Рішення № 95178370, 22.02.2021, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5109/16-ц Провадження № 2/0274/221/21

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.21 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", представником якого є Савіхіна А.М.,доОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,простягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Банк) звернулось з позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.01.2014 р. у розмірі 14 185,74 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 13 791,62 грн., та заборгованості за відсотками за користування кредитом – 394,11 грн.

Позов обґрунтований тим, що між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір № б/н від 22.01.2014 р., відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, на дату смерті його заборгованість за договором становила 14 185,74 грн. та складалась з заборгованості за кредитом – 13 791,62 грн., та заборгованості за відсотками за користування кредитом – 394,11 грн. Спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , на адресу якої Банк 10.05.2016 р. направив лист-претензію, у якій пред`явив вимогу про погашення заборгованості ОСОБА_3 , проте ОСОБА_1 ніяких дій не вчинила.

ОСОБА_1 та її представник проти позову заперечили та просять відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що Банком пропущено строк пред`явлення вимоги, передбачений статтею 1281 Цивільного кодексу України. Крім того, ОСОБА_3 повністю сплатив Банку кредит та ще переплатив 11 277,95 грн.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.07.2015 р. (а. с. 34).

22.01.2014 р. ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку (далі – Заява) (а. с. 8).

Як вбачається з Заяви, ОСОБА_3 погодився з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг, він ознайомлений з цим договором до його укладення та згоден з його умовами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Заяві ОСОБА_3 процентна ставка не зазначена.

Банк, обґрунтовуючи позов про стягнення процентів за користування кредитом, посилається на умови договору № б/н від 22.01.2014 р., проте будь-яких складових елементів цих умов, зокрема, тих, про які йдеться у Заяві, з підтвердженням того, що сам їх розумів ОСОБА_3 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_3 кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядку нарахування, не подав.

Згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяги з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_3 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між ним та Банком 22.01.2014 р. шляхом підписання Заяви.

Наведене вище правове обґрунтування зроблено з врахуванням висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) та від 17.07.2019 р. у справі № 175/4576/14-ц (провадження № -18993св18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83230259)/.

Враховуючи викладене, Суд, приходить до висновку, що посилання Банку на те, що ОСОБА_3 за договором № б/н від 22.01.2014 р. має заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 394,11 грн. є безпідставним.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитом ОСОБА_3 за договором № б/н від 22.01.2014 р., Суд не приймає до уваги розрахунок, наданий Банком (а. с. 6 – 7), оскільки він не ґрунтується на виписці станом на 27.08.2020 р. з відповідного рахунку (а. с. 183 – 195), з якого вбачається, що на день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість ОСОБА_3 становила 14 700,00 грн., при цьому 10.11.2015 р. та 11.01.2016 р. було здійснено поповнення рахунку на суми 2 579,34 грн. та 1,33 грн. відповідно.

Інші будь-які нарахування, здійснені Банком після смерті ОСОБА_3 , є безпідставними в силу статі 25 Цивільного кодексу України, за змістом якої здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки (цивільна правоздатність) припиняється у момент смерті особи.

Таким чином розмір заборгованості за кредитом ОСОБА_3 за договором № б/н від 22.01.2014 р. становить 11 589,33 грн. (14 700,00 грн. – 2 579,34 грн. – 1,33 грн.).

При цьому Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 та її представника на те, що ОСОБА_3 повністю сплатив Банку кредит та ще переплатив 11 277,95 грн., оскільки воно не підтверджено будь-якими доказами та спростовується випискою станом на 27.08.2020 р. з відповідного рахунку ОСОБА_3 (а. с. 183 – 195).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , що нею не заперечується, та непрямо підтверджується листом від 10.02.2016 р. державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори Денисенко Г.А. (а. с. 44).

Відповідно до частини другої статті 1281 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, кедиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з частиною першою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Тобто Банку належало протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про смерть ОСОБА_3 , пред`явити вимогу до ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна достовірно встановити, коли саме Банк дізнався або міг дізнатися про смерть ОСОБА_3 .

Однак з виписки станом на 27.08.2020 р. з відповідного рахунку ОСОБА_3 за договором № б/н від 22.01.2014 р. вбачається, що останнє нарахування було здійснено Банком 05.01.2016 р., а відтак Суд виходить з того, що станом на 05.01.2016 р. Банк не дізнався та не міг дізнатись про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На це також вказує і претензія кредитора від 09.01.2016 р., складена Банком на адресу Бердичівської державної нотаріальної контори, у якій Банк зазначає, що "На теперішній час Банку стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а. с. 43).

За таких обставин вважає, що Банк дізнався або міг дізнатись про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням наведеної вище норми частини другої статті 1281 Цивільного кодексу України Банку належало пред`явити вимогу до ОСОБА_1 до 06.07.2016 р. включно, що ним було зроблено, оскільки він звернувся до Бердичівської державної нотаріальної контори з претензію від 09.01.2016 р. кредитора, у якій просив, зокрема, включити його кредиторські вимоги до спадкової маси, 26.01.2016 р. (а. с. 43).

Банком не подано доказів, на підставі яких можна достовірно встановити, коли саме ця претензія була надіслана до Бердичівської державної нотаріальної контори, хоча у позовній заяві Банк посилається на те, що це відбулось 26.01.2016 р., але те, що вона була отримана Бердичівською державною нотаріальною конторою не пізніше 10.02.2016 р. випливає з листа від 10.02.2016 р. цієї контори (а. с. 44), що вказує на те, що претензію було надіслано 09.02.2016 р. або ж раніше.

При цьому Суд враховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 р. у справі № 58/8549/15-ц по застосуванню статті 1281 Цивільного кодексу України: вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів, пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Крім того, Банк, дізнавшись з листа від 10.02.2016 р. Бердичівської державної нотаріальної контори про те, що спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , також звернувся 10.05.2016 р., тобто з дотриманням вимог частини другої статті 1281 Цивільного кодексу України, з листом-претензію від 29.04.2016 р. і безпосередньо до ОСОБА_4 (а. с. 45, 46).

За таких обставин посилання ОСОБА_4 та її представника на те, що Банк пропустив строк, пред`явлення вимоги, передбачений статтю 1281 Цивільного кодексу України, є безпідставним.

Частиною першою статті 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З листа від 10.02.2016 р. Бердичівської державної нотаріальної контори випливає, що ОСОБА_1 одержала у спадщину від ОСОБА_3 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 44).

ОСОБА_1 не подано доказів, які б вказували, що вартість цього майна є меншою від 11 589,33 грн., при цьому, зважаючи на відомості, наявні у відкритих джерелах, зокрема, у мережі Інтернет, очевидним є, що вартість майна є значно більшою.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме – на його користь з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором № б/н від 22.01.2014 р. у розмірі 11 589,33 грн.

На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Банку у якості відшкодування судових витрат підлягає стягненню 1 125,79 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , відомості про РНОКПП на момент ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні) задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 22.01.2014 р. у розмірі 11 589,33 грн.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у якості відшкодування судових витрат 1 125,79 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут

Повне рішення складено 26.02.2021 р.