Рішення № 95174832, 11.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Київ № 640/10743/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" до про Офісу великих платників податків ДПС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Гринькевич М.Б.;

від відповідача - Труфанова В.О.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (далі - ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020:

№ 0004444403 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2552760,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1276380,00 грн;

№ 0004454403 про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 80742,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм Конституції України безпідставно відмовив позивачеві в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість. Пояснив, від`ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2019 року було сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплаченого під час імпорту товару, що підтверджується митними деклараціями, які відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджують сплату податку до бюджету. У подальшому вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту наступних періодів та відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України була заявлена до бюджетного відшкодування у грудні 2019 року. Вважає, що документальна позапланова перевірка проведена за відсутності підстав, передбачених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, є незаконною, що, у свою чергу є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень. Також стверджує, що позивач не має підстав для коригування розрахунків на суму податку на додану вартість в розмірі 9380,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10743/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 11.06.2020.

У судовому засіданні 11.06.2020 оголошено перерву до 23.07.2020.

16.06.2020 до суду від представника відповідача Труфанової В.О. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що відповідно до коригувань позивача причиною є самостійно виявлена помилка у даті виписки податкової накладної по контрагентам (Українсько-американське ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями, ТОВ "Розетка.ЮА", ТОВ "БаДМ"). У свою чергу, згідно наказу Міністерства фінансів України від 17.09.2018 № 763, дата складання податкової накладної та її порядковий номер виправленню не підлягають. Зазначила, що до перевірки не надано жодного документу щодо перегляду цін на товари, які постачались позивачем на адресу Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями або зміни кількості поставки товарів - наказів "Про надання знижок на продукцію", видаткових накладних з встановленими новими цінами накладних на повернення товарів, а знижки, які надаються на підставі договору та листа дистриб`ютора фактично не зменшують обсяг та вартість постачання, а зменшує заборгованість дистриб`ютора за придбання у ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" товарів. Вважає, що позивач не звернув увагу, що податок на додану вартість, сплачений на митниці, відображається у складі податкового кредиту лише в період сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України за умови наявності належним чином оформленої митної декларації. Звернула увагу, що позивачем не обґрунтовано встановлене перевіркою порушення абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, яким встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2019 року в сумі 71361,68 грн. Згідно даних ЄДРПН встановлено факт продажу всіх залишків товарів з номенклатурою, наведеною в податковій накладній від 27.12.2019 № 12643, якою здійснювалось ДП "ФМ Ложістік Дніпро" на користь ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА". Таким чином, вважає, здійснення послуг, вказаних у податковій накладній № 12643 від 27.12.2019, ДП "ФМ Ложістік Дніпро" у грудні 2019 року не є можливим, оскільки згідно даних інвентаризації та зареєстрованої податкової накладної встановлено відсутність залишків номенклатури на складах ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" станом на 01.12.2019. Також, звернула увагу, що до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують факт надання послуг та відсутні оплати за такі послуги, відсутній акт виконаних робіт.

24.06.2020 представником позивача Гринкевичем М.Б. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи:

довідки АТ "Укрсиббанк" від 18.05.2020 № 58-2-01/98712 про проведення розрахунків з Державною фіскальною службою України за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019;

довідки АТ "Сітібанк" від 15.06.2020 № 200691/0401-1 щодо здійснення оплати за товар за зовнішньоекономічним договором № ENA-012016 від 19.01.2016, укладеним з нерезидентом Reckitt Benkiser (ENA) B.V. (Нідерланди), імпорт якого був оформлений митними деклараціями за жовтень 2019 року;

копій митних декларацій від 01.10.2019 № UA100200/2019/032124 та від 02.10.2019 № UA100200/2019/032307;

копій рахунків-фактур за замовленнями № 19070023 від 13.12.2019 та № 19070025 від 13.12.2019;

копії податкової накладної від 13.05.2019 № 171.

29.07.2020 до суду від представника позивача Гринкевича М.Б. надійшла відповідь на відзив, за змістом якого останній просить суд задовольнити позов з підстав необґрунтованості доводів відповідача.

У підготовчому судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.

14.08.2020 до суду від представника відповідача Труфанової В.О. надійшли заперечення, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 640/10743/20 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 12.11.2020.

Зважаючи на перебування головуючого судді Катющенка В.П., 12.11.2020 адміністративну справу № 640/10743/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 11.02.2021.

10.02.2021 представником позивача Гринкевичем М.Б. подано до суду додаткові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2021 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 26.02.2020 по 18.03.2020 посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" з питань законності декларування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт від 18.03.2020 № 19/28-10-54-05-12/333696041 (том 1 а.с. 20-55).

Атом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" вимог пункту 192.1 статті 192, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у частині формування податкового кредиту, та встановлено:

- завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язано та сумою податкового кредиту на суму 80742,00 грн;

- завищення суми заявленого бюджетного відшкодування у сумі 2552760,00 грн за грудень 2019 року.

07.04.2020 позивач скерував на адресу відповідача заперечення на акт перевірки (том 1 а.с. 56-68).

За результатами розгляду заперечень Офіс великих платників податків ДПС листом від 29.04.2020 № 16729/10/28-10-44-03-10 повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 18.03.2020 № 19/28-10-54-05-12/333696041 відповідають діючому законодавству (том 1 а.с. 69-75).

04.05.2020 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004444403 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2552760,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1276380,00 грн (том 1 а.с. 16);

№ 0004454403 про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 80742,00 грн (том 1 а.с. 18).

Вважаючи протиправними вказані рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як на одну з підстав незаконності оскаржуваних рішень позивач вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідач же у запереченнях звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2018 № 804/1113/16, відповідно до якої платник податків, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки.

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацами першим, четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З аналізу наведеної норми вбачається, що згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проводиться документальна перевірка у випадку подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість:

за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу;

з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року вбачається, що сума від`ємного значення податку на додану вартість становить 98960909,00 грн (том 1 а.с. 77-78).

Враховуючи, що сума від`ємного значення з податку на додану вартість становить більше 100000,00 грн, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були підстави для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004444403 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення, фактично сплаченого постачальникам, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 2552760,00 грн внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, сплаченого митним органам у жовтні та грудні 2019 року. На переконання контролюючого органу, податок на додану вартість, сплачений на митниці при оформленні МД можливо включити до складу бюджетного відшкодування лише в періоді врахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

Поряд з цим, вказані доводи контролюючого органу спростовуються наступним.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), визначено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Згідно Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)".

Так, згідно Порядку № 21, сума від`ємного значення по рядку 21 повинна дорівнювати показникам Додатка 2 по рядку "Усього".

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки підтверджено, що сума від`ємного значення податку (11156256,00 грн), яка заявлена позивачем до відшкодування, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам та до Державного бюджету України. Сума податку, заявлена до відшкодування (11156256,00 грн), не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (94138636,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

Суд акцентує увагу, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено розрахування від`ємного значення з ПДВ щодо окремого товару, а не за звітний період.

При цьому, сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період, а не в розрізі окремих операцій.

Суд звертає увагу на те, що заявлене до відшкодування ПДВ було сплачено позивачем у повному обсязі при імпортуванні товарів, а висновки відповідача у акті перевірки суперечать положенням ПК України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004444403 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004454403 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині протиправності висновків контролюючого органу щодо відсутності у товариства правових підстав для коригування вартості товару.

З даного приводу відповідач у акті перевірки вказує, що у позивача були відсутні правові підстави для формування розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 9380,05 грн, що є наслідком порушення пункту 192.1 статті 192 ПК України. Вказаний висновок відповідач обґрунтовує там, що до перевірки не було надано жодного документу щодо перегляду цін на товари, які постачались позивачем на адресу Українсько-американського ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями або зміни кількості поставки товарів - наказів "Про надання знижок на продукцію", видаткових накладних з встановленими новими цінами накладних на повернення товарів, а знижки, які надаються на підставі договору та листа дистриб`ютора фактично не зменшують обсяг та вартість постачання, а зменшує заборгованість дистриб`ютора за придбання у ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" товарів.

Порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлений статтею 192 Кодексу, відповідно до якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 191.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Наявним в матеріалах справи актом перевірки позивача встановлено, що позивач зменшував суми податкових зобов`язань за перевірені періоди на підставі належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригувань.

При цьому, висновок про відсутність документів щодо перегляду цін не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.3 дистрибуторської угоди № НН 15/12/18 від 27.12.2018, укладеної між ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" та Українсько-американським ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями, РБ з метою стимулювання збуту продукції дистрибутором на внутрішньому ринку території має право на свій розсуд надавати дистрибутору знижки, про що повідомляє останнього в письмовій формі (том 2 а.с. 98-109).

Додатками 3 та 4 до дистрибуторської угоди № НН 15/12/18 від 27.12.2018 визначено порядок та умови надання знижок (том 2 а.с. 140-143).

Актом від 26.12.2019 ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" надано Українсько-американському ТОВ "Євромікс" з іноземними інвестиціями знижку на товар, придбаний у листопаді 2019 року, в розмірі 56280,22 грн (том 2 а.с. 152).

Враховуючи, що надання знижки визначено умовами договору та додатковими угодами до нього, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 9380,05 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004454403 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 9380,05 грн

В той же час, варто зазначити, що оскаржуване рішення у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальним актом.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004454403 у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А, літ. Г, офіс 80, ідентифікаційний код 33696041) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.05.2020 № 0004444403 та № 0004454403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А, літ. Г, офіс 80, ідентифікаційний код 33696041) 21020,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021.