Рішення № 95175311, 26.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року м. Київ № 826/17356/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

23.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0041016-5002-0905.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2018 №0041016 нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у сумі 1832,24 грн як власнику квартири у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,7 кв.м., та квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,90 кв.м.

Разом з цим, позивач наголошує на тому, що вказані об`єкти належать до різних типів об`єктів житлової нерухомості, що згідно підпункту «в» пункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), звільняє його від сплати податку на нерухоме майно у 2017 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2018 відкрито скорочене провадження у справі. Призначено справу до розгляду правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивач вводить суд в оману, вказуючи недостовірні дані, з приводу того, що йому на праві власності належать різні типи об`єктів житлової нерухомості, що звільняє його від сплати податку на нерухоме майно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 являється власником двох квартир, тобто одного типу об`єктів житлової нерухомості. Розміщення однієї з квартир в житловому будинку, не має ніякого значення, оскільки з даних органів ДФС, обидва об`єкти нерухомості є квартирами.

Позивач подав відповідь на відзив.

Отже, керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належать:

- квартира загальною площею 102.7 кв.м., розташована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартира загальною площею 32,90 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

27.06.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 як власнику вказаних квартир визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 року, зокрема:

- №0041017-5002-0905 податкове зобов`язання у розмірі 440,22 грн, яке необхідно сплатити на рахунок управління ДКС України у Солом`янському районі м.Києві;

- №0041016-5002-0905 податкове зобов`язання у розмірі 1832,24 грн, яке необхідно сплатити на рахунок управління ДКС України у Вишгородському районі Київської області.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДФС України.

Однак, рішенням ДФС України від 27.09.2018 №14868/Ф/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 - без змін.

Не погодившись результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0041016 та вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпункт 14.1.129 пункт 14.1 статті 14 ПК України визначає, об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Згідно підпункту 14.1.129.1 пункту 14.1.129 статті 14 ПК України будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи, зокрема:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

При цьому, вимогами пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено пільги із сплати податку.

Так, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Суд зауважує, що позивач не зазначає про незгоду з розміром розрахованого податку на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивач стверджує, що належні йому об`єкти житлової нерухомості належать до різних типів об`єктів житлової нерухомості, що згідно підпункту «в» пункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, звільняє його від сплати податку на нерухоме майно у 2017 році. Так, позивач наполягає на тому, що об`єкт «квартира у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 » фактично є житловим будинком, а не квартирою для цілей статті 266 ПК України.

Отже, спірним у даній справі є питання віднесення належного позивачу об`єкту «квартира у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 » до квартир як зазначає відповідач та що й слугувало підставою для прийняття спірного рішення, або до житлових будинків, як наполягає позивач.

Визначаючись щодо типу житлової нерухомості до якого належить об`єкт «квартира у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 », суд у даному випадку виходить з наступного.

Згідно вимог підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України належним джерелом даних про об`єкт оподаткування є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або оригінали відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності.

Судом досліджено наявний у матеріалах даної справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту «квартира у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 » та встановлено, що у графі «об`єкт нерухомого майна» зазначено «квартира в житловому будинку, об`єкт житлової нерухомості: Так».

Отже, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт є квартирою в житловому будинку.

При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно частини п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Варто зауважити, що суд не уповноважений перебирати на себе повноваження органів, до відання яких віднесені питання щодо визначення типу об`єкту нерухомості та його державної реєстрації, тим більше, що знаходиться поза межами предмету позову. Тобто, у даному випадку, суд не уповноважений оцінювати та вважати об`єкт нерухомого майна віднесеним до іншого типу за певними характеристиками, аніж вказано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав об`єкт «квартира у двоквартирному (садибному) житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 » віднесено до типу - квартира, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про можливість застосування у даному випадку пільги, передбаченої підпункту «в» пункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованим нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 року, на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №№0041016-5002-0905, як власнику квартир загальною площею 135,6 кв.м., у тому числі квартири загальною площею 102.7 кв.м., розташована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартири загальною площею 32,90 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також суд враховує, що на підставі висновку відповідача про наявність у позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власника вказаних квартир слугував підставою для прийняття, окрім оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №№0041016-5002-0905, також і податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №№0041017-5002-0905.

ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №№0041017-5002-0905 у судовому порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №826/17355/18 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 є власником двох квартир (квартири загальною площею 102.7 кв.м., розташована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири загальною площею 32,90 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ), тобто одного типу об`єктів житлової нерухомості, площа яких сумарно перевищує 60 кв. метрів для квартир, а отже є вірним визначення контролюючим органом податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у податковому повідомленні-рішенні №0041017-5002-0905 від 27.06.2018.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0041016-5002-0905, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (місцезнаходження юридичної особи: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 20; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43142559).

Суддя О.М. Чудак