Рішення № 95172675, 16.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3095/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Львів

17 год. 38 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивача Сорокового П.М., представниці відповідача Щирби Р.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001713306 на суму 22587,50 грн, з них 18070,00 грн податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та 4517,50 штрафні санкції;

- № 0001723306 на суму 510,00 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати»;

- № 0001733306 на суму 1882,36 грн, з них 1505,89 грн податкових зобов`язань з військового збору та 376,47 грн штрафні санкції;

- № 0001743306 на суму 6307,38 грн, з них 5045,90 грн податкових зобов`язань за платежем «Військовий збір» та 1261,48 грн штрафні санкції;

- № 0001753306 на суму 75688,28 грн, з них 60550,62 грн податкових зобов`язань за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» та 15137,66 грн штрафні санкції;

- № 0001763306 на суму 74617,00 грн завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- № 0001773306 на суму 96381,25 грн, з них 77105,00 грн податкових зобов`язань за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та 19276,25 грн штрафні санкції в частині 46042 грн основного боргу та 11510,50 грн штрафних санкцій та залишити в силі в частині 31063 грн основного боргу та 7765,75 грн штрафних санкцій;

- № 0001783306 на суму 170,00 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;

- № 0001793306 на суму 75861,00 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в частині 60329,50 грн та залишити в силі в частині 15531,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушень, виявлених у ході документальної планової виїзної перевірки та з результатами розгляду скарги позивача про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують його законні права та інтереси, відтак звернувся із цим позовом до суду про їх скасування.

Ухвалою від 27.04.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 18.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях (вх. № 55587 від 27.10.2020) та додаткових поясненнях (вх. № 1355ел від 15.02.2021), надав аналогічні усні пояснення та просив позов задовольнити повністю.

Представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 29634 від 15.06.2020) та додаткових поясненнях (вх. № 3859 від 21.014.2021 та вх. № 8513 від 09.02.2021). В обґрунтування зазначено, що перевіркою виплати найманим працівникам заробітної плати у розмірі, не нижчому законодавчо встановленого розміру заробітної плати, встановлено, що заробітна плата найманим працівникам за роботу у вихідні та святкові дні позивачем не табелюється і не оплачується. За період з 01.01.2016 по 31.12.2018 позивачем не відображено дохід залучених до роботи у вихідні та святкові дні працівників з врахуванням подвійного розміру середньоденного розміру заробітної плати на загальну суму 100392,76 грн. У зв`язку з невідображенням позивачем у податковій звітності суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам у вигляді заробітної плати у податковому розрахунку за формою 1ДФ за 2016-2018 податковим органом нараховано штрафну санкцію на суму 510 грн.

Перевіркою повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, внесення до декларацій про майновий стан та доходи за 2017, 2018 роки перекручених даних, що призвело до заниження чистого доходу на суму 336392, 34 грн Ураховуючи те, що перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено суму чистого доходу на загальну суму 336392 ,34 грн, відповідачем донараховано військовий збір в розмірі 5045,90 грн.

Також відповідач зазначив про те, що проведеною перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов`язання за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 63884,59 грн в результаті невключення до складу податкового зобов`язання суми ПДВ за придбані товари, які використовуються підприємцем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та відсутні на залишку станом на 31.12.2018, чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач отримав дохід за період з 10.08.2017 по 31.12.2018 за рахунок надходжень грошових коштів по розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно актів звірки» на загальну суму 340645,60 грн, проте ним не нараховано податкове зобов`язання по ПДВ у сумі 56774, 27 грн Зазначив про порушення термінів реєстрації податкових накладних за період з 13.09.2017 по 31.12.2018 на загальну суму ПДВ 56774,27 грн та занижено податкове зобов`язання за вересень 2017 року в результаті невключення до складу податкового зобов`язання суми ПДВ на реалізовані алкогольні та тютюнові вироби.

У судовому засіданні надала аналогічні усні пояснення, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та встановив таке.

ОСОБА_1 згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 07.04.2005 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт № 753/33.6-3/ НОМЕР_1 від 21.12.2019.

За результатами проведеної перевірки встановлено такі порушення.

1) п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 п «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями за неналежне ведення та перекручення книг обліку доходів і витрат;

2) п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не відображено у податковій звітності суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям фізичним особам податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2016-2018 роки;

3) п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № № 2755-VI із змінами і доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 60550,62 грн, в тому числі за 2017 на 18753, 78 грн, за 2018 на загальну суму 41796,84 грн;

4) п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, донараховано єдиний внесок за 2017-2018 роки на загальну суму 74006,32 грн;

5) п. 2 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 донараховано єдиного внеску на суму 22137,09 грн;

6) пп. 14.1.195 пп. 14.1.122, п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1 ст. 163, пп. 164.1, пп 164.2.1 пп. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1, ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № № 2755-VI із змінами і доповненнями сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає нарахуванню та сплаті становить 18070,70 грн;

7) пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 № 71- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 5045,90 грн, зокрема за 2017 рік на суму 1562,82 грн, за 2018 рік - 3483,07 грн;

8) п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, встановленими Законом України від 31.07.2014 № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору у розмірі 1505,89 грн з доходу у вигляді зарплати;

9) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп. «б» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № № 2755-VI із змінами і доповненнями та встановлено заниження податкового зобов`язання по ПДВ на загальну суму 151722,19 грн, в тому числі за вересень 2017 в сумі 33730,00 грн, за жовтень 2017 в сумі 3666,67 грн, за листопад 2017 у сумі 833,33 грн, за грудень 2017 у сумі 3166,67 грн, за січень 2018 у сумі 5386,65 грн, за лютий 2018 у сумі 4310,95 грн, за березень 2018 у сумі 4783,33 грн, за квітень 2018 у сумі 4200,00 грн, за травень 2018 у сумі 5583,33 грн, за червень 2018 у сумі 9000 грн, за липень 2018 у сумі 5050 грн, за серпень 2018 у сумі 2043,33 грн, за жовтень 2018 у сумі 1500 грн, за листопад 2018 у сумі 2500 грн, за грудень 2018 у сумі 65967,92 грн,

що призвело до:

- заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті (значення р. 18 декларації) на 77105,18 грн, в тому числі за вересень 2017 в сумі 33730,00 грн, за листопад 2017 у сумі 4500,00 грн, за грудень 2017 у сумі 3166,67 грн, за січень 2018 у сумі 5386,65 грн, за лютий 2018 у сумі 4310,95 грн, за березень 2018 у сумі 4783,33 грн, за квітень 2018 у сумі 4200,00 грн, за травень 2018 у сумі 3719,33 грн, за грудень 2018 у сумі 13308,25 грн;

- завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду (значення р. 21 декларації) на суму 74617,00 грн в тому числі за грудень 2018 року на 74617,00 грн;

10) порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 Кодексу. Зокрема, ФОП ОСОБА_5 не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за вересень 2017 (за період з 13.09.2017 по 31.12.2018) на загальну суму 151722,19 грн, в тому числі за вересень 2017 в сумі 33730,00 грн, за жовтень 2017 в сумі 3666, 67 грн, за листопад 2017 в сумі 833,33 грн, за грудень 2017 в сумі 3166, 67 грн, за січень 2018 в сумі 5386,65 грн, за лютий 2018 в сумі 4310,95 грн, за березень 2018 в сумі 4783,33 грн, за квітень 2018 в сумі 4200 00 грн, за травень 2018 в сумі 5583,33 грн, за червень 2018 в сумі 9000,00 грн, за липень 2018 в сумі 5050,00 грн, за серпень 2018 в сумі 2043,33 грн, за жовтень 2018 в сумі 1500,00 грн, за листопад 2018 в сумі 2500,00 грн, за грудень 2018 в сумі 65967,92 грн Відповідальність за вказане порушення передбачена ст. 1201 Податкового кодексу України;

11) пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) - не подано податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2017 року.

На підставі вказаного Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 0001713306, № 0001723306, № 000173306, № 0001743306, № 0001753306, № 0001763306, № 0001773306, № 0001783306, № 0001793306.

03 лютого 2020 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу про скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДПС України № 6274/6/99-00-08-05-04-06 від 19.02.2020 строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 продовжено до 04.04.2020.

30 березня 2020 року Державна податкова служба України (ДПС) винесла Рішення про результати розгляду скарги за № 11469/6/99-00-08-05-04-06, згідно з яким ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23.01.2020 № 0001713306, № 0001723306, № 0001733306, № 0001743306, № 0001753306, № 0001763306, № 0001773306, № 0001783306, № 0001733306, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач не погодився із висновками контролюючого органу щодо виявлених порушень та винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

При прийнятті рішення суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зокрема, порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно п.п. 14.1.222 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Відповідно до п. 161.3 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 171.1, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до положень ст. 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Як встановлено відповідачем під час перевірки, ФОП ОСОБА_1 нарахування заробітної плати здійснювалося на підставі розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку використання робочого часу, книг КОРО. В акті перевірки зазначено, що працівники працюють з вихідними днями у суботу, неділю та святкові дні без оплати праці за виконану роботу. Згідно з режимом роботи магазинів з 7.00 до 21.00 без перерви, що складає 14 годин, для обслуговування однієї торгівельної точки необхідно залучення двох працівників.

Також в акті перевірки зазначено про те, що всього за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 не відображено дохід залучених до роботи у вихідні та святкові дні працівників з відрахуванням подвійного розміру середньоденного розміру заробітної плати на загальну суму 100392,76 грн: за 2016 рік - 16313,96 грн, за 2017 рік - 3323,83 грн, за 2018 рік - 80754, 98 грн

Як вказано в Акті, розрахунок заробітної плати за вихідний день визначено з розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу як середнє значення заробітної плати за один робочий день в подвійному розмірі з врахуванням кількості вихідних днів у кожному місяці.

До акта перевірки також долучено довідку про суми нарахованої заробітної плати за роботу у святкові та вихідні дні (а.с. 73).

У вказаній довідці податковим органом розраховано суму заробітної плати, яку, на його думку, позивач повинен був нарахувати та виплатити.

З пояснень представниці відповідача у вказаній довідці зроблено розрахунок, виходячи із кількості вихідних і святкових днів, кількості працівників та середньоденного розміру заробітної плати.

Як видно із довідки розрахунок здійснювався за 2016 рік; січень, лютий, серпень 2017 року; січень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року. Розрахунок здійснено, виходячи з однієї торгівельної точки (2 працівники) за 2016-2017 р.р. та двох торгівельних точок (два працівники) за 2018 рік.

Як встановлено судом, у вказаному розрахунку не відображено осіб, яким податковий орган донарахував заробітну плату. За період 2018 рік донараховано заробітну плату також двом працівникам (а не чотирьом), виходячи із вказаних двох торгівельних точок.

За наслідками встановленого порушення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001713306 від 23.01.2020, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18070 грн (основний борг) та 4517,50 грн (штрафна (фінансова) санкція); № 0001723306 від 23.01.2020, яким застосовано штрафну санкцію за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 510 грн; № 0001733306 від 23.01.2020, яким донараховано податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 1505,89 грн та штрафної санкції в розмірі 376,47 грн.

З цього приводу суд зазначає таке.

Як передбачено п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Виходячи із вказаної норми, базою оподаткування є нарахований (виплачений, наданий) дохід. Відповідно поки зарплата не буде нарахована (виплачена, надана), вона не може потрапити до складу оподаткованого доходу.

Податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафу за невідображення у податковій звітності сум доходів (нарахованих, виплачених) на користь платників податків -фізичних осіб, виходив із розміру самостійно нарахованої заробітної плати не ідентифікованим особам (найманим працівникам), а саме: 100392,76 грн.

Суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні в усних поясненнях відповідачем не зазначено, на підставі якого нормативного акта ним самостійно нараховано заробітну плату, виходячи із середнього розміру заробітної плати та середньої кількості працівників, в довідці про суми нарахованої заробітної плати, долученої до акта, не вказано прізвищ осіб, яким донараховано заробітну плату, кількість вихідних і святкових днів, у які здійснювалася діяльність, не підтверджена первинними документами та не відповідає загальній кількості вихідних днів у місяці.

Відповідно до пунктів 1-5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок № 727) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Приймаючи рішення, суд, у тому числі, бере до уваги той факт, що в акті перевірки відсутнє викладення порушень законодавства з посиланням на первинні документи, зазначення осіб, щодо яких відбулося порушення нарахування заробітної плати та конкретних розрахунків нарахування заробітної плати щодо працівників, з якими позивачем укладено трудові договори.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що висновки Акта перевірки в цій частині є помилковими.

Відтак податкові повідомлення-рішення № 0001713306 від 23.01.2020, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18070 грн (основний борг) та 4517,50 грн (штрафна (фінансова) санкція); № 0001723306 від 23.01.2020, яким застосовано штрафну санкцію за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» розмірі 510 грн; № 0001733306 від 23.01.2020, яким донараховано податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 1505,89 грн та штрафної санкції в розмірі 376,47 грн, є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 60550,62 грн донарахованих за неналежне ведення обліку доходів і витрат, внесення до декларацій про майновий стан та доходи за 2017, 2018 роки перекручених даних, що призвело заниження чистого доходу на суму 336392,34 грн, що вплинуло на заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.

Як зазначено в Акті перевірки, заниження загального оподаткованого доходу на суму 336392,34 грн допущено за рахунок невключення до загального оподатковуваного доходу надходжень грошових коштів по розрахункових рахунках від ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно актів звірки». Зведені дані відображено в реєстрі, який додано до акта перевірки (а.с. 74-75). До перевірки ФОП ОСОБА_1 надано довідки про суми дебіторської та кредиторської заборгованості, відповідно до яких дебіторська заборгованість станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 31.12.2018 по розрахунках з покупцями відсутня.

Як видно з Акта перевірки та наданих усних пояснень представниці відповідача, вказаний висновок відповідачем зроблено на підставі реєстру отриманих коштів на розрахункові рахунки.

Позивач не погодився із таким висновком податкового органу і зазначив, що у банківських виписках у зазначеному призначенні платежу переліченим контрагентам було допущено помилку при заповненні реквізитів платіжного доручення. Замість «поворотна фінансова допомога» зазначено «дебіторська заборгованість згідно акта звірки». Вказану помилку виправлено листами (а.с. 162-196).

Вказав на те, що згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 оскільки грошові кошти банком були фактично списані з рахунків контрагентів, то такі перекази набули статусу завершених, тому з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу таких платіжних доручень за участю банку стає неможливим. Тому питання уточнення інформації, вказаної в реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення покладається на сторони переказу (платника та отримувача). Вирішення такого питання сторонами здійснюється в порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Відтак неправильно вказані призначення платежу було уточнено платниками (ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_4 ) шляхом надсилання отримувачеві коштів - ФОП ОСОБА_1 , офіційних листів про уточнення (зміну) призначення.

Позивач вказав також на те, що відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Згідно пп. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему, є чистий оподатковуваний дохід від провадження господарської діяльності, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Позивач вважає, що оскільки отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно до умов договору підлягає обов`язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума поротної фінансової допомоги не включається до складу доходу такого суб`єкта господарювання. На підтвердження правомірності власних доводів додав роз`яснення ДПС України щодо невключення до доходів фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, розміщеного на сайті ДПС України в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі категорія 104.4.

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.05.2017, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.02.2017, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.08.2017, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 197-202). Також в матеріалах справи містяться: наказ № 01-КО від 07 вересня 2017 року про повернення поворотної фінансової допомоги, довідка про суми повернення поворотної фінансової допомоги ФОП ОСОБА_4 , довідка про суми повернення поворотної фінансової допомоги ФОП ОСОБА_6 , що отримана протягом 2018 року, довідка про суми повернення поворотної фінансової допомоги ФОП ОСОБА_6 , що отримана протягом 2017 року, довідка про суми повернення поворотної фінансової допомоги ФОП ОСОБА_3 (а.с. 69-72), копії видаткових касових ордерів за 2017, 2018, 2019 роки, копії касових книг за 2017, 2018, 2019 роки, копії прибуткових касових ордерів за 2017, 2018, 2019 роки (Т ІІ, а.с. 73-203).

Представниця відповідача зазначила, що під час проведення перевірки вказаних документів позивачем не долучено, тому контролюючим органом зроблено висновок про заниження суми загального оподаткованого доходу в сумі 333392,84 грн на підставі реєстру надходження коштів.

Щодо цього суд зазначає таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

В силу дії пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ураховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

У матеріалах справи відсутні будь-які запити контролюючого органу про надання документів чи інформації. Крім того, як зазначено відповідачем, висновки контролюючого органу зроблено лише на підставі реєстру отриманих коштів на розрахункові рахунки позивача. Під час проведення перевірки не було досліджено питання постачання товарів чи послуг, відповідно до яких надійшли кошти на рахунки позивача у вигляді повернення дебіторської заборгованості, не досліджувалося, чи були акти звірки щодо повернення таких коштів.

Також суд зазначає про те, що позивачем було подано заперечення на Акт перевірки від 08.01.2020, в якому позивач покликається на ці документи, які до нього долучено і перелічено у додатках до заперечення (Т І, а.с. 76-87).

За наслідками встановлених порушень податковим органом донараховано податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 60550,62 грн, в тому числі за 2017 рік на 18753,78 грн, за 2018 рік на загальну суму 41796,84 грн.

Як встановлено судом, до вказаних висновків податковий орган дійшов без дослідження первинних документів.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у своїх додаткових поясненнях відповідач зазначив, що при оформленні матеріалів перевірки у додатку до акту перевірки, який містить реєстр отриманих коштів на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 , допущено описку, а саме: помилково враховано перекидку коштів ФОП ОСОБА_1 з одного рахунку на інший 26.06.2018 в сумі 10000 грн як платіж від ФОП ОСОБА_6 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно акту звірки». Та зазначено, що у вказаному реєстрі не зазначено два інші платежі, а саме: від 18.07.2017 в сумі 9000 від ОСОБА_3 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно акту звірки від 17.07.2017» та від 20.10.2017 в сумі 6000 грн від ФОП ОСОБА_4 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно акту звірки від 19.10.2017». Відповідач вважає, що якщо врахувати ці незазначені платежі, то в загальному підсумку це не призведе до зменшення донарахованих відповідачем сум податку, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі акта перевірки.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки вказана помилка в кінцевому підсумку впливає на суму донарахованого податку на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 60550,62 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 18753,78 грн, за 2018 рік на загальну суму 41796,84 грн, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001753306 від 23.01.2020, оскільки донарахована сума не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до наведеного вище скасуванню підлягає також податкове повідомлення-рішення № 0001743306 від 23.01.2020, яким донараховано податкові зобов`язання з військового збору в сумі 5045,90 грн в результаті встановленого відповідачем заниження суми чистого доходу на загальну суму 336392,44 грн.

Щодо донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 151722,19 грн суд зазначає таке.

Як встановлено під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 за період з 13.09.2017 по 31.12.2018 задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 749583 грн. Позивач не погоджується з фактом донарахування зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 120655,85 грн із загальної суми донарахувань в розмірі 151722,19 грн, в решті з донарахованою сумою зобов`язань з ПДВ (31063,33 грн) погоджується.

Щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 63884,59 грн суд зазначає таке.

ДПС у Львівській області листом № 13995/10/33.06-05 від 06.12.2019 запропоновано позивачу проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів станом на 10.12.2019.

Актом від 10.12.2019 старшими державними ревізорами-інспекторами Бас Н.Я. та Блащак В.В зафіксовано проведення інвентаризації і зазначено, що за наслідками останньої складено Акт інвентаризації.

До матеріалів справи вказаний акт не додано і про такий не вказано в Акті перевірки.

Проте в самому акті перевірки зазначено, що проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, у результаті якої встановлено відсутність на залишку придбаних палива та будівельних матеріалів на загальну суму 383307,54 грн, в тому числі ПДВ 63884,59 грн.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - уразі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як видно з акта перевірки, контролюючим органом встановлено заниження суми податкового зобов`язання за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 всього на 63884,59 грн, у тому числі за грудень 2018 на суму 63884,59 грн, у результаті не включено до складу податкового зобов`язання суми ПДВ за придбані товари, які використовувалися підприємцем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та відсутні на залишку станом на 31.12.2018, чим порушено вимоги п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником суми та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 включено суму ПДВ 63884,59 грн за придбані товари, які використовувалися підприємцем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку згідно з податковими накладними, переліченими в акті перевірки (а.с. 50-52).

ФОП ОСОБА_1 на дату виникнення податкових зобов`язань не складено податкові накладні на загальну суму 383307,54 грн, у тому числі ПДВ 63884, 59 грн.

Позивач звернув увагу також на те, що в Акті перевірки (с. 34) зазначено, що в ході проведення перевірки проведено інвентаризацію ТМЦ, у результаті якої встановлено відсутність на залишку придбаних палива та будівельних матеріалів. Про проведення інвентаризації ФОП ОСОБА_1 не був повідомлений у порядку, передбаченому статтею 42 ПКУ, інвентаризація не була проведена відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879 (не було призначено комісію, фактичний перерахунок товарно-матеріальних цінностей, не задокументовано належним чином результати інвентаризації), відповідно до Акту перевірки перевіряючими не долучено копії матеріалів про результати проведеної платником податків інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Тому, виходячи з наведеного, вважає, що проведена перевіряючими інвентаризація матеріальних запасів була проведення з порушенням вимог законодавства, а відтак носила характер «зняття залишків шляхом аналізу первинних документів на придбання матеріальних запасів» та не може слугувати підставою для визначення напрямку використання матеріальних запасів у (господарській/не господарській) діяльності платника податку. Крім того, перевірка проводилась у період з 03 листопада по 16 грудня 2019 року, про що зазначено в п. 1 розділу ІІ стор. 2 Акту перевірки. Тому фактично проінвентаризувати залишки запасів станом на 31 грудня 2018 року перевіряючі фізично не мали змоги, оскільки від дати, на яку встановлено порушення, сплинуло більше 11 місяців.

Позивач вважає, що перелічені в Акті перевірки матеріальні запаси (паливо та будівельні матеріали на загальну суму 383307,54 грн з ПДВ) дійсно не обліковувались у залишках станом на 31.12.2018, оскільки були використані ФОП ОСОБА_1 протягом відповідного звітного періоду виключно у господарських цілях, а саме:

- паливо використано для заправки автомобілів, які в свою чергу використовуються для транспортування (перевезення) товарів;

- будівельні матеріали використано для ремонту (добудови) орендованого приміщення, в якому розміщена торгова точка.

Позивач звернув увагу, що згідно з п.п. 177.4.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Отже, оскільки матеріальні запаси (паливо та будівельні матеріали) були використані ФОП ОСОБА_1 виключно для ведення господарської діяльності, то підстави для нарахування податкових зобов`язань згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ у платника податку відсутні.

Як видно з матеріалів справи, позивачем списано паливо-мастильні матеріали, що підтверджується актами списання від 28.09.2018, 31.12.2018, 30.11.2018, 31.10.2018, 27.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018 (а.с. 205-211). Відповідно до Наказу № 7 від 31.05.2018 про використання автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI (спеціалізований вантажний фургон малотоннажний), номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , такий використовувався ним під час здійснення господарської діяльності. Також в матеріалах справи міститься лист-згода Краковецького споживчого товариства Яворівської райспоживспілки від 05.02.2018 на перепланування та переобладнання та проведення інших ремонтних робіт на об`єкті оренди, відомості про виконання робіт поліпшення від 27.12.2018 на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт господарським способом по поліпшенню об`єкта «Торгова точка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та від 27.12.2018 на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт господарським способом по поліпшенню об`єкта «Торгова точка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд критично оцінює висновки податкового органу щодо заниження суми податкового зобов`язання за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 63884,59 грн в результаті невключення до складу податкового зобов`язання суми ПДВ за придбані товари, які використовувалися підприємцем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, які відсутні на залишку станом на 31.12.2018, виходячи з того, що відповідачем не досліджувалося питання реалізації цих залишків, за наслідками інвентаризації не складено акта інвентаризації чи інших матеріалів, складених за наслідками проведеної вибіркової інвентаризації товаро-матеріальних цінностей, у яких відображено перелік останніх, що є порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. До матеріалів справи долучено Акт від 10.12.2019 про те, що інвентаризацію проведено і складено Акт інвентразації на 9 аркушах (Т ІІ а.с. 36), однак такий на вимогу суду не надано.

Щодо невикористання позивачем придбаних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника, то таке твердження спростовується долученими до справи первинними документами. Покликання відповідача на те, що цих документів не було під час перевірки суд відхиляє, оскільки жодного документа про вимогу надати первинні документи до перевірки і під час перевірки до матеріалів справи не долучено. Крім цього, в запереченні на Акт перевірки від 08.01.2020 (Т. І а.с. 79-87) вказані документи надавалися податковому органу.

Виходячи з наведеного висновку, суд також вважає, що висновок податкового органу щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 383307,54 грн є помилковим.

Ураховуючи наведене є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення № 0001763306 від 23.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 74617 грн.

Щодо донарахування відповідачем зобов`язань з ПДВ в розмірі 56774,27 грн суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено отримання відповідачем доходу за період з 10.08.2017 по 31.12.2018 за рахунок надходжень грошових коштів по розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 з призначенням платежу «дебіторська заборгованість згідно актів звірки» на загальну суму 340645,60 грн, у тому числі ПДВ 5774,27 грн.

Відповідно податковим органом визначено, що за період з 10.08.2017 по 31.12.2018 позивачем не нараховано податкове зобов`язання по ПДВ в сумі 56774,27 грн з отриманої за цей період оплати дебіторської заборгованості, чим порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України за період з 13.09.2017 по 31.12.2018) на загальну суму ПДВ 56774, 27 грн.

Суд надав оцінку вказаному висновку податкового органу про суму заниження загального оподатковуваного доходу, зробленому на підставі реєстру без дослідження первинних документів, як і тому факту, що податковим органом в обрахунках допущено помилку на 10000 грн, що в підсумку призвело до неправильного обрахунку зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, обрахунків з донарахування податку на додану вартість. Тому суд доходить висновку про протиправність донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за отриманий дохід і донарахування податкових зобов`язань та протиправність висновку відповідача за порушення строків реєстрації податкових накладних за період з 13.09.2017 по 31.12.2018 на загальну суму ПДВ 56774,27 грн.

Відтак податкове повідомлення-рішення № 1773306 від 23.01.2020 підлягає скасуванню в частині донарахування податкових зобов`язань за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у сумі 46042,00 грн і штрафної санкції 11510,50 грн та податкове повідомлення-рішення № 0001793306 від 23.01.2020 підлягає скасуванню в частині 60329,33 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Щодо застосованої штрафної санкції в розмірі 170 грн суд зазначає таке.

Як вказано в Акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та звітності зі сплатою авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та поданням річної декларації про майновий стан та доходи.

Платником податку за 2016 рік задекларовано отриманий дохід в сумі 557742,12 грн, за 2017 рік - 1618114, 36 грн. За період з 01.08.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 1000706,80 грн відповідно до обсягу оподатковуваних операцій в розмірі 1000000 грн, тому підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Під час перевірки встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ 13.09.2017, а податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2017 року ним не подано, що є порушенням пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ з 13.09.2017 - з іншого дня, ніж перший календарний день календарного місяця, то для такого платника першим звітним періодом є період з 13.09.2017 по 31.10.2017.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак ФОП ОСОБА_1 першу звітну декларацію за період з 13.09.2017 по 31.10.2017 повинен був подати у термін 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто до 20 листопада 2017 року.

З огляду на вказане суд вважає висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України щодо неподання позивачем декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0001783306 від 23.01.2020 про застосування штрафної (фінансової) санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 170 грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області:

- № 0001713306 від 23.01.2020 на суму 22587,50 грн, з них 18070,00 грн податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та 4517,50 штрафні санкції;

- № 0001723306 від 23.01.2020 на суму 510,00 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати»;

- № 0001733306 від 23.01.2020 на суму 1882,36 грн, з них 1505,89 грн податкових зобов`язань з військового збору та 376,47 грн штрафні санкції;

- № 0001743306 від 23.01.2020 на суму 6307,38 грн, з них 5045,90 грн податкових зобов`язань за платежем «Військовий збір» та 1261,48 грн штрафні санкції;

- № 0001753306 від 23.01.2020 на суму 75688,28 грн, з них 60550,62 грн податкових зобов`язань за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» та 15137,66 грн штрафні санкції;

- № 0001763306 від 23.01.2020 на суму 74617,00 грн завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- № 0001773306 від 23.01.2020 в частині 46042,00 грн податкових зобов`язань за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та 11510,50 грн штрафних санкцій;

- № 0001783306 від 23.01.2020 на суму 170,00 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;

- № 0001793306 від 23.01.2020 в частині 60329,33 грн штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 9792 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.02.2021.

Суддя Р.П. Качур