Ухвала суду № 95179207, 26.02.2021, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/77/21 Номер провадження: 2/365/150/21

У Х В А Л А

26.02.2021 смт. Згурівка Київської області

Суддя Згурівського районного суду Київської області Денисенко Н.О.,

вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2021 року позивач звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вона уклала договір позики із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Після того їй надійшло повідомлення від ТОВ «Таліон Плюс» про переуступку права вимоги за цим Договором, який вона вважає недійсним з наступних підстав.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало їй фінансову послугу шляхом укладення договору за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи. Проте вона не підписувала договір. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» покупець послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Всупереч вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець не надав їй як споживачу необхідної інформації за спеціальною формою, оскільки їй як позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору під підписанні оспорюваного договору, та вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.

Крім того, відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. Однак під час укладення договору відповідач порушив порядок акцептування пропозиції, тому договір не може прирівнюватися до договору, укладеного в письмовій формі.

На її думку, укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору. В оспорюваному договорі не була зазначена ціна та сукупна вартість кредиту, реально нарахований відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів та перевищує розмір заборгованості за кредитом, тому просить визнати договір позики, укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» недійсним та на підготовчому судовому засіданні розглянути клопотання про витребування від відповідача копії договору позики.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що вонаподана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, тобто позовна заява не містить зазначення: офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача; доказів, які підтверджують обставини, на які посилається позивач, зокрема укладення договору позики або споживчого кредиту (дата, реквізити, предмет, ціна, умови тощо); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, а також, яким чином відповідач порушує, не визнає або оспорює її права.

Суть позовних вимог вбачається некоректною та суперечить змісту позову (позивач просить визнати недійсним договір позики, а зі змісту позовної заяви випливає, що позивач просить захистити права споживача).

Водночас відсутність договору позбавляє суд можливості перевірити чи застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів» на дані правовідносини, а відтак можливість звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).

Позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України).

До позовної заяви додано копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивача станом на 22.06.2018.

Проте ці дані не можна вважати актуальними, оскільки з моменту внесення інформації до Реєстру пройшло понад два роки. Таким чином матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача на час подання позову, що впливає на визначення підсудності цієї справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у позовній заяві зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Але якщо предметом цього позову є визнання недійсним договору позики, а не договору споживчого кредиту, то на вказаний спір не розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги. Якщо за спірним договором позивачу надано грошові кошти на умовах фінансового кредиту, позивачу необхідно додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у сумі 908,00 грнна розрахунковий рахунок Згурівського районного суду Київської області за наступними реквізитами:

отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Згурівська сел./22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат)

Рахунок отримувача: UA9089999803131211206000010808

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та у справі «Наталія Михайленко проти України», в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

На підставі ст. 12 ЦПК України суд вбачає за доцільне роз`яснити позивачу щодо доцільності уточнити позовні вимоги, ідентифікувавши спірний договір позики (зазначити дату, реквізити, предмет, ціну, умови тощо).

Також вбачається, що до участі у справі необхідно залучити ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як сторону спірного договору.

Позовну заяву необхідно залишити без руху, про що повідомити позивача і надати їй строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачівзалишити без руху, про що її повідомити та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та роз`яснити, що в разі, якщо зазначені недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом не будуть усунені, заява буде вважатися неподаною та повернута їй.

Ухвала підписана суддею 26 лютого 2021 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Денисенко