Ухвала суду № 95178671, 25.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1360/20

Номер провадження 2/289/52/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного центру спеціального контролю Національного центру управління та випробування космічних засобів про визнання рішення про зняття з квартирного обліку незаконним та зобов`язання поновити в черзі на отримання житла,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Головного центру спеціального контролю Національного центру управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України, прийняту у формі протоколу № 164 від 17.10.2018, яким вирішено питання про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку.

В обґрунтування своїх вимоги зазначає, що відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України від 21.06.2012 він проходив військову службу при Головному центрі спеціального контролю та звільнений з 21.06.2018 на підставі наказу Міністра оборони України від 13.06.2018 № 348 (по закінченню строку контракту), календарна вислуга на день звільнення становить 25 років 10 місяців. 18.05.2020 позивач письмово звернувся для уточнення інформації про його перебування на квартирному обліку до житлової комісії Головного центру спеціального контролю Національного центру управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України, а листом останнього від 03.06.2020 позивача повідомлено про зняття з квартирного обліку та надано витяг з протоколу Житлової комісії № 164 від 17.10.2018.

Позивач вважає дане рішення житлової комісії незаконним, а його право на забезпечення житлом та поліпшення житлових умов – порушеним, зняття з квартирного обліку свідчить про незаконне позбавлення його права на житло, яке гарантоване Конституцією України, так як під час проходження служби Головний центр спеціального контролю не забезпечив його житлом і не надав належної грошової компенсації.

Ухвалою від 21.09.2020, після усунення позивачем недоліків згідно ухвали від 07.09.2020, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.11.2020, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.38).

Ухвалою від 16.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020 (а.с.57), проведення якого за клопотанням представника позивача (а.с.64,71) було відкладено на 10.02.2021 (а.с.66), а в подальшому на 25.02.2021 (а.с.72).

25.02.2021 від представників сторін надійшли заяви про розгляд даної справи без їх участі, позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, відповідач заявлені вимоги не визнає (а.с.80,81).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги про поновлення його порушених прав у сфері житлових відносин, посилаючись на порушення відповідачем п. 6 розділу 1 Наказу ДКАУ від 24.10.2016 за № 196 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Державного космічного агентства України, та членів їх сімей житловими приміщеннями», а саме не забезпечив позивача житлом та не надав грошову компенсацію, натомість прийняв рішення про виключення позивача із списків квартирного обліку Головного центру спеціального контролю.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

У постанові від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Оскільки спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також, призначення та надання таких гарантій (пільг), правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана позиція співпадає також із позицією Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 569/17179/18 від 23.12.2020.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та матеріали справи, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 259, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного центру спеціального контролю Національного центру управління та випробування космічних засобів про визнання рішення про зняття з квартирного обліку незаконним та зобов'язання поновити в черзі на отримання житла.

Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.), сплачений згідно квитанції № 14-330417/1 від 14.09.2020, призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_1 ; одержувач: УК у Радомишльському районі Житомирської області 22030101, код отримувача 38015379, банк отримувача Казначенйство України (ЕАП), код банку 811039, рахунок отримувача: UA708999980313181206000006519.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н. С. Сіренко