Рішення № 95174681, 24.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Київ № 640/21830/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доАдміністрації Державної прикордонної служби України провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.12.2019):

- визнати неправомірними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду та звільнення з військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної прикордонної служби України від 16.09.2019 №945-ос у частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону у запас: полковника ОСОБА_1 (М-251164), який перебував у розпорядженні голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - начальник управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України), без права носіння військової форми одягу;

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної прикордонної служби України від 20.09.2019 №690-ос в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 (М-251164), який перебував у розпорядженні голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - начальник управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України);

- поновити полковника ОСОБА_1 (М-251164) на посаді начальника управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь полковника ОСОБА_1 (М-250164) середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період часу з 10.10.2019 по час фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що під час звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади відповідачем формально запропоновано низку інших посад, які були значно нижчими від займаної, знаходились в інших регіонах країни та за іншим фахом. Жодної посади в Адміністрації Державної прикордонної служби України позивачу запропоновано не було, з огляду на обізнаність останнього про наявність відповідних посад. При цьому, як наголошено в уточненій позовній заяві, Департамент, до складу якого входило очолюване позивачем управління, було лише перейменовано без фактичної зміни функціональних завдань. Натомість, управління спеціальних операцій перетворено на управління активних заходів, а кількість посад та функціонал управління залишилися незмінними. Як наслідок, позивачем вказано, що останній, як учасник бойових дій та особа, яка до звільнення обіймала майже протягом року аналогічну посаду, має переважене право на призначення керівником утвореного замість управління спеціальних операцій підрозділу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних наказів, з урахуванням того, що директивою Адміністрації Держприкордонслужби від 07.08.2019 №48 ДСК «Про оптимізацію Адміністрації Державної прикордонної служби України» з метою покращення ефективності управління структурними підрозділами Держприкордонслужби, оперативно службової діяльності, управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності було скорочено. У результаті скорочення управління спеціальних операцій та управління боротьби з тероризмом Департаментом оперативної діяльності створено управління активних заходів, відповідно змінено штатну чисельність управління та функціональні обов`язки. Так, за твердженням представника відповідача, суттєвими відмінностями сучасного управління активних заходів Департаменту оперативно-розшукової діяльності (надалі - УАЗ ДОРД) та ліквідованого управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності (далі - УСО ДОД (так само, як і посадових обов`язків начальників цих управлінь) насамперед полягають у тому, що на УАЗ ДОРД у повному обсязі покладено завдання щодо протидії тероризму, діяльності не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань, які раніше покладались на управління боротьби з тероризмом Департаменту оперативної діяльності, що в результаті організаційно-штатних змін було ліквідовано; питання організації протидії транскордонній організованій злочинності (організованим групам та злочинним організаціям), виявлення латентних злочинів, які покладались на УСО ДОД не притаманні УАЗ ДОРД. З огляду на викладене, представником відповідача зроблено висновок про те, що посадові обов`язки начальника УАЗ ДОРД суттєво відрізняються від посадових обов`язків начальника УСО ДОД. При цьому, відповідно до наказу Голови Держприкордонслужби від 20.09.2019 №960-ос, позивачу надано відпустку за 2019 рік з 21.09.2019 по 10.10.2019 з виключенням із списків особового складу з 10.10.2019, що свідчить про те, що позивача звільнено з дотриманням двомісячного строку, визначеного п. 278 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009. Крім того, представником відповідача наголошено на тому, що 13.09.2019 ОСОБА_1 на виконання вимог п. 131 вказаного Положення запропоновано шість вакантних посад, від яких він відмовився, про що останнім вказано у відомості. Відтак, враховуючи відсутність у Держприкордонслужбі рівних вакантних посад, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, рівню та ступеню освіти та досвіду служби, а також відмову військовослужбовця від призначення на нижчі посади, використання полковника ОСОБА_1 на військовій службі було неможливе. На додаток, представником відповідача зауважено на тому, що позивач дізнався про звільнення ще 13.09.2019, однак з позовом звернувся лише 08.11.2019, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч. 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 09.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про можливе звільнення у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів, а саме: у зв`язку зі скороченням посади, відповідно до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48ДСК, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на копії такого попередження, наявної у матеріалах справи (а.с. 58 том 1).

Відповідно до копії відомості щодо доведення полковнику ОСОБА_1 директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48ДСК про скорочення посади та пропозицій щодо подальшого проходження військової служби від 13.09.2019 (а.с. 59 том 1), начальнику управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України полковнику ОСОБА_1 (посада за військовим званням полковник, 53 тарифний розряд) запропоновано наступних шість вакантних посад:

- заступник начальника Західного регіонального управління з оперативно-розшукової роботи (посада за військовим званням полковник, 51 тарифний розряд);

- заступник начальника оперативно-розшукового управління Західного регіонального управління (посада за військовим званням полковник, 45 тарифний розряд);

- заступник начальника оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління (посада за військовим званням полковник, 45 тарифний розряд).

- заступник начальника управління начальник 1 відділу оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління (посада за військовим званням полковник, 45 тарифний розряд).

- заступник начальника оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління (посада за військовим званням полковник, 45 тарифний розряд).

- заступник начальника управління начальник 1 відділу оперативно-розшукового управління Донецько-Луганського регіонального управління (посада за військовим званням полковник, 45 тарифний розряд).

Разом з тим, у графі «Підпис та дата про доведення наказу і пропозицій та згодою (незгодою) щодо призначення» вказаної відомості щодо кожної з вакантних посад ОСОБА_1 зазначено «не згоден».

Як наслідок, в.о. начальника управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України складно висновок від 13.09.2019 (а.с. 60 том 1) про неможливість використання на військовій службі у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів полковника ОСОБА_1 (М-251164), а саме: враховуючи відсутність в Держприкордонслужбі рівних вакантних посад, вимоги до заміщення яких відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності, а також відмову військовослужбовця від призначення на нижчі посади, використання полковника ОСОБА_1 на військовій службі не можливе.

Вказане також підтверджується наявною у матеріалах справи копією рапорту від 13.09.2019, поданого полковником ОСОБА_1 голові Державної Прикордонної служби України (а.с. 61 том 1), в якому зазначено, що позивач відмовляється від призначення на нижчі посади за наведеним переліком, а у зв`язку зі звільненням з військової служби відмовляється від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, просить надати йому невикористану щорічну відпустку за 2019 рік тривалістю 20 календарних днів з наступним звільненням з військової служби, виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік, а особову справу надіслати до Солом`янського РВК м. Києва.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 04.09.2019 №904-Ос «Про особовий склад» (а.с. 64 том 1) полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження голови Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади начальника управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, згідно з пп. 1 п. 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 16.09.2019 №945-ос «Про особовий склад» (а.с. 13 том 1) припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби по Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - начальник управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України), без права носіння військової форми одягу за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з рапортом від 20.09.2019 (а.с. 76 том 1), поданим ОСОБА_1 голові Державної прикордонної служби України, останнім зазначено про те, що посаду начальника управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України та обов`язки за нею останнім здано 20.09.2019.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 20.09.2019 №960-ос «Про особовий склад» (а.с. 14 том 1) з 10.10.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом голови Державної прикордонної служби України від 16.09.2019 №945-ос за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Визнано ОСОБА_1 таким, що справи та посаду начальника управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України здав 20.09.2019, надано останньому невикористану частину щорічної основної відпустки за 2019 рік тривалістю 20 календарних днів з 21.09.2019 по 10.10.2019.

Вважаючи накази від 16.09.2019 №945-ос та від 20.09.2019 №960-ос протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У той же час, слід одразу зазначити про необґрунтованість тверджень представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, оскаржувані накази від 16.09.2019 №945-ос (про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби по Адміністрації Державної прикордонної служби України) та від 20.09.2019 №960-ос (про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення), враховуючи характер заявлених предмету та підстав позову, є взаємопов`язаними однин з одним, а тому строк звернення до суду у межах заявленого спору слід відраховувати з датою ознайомлення позивача з останнім по даті прийняття наказом. Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів (розписки, повідомлення про вручення тощо) ознайомлення позивача як зі змістом наказу від 16.09.2019 №945-ос, так і зі змістом наказу від 20.09.2019 №960-ос. У той же час, факт підписання обхідного листа від 17.09.2019 №30-163 та реєстрація такого листа 17.09.2019 у журналі обліку документів не є доказом ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваних наказів. Натомість, у заяві про поновлення строків звернення до суду від 06.12.2019 позивачем вказано, що про звільнення останнього із займаної ним посади останній дізнався лише 10.10.2019, що відповідає даті звільнення. Іншого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається. З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається документально підтвердженого факту порушення позивачем строку звернення до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

При цьому, підстави звільнення з військової служби визначено приписами ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з пп. «г» п. 2 ч. 5 якої, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

На виконання ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (тут і надалі - Положення у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 26 Положення, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Днем припинення (розірвання) контракту, серед інших, є день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту (п. 27 Положення).

Пунктом 129 Положення визначено, що у разі проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового підрозділу органу Держприкордонслужби згідно з номенклатурою посад не пізніше ніж за два місяці до закінчення встановлених строків проведення зазначених заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо дальшого проходження ними військової служби.

Відповідно до п. 130 Положення, у разі проведення в органі Держприкордонслужби організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, на вакантні посади в цьому органі спочатку призначаються з дотриманням вимог, визначених пунктом 95 цього Положення, військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади, а потім інші військовослужбовці, які вивільнилися внаслідок проведення таких заходів.

Згідно з п. 131 Положення, якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади.

У разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, посада якого внаслідок проведення організаційно-штатних заходів скорочується, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного цим Положенням.

Пропозиції щодо призначення на посаду доводяться до військовослужбовця начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу, чи одним з його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду.

У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються внаслідок проведення організаційно-штатних заходів, на рівні посади (в тому числі в іншому органі Держприкордонслужби) або відсутності їх згоди на призначення на нижчі посади такі військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби в установленому порядку.

У силу п. 278 Положення, військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються не пізніше ніж за два місяці до звільнення у письмовій формі про можливе звільнення з військової служби начальником органу Держприкордонслужби або уповноваженою ним посадовою особою. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів начальник органу Держприкордонслужби (структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби або її розвідувального органу в разі, коли зміни стосуються безпосередньо цих органів) або уповноважена ним посадова особа пропонує військовослужбовцю іншу посаду в тому ж органі Держприкордонслужби, а за відсутності таких - в інших органах Держприкордонслужби.

Кадровий підрозділ органу Держприкордонслужби письмово повідомляє не пізніше ніж за два місяці до проведення зазначених заходів державну службу зайнятості про можливе звільнення військовослужбовців.

Відповідно до п.п. 292, 293 Положення, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У силу п. 298 Положення, у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється за наказом посадової особи, якій надано право звільнення з військової служби відповідної категорії військовослужбовців, або за наказом посадової особи вищого рівня. Наказ видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, акта прокурорського реагування чи виданого за підсумками службового розслідування наказу старшого начальника, якими визнано незаконність звільнення військовослужбовця.

З урахуванням наведених норм права суд зазначає, що наказом про виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби фактично завершується процедура звільнення з військової служби, адже при звільненні військовослужбовець повинен здати посаду, з ним повинні провести розрахунок, що займає певний час.

Право поновлення на попередній посаді надається військовослужбовцю у разі визнання звільнення незаконним.

Таким чином, у випадку якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади. При цьому, у разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного Положенням.

Як вбачається зі змісту наказу від 16.09.2019 №945-ос «Про особовий склад» (а.с. 13 том 1), припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби по Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - начальник управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України), без права носіння військової форми одягу за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, ОСОБА_1 було запропоновано шість вакантних посад, від яких останній відмовився, що підтверджується підписом останнього, внаслідок чого, в.о. начальника управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України складно висновок від 13.09.2019 про неможливість використання на військовій службі у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів полковника ОСОБА_1 . Суд також звертає увагу, що рапортом від 13.09.2019, поданого полковником ОСОБА_1 голові Державної Прикордонної служби України, останній відмовлявся від призначення на нижчі посади за наведеним переліком, просив надати йому невикористану щорічну відпустку за 2019 рік тривалістю 20 календарних днів з наступним звільненням з військової служби, виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік, а особову справу надіслати до Солом`янського РВК м. Києва. З огляду на викладене вбачається, що станом на дату підписання вказаного рапорту позивач прийняв рішення про звільнення з військової служби.

Крім того, слід зазначити, що за твердженням представника відповідача, директивою Адміністрації Держприкордонслужби від 07.08.2019 №48 ДСК «Про оптимізацію Адміністрації Державної прикордонної служби України» з метою покращення ефективності управління структурними підрозділами Держприкордонслужби, оперативно службової діяльності, управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності було скорочено. У результаті скорочення управління спеціальних операцій та управління боротьби з тероризмом Департаментом оперативної діяльності створено управління активних заходів, відповідно змінено штатну чисельність управління та функціональні обов`язки. Так, за твердженням представника відповідача, суттєвими відмінностями сучасного управління активних заходів Департаменту оперативно-розшукової діяльності (надалі - УАЗ ДОРД) та ліквідованого управління спеціальних операцій Департаменту оперативної діяльності (далі - УСО ДОД (так само, як і посадових обов`язків начальників цих управлінь) насамперед полягають у тому, що на УАЗ ДОРД у повному обсязі покладено завдання щодо протидії тероризму, діяльності не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань, які раніше покладались на управління боротьби з тероризмом Департаменту оперативної діяльності, що в результаті організаційно-штатних змін було ліквідовано; питання організації протидії транскордонній організованій злочинності (організованим групам та злочинним організаціям), виявлення латентних злочинів, які покладались на УСО ДОД не притаманні УАЗ ДОРД. З огляду на викладене, представником відповідача зроблено висновок про те, що посадові обов`язки начальника УАЗ ДОРД суттєво відрізняються від посадових обов`язків начальника УСО ДОД.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 04.09.2019 №904-ос «По особовому складу» полковника ОСОБА_2 призначено начальником управління активів заходів Департаменту оперативно-розшукової діяльності по Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відтак, станом на момент пропозиції позивачу вакантних посад - 13.09.2019 - посада начальника управління активів заходів Департаменту оперативно-розшукової діяльності вже була зайнята, відтак, не могла бути запропонована позивачу.

Отже, з огляду на проведення організаційно-штатних заходів в Адміністрації Держприкордонслужби, відсутність інших вакантних посад, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, рівню та ступеню освіти, досвіду служби для призначення позивача в Адміністрації та в цілому у Державній прикордонній службі України, враховуючи відмову позивача від призначення на нижчі вакантні посади, які йому були запропоновані, використання полковника ОСОБА_1 на військовій службі було неможливе.

З урахуванням викладеного, суд вказує, що оскаржувані накази винесено відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, як і оскаржувані дії відповідача вчинено правомірно. Як наслідок, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, як похідні від розглянутих вище, у силу п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, також задоволенню не підлягають.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 03121, м. Київ, вул. Володимирська, 26) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок