/20

№ 2/544/96/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 лютого 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Сайко О. О.,

за участю секретаря Костенко Т.В.,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 (позичальник) звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 18.02.2008.

Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Банком на підставі договору про надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000 грн.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.10.2019.

Посилаючись на ч.3 ст. 1268 ЦК України, вказує, що спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 20.10.2019 по 20.04.2020. В даному випадку спадкоємцем, на їх думку, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.3 ст.1281 ЦК України).

На виконання вимог вищевказаної норми закону позивачем 21.02.2020 була направлена претензія кредитора до Пирятинської державної нотаріальної контори та 25.03.2020 отримана відповідь.

Позивач вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

При цьому, позивач зазначає, що згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

12.06.2020 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 5651 грн 51 коп., яка складається з наступного:

5651 грн 51 коп. – заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Просить стягнути із ОСОБА_1 вказану суму боргу, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву про слухання справи за його відсутності, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги позивача не визнає, оскільки спадщину після матері ОСОБА_2 вона не приймала. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.02.2008 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк» ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_2 укладений кредитний договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку (а.с.24-34).

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.23).

Відповідно до ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Згідно із ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі, передбаченому умовами договору.

Взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту ОСОБА_2 за договором від 18.02.2008 не виконувала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.39,68).

На день її смерті заборгованість за кредитним договором становить 5651 грн 51 коп., що підтверджено розрахунком позивача (а.с. 5-10).

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно із положеннями статей 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений ст. 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором входять до складу спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача з відмітками про реєстрацію місця проживання, а також інформацією відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської ради № П23112/05-11 від 01.12.2020 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, з якої вбачається, що відповідач зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с. 36, 37-38, 59). За цією ж адресою була зареєстрована на час смерті спадкодавець ОСОБА_2 .

За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

28.02.2020 позивачем була направлена претензія кредитора до Пирятинської державної нотаріальної контори, в якій банк просив включити свої кредиторські вимоги в спадкову масу; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості у розмірі 6951 грн 51 коп., просив надати інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника; відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже її прийняли (а.с.67).

Даних про отримання позивачем інформації про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

При цьому суд вважає, що позивачем дотримано вимоги законодавчих актів щодо строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, оскільки претензію кредитора до Пирятинської державної нотаріальної контори направлено в межах шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

При цьому суд зауважує, що вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст.1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 по справі №495/1933/15-ц.

Пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємця не йому безпосередньо, а через нотаріуса, не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України, але така вимога з метою інформування спадкоємця має надійти у матеріали спадкової справи, відкритої після смерті спадкодавця або бути відкритою за претензією кредитора, якщо така претензія надійшла першою.

25.03.2020 позивачем було отримано відповідь Пирятинської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що на підставі претензії кредитора від 23.01.2020 була відкрита спадкова справа №22/2020 від 20.10.2019 до майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 42).

18.05.2020 позивачем було направлено відповідачу лист-претензію про погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 (а.с. 43), однак, доказів на підтвердження того, що адресат отримав лист-претензію позивача, - матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1,2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, за умови доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідач заперечує факт отримання нею у спадщину після смерті ОСОБА_2 будь-якого майна. А позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 залишилось будь-яке спадкове майно та її спадкоємці мають право або отримали у натурі певне спадкове майно та яка вартість цього майна, що унеможливлює стягнення зі спадкоємців заявлених позивачем грошових коштів.

Окрім цього, згідно спадкової справи № 22/2020 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , копію якої надав державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори, з дня смерті спадкодавця до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався (а.с. 66-75).

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про витребування відомостей щодо наявності у спадкодавця на час відкриття спадщини рухомого та нерухомого майна заявлено не було.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими Верховним Судом 21.08.2019 в постанові по справі 320/6489/16-ц та постанові від 23.10.2019 по справі № 496/4489/16-ц.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 81 ЦПК України).

Враховуючи недоведеність позивачем факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останньої (відповідач по справі) несе відповідальність перед кредитором, суд уважає, що відсутні підстави для стягнення боргу за кредитом спадкодавця, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 280-281, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Головуюча - О.О. Сайко