Рішення № 95170693, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 160/14995/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) викладене у листі №0400-0319-8/96158 від 15.10.2020 року щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1561зп від 10.08.2020 року, без обмеження їх максимального розміру, починаючи з 06.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014 року виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1561 зп від 10.08.2020 року, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 06.10.2020 року, та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи означені позовні вимоги позивач зазначив, що пенсійне забезпечення прокурорів на час призначення останньому пенсії було передбачено статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, відповідно до якої пенсія призначалась у розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, що визначалася проведенням певного розрахунку за будь-які 60 календарних місяців роботи, і підлягала перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників прокуратури. Максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх видів надбавок не міг перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (ч. 15 статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ в редакції Закону України № 3668-VI від 08.07.2011 року). Під час призначення позивачу пенсії обмеження щодо її розміру не застосовувалися.

У подальшому до Закону України №1789-ХІІ, у тому числі до ст. 50-1, неодноразово вносилися зміни щодо зменшення у відсотках розміру призначення пенсії прокурорам, які суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг моїх прав, що суперечить згаданим приписам статті 22 Конституції України. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VІІ від 02.03.2015 року, яким у п. 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема, Закону України “Про прокуратуру”. До 01.06.2015 року згаданий закон прийнято не було, тому з вказаної дати втратили чинність норми законів, зокрема Закону України №1789-ХІІ щодо пенсійного забезпечення прокурорів. 24.12.2019 року позивач був звільнений з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”, у зв`язку з чим на теперішній час пенсія є єдиним джерелом його існування. На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року у справі № 160/1558/20 ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача у розмірі 80 % від суми його заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХП на підставі довідки Генеральної прокуратури України № І8-194згі від 15.11.2019, отриманої ще під час роботи. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволені позовних вимог позивача у здійсненні перерахунку пенсії без обмежень її максимального розміру, однак, зазначене судове рішення в цій частині було прийнято з інших підстав, які не є предметом розгляду цієї позовної заяви.

11.01.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. Доводи відзиву ґрунтуються на тому, що умови та порядок перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, проте Кабінетом Міністрів України порядок та умови проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Відповідач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р (П)/2019 положення ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України, разом з тим на думку ПФУ право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненням, що надходять починаючи з 13.12.2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 року. Таким чином, відповідач зазначає, що зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року не відбулося, дії відповідача є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. При цьому ПФУ також посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України “Про умови оплати праці прокурорів” від 11.12.2019 року №1155.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 року зазначена вище справа розподілена та 16.11.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 18.11.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

В період з 26.11.2020 року по 08.12.2020 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

У період з 11.01.2021 року по 20.01.2021 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, та у період з 21.01.2021 року по 25.01.2021 року перебував на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі № 160/14995/20 до набрання законної сили рішенням у зразковій справі № 560/2120/20 відмовлено.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.04.2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Так, пенсія позивачу була призначена за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року у розмірі 80% від суми моєї заробітної плати.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, пенсійне забезпечення прокурорів на час призначення йому пенсії було передбачено статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, відповідно до якої пенсія призначалась у розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, що визначалася проведенням певного розрахунку за будь-які 60 календарних місяців роботи, і підлягала перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників прокуратури. Максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх видів надбавок не міг перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (ч. 15 статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ в редакції Закону України № 3668-VI від 08.07.2011 року). Під час призначення позивачу пенсії обмеження щодо її розміру не застосовувалися. У подальшому до Закону України №1789-ХІІ, у тому числі до ст. 50-1, неодноразово вносилися зміни щодо зменшення у відсотках розміру призначення пенсії прокурорам, які суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг його прав, що суперечить згаданим приписам статті 22 Конституції України. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-V11 від 02.03.201 5, яким у п. 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру». До 01.06.2015 року згаданий закон прийнято не було, тому з вказаної дати втратили чинність норми законів, зокрема. Закону України №1789-ХІІ щодо пенсійного забезпечення прокурорів. 24.12.2019 року позивач був звільнений з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим на теперішній час пенсія є єдиним джерелом його існування. На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року у справі № 160/1558/20 ПФУ здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірі 80 % від суми його заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХП на підставі довідки Генеральної прокуратури України № І8-194згі від 15.11.2019 року, отриманої ще під час роботи. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволені позовних вимог у здійсненні перерахунку пенсії без обмежень її максимального розміру, однак, на думку позивача, зазначене судове рішення в цій частині було прийнято з інших підстав, які не є предметом розгляду цієї позовної заяви. 14.10.2014 року прийнято новий Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, що набрав чинності з 15 07.2015. Згідно із підпунктом 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України № 1697-VI1 визнано таким, що втратив чинність №1789-Х1І, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини п`ятої етапі 50, частин 3, 4,6 та 11 етапі 50-1, частини 3 статі 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України № 1697-VI1, в редакції на час набрання чинності цього закону, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також позивач у позові зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, та зазначено, що вона підлягає застосуванню в первинній редакції, а саме. «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Зазначеним рішенням суду було повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VII, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 30.04.2020 року у справі № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17). Отже, враховуючи, що приписи статті 50-1 Закону України 1789-XII, що регулюють питання перерахунку пенсії прокурорам, втратили чинність, як і цей закон в цілому, на час звернення позивача як 06.10.2020 року до ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, спірні правовідносини регулювалися частиною 20 статті 36 Закону України № 1697-VIІ в наведеній редакції.

Статтею 81 Закону України № 1697-VIІ визначено, що зарплата прокурора, яка складається із посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших випадків, передбачених законодавством, регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» кодекс доповнено, зокрема, пунктом 26, відповідно до якого положення статті 81, ч. ч. 16-18 статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України № 1697-VIІ застосовуються КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів відповідних фондів.

Таким чином, після набрання чинності Законом України № 1697-VII розміри посадових окладів прокурорів визначалися Постановою КМУ № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та Постановою КМУ № 657 від 30.08.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», відповідно до яких розмір посадового окладу прокурора відділу Генеральної прокуратури України під час роботи позивача у прокуратурі складав суму 7140 грн. Постановою КМУ № 1155 від 11.12.2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», що набрала чинності 16.01.2020 року, згідно із якою цей розмір складав суму 28 815 грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ. виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до згаданого рішення суду оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, утвореного наказом Генерального прокурора № 358 від 27.12.2019 року шляхом перейменування юридичної особи «Генеральна прокуратура України», здійснюється згідно із ст. 81 Закону України № 1697-VII, у зв`язку з чим розмір посадового окладу, зокрема, прокурора відділу ОГП, починаючи з 26.03.2020 року становить суму 40 989 грн.

Зазначене підтверджується довідкою ГПУ, довідкою та листом ОГП.

Отже, на думку позивача, внаслідок постановлення Конституційним Судом України Рішення № 6-р 2020 від 26.03.2020 року була збільшена складова розміру зарплати працівників прокуратури. зокрема, розмір посадового окладу, що відбулося вже після 13.12.2019 року, у зв`язку з чим відповідно до частини 20 статті 86 Закону України №1697-VIІ у останнього виникло право на перерахунок його пенсії.

Згідно із абзацем 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Зазначену норму введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII від 24.12.2015 (далі - Закон України № 911-VIII)

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих положень дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.

Позивач стверджує, що пенсія йому нараховується з квітня 2014 року, тобто до 01.01.2016 року, відтак дія положення Закону України № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не може застосовуватися. Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 12.11.2019 року у справі № 360/1428/17.

Судовим розглядом встановлено, що 10.08.2020 року Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 видано довідку за №21-1561зп про розмір його заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій на підставі Рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(11)2019, від 26.03.2020 року № 6-р/2020 року.

06.10.2020 року позивач звернувся ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із письмовою заявою встановленого зразка про перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугу років у розмірі 80% від суми заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-0319-8/96158 від 15.10.2020 року, на заяву позивача про перерахунок пенсії від 06.10.2020 року, повідомлено позивачу про відмову у перерахунку пенсії на підставі вищезазначеної довідки.

Вказана відмова вмотивована тим, що позивач відповідно до розрахунку, отримує пенсію на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року у справі №160/1558/20: 59 902,18 грн. (заробітна плата)*80%=47 921,74 грн. Розмір пенсії з обмеженням становить 17 120 грн. Згідно п. 13-2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. 1712,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб)*10=17 120,00 грн. Так, позивачем надана 06.10.2020 року заява про перерахунок пенсії по вислузі років згідно Закону України «Про прокуратуру» та довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку 10.08.2020 року № 21-1561зп та за нормами чинними на 26.03.2020 року. Зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року не відбулося, дії відповідача є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. При цьому ПФУ також посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України “Про умови оплати праці прокурорів” від 11.12.2019 року №1155.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд, що у свою чергу, призвело до неможливості проведення органами ПФУ перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а також численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України фактично не виконано.

Водночас, Конституційний Суд України 13.12.2019 за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020:

визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На час призначення позивачу пенсії (2014 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ):

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:

жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;

законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

У цій справі пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів обмеження максимального розміру пенсії позивача, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у заявника права на перерахунок пенсії, проте зазначає про обмеження її максимального розміру з огляду на чинну редакцію ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, як належні підстави для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1-4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно із частиною 5 стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У відзиві на позов відповідач заперечував, як право на перерахунок, так і щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру. З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок пенсії з обмеженням її граничним розміром.

Тобто, перерахунок пенсії з обмеженням її граничним розміром, змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На думку суду, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позивач звертався з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 80% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру. Відмовляючи у перерахунку, відповідач послався на обмеження максимального розміру пенсії.

Відтак, позиція органу Пенсійного фонду не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, вона буде перерахована без обмеження максимального розміру.

Разом з тим, оскільки на час призначення пенсії позивачу законодавчо не було встановлено обмежень щодо граничного розміру пенсії, останній має право на справедливі очікування щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру, з урахування принципу незворотності дії закону в часі.

Підсумовуючи наведене, суд приймає до уваги наступне.

Так, протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.

Тому суд вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним. Суд зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок його пенсії.

Крім того, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 10.08.2020 №21-1561зп.

Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури без обмеження максимальним розміром.

Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідними і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок без обмеження максимальним розміром.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів обмеження максимального розміру пенсії. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) викладене у листі №0400-0319-8/96158 від 15.10.2020 року щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1561зп від 10.08.2020 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 06.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1561зп від 10.08.2020 року без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується копією квитанції № 0.0.1898485877.1 від 09.11.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) викладене у листі №0400-0319-8/96158 від 15.10.2020 року щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1561зп від 10.08.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 06.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1561зп від 10.08.2020 року без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник