Рішення № 95174720, 26.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року м. Київ № 640/19907/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною

представники позивача та відповідача - не з`явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) (надалі - відповідач або Відділ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у неналежному вжитті заходів за скаргою позивача від 21.07.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Відділу у ненаданні відповіді на електрону скриньку ОСОБА_1 .

В якості підстав позову позивач зазначає, що бездіяльність відповідача, що виявилась у неналежному вжитті заходів за скаргою позивача від 21.07.2020 є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (нижче - КАС України); призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 17.12.2020.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що 21.07.2020 він звернувся до Відділу зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Григорян О.Г. у виконавчому провадженні № 62076098.

06.08.2020 позивач отримав від відповідача лист, з якого вбачається, що останній не виконав жодної вимоги по скарзі: не здійснив контроль за виконанням рішення суду; штрафи на боржника не наклав; зауважив про відсутність підстав для притягнення державного виконавця до відповідальності. Крім того Відділом відповідь на електронну пошту ОСОБА_1 не надано.

Так, на думку ОСОБА_1 , наявна протиправна бездіяльність відповідача, що виявилась у неналежному вжитті заходів за скаргою позивача від 21.07.2020, а тому існують підстави для визнання протиправною бездіяльності Відділу у ненаданні відповіді на електрону скриньку ОСОБА_1 .

У поданому до суду відзиві на позов відповідач заявлені позивачем вимоги не визнає.

Відділ відзначив, що скарга ОСОБА_1 була розглянута заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю., про що заявнику надана відповідь 27.07.2020 за № 7436/Ю-20561/20.1.

Копія відповіді відправлена заявнику 27.07.2020 о 13:25 год. з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу скаржника: supersan3@ukr.net.

Таким чином скарга позивача розглянута протягом 7 днів, про що йому повідомлено.

Наразі суд окреслює, що відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15.05.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62076098, згідно виконавчого листа № 640/17938/18, виданого 22.04.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов`язання Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести комісійне обстеження озера "Святище" за участю ОСОБА_1 .

16.07.2020 вказаним державним виконавцем прийнято вимогу, якою зобов`язано керівника Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в строк до 26.07.2020 надати до Відділу: документи, що підтверджують належне виконання рішення суду, а саме: докази належного повідомлення стягувача про день та час проведення виїзної комісії; в разі відсутності запитуваної інформації, організувати належне виконання рішення суду у спосіб та порядок, що визначений таким рішенням.

21.07.2020 ОСОБА_1 , в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», електронною поштою надіслано на адресу Відділу скаргу, у якій скаржник просив: здійснити контроль за рішеннями, діями/бездіяльністю державного виконавця під час виконання рішення суду, згідно ВЛ № 640/17938/18; винести постанову про накладення штрафу на боржника; розглянути питання притягнення до юридичної відповідальності, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну , та передати питання на розгляд дисциплінарної комісії, згідно ЗУ «Про державну службу»; відповідь за наслідками розгляду скарги в строк до 10 робочих днів, але не пізніше наступного робочого дня від дати створення, надати на ел. скриньку та продублювати поштою.

На скаргу позивача, у своєму листі № 7436/Ю-20561/20.1 від 27.07.2020 «Про розгляд скарги» відповідач, серед іншого, зауважив, що 15.05.2020 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2020 по справі № 640/17938/18 про зобов`язання Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести комісійне обстеження озера «Святище» за участю ОСОБА_1 (ВП № 62076098).

04.06.2020 до Відділу надійшов лист Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 вих. № 077-2458, про закінчення виконавчого провадження у відповідності до вимог п. 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення суду. В листі зазначено, що за результатами виїзної комісії від 13.03.2020 складено протокол № 13 робочої виїзної наради щодо забруднення озера «Ставище» у Дарницькому районі м. Києва. При здійснення виїзної комісії та складанні протоколу обстеження стягувач - ОСОБА_1 не був присутній.

Також боржником зазначено, що стягувача повідомлено належним чином про день та час проведення комісійного обстеження зазначеного озера.

В додатку до вказаного листа Управлінням надано матеріали фотофіксації, копію листа від 28.02.2020 вих. № 077-985 та картку реєстрації вихідного документа від 28.02.2020.

Відділом акцентовано, що боржником не надано державному виконавцю належних доказів виконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений відповідним рішенням, а відтак заява Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про закінчення виконавчого провадження не може бути задоволена.

Відповідач також викоремив, що застосування до боржника заходів примусового виконання у вигляді штрафу можливо лише за умови невиконання рішення суду боржником без поважних причин.

Окрім цього Відділ відзначив, що 16.07.2020 на адресу Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено вимогу, якою зобов`язано в строк до 26.07.2020 надати державному виконавцю документи, що підтверджують належне виконання рішення суду, а саме: докази належного повідомлення стягувача про день та час проведення виїзної комісії. В разі відсутності запитуваної державним виконавцем інформації, організувати належне виконання рішення суду у спосіб та порядок визначений таким рішенням, а саме: провести комісійне обстеження озера «Святище» за обов`язковою участю ОСОБА_1 . Відповідальність за виконання вимоги державного виконавця покладено особисто на керівника Управління.

За цих обставин, у листі «Про розгляд скарги» відповідачем відмічено, що державним виконавцем при виконанні виконавчого документа у межах повноважень вчиняються заходи направлені на його виконання в повному обсязі, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». Підстав для притягнення державного виконавця до відповідальності не виявлено. Подальше виконання рішення суду буде проводитись у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон або Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в період виникнення спірних правовідносин врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки (ч. 2 ст. 18 Закону).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.п. 2, 3, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Частиною четвертою статті 18 Закону передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Так з приписів ст. 18 Закону випливає про право державного виконавця: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 74 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

В силу п. 1 розд. ХІІ Інструкції, перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління; начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Пунктом 6 розд. ХІІ Інструкції встановлена, що перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

В силу ст. 28 Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Відповідно із ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» убачається про можливість надіслання учасникам виконавчого провадження документів виконавчого провадження, у тому числі, електронною поштою.

В аспекті вчинення органами державної виконавчої служби примусового виконання рішень, суд акцентує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправної бездіяльності відповідача, необхідною є перевірка судом такої бездіяльності на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Під час розгляду справи судом установлено, що в межах 10-ти робочих днів відповідачем, в особі заступника директора Департаменту - начальника Відділу Озадовського Р. надано ОСОБА_1 відповідь на його скаргу у межах порушених останнім питань в рамках ВП № 62076098.

Зокрема, у листі № 7436/Ю-20561/20.1 від 27.07.2020 «Про розгляд скарги» відповідачем зауважено, що:

« 15.05.2020 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2020 по справі № 640/17938/18, про зобов`язання Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести комісійне обстеження озера «Святище» за участю ОСОБА_1 (ВП № 62076098).

04.06.2020 до Відділу надійшов лист Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 вих. № 077-2458, про закінчення виконавчого провадження у відповідності до вимог п. 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення суду.

Боржником не надано державному виконавцю належних доказів виконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений відповідним рішенням, а відтак заява Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про закінчення виконавчого провадження не може бути задоволена.

Застосування до боржника заходів примусового виконання у вигляді штрафу можливо лише за умови невиконання рішення суду боржником без поважних причин.

16.07.2020 на адресу Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено вимогу, якою зобов`язано в строк до 26.07.2020 надати державному виконавцю документи, що підтверджують належне виконання рішення суду, а саме: докази належного повідомлення стягувана про день та час проведення виїзної комісії. В разі відсутності запитуваної державним виконавцем інформації, організувати належне виконання рішення суду у спосіб та порядок визначений таким рішенням, а саме: провести комісійне обстеження озера «Святище» за обов`язковою участю ОСОБА_1 . Відповідальність за виконання вимоги державного виконавця покладено особисто на керівника Управління.

Підстав для притягнення держаного виконавця до відповідальності не виявлено. Подальше виконання рішення суду буде проводитись у відповідності до вимог чинного законодавства України».

Як свідчать матеріали справи, відповідь на скаргу надіслано на електронну адресу ОСОБА_1 , яка зазначена ним у скарзі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1

Також матеріали справи вказують про винесення 25.08.2020 Відділом постанови про накладення на Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - боржника у ВП № 62076098 штрафу у сумі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Таким чином Відділом, з огляду на приписи ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розд. ХІІ Інструкції, дотримано вимог Закону та Інструкції в розрізі розгляду порушених ОСОБА_1 питань в аспекті контролю за рішеннями, діями/бездіяльністю державного виконавця під час виконання рішення суду, згідно виконавчого листа № 640/17938/18, і при цьому надано позивачу письмову відповідь на його скаргу на електронну поштову адресу означеного заявника.

В межах викладеного, суд акцентує, що відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З вказаної норми слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення не лише суб`єктивне рішення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, але обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, необґрунтованими, за переконанням суду, є доводи позивача як щодо протиправної бездіяльності відповідача стосовно неналежного вжиття заходів за скаргою від 21.07.2020, так і протиправної бездіяльності Відділу з ненадання відповіді на електрону скриньку ОСОБА_1 , а тому, приймаючи до уваги відсутність порушення з боку Відділу прав позивача, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову б/н від 16.08.2020 ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко