Рішення № 95170608, 25.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/1519/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням ВП №61905952, відкритим на підставі виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2020.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. при відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу міста Києва Колейчиком В.В., порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем проживання чи перебування боржника - ОСОБА_1 , оскільки позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 . Крім того, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про арешт карткових рахунків, що знаходяться у ПАТ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» на які надходять державні допомоги: пенсія особі інваліду з дитинства та пенсія по втраті годувальника. Інвалідність з дитинства позивача підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.

Зазначає, що про арешт рахунків дізнався у грудні 2020 року, коли не зміг зняти гроші з картки. Оскільки у період з березня по листопад 2020 року перебував за кордоном, то не був обізнаний про арешт рахунків, оскільки повідомлення не приходили на адресу його проживання.

Після того, як позивач дізнався про арешт рахунків (на які надходять пенсійні виплати) він неодноразово звертався до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про зняття з них арешту, однак арешт з рахунків знятий не був.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Також відповідно до пункту першого частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється також із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги. Як вбачається із виписок з карткового рахунку, приватним виконавцем накладено арешт на його рахунки, що включає в себе матеріальну допомогу, яка не оподатковується. Також, відповідачем з квітня 2020 року по грудень 2020 року проводилося зняття повної суми отримуваної позивачем пенсії як особі, інваліду з дитинства, і за цей період повністю погашена заборгованість згідно виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2020.

Зазначає, що приватний виконавець своїми діями унеможливив отримання пенсії особі – інваліду з дитинства та пенсії по втраті годувальника, що порушує його конституційні права на соціальний захист.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач – приватний виконавець Дорошкевич В.Л. у відзиві на позов від 23.02.2021 (а.с. 46-49) просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що постанову про арешт коштів боржника приватним виконавцем винесено у відповідності до Закону України “Про виконавче провадження” задля забезпечення реального виконання боржником рішення. Оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банківських установах та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Звертає увагу, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: “крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом та належать боржнику”.

Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування соціальної допомоги, пенсії чи заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» банківські установи - AT КБ «ПриватБанк» та AT «Ощадбанк» повинні визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та у разі їх знаходження на рахунку, на кошти, на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з прийняттям AT КБ «ПриватБанк» та AT «Ощадбанк» постанови про арешт коштів боржника від 23.04.2020, рахунки, на кошти, на яких накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Звертає увагу суду, що боржником, як до заяв про зняття арешту з коштів, так і до позовної заяви не додано належного та достатнього доказу, що на зазначені ним рахунки зараховуються виключно відповідні пенсійні виплати.

Додані боржником виписки по рахункам боржника не є достатнім та належним доказом того, що рахунки мають спеціальний режим використання.

Таким чином, твердження боржника щодо надходження на рахунки виключно пенсії особі інваліду з дитинства та пенсії по втраті годувальника не відповідають дійсності, а дії приватного виконавця відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи позивача про те, що він зареєстрований за адресою проживання АДРЕСА_2 , яке не відноситься до виконавчого округу відповідача, є безпідставними, оскільки висновок щодо адреси місця проживання боржника - ОСОБА_1 зроблений приватним виконавцем на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 9326 від 17.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., в якому зазначена та ж адреса, що і у заяві стягувача, а саме: АДРЕСА_3 , що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Дорошкевич В.Л.

Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі.

З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 23.02.2021 представники відповідача та третьої особи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 23.02.2021 позовні вимоги підтримав з мотивів і підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 25.02.2021.

В судове засідання, призначене 25.02.2021 сторони та третя особа не прибули, при цьому позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 95).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснюється у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23.04.2020 ТзОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» звернулося до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із заявою б/н від 21.04.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9326 від 17.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 13159,42 гривень (а.с. 50 (зворот)).

23.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №61905952 з виконання виконавчого напису №9326 від 17.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 13159, 42 грн (а.с. 57 (зворот)).

23.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. у виконавчому провадженні ВП №61905952 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках, зокрема, в АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 64).

07.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арештів з карткового рахунку НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що використовується з цільовим призначенням – нарахування пенсійних виплат (а.с. 70 (зворот)).

Відповідач листом від 14.06.2020 відмовила позивачу у знятті арешту з вищевказаного рахунку, оскільки від банку не надходили документи, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення (а.с. 75 (зворот)).

30.11.2020 позивач знову звернувся з заявою про зняття арешту з рахунків та повідомив відповідача, що нею накладено арешт на рахунки, на які надходять виплати у зв`язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності. До заяви додав копію роздруківки з рахунків AT КБ «ПриватБанк» та AT «Ощадбанк» та копію посвідчення по інвалідності (а.с. 76 (зворот)).

Відповідач листом від 30.12.2020 повідомила про відсутність підстав для зняття арешту з рахунків (а.с. 82)

Позивач, вважаючи такі дії приватного виконавця протиправними, звернувся за захистом свої прав та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців. У разі невиконання боржником рішення добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, здійснюючи примусове виконання рішень, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”.

Разом з тим, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”).

З документів наявних у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12 ААБ № 681836 (а.с. 31). У судовому засіданні позивач пояснив, що він отримує державні допомоги, а саме пенсію особі інваліду з дитинства та пенсію по втраті годувальника.

З виписки надходжень по картці № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_1 за якою відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що на вказаний рахунок щомісячно надходили пенсійні виплати (пенсія) у розмірі 1 369, 60 грн (з липня по листопад 2020 року), та у розмірі 1638, 00 грн (з січня по червень 2020 року) (а.с. 18-20).

З виписки надходжень по картці, рахунок за якою відкритий в AT «Ощадбанк» ( НОМЕР_3 ) вбачається, що ОСОБА_1 надходили щомісячно кошти з призначенням – безготівкове зарахування на рахунок пенсії (матеріальна допомога) у розмірі 1638, 00 грн (а.с. 21-25).

Відповідно до статті 68 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України “Про виконавче провадження” підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України “Про виконавче провадження” з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Таким чином суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що законодавством не заборонено державному (приватному) виконавцю накладати арешт на рахунок боржника на який надходять пенсійні виплати є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, а тому суд вважає, що арешт пенсійних коштів особи, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Суд зазначає, що постанова про арешт коштів боржника від 23.04.2020 вцілому не підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Водночас, відповідач протиправно (після звернення з відповідною заявою позивача з виписками по рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_3 ) не зняв арешт з тих рахунків позивача, які були призначені для пенсійних (соціальних) виплат, а саме пенсії по втраті годувальника та пенсії особі інваліду з дитинства.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач повідомляв приватного виконавця про те, що рахунки боржника відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК та AT «Ощадбанк», призначені для виплати пенсії, що підтверджується виписками по надходженням по картках, а тому відповідач повинен був зняти арешт з таких рахунків.

Крім того, суд вважає необгрунтованими та безпідставними доводи позивача, відносно того, що приватним нотаріусом порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято виконавчий документ не за місцем проживання (перебування) боржника з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження закріплені у розділі ІV Закону України №1404-VIII.

Так, частиною першою статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу. При цьому приватний виконавець не уповноважений на проведення перевірки місця проживання, перебування боржника - фізичної особи, які зазначені у виконавчому документі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №826/15676/16 та від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на який розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як встановлено судом та підтверджується даними Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідач здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі, який поширюється на місто Київ.

Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м.Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або перебування боржника у м.Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса № 9326 від 17.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., який наданий відповідачу на виконання, у ньому зазначені такі адреси боржника ОСОБА_1 :

- адреса реєстрації – АДРЕСА_4 ;

- місце проживання – АДРЕСА_5 .

Відповідно до положень частини третьої статті 5 Закону №1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 4 цього Закону закріплено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, однією з яких є пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначення у написі нотаріуса інформації про місце проживання боржника на території, на яку поширюються функції відповідача, надавало останньому право на прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а підстави для повернення виконавчого документа були відсутні.

Доводи позивача про те, що він зареєстрований за адресою проживання АДРЕСА_2 , яке не відноситься до виконавчого округу відповідача, суд до уваги не бере, оскільки виконавчий документ містить як адресу реєстрації боржника, так і місце його проживання – м.Київ, з огляду на що відповідачем правомірно прийнято даний виконавчий документ до виконання.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як зазначено у статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Отже, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Таким чином, положення ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII щодо відомостей про “місце проживання”, “місце перебування” особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, адже в даному Законі застосовуються всі ці поняття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець не допустив порушення вимог Закону №1404-VIII при відкритті виконавчого провадження за виконавчим написом №9326, виданим 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В.

На підставі встановлених обставин справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 139, 243-246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо не зняття арешту з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 НОМЕР_5 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з банківського рахунку НОМЕР_3 відкритого в AT «Ощадбанк», які призначені для виплати пенсії.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 НОМЕР_5 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з рахунку НОМЕР_3 відкритого в AT «Ощадбанк», які призначені для виплати пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 287 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4-А, офіс 71-П).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Стартова, 9-А)

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук