Ухвала суду № 95175242, 26.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 лютого 2021 року м. Київ № 640/32868/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Амборського Андрія Вікторовича;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09 липня 2019 року ВП № ВП №51728171 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 на підставі приписів статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із пропущенням строку на звернення до суду для надання позивачем пояснень та обґрунтувань причин пропуску, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, наведені у позовній заяві.

На адресу суду 22.02.2021 від позивача надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, у якій заявник просить поновити строк звернення до суду.

Вказана заява вмотивована тим, що через встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, запровадження посилених протиепідемічних заходів, перебування на лікарняних співробітників Регіонального відділення та відсутністю коштів на рахунках Регіонального відділення для сплати судового збору позивач був позбавлений можливості раніше звернутися до суду з даним позовом. Вказані підстави, на думку позивача, є поважними та такими, що не залежать від його волевиявлення.

Дослідивши вказану заяву, суд вважає, що зазначені позивачем підстави пропущення строку на звернення до суду не є поважними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений шестимісячний строк, який є загальним строком, для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів.

При цьому, частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувані рішення прийнято 09.07.2019.

У той же час позивач звернувся з даним позовом до суду лише 24.12.2020, що підтверджується відтиском штампу Окружного адміністративного суду міста Києва на позовній заяві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, тобто з пропуском строку, передбаченого для звернення з позовною заявою до суду, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого для звернення з позовною заявою до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, у позовній заяві позивач вказав на те, що вже звертався до суду з позовною заявою про скасування спірних постанов до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 640/13555/19 позов задоволено частково.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що слугувало однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, позивач вважає, що саме з моменту прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом зазначеної постанови позивач пов`язує своє право на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

З даного приводу суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог з підстави їх пред`явлення до неналежного відповідача не позбавляє його права у подальшому звернутись до суду з позовною заявою до належного відповідача.

Водночас, це не означає, що повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Таким чином, звернення до суду з позовною заявою до належного відповідача має бути здійснено в межах строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту, коли особа дізналась про те, що пред`явила позов до неналежного відповідача.

Так, відповідно до відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, а тому позивач мав право на звернення до суду з даною позовною заявою протягом десяти днів з дня ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020.

Разом з тим, з даним позовом позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 24.12.2020.

Отже, позивачем не дотримано строків звернення до суду з повторним позовом, оскільки його було подано через три місяці після прийняття остаточного рішення у справі № 640/13555/19, тоді як процесуальним законодавством визначено десятиденний строк на звернення до суду за оскарженням рішення органів виконавчої служби.

Як було зазначено судом вище, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у зв`язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України карантинних заходів, перебуванням на лікарняних співробітників Регіонального відділення та відсутністю коштів на рахунках Регіонального відділення для сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Натомість, у поданому клопотанні про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними позивач лише обмежився загальним посиланнями на факт запровадження на території України карантинних заходів. Жодних об`єктивних причин, за яких позивач не міг звернутись до суду в строк, встановлений частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, який зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку із карантином, у клопотанні не наведено.

У свою чергу, покликання позивача на перебуванням на лікарняних співробітників Регіонального відділення та відсутність коштів на рахунках Регіонального відділення для сплати судового збору судом оцінюються критично, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Інших підстав поважності причин пропущеного строку звернення до суду позивачем суду не було повідомлено.

Враховуючи викладене, з огляду на викладені положення та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, при цьому не навів обґрунтованих обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав і мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.

Враховуючи викладене, вказані позивачем причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними, отже недоліки позовної заяви не усунуті, відтак позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, - повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Т.П. Балась