Рішення № 95174918, 25.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/11078/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто

Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)

третя особа Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 28-А, код ЄДРПОУ 37995466)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та не подання до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 200 грн 00 коп., сплаченого згідно квитанції від 04 вересня 2017 року №33;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 42098368) звернутися із поданням до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 ) збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 200 грн 00 коп., сплаченого згідно квитанції від 04 вересня 2017 року № 33.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

14 січня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення а саме стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що вимога про стягнення судових витрат, а також витрат на професійну правничу допомогу заявлена представником позивача при зверненні до суду з адміністративним позовом та у відповіді на відзив від 25 червня 2020 року.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надіслав до суду відзив на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, який обґрунтований тим, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, на думку представника відповідача, наданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг не містить посилання на номер адміністративної справи, що не може підтверджувати надання правничої допомоги у конкретній справі.

Враховуючи, що розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд вказаної заяви здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, виходячи з вимог статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема щодо судових витрат, якщо вказане питання не було вирішено.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у розумінні статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Судом вбачається, що вимога про стягнення судових витрат заявлена представником позивача при зверненні до суду з адміністративним позовом, а також у відповіді на відзив від 25 червня 2020 року та надані докази їх понесення.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 10 травня 2020 року між Адвокатським бюро «Войнов ПРО» та ОСОБА_1 укладено договір №10/05/20 про надання правничої (правової) допомоги, пунктом 1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, бюро зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правничої (правової) допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надання в межах цього договору правничої (правової) допомоги становить 3 000 (три тисячі) гривень.

Клієнт здійснює виплачу частини гонорару в розмірі 2 500,00 грн. протягом 3-х днів з дня виставлення рахунку клієнту, але не частіше дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Виплата іншої частини гонорару здійснюється в такому ж порядку (пункт 3.2 договору).

Згідно акта №1 приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги від 12 травня 2020 року послуги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2020 року №10/05/20 виконані в наступному обсязі - підготовка матеріалів для звернення до суду згідно прайсу, погодженого сторонами вартістю 2 500,00 грн.

Також, відповідно до розрахунку №18/05/20 від 18 травня 2020 року позивачем сплачено частину гонорару за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується також копією квитанції №0.0.1710425458.1 від 19 травня 2020 року.

Крім того, 25 червня 2020 року між Адвокатським бюро «Войнов ПРО» та ОСОБА_1 вкладено акт №2 приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги, згідно змісту якого послуги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2020 року №10/05/20 надані на суму 500,00 грн.

При цьому, факт оплати наданих послуг підтверджується рахунком №25/06/20 від 25 червня 2020 року на суму 500,00 грн. та копією квитанції №0.0.1749626259.1 від 25 червня 2020 року.

З огляду на наявні у справі документи, суд приходить до переконання, що позивач обґрунтував розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу та підтвердив належними та допустимими доказами їх фактичне надання адвокатом та надав первинні документи про надання таких адвокатських послуг.

В частині посилання представника відповідача на відсутність в актах приймання-передачі наданих послуг номеру конкретної адміністративної справи, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року №520/8309/18 суд зазначив, що чинним законодавством не встановлено чітких критеріїв для документів, що подаються для підтвердження витрат на правничу допомогу. При цьому, зазначення номеру справи у таких документах є бажаним, але необов`язковим.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 44, 166, 167, 241, 248, 254, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені нею документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Федорчук