Рішення № 95170947, 23.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 р. Справа№200/9160/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача не з`явився

представник відповідача Яковлєва А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

УСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (далі – позивач, ТОВ «СРЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 07.08.2020 № Ю-309498-46 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 145 268,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким.

Місцезнаходженням позивача та органу, на обліку якого він перебував є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО платники єдиного внеску звільняються від виконання обов`язків передбачених, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Позивач звертає увагу суду, що 26.06.2020 звертався до відповідача із заявою про звільнення від обов`язку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення АТО.

Ухвалою суду від 12.10.2020 позов ТОВ «СРЗ» залишено без руху, встановлено позивачу семиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16.11.2020 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання.

18 листопада 2020 року позивач звернувся до суду із заявою за змістом якої змінено предмет позову та збільшено позовні вимоги, а саме:

визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 02.09.2020 № Ю-309498-46;

визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 08.10.2020 № Ю-309498-46;

Ухвалою суду від 10.12.2020 адміністративний позов (уточнений) ТОВ «СРЗ» залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків установлених в описовій частині ухвали.

Ухвалою суду від 21.01.2021 позов ТОВ «СРЗ» до ГУ ДПС у Донецькій області у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 08.10.2020 № Ю-309498-46 залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2021 розгляд справи продовжено, у справі призначено підготовче засідання.

01 лютого 2020 року позивач звернувся до суду із заявою за змістом якої уточнено предмет позову та позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 03.12.2020 № Ю -309498-46 про сплату боргу недоїмки у розмірі 4 862 770,95 грн. станом на 30.11.2020.

Крім того, у вказаній заяві позивач стверджує, що борг за вимогою ГУ ДПС у Донецькій області від 07.08.2020 № Ю-309498-46 про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.07.2020 у сумі 4 145268,29 грн. станом на 16.11.2020 повністю сплачено.

ГУ ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач проти позову заперечує та наголошує, що норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не можуть тлумачитись як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, а повинні застосовуватись відповідно до призначення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положення» вказаного закону до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. У даній справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2021 підготовче провадження у справі закінчено призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання від 24.02.2021 представник позивача не з`явився, клопотань про відкладення до суду не надходило, про причини неявки пояснень не надано.

У судовому засіданні від 24.02.2021 представниця відповідача надала пояснення у справі, просила у позові відмовити повністю.

Суд, керуючись ч.ч. 1, 5 ст. 205 КАС України та у зв`язку із тим, що не явка представника позивача, розгляду справи не перешкоджає, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого представника позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі такі.

ТОВ «СРЗ» є юридичної особою, код ЄДРПОУ 32183383, місцезнаходження: 87510, Донецька обл.,м. Маріуполь, проспект Луніна, 2; перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області Приморська ДПІ; (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

03 грудня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-309498-46 у загальному розмірі 4 058 085,95 грн., у тому числі: недоїмка – 6 020 406,85 грн., штрафи – 4 862 770,95 грн., станом на 30.11.2020.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач, у межах процедури адміністративного оскарження, звернувся до ДПС України зі скаргою від 17.12.2020 № 80000/10010-11-4018, яка рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 11.01.2021. № 372/6/99-00-06-02-01-06 залишена без задоволення, а оскаржувана вимога – без змін.

Відповідно даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 30.11.2020 складала 4 862 770,95 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення податковим органом спірної вимоги від 03.12.2020 № Ю-309498-46, а також перебування позивача, як платника єдиного внеску, на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від виконання обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст. 211 КАС України.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1 ч.1 ст.4 Закону2464)

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема, у постановах від 24.04.2019 справа № 805/1394/16-а, від 26.04.2019 справа № 805/1023/16-а, від 02.04.2020 справа № 360/1546/19 за яким Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI дає законі підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку у майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинність 13.02.2020, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (03.12.2020), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Тому, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 справа №200/6706/20-а та від 12.01.2021 справа №200/5602/20-а.

Щодо посилань позивача на факт погашення боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 4 145 268,29 грн. станом на 16.11.2020.

Стаття 77 КАС України.

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представниця відповідача у судовому засіданні наведені посилання позивача спростовувала, у підтвердження чого у матеріалах справи наявна ІКП позивача, з якої вбачається, що станом на 30.11.2020 борг (недоїмка) з ЄСВ ТОВ «СРЗ» складала 4 862 770,95 грн. Жодних зарахувань у погашення боргу з ЄСВ у розмірі 4 145 268,29 грн. станом на 16.11.2020 ІКП позивача не містить.

У цьому контексті Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 справа № 520/2261/19 вказано: «Доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.».

Належних, достовірних допустимих доказів у підтвердження наведених посилань позивачем до матеріалів справи не надано.

Керуючись викладеним, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 23 лютого 2021 року, повний текст рішення виготовлений 25 лютого 2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Буряк