Рішення № 95175268, 26.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2021 року справа №640/25142/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (далі по тексту - позивач, ДП «ДБК»)доПечерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Печерський РВ ДВС у м. Києві)про1) зобов`язання відповідача зняти арешт з грошових коштів, що на даний час містяться на поточному рахунку ДП «ДБК» у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» НОМЕР_1 або поступлять на даний рахунок в майбутньому, для проведення Підприємством виплати працівникам ДП «ДБК» заробітної плати за квітень-серпень 2020 року, а також виплати податків і інших обов`язкових платежів, що пов`язані із виплатою заробітної плати у період часу з квітня по серпень 2020 року; 2) визнання накладення арешту на грошові кошти на рахунку у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» НОМЕР_1 , що становлять щомісячний фонд заробітної плати ДП «ДБК» протиправними та зобов`язання відповідача утриматися від вчинення цієї (цих) дії (дій); 3) встановлення у судовому рішенні порядку його виконання відповідачем, шляхом зняття арешту з грошових коштів на рахунку у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» НОМЕР_1 , що становлять щомісячний фонд заробітної плати ДП «ДБК», на протязі 10 календарних днів з дня отримання від Підприємства документів, що підтверджують розмір фонду заробітної платиВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку ДП «ДБК» у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_1 , оскільки зазначений рахунок використовується підприємством виключно для виплати заробітної плати, страхових платежів, якими оподатковується нарахована заробітна плата (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір).

Ухвалою від 17 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25142/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

У відповідності до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На виконанні у Печерському РВ ДВС у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження №60548518,

26 травня 2020 року державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві винесено постанову про арешт коштів ДП «ДБК». Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

17 вересня 2020 року ТОВ «ДБК» листами №268-09/20, №269-09/20, №270-09/20, №271-09/20, №272-09/20 звернулось до Печерського РВ ДВС у м. Києві із заявами про зняття арешту з грошових коштів, що на даний час містяться на рахунку ТОВ «ДБК» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_1 з метою проведення виплати заробітної плати працівникам за період з квітня по серпень 2020 року.

Печерський РВ ДВС у м. Києві від 25 вересня 2020 року повідомив позивача про відсутність підстав для вилучення обтяження із рахунків боржника відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою та дугою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з частиною першою та другою статті 48, частиною третьою статті 52, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Положеннями частин першої та другої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Положеннями пункту 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення відповідача до органу державної фіскальної служби з метою отримання інформації про наявність відкритих у боржника рахунків.

Положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.

Виконуючи рішення суду, державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд встановив, що 04 червня 2020 року ТОВ «ДБК» відкрито в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» наступні рахунки:

1) № НОМЕР_1 - поточний рахунок;

2) № НОМЕР_2 - транзитний рахунок;

3) № НОМЕР_3 - рахунок для розрахунків із соціальними фондами.

Як вбачається з наказу ТОВ «ДБК» від 12 червня 2020 року №101, здійснення виплати нарахованої заробітної плати працівникам підприємства та проведення сплати податків інших обов`язкових платежів до відповідних бюджетів проводиться виключно з поточного рахунку підприємства, що відкритий у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_1 через транзитний картковий рахунок для перерахування заробітної плати працівників, відкритий у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_2 .

Таким чином, для того, щоб забезпечити своєчасну та повну виплату заробітної плати своїм працівникам ДП «ДБК» необхідно надати ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» доручення на виплату зарплати, в свою чергу ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» проводить перерахунок грошових коштів з поточного рахунку підприємства на транзитний, а з транзитного на карткові рахунки працівників ДП «ДБК».

Отже, поточний рахунок - № НОМЕР_1 та транзитний рахунок - № НОМЕР_2 , відкриті в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» використовуються з цільовим призначенням для виплати заробітної плати з моменту їх відкриття до накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на них.

Разом з тим, згідно довідки ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», виданої ДП «ДБК», вбачається, що 14 вересня 2020 року в АБ «УКРГАЗБАНК» закрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .

Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Також, відповідно до положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених обставин вбачається, що рахунок боржник на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Крім того, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року за наслідками перегляду справи № 905/361/19, в якій досліджено правовідносини щодо накладення арешту на рахунки боржників, у порядку статей 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», з яких останніми здійснюється виплата заробітної плати.

З огляду на викладене, та з урахуванням меж позовних вимог, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у знятті арешту, накладеного на коши, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ДП «ДБК» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», оскільки він позбавляє можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету.

Поряд із зазначеним, вимога позивача про зобов`язання відповідача зняти арешт з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритому ДП «ДБК» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» з метою проведення виплати працівникам ДП «ДБК» заробітної плати за період з квітня по серпень 2020 року, також підлягає задоволенню, як похідна від попередньої.

Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій по накладенню арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 або поступлять на даний рахунок в майбутньому, суд зауважує, що захисту підлягають лише порушені права. Захист прав на майбутнє у судовому порядку не допускається.

Крім того, відповідно до положень частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов, як визнання позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «ДБК» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Печерського РВ ДВС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Державним підприємством «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», призначеному для проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету.

3. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритому Державним підприємством «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», з метою проведення виплати працівникам Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» заробітної плати за період з квітня по серпень 2020 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державне підприємство «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12-б; ідентифікаційний код 21586524);

Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б; ідентифікаційний код 34979022).

Суддя В.А. Кузьменко