Рішення № 95170809, 26.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Справа № 160/17244/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., а також не зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. для призначення пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., а також зарахувати в повному обсязі (повні місяці) до страхового стажу періоди здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. включно для призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком - з 30.09.2020 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.09.2020 року ОСОБА_1 , будучи у віці 59 років 6 місяців, звернулася до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком разом із відповідними документами. 03.11.2020 року відповідачем була надана відповідь на заяву позивача, відповідно до якої з посиланням на ст. 26 Закону зазначено, що жінки 1961 року народження і старші мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, за наявності страхового стажу не менш, як 27 років. За наданими позивачем документами загальний страховий стаж складає 18 років 11 місяців 14 днів (стаж враховано по 25.08.2020 року). Одночасно повідомлено, що до загального стажу не враховано наступні періоди: з 01.07.1985 року по 31.12.1986 року - в архівній довідці відсутні дані за зазначений період; з 01.01.1990 року по 20.02.1997 року - в архівній довідці №985 від 28.09.2020 року згідно первинних документів зазначено скорочене ПІБ; з 03.03.1997 року по 17.10.1997 року - на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». Враховуючи вищезазначене відділом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Вважаючи, що страхового стажу достатньо для призначення пенсії за віком, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 28.01.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

01.02.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 30.09.2020 року звернулась до територіального відділу управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та відповідним пакетом документів. За результатом розгляду пред`явлених документів, відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачці було письмово повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком, оскільки станом на день звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж становить 18 років 11 місяців 14 днів (стаж враховано по 25.08.2020 року), в той час як, ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що жінки 1961 року народження і старші мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 пору по 31 березня 1961 року, за наявності страхового стажу: не менше 27 років. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

17.02.2021 року від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона спростовувала доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та зазначила про їх необґрунтованість. Також вказала, що вимог щодо надання позивачем довідки про систему оподаткування після 01.01.2004 року законом не встановлено, тому остання не була обізнана про необхідність її подання за увесь період, а навпаки підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, передбачено, що за період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Вказаних дій відповідач не вчинив, не вказав позивачу на необхідність до оформлення довідки, виданої податковою інспекцією, а також самостійно не витребував відповідну інформацію, хоча має відповідні повноваження.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , будучи у віці 59 років 6 місяців, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №6716 про призначення за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Листом від 03.11.2020 року №0400-0305-8/103924 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи та повідомлено, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що жінки 1961 року народження і старші мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, за наявності страхового стажу не менш, як 27 років. За наданими позивачем документами, загальний страховий складає 18 років 11 місяців 14 днів (стаж враховано по 25.08.2020 року). Одночасно повідомлено, що до загального стажу не враховано наступні періоди: 01.07.1985 року - 31.12.1986 року - в архівній довідці відсутні данні за зазначений період; 01.01.1990 року - 20.02.1997 року в архівній довідці № 985 від 28.09.2020 року згідно первинних документів зазначено скорочене ПІБ; 03.03.1997 року - 17.10.1997 року - на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України’'.

Не погодившись з не зарахуванням періодів роботи з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. та відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

До набранням чинності з 01.01.2004 року Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) періоди трудової діяльності враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії на підставі норм закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі закон №1788-ХІІ), зокрема статті 56 «Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з ч. 1 ст. 26 закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно з статтею 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала в спірні періоди, зокрема:

- з 30.07.1980р. - зарахована перукарем широкого профілю в Криворізький райпобуткомбінат, який було перейменовано у Виробничо-комерційне підприємство «Сервіс»;

- з 01.03.1994р. - переведена перукарем, та з 20.02.1997р. - звільнена за власним бажанням;

- з 03.03.1997р. по 17.10.1997р. - працювала перукарем широкого профілю у Приватному підприємстві «Бірюза».

Всі записи про роботу та звільнення, внесені на підставі наказів, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, скріплені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., суд зазначає наступне.

Підставами не зарахування відповідачем вказаних періодів є:

- 01.07.1985 року - 31.12.1986 року - в архівній довідці відсутні дані за вказаний період;

- 01.01.1990 року - 20.02.1997 року в архівній довідці № 985 від 28.09.2020 року згідно первинних документів зазначено скорочене ПІБ;

- 03.03.1997 року - 17.10.1997 року - на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України’'.

Судом встановлено, що позивач починаючи з 30.07.1980р. по 20.02.1997р. працювала перукарем в Криворізькому райпобуткомбінаті, який було перейменовано у Виробничо-комерційне підприємство «Сервіс», про що є належні записи у трудовій книжці (записи №1-4).

Додатково на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем було надано відповідачу, зокрема, архівну довідку №931 від 17.09.2020р., видану КЗ «Криворізкий районний трудовий архів» Дніпропетровської області, в якій значиться, що позивача 31.07.1980р. прийнято в смт. Радушне перукарем широкого профілю (наказ №12 від 25.07.1980р.); з 20.02.1997р. звільнена з посади перукаря Будинку культури смт. Радушне (наказ №4-к від 20.02.1997р.).

Також, відповідачу було надано довідку №932 від 17.09.2020 року, видану КЗ «Криворізкий районний трудовий архів» Дніпропетровської області, в якій зазначено, що Криворізький Райпобуткомбінат реорганізовувався в Колективне виробничо-комерційне підприємство «Сервіс» відповідно до розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 23.01.1996 року №18. Документи Колективного виробничо-комерційне підприємства «Сервіс» передані на зберігання в КУ «Криворізький районний трудовий архів» у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Для підтвердження вказаного стажу роботи позивачем також було надано відповідачу архівну довідку №985 від 28.09.2020р., видану КЗ «Криворізкий районний трудовий архів» Дніпропетровської області, в якій зазначено, що відсутні відомості про заробітну плату позивача за періоди: листопад 1990 року, лютий 1991 року, січень-лютий 1992 року, серпень-вересень 1992 року, листопад-грудень 1992 року, січень 1993 року-грудень 1993 року, січень-грудень 1994 року. За період: січень-жовтень 1990 року, грудень 1990 року - січень 1991 року, березень 1991 року – грудень 1991 року, березень 1992 року, травень-липень 1992 року, жовтень 1992 року наявні дані про заробітну плату позивача.

Згідно з архівною довідкою №984 від 28.09.2020р. КЗ «Криворізкий районний трудовий архів» Дніпропетровської області, відсутні відомості про заробітну плату позивача за період липень 1985р. по грудень 1986 року. За період: січень-червень 1985 року, січень 1987 року -грудень 1989 року наявні дані про заробітну плату позивача.

На розгляд комісії відповідача також позивачем було надано архівну довідку №983 від 28.09.2020 року, яка видана КЗ «Криворізкий районний трудовий архів» Дніпропетровської області про те, що відсутні відомості про заробітну плату позивача за періоди: січень –липень 19810 року, грудень 1983 року, січень-лютий 1984 року. За період: серпень 1980 року – серпень 1982 року, жовтень 1982 року, грудень 1983 року, березень 1984 року – грудень 1984 року наявні дані про заробітну плату позивача.

Також, позивачем надавались Індивідуальні відомості про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що при визначенні права на призначення пенсії позивачці за результатом розгляду пред`явлених документів відповідачем було встановлено наступне: в архівній довідці №984 від 28.09.2020р. відсутні дані за період з 01.07.1985р. по 31.12.1986р.; в архівній довідці №985 від 28.09.2020р. за період роботи з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. в первинних документах зазначено скорочене ПІБ; на печатці при звільненні (запис в трудовій книжці від 17.10.1997р.) відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України».

Існуючі неточності в записах про роботу позивача за вказаний період роботи в частині відсутності коду підприємства на печатці при звільненні є формальними.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993р. №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що не зарахування відповідачем періодів роботи позивача: з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., з тих підстав, що в первинних документах зазначено скорочене ПІБ та відсутність даних про заробітну плату протиправним, оскільки відомості щодо даного періоду роботи зазначено в трудовій книжці позивача, а тому вказані посилання представника відповідача є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р.

Щодо вимог позивача в частині зарахування в повному обсязі (повні місяці) до страхового стажу періоди здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., суд зазначає таке.

Згідно з інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.09.1999р. по 26.12.2018р. позивач займалася підприємницькою діяльністю та була зареєстрована фізичною особою – підприємцем.

Страховий стаж за приписами даного Закону №1058-ІV- період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 3 ст.24 Закону № №1058-ІV).

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 року подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004р. - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з Порядком №637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993р., а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.

Зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р. - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Згідно Порядку 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000 року підтверджується - довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату

страхових внесків, а з 01.01.2004р. — довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5).

Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону (зі змінами, що набули чинності з 01.01.2018р.), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Так, для підтвердження ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, підтвердженням застосування в зазначений період спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку, а також довідкою, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно зараховується до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку та за умови документального підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком №6716 від 30.09.2020 року позивачем була пред`явлена довідка Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.10.2018 №5692/10/04-18, в якій зазначені наступні відомості:

“ФОП ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_2 ) зареєстрована в податкових органах 20.09.1999, як платник податку, перебуває на обліку в Криворізькому відділенні Криворізької північної ОДПІ.

ФОП ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_2 ) відповідно до даних особової справи перебувала на наступних системах оподаткування, а саме:

з 20.09.1999 року по 31.03.2000 року - загальна система оподаткування;

з 01.04.2000 року по 31.12.2003 року за спрощеною системою оподаткування.”

Відповідно, враховуючи відомості, зазначені у довідці №5692/10/04-18 від 16.10.2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком повинні бути включені періоди з 01.04.2000 року по 30.06.2000 року (3 місяці) та з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року (3 роки 6 місяців).

Доводи відповідача про те, що ним був включений період роботи позивача з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року (3 роки 6 місяців) не знаходить свого підтвердження в матеріалах даної справи, оскільки згідно розрахунку, сформованого відповідачем, період з 01.07.2000р. по 31.12.2003р. не включений останнім до страхового стажу позивача.

Враховуючи наведені правові норми та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року (3 роки 6 місяців) протиправними, тому відповідача належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та позивачем не спростовується, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком №6716 від 30.09.2020 року, документів про обрану систему оподаткування за період з 01.04.2004 року по 30.06.2018 року позивачем до територіального органу пред`явлено не було, що на переконання суду та на підставі аналізу вищевикладених законодавчих та нормативно-правових актів, призвело до правомірного не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи позивача.

При цьому, долучена позивачем до матеріалів справи довідка Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 114004/04-36-82-12 від 09.12.2020 року, в якій зазначено систему оподаткування, що була обрана позивачем за час здійснення нею підприємницької діяльності, зокрема, й за період з 01.04.2000 року по 31.12.2010 року, не дає підстави для визнання протиправним не зарахування вказаних періодів відповідачем, оскільки вона датована 09.12.2020 року, тоді як із заявою про призначення пенсії позивач звернулась 30.09.2020 року, а рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком винесене 03.11.2020 року, що виключає факт пред`явлення позивачем цієї довідки відповідачу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги щодо зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. є передчасними та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем ставиться питання, зокрема, щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., а також не зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. для призначення пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком.

Проте, як було встановлено судом під час розгляду справи, листом від 03.11.2020 року № 0400-0305-8/103924 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову в призначенні пенсії, отже вказаний лист від 03.11.2020 року № 0400-0305-8/103924 є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу від 03.11.2020 року визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком позивачу.

При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд керуючись ч.2 ст. 9 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути подану позивачем заяву від 30.09.2020 року № 6716 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 630,60 грн.

Згідно ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., а також не зарахування до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р., для призначення пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлене листом від 03.11.2020 року № 0400-0305-8/103924 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її роботи: з 01.07.1985р. по 31.12.1986р., з 01.01.1990р. по 20.02.1997р. та з 03.03.1997р. по 17.10.1997р., а також зарахувати до страхового стажу періоди здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000р. по 31.12.2003р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.09.2020 року № 6716 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 630,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна