Рішення № 95174565, 25.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року Чернігів Справа № 734/2825/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення з 01.04.2020;

- зобов`язати відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» (із змінами) поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення, починаючи з 01.04.2020.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що починаючи з 09.02.2007 знаходився на обліку у відповідача та одержував пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В подальшому, 10.07.2013 позивач, уклавши контракт № 93/13 про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту на 5 років, був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту з 10.07.2013, який, в свою чергу, був продовжений ще на 3 роки відповідно до контракту № 49/18 від 09.07.2018. У зв`язку з тим, що позивач був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту в період знаходження України в особливому періоді, посилаючись на вимоги законодавства, з квітня 2020 року відповідач припинив йому виплату пенсії. Проте, такі дії відповідача є протиправними, адже відповідно до вимог частини 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення не повинна припинятися.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , з 1992 року по 2007 рік проходив військову службу у Збройних Силах України та наказом Міноборони України від 09.02.2007 № 166 позивач звільнений з лав Збройних Сил України в запас.

З 2007 року позивач знаходився на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області як одержувач пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

10.07.2013 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_2 та позивачем укладено контракт №93/13 про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, зі змінами, строком на 5 років, який 09.07.2018 контрактом про проходження служби цивільного захисту за 49/18 продовжено ще на три роки. (а.с.12-18).

У зв`язку із зарахуванням позивача в кадри Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до наказу МНС від 21.11.2007 № 504, та присвоєнням спеціального звання «підполковник внутрішньої служби» з подальшим присвоєнням спеціального звання «підполковник служби цивільного захисту» виплату військової пенсії позивачу призупинено.

У зв`язку з внесенням змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, ті деяких інших осіб» від 09.04.1992 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1769-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби»), з червня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області відновлено виплату пенсію.

Проте, з 01.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області виплату пенсію позивачу за вислугу років припинено, про що позивача повідомлено листом від 26.03.2020 № 2500-0325-8/10065 (а.с.19-20).

Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Таким чином, вказаними нормами чітко визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, зокрема, у органах та підрозділів цивільного захисту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду надано і в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Крім того, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Отже, в Україні з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» настав особливий період, зокрема Збройні Сили України переведено на функціонування в умовах особливого періоду. До того ж, 15 січня 2015 року Указом Президента України №113-VIII національну економіку переведено на функціонування в умовах особливого періоду.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймалося.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.11.2019 у справі №812/452/17, в постанові від 22.10.2019 у справі №812/204/18, у постанові від 20.06.2018 у справі №631/1919/16-ці, в постанові від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц, а також у листі ВС від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин.

За визначенням частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У розумінні ж частини першої статті 101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини другою статті 101 КЦЗ України порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

11 липня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №593, якою затвердив Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі - Положення №593), яке не передбачає випадків проходження служби у органах та підрозділах цивільного захисту у режимі військової служби.

Водночас, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14.03.2016 року №92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема ДСНС.

Аналіз статті 2 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави вважати, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб`єктів, а саме: на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до:

- Збройних Сил України;

- інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

- органів та підрозділів цивільного захисту.

Таким чином, незважаючи на те, що служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог Закону №2262-ХІІ служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.

З урахуванням вищевикладеного, припинення виплати пенсії позивачу на підставі частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ є протиправним.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду в постанові від 16.05.2019 у справі №522/23018/16-а про те, що громадяни України, які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави, можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії, захищені законодавством України.

Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 01.04.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсійного забезпечення, починаючи з 01.04.2020.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко