Рішення № 95174671, 26.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/4435/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить:

- визнати незаконними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України при перерахунку пенсії в 2006 році, де був змінений коефіцієнт з 1,55711 на 1,10627 (ст. 23 Конституції України), у нарахуванні, як дитині війни, у розмірі меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у нарахуванні величини оцінки одного року страхового стажу 1,25 %, постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, у нарахуванні 1% розміру пенсії за кожен рік страхового стажу понад 20 років;

- зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії з підвищенням розміру та забезпечити виплату вказаного підвищення, враховуючи суму вже виплаченого підвищення згідно ст. 46 п. 2 Закону України про “Про загальне обов`язкове державне страхування” із застосуванням коефіцієнту 1,55711, як дитині війни від мінімальної пенсії за віком, величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, 1% розміру пенсії за кожен рік страхового стажу понад 20 років;

- стягнути з Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. моральної і матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно зробив перерахунок пенсії без підвищенням розміру згідно ст. 46 п. 2 Закону України про “Про загальне обов`язкове державне страхування” із застосуванням коефіцієнту 1,55711, як дитині війни від мінімальної пенсії за віком, величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, 1% розміру пенсії за кожен рік страхового стажу понад 20 років.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що при перерахунку пенсії позивачу та визначенні розміру підвищення, як дитині війни, діяв у межах наданих йому законом повноважень.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання окремих органів Пенсійного фонду України.

11.06.2019 припинило свою діяльність Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України. Відповідно до переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України приєднується до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 № 628 правонаступником Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, отже суд приходить висновку про наявність правових підстав для заміни відповідача Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ”.

При первинному призначенні пенсії, вона була обчислена із заробітної плати за період роботи з 01.02.1990 по 25.01.1992, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати був 1,55711.

Відповідно до поданої 24.05.2006 заяви позивачу проведено перерахунок пенсії, з добавленням страхового стажу та з іншої заробітної плати за період роботи з 01.05.1987 по 30.04.1992 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.04.2006, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати став 1,10627.

Вважаючи, що відповідач протиправно зробив перерахунок пенсії без підвищенням розміру підвищення згідно ст. 46 п. 2 Закону України про “Про загальне обов`язкове державне страхування” із застосуванням коефіцієнту 1,55711, як дитині війни від мінімальної пенсії за віком, величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, 1% розміру пенсії за кожен рік страхового стажу понад 20 років, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Суд, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII регулював питання пенсійного забезпечення та гарантував всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції від 09.07.2007), у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Пунктом 35 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-17 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни, у тому числі, до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-XV.

Так, підпунктом 9 пункту 35 розділу ІІ Закону № № 107-17 було викладено в новій редакції, зокрема, абзац 3 частини 1 ст. 40 Закону № 1058-XV, а підпунктом 10 пункту 35 розділу ІІ Закону № № 107-17 було викладено в новій редакції, зокрема, частину 4 ст. 42 Закону № 1058-XV.

Нова редакція вказаних норм Закону № 1058-XV передбачала наступне.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців (абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-XV).

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії зарахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсії.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, продовжуючи працювати, набув стажу, достатнього для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, то за заявою пенсіонера провадиться відповідний перерахунок пенсії, незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї частини, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії (частина 4 ст.42 Закону № 1058-XV).

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 2 статті 40 та частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV.

Отже, з 22 травня 2008 року положення частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV діяли в первинній редакції.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", встановлено порядок перерахунку пенсії особам, які після її призначення продовжували працювати.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 11 Постанови №530, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону 1058-15 продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону 1058-15, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону 1058-15 враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону 1058-15.

Проаналізувавши вказані вище положення законодавства, суд виходить з того, що перерахунок пенсії може бути зроблений через кожні два роки. За бажанням пенсіонера, перерахунок пенсії провадиться: в першому випадку - з додаванням страхового стажу та з урахуванням заробітку, з якого попередньо призначено (перераховано) пенсію, в тому числі за новий період; в другому випадку - з додаванням страхового стажу та заробітку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії (тобто не враховуються суми заробітної плати, отримані за додатково набутий стаж, а показник заробітної плати залишається на рівні попереднього перерахунку (призначення) пенсії).

При цьому, доцільність перерахунку пенсії з урахуванням і стажу, і зарплати, отриманої після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, необхідно визначати в кожному конкретному випадку. Це обумовлено тим, що у разі перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, одержаної після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, будуть застосовуватися чинні норми статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо збільшення страхового стажу для визначення мінімальної пенсії за віком та відповідного підвищення пенсії за страховий стаж.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1), відповідно до п. 1.1 якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п. 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.05.2006 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просила перерахувати пенсію за стажем та заробітком.

З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії позивача згідно з нормами чинного на той час законодавства та на підставі поданої заяви від 24.05.2006 про перерахунок пенсії за стажем та заробітком.

Надаючи правову оцінку правомірності зменшення пенсійним органом індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати позивача після проведеного перерахунку пенсії у 2006 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV (в редакції, яка діяла на момент проведення перерахунку пенсії позивача), розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпхКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області області, отримує пенсію за віком, яка призначена та на даний час обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсія позивача до проведення спірного перерахунку розрахована при загальному трудовому стажі 47 років 8 місяців 25 днів, виходячи із заробітної плати за період з 01.05.1987 по 30.04.1992 та з 01.07.2000 - по 30.04.2006. При цьому розрахунку індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії складав 1,55711.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що 24.05.2006 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просила перерахувати пенсію за стажем та заробітком, в зв`язку із чим ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з вказаної дати на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходились на час перерахунку в пенсійній справі. Після проведеного у 2006 році перерахунку індивідуальний коефіцієнт позивача склав 1,10627.

З приводу тверджень позивача щодо протиправності зменшення індивідуального коефіцієнту до 1,10627 суд зауважує, що в силу статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" індивідуальний коефіцієнт є змінним показником та змінюється при кожному перерахунку пенсії, оскільки залежить від заробітної плати та від страхового стажу, зокрема, набутих особою після виходу на пенсію.

При цьому, як свідчать матеріали пенсійної справи, після проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви від 24.05.2006 про перерахунок пенсії, по стажу і зарплаті розмір пенсії позивача збільшився, незважаючи на той факт, що в результаті здійснення перерахунку пенсії індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача зменшився.

Вказане свідчить, що відповідач вірно застосовував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для перерахунку пенсії та при розгляді заяви вибирав оптимально вигідний варіант для позивача, підтвердженням чого є збільшення пенсії позивача при перерахунку пенсії, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.

Тобто, умови пенсійного забезпечення позивача не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром.

В свою чергу, позивач не надав до суду жодних доказів та не навів жодних обґрунтованих та змістовних підстав, які б свідчили про неправомірність дій відповідача при перерахунку пенсії позивача із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1,10627, який є змінним показником та залежить від багатьох факторів, а також обов`язку пенсійного органу проводити перерахунок позивачеві пенсії за віком із застосуванням іншого індивідуального коефіцієнту заробітної плати, ніж визначено самим пенсійним органом.

Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за періоди роботи з 01.05.1987 по 30.04.1992 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.04.2006, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,17 і становить 4872,40 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки х 1,17 х 1,10627 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.

З 01.07.2019 позивачу проведений перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії з 01.07.2019 складав 2811,24 грн, саме: 2322,53 грн - основний розмір пенсії (4872,40 грн х 0,47667); 422,28 грн - доплата за понаднормовий стаж 27 років (1564,00 грн х 27%); 66,43 грн - підвищення дитині війни.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв`язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції (Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла вищенаведена редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана редакція пов`язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.

Зі змісту частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Зважаючи на це пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Аналогічна позиція, щодо застосування статей 40, 42 Закону № 1058-IV, неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 20 березня 2012 року у справі №21-62а12, від 28 листопада 2012 року у справі № 21-382а12 та 04 грудня 2012 року (справа № 21-378а12), в яких суд зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону.

Крім того, така правова позиція була підтримана та висловлена в постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 804/9874/14 та від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а.

Згідно п.43 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “ загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки оді року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з пунктом 4-4 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений ст. 25 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, згідно з яким коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = ---------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Положення ст. 25 даного Закону стосовно порядку визначення коефіцієнта страхового стажу на даний час є діючими, не визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, а отже, є обов`язковими в застосуванні суб`єктом владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що підлягає не підлягає до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача судом відмовлено у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан