Рішення № 95170873, 26.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 р. Справа№200/209/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №6196 від 12.10.2020, №7318 від 01.12.2020, зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: з 21.07.1993 по 19.01.1998 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - заступник механіка підземної дільниці; з 20.01.1998 по 13.11.2000 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - головний енергетик; до страхового стажу: період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.1984; період проходження строкової військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що 09 жовтня 2020 року він звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області через портал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем 12 жовтня 2020 року прийнято рішення № 6196 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач претендує на призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи: з 21.07.1993 по 19.01.1998 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - заступник механіка підземної дільниці; з 20.01.1998 по 13.11.2000 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - головний енергетик; до страхового стажу: період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.1984; період проходження строкової військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка з 21.07.1993 по 13.11.2000 згідно довідок від 16.09.2020 №01/195, №01/195-1с, №01/196 виданих ВАТ Трест «Донецькшахтопроходка», оскільки архів первинних документів знаходиться у м. Донецьк. Період роботи на пільгових умовах з 13.07.1999 по 17.02.2000 на посаді головного енергетика не підтверджено наказом про проведення атестації робочого місця. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 21.06.1990 в Донецькому політехнічному інституті, оскільки період навчання збігається з періодом проходження строкової військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986. Довідку підтверджуючу період навчання заявником не надано. За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №1 - 6 років.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, та особою, що претендує на призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно п.1 до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 були надані скан-копії документів: заяви про призначення пенсії від 09.10.2020 №6196, трудової книжки від 15.08.1988 серії НОМЕР_2 , військового квитка НОМЕР_3 від 05.11.1992, диплома від 21.06.1990 НОМЕР_4 , довідки про заробітну плату від 16.09.2020 №01/197 та №01/198, наказів від 18.02.2000 №9, від 13.07.1994 №64, довідки видані ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» від 16.09.2020 №01/195, №01/195-1с, №01/196, від 22.09.2020 №02/099с, копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.07.2019 №1427-5000162491. Додатково при розгляді заяви пенсійним фондом були взяті до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6196 від 12 жовтня 2020 року відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно п.1 до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 були надані скан-копії документів: заяви про призначення пенсії від 30.11.2020 №7318, трудової книжки від 15.08.1988 серії НОМЕР_2 , військового квитка НОМЕР_3 від 05.11.1992, диплома від 21.06.1990 НОМЕР_4 , довідки про заробітну плату від 16.09.2020 №01/197 та №01/198, наказів від 18.02.2000 №9, від 13.07.1994 №64, довідки видані ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» від 16.09.2020 №01/195, №01/195-1с, №01/196, від 22.09.2020 №02/099с, копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.07.2019 №1427-5000162491. Додатково при розгляді заяви пенсійним фондом були взяті до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7318 від 01 грудня 2020 року відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить, зокрема записи про роботу в період з 21.07.1993 по 13.11.2000, що підтверджується записами:

- №11 - 21.07.1993 - про прийняття на роботу в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка заступником механіка підземної дільниці на прохідці шахтних стволів пов`язаних з підземними робота за переводом із інституту «Дондіровуглемаш»;

- №12 - 20.01.1998 - про переведення головним енергетиком пов8язаним з підземними роботами;

- №13-13.11.2000 - про звільнення за переводом в ДВАТ Трест «Донецькшахтопроходка» ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до рішень Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №6196 від 12.10.2020, №7318 від 01 грудня 2020 року, не зараховано до пільгового стажу періоди роботи в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка з 21.07.1993 по 13.11.2000 згідно довідок від 16.09.2020 №01/195, №01/195-1с, №01/196 виданих ВАТ Трест «Донецькшахтопроходка», оскільки архів первинних документів знаходиться у м. Донецьк. Період роботи на пільгових умовах з 13.07.1999 по 17.02.2000 на посаді головного енергетика не підтверджено наказом про проведення атестації робочого місця. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 21.06.1990 в Донецькому політехнічному інституті, оскільки період навчання збігається з періодом проходження строкової військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986. Довідку підтверджуючу період навчання заявником не надано.

Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 04 місяці 04 дні, пільговий стаж за Списком №1 - відсутній.

За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №1 - 6 років.

Отже, предметом спору у справі є не врахування управлінням періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.1990, періоду проходження військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986, періоду роботи з 21.07.1993 по 19.01.1998 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - заступник механіка підземної дільниці; з 20.01.1998 по 13.11.2000 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - головний енергетик.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме:

- довідка від 16.09.2020 № 01/195 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній у ній на ім`я ОСОБА_1 , якою підтверджено, що позивач працював повний робочий день на Шахтопрохідницькому будівельному управлінні №4 Треста «Шахтопроходка», виконував роботи зі шкідливими та вадкими умовами праці повний робочий день виконував роботи в підземних умовах і був зайнятий на підземних роботах 50 відсотків і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді) гірничих дільницях будівництва шахт за період з 21.07.1993 по 19.01.1998 за посадою заступник механіка підземної дільниці, за період з 20.01.1998 по 13.11.2000 за посадою головний елекрик;

- наказ від 13.07.1994 №64 «Про результати проведення атестації робочих місць» Комбінату «Донецькшахтбуд» Державного ордену Леніна трест «Донецькшахтопроходка»;

- наказ від 18.02.2000 №9 «Про результати проведення атестації робочих місць» ДВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»;

- довідки від 16.09.2020 №№01/197 01/198 про заробітну плату для обчислення пенсії ВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»;

- довідка від 19.09.2020 № 01/195-1с про облік часу на підземній роботі за період з 21.07.1993 по 13.11.2000;

- довідка від 16.09.2020 №01/196 ВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»;

- довідка від 22.09.2020 №02/099с ВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»;

- архівна довідка від 07.12.20 №442/19-15.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.

При цьому, факт непереміщення підприємства ВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка» на територію, підконтрольну українській владі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформації викладеної в уточнюючих довідках про пільговий характер роботи позивача.

Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову в призначенні пенсії та у відзиві на відсутність наказів про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, у зв`язку з чим період роботи на пільгових умовах з 20.01.1998 по 13.11.2000 не зараховано , суд зазначає наступне.

Проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442).

Відповідно до пункту першого Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Пунктом 10 Порядку № 442 передбачено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 383, зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Згідно із підпунктами 4.4 та 4.5 пункту 4 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані накази про проведення атестації робочих місць від 13.07.1994 №64, від 18.02.2000 №9 ДВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка».

Окрім того, Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень 1010100в-21115 Головні енергетики, тобто підтверджується перелік посад позивача, які дають йому право на призначення пільгової пенсії.

В контексті викладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано період роботи на пільгових умовах з 20.01.1998 по 13.11.2000 на посаді головного енергетика.

Щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.1990, періоду проходження військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986, оскільки ці періоди збігаються, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (що діяло до 13.11.2014 року) навчальний рік починається 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Таким чином, до періоду навчання зараховується період з 1 вересня по дату прийняття рішення кваліфікаційною комісією.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії, відповідач зазначив про неможливість зарахування періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 року по 21.06.1990 року, оскільки період навчання співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 30.06.1984 року по 18.04.1986 року та довідку, підтверджуючу період навчання заявником не надано.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 в період з 01.09.1983 по 21.06.1990 містить наступні записи:

- №05 - 01.09.1983 - про зарахування студентом першого курсу деного відділення (наказ №01-69 від 22.08.83);

- №6 - 30.06.1984 - 18.04.1986 - про службу в Радянській армії (в/б НУ №9218237);

- №7 - 31.07.1990 - про відрахування із складу студентів у зв`язку із закінченням інституту (наказ № 1707-03 від 22.06.90).

Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 , виданому ОСОБА_1 , про те, що він закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю гірничі машини та комплекси та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 21 червня 1990 року присвоєно кваліфікацію гірничого інженера-механіка.

Постановою Кабінету міністрів України від 13 серпня 1993 року «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів» на базі Донецького політехнічного інституту було створено Донецький державний технічний університет.

Указом Президента України від 07 серпня 2001 року «Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного» Донецькому державному технічному університету надано статус національного.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил з 30.06.1984 по 18.04.1986.

Враховуючи, що навчальний заклад Донецький політехнічний інститут, було створено в період, коли м. Донецьк Донецької області знаходилося під контролем української влади, отже - відповідно до законодавства України всі первинні документи, що підтверджують період навчання позивача, були створені до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на зарахування періоду навчання до стажу роботи, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на вказаній території.

Разом з цим, враховуючи, що у період з 30.06.1984 по 18.04.1986 позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил, відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоду навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.90 року.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновків, що позивач при звернення до пенсійного органу с заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №6196 від 12.10.2020, №7318 від 01.12.2020.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: з 21.07.1993 по 19.01.1998 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - заступник механіка підземної дільниці; з 20.01.1998 по 13.11.2000 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 4 треста Донецькшахтопроходка за посадою - головний енергетик; зарахуванням до страхового стажу: період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 21.06.1984; період проходження строкової військової служби з 30.06.1984 по 18.04.1986.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя М.М. Толстолуцька