Рішення № 95172544, 24.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року справа №380/7823/20

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Демчина В.Ю.,

за участю:

представника позивача Нички Ю.В.,

представника відповідача Болотіна М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0179920-5306-1312 від 05.05.2020 на суму 12519,00грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки горище (мезонін), власником якого вона є, не може бути об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, отже відповідач неправомірно застосував ставку податку1,5% як до майна «інша будівля». При цьому позивач наголошує, що горище у багатоквартирному нежитловому будинку відноситься до допоміжних приміщень, відтак не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Відповідач вважає, що діяв правомірно, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач не скористався правом на перерахунок суми податку у разі виявлення розбіжностей, а також, що належне позивачці на праві власності приміщення (горище) не підпадає під перелік нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що зазначене у пунктах «а»-«в», пункту 3.2 додатку №1 до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015, зміни до якого внесено рішенням Трускавецької міської ради від 02.03.2017 №436 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів» щодо якого Трускавецькою міською радою встановлено ставки податку на 2017 рік.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги позовної заяви заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 200,0кв.м у будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного паспорта це нежитлове приміщення є мезоніном.

ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0179920-5306-1312 від 05.05.2020 та визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 12519,00грн.

Це рішення відповідач прийняв з урахуванням рішення Трускавецької міської ради від 02.03.2017 №436 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким внесено зміни до додатку №1 до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015, підпунктом «г» пункту 3.2 якого встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) для фізичних і юридичних осіб, власників «іншого» «інших будівель» у розмірі 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Позивачка не погодилася з цим рішенням відповідача, оскаржила його до суду.

При ухваленні рішення суд керується такими правовими нормами:

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема, і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.1-266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з ч.2 п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом «а» п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Згідно з п.3.2 Додатку 1 рішення Трускавецької міської ради від 02.03.2017 №436 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким внесено зміни до додатку №1 до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 виділено такі вии об`єктів нежитлової нерухомості: будівлі готельні, офісні, торгівельні; гаражі, будівлі промислові, склади; будівлі для публічних виступів; господарські (присадибні) будівлі: літні кухні, трансформаторні, сараї, хліви, вбиральні, майстерні, погреби, навіси, інші господарські будівлі; інші будівлі: санаторії, лікувально-оздоровчі, реабілітаційні та медичні центри, поліклініки; палаци культури; кінотеатри, кювети, дельфінарії; ІНШІ.

Оцінюючи аргументи сторін при ухваленні рішення, суд зазначає таке.

Позивач, покликаючись на норму п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України та п.3.2 Додатку 1 рішення Трускавецької міської ради від 02.03.2017 №436 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким внесено зміни до додатку №1 до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015, зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні рішення Трускавецької міської ради серед об`єктів нежитлової нерухомості окремо не виділяє «горище» і не дає визначення поняття «інші будівлі».

Позивач, покликаючись на п.3.6 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» від 26.03.2019, БН В.2.2.-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» від 28.09.2018 та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24.05.2001, зазначає, що горище – простір між конструкціями покрівлі (зовнішніх стін) та перекриттям верхнього поверху.

Позивач, покликаючись також на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зазначає, що горище також відноситься і до допоміжних приміщень.

Суд не погоджується з покликанням позивача на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки відповідно до цього Закону, допоміжним приміщенням, яким і є горище, є приміщення, що використовується для спільних потреб мешканців багатоквартирного будинку, тоді як горище загальною площею 200,0кв.м у будинку АДРЕСА_2 належить виключно позивачці на праві приватної власності.

Позивач вважає, що у зв`язку із невизначенням статусу горища для цілей оподаткування та невизначенням поняття «інші будівлі», вважає, що податковим органом неправомірно нараховано їй суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно.

Дійсно, поняття «горище» відсутнє в переліку об`єктів оподаткування. Водночас законодавство передбачає поняття «інші будівлі». Очевидно, що поняття «інші будівлі» підлягає застосуванню до інших об`єктів, ще яких-небудь, крім названих, які не могли бути охоплені переліком, що є, зокрема, у п.п.129-1.п.1.ст.14 ПК України. Саме таким об`єктом суд вважає «горище», як нежитлове приміщення, що належить позивачці на праві приватної власності.

Також позивач вважає, що рішення Трускавецької міської ради в частині встановлення податків є неточним і непередбачуваним.

Однак, суд також встановив, що п.3.2 Додатку 1 рішення Трускавецької міської ради від 02.03.2017 №436 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким внесено зміни до додатку №1 до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015, було чинним на день винесення оскаржуваного рішення відповідача.

Водночас позивач не заперечує того, що нежитлове приміщення, в тому числі і те, яке належить їй на праві приватної власності, є об`єктом оподаткування.

Таким чином, відсутність горища у переліку об`єктів нерухомості, що підлягають оподаткуванню та відсутність у законодавстві визначення поняття «інші будівлі», не є підставою для висновку, що відповідач діяв неправомірно, прийнявши оскаржуване рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2021.

Суддя Лунь З.І.