Рішення № 95170571, 26.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17401/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2020 №85/13 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 , зобов`язання повторно розглянути заяву від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м за адресою м.Луцьк, поблизу житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2019 ним було подано до відповідача заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м, за адресою м.Луцьк, поблизу житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №161/19709/19 відповідачем прийнято рішення від 02.07.2020 №85/13 про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 . Копія вказаного рішення направлена позивачу як додаток до відзиву на позовну заяву від 03.12.2020 у справі №140/15796/20, яка перебувала у провадженні Волинського окружного адміністративного суду і отримана позивачем 16.12.2020.

Позивач вважає рішення від 02.07.2020 №85/13 протиправним з огляду на таке.

У зазначеному рішенні відповідач посилається на статтю 118 Земельного кодексу України, якою встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, однак у заяві від 25.10.2019 не йдеться про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 з метою безоплатної приватизації земельних ділянок.

З тих самих підстав безпідставним та необгрунтованим є посилання відповідача на статтю 134 Земельного кодексу України, якою встановлено обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідач стверджує, що на земельній ділянці не передбачено облаштування складських приміщень, оскільки земельна ділянка знаходиться в зоні садибної забудови, разом з тим останнім не наведено жодної норми права, якою встановлено таке обмеження.

Крім того, зазначив, що предметом вищевказаної заяви є також надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, у якому проживає позивач.

Разом з тим, відповідач посилається на встановлену ДБН Б.2.2-12.2019 «Планування і забудова територій» норму граничного мінімального розміру 0,05 га для нового житлового будівництва, однак у позивача не було і немає наміру здійснювати на земельних ділянках, які є предметом заяви, нове житлове будівництво.

Зазначив, що в оскаржуваному рішенні відсутні належні правові підстави для відмови у наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м за адресою м.Луцьк, поблизу житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що у заяві від 25.10.2019 позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної орієнтовною площею - 100 кв. м. по АДРЕСА_1 частково - для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , частково - для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення).

Вказує, що чинним законодавством не передбачено можливість надання безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням “для обслуговування будинку”, “для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення)”.

За змістом статей 134, 135 Земельного України надання у власність земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності здійснюється виключно на земельних торгах.

Також відповідач зазначив, що згідно із Генеральним планом міста Луцька, затвердженим рішенням міської ради від 24.06.2009 №42/1, та планом зонування міста Луцька, затвердженим рішенням міської ради від 25.02.2015 №71/13, земельна ділянка знаходиться в зоні садибної забудови (Ж-1). Відповідно до пояснювальної записки до плану зонування м. Луцька у вказаній зоні не передбачено облаштування складських приміщень.

З урахуванням наведених обставин просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів законності прийнятого ним рішення від 02.07.2020 №85/13, а тому воно підлягає скасуванню.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 25.10.2019 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Луцької міської ради із заявою, в які просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 100 м2 згідно схеми доданої до заяви, цільове призначення земельної ділянки – частково для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення), частково – для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , у якій вони зареєстровані та проживають.

Як слідує із рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №161/19709/19, листом від 14.11.2019 Виконавчий комітет Луцької міської ради відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, з зазначенням що територія про яку йдеться у заяві, відноситься до земель загального користування населених пунктів (проїзди), які відповідно до абз. А) ч. 4 ст. 83 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність фізичних або юридичних осіб.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №161/19709/19 визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м., які розташовані за адресою м.Луцьк, поблизу житлового будинку по АДРЕСА_1 , зобов`язано Луцьку міську раду у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м..

На виконання вищевказаного судового рішення, 02.07.2020 Луцькою міською радою прийнято рішення № 85/13 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 », відповідно до якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га із цільовим призначенням - частково для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складських приміщень) та частково для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 . Вказане рішення мотивоване тим, що надання вільних земельних ділянок згідно із статтею 118 Земельного кодексу України передбачено в межах норм безоплатної передачі (стаття 121 цього Кодексу) в містах - не більше 0,1000 га із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до п.6.1.32 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 0,0500 га. Земельні ділянки на АДРЕСА_2 перебувають у власності, площею 0,1000 га із кадастровим номером 0710100000:41:019:0018-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і площею 0,0189 га із кадастровим номером 0710100000:41:019:0019-для ведення садівництва. Надання вільних земельних ділянок для обслуговування жилого будинку чинним законодавством не передбачено. Згідно із Генеральним планом міста Луцька, затвердженим рішенням міської ради від 24.06.2009 № 42/1 та планом зонування міста Луцька, затвердженим рішенням міської ради від 25.02.2015 № 71/13 земельна ділянка знаходиться в зоні садибної забудови (Ж-1), де не передбачено облаштування складських приміщень. Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки для підприємницької діяльності надаються лише на конкурентних засадах (земельних торгах). .

Вважаючи, вказане рішення від 02.07.2020 № 85/13 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 116, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, чинним законодавством України передбачено дві підстави (форми) набуття громадянами та юридичними особами права на землю - шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Суд звертає увагу на те, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до частин шостої – дев`ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Водночас порядок надання земельних ділянок у користування визначено статтею 123 цього Кодексу.

Частинами другою-шостою статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 100 м2 згідно схеми доданої до заяви, цільове призначення земельної ділянки – частково для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення), частково – для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , у якому він проживає.

Суд наголошує на тому, що у даній заяві позивачем не вказано з якою метою він звернувся із заявою про надання такого дозволу – для відведення земельної ділянки у власність чи надання її в користування.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 у заяві від 25.10.2019 мав намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, тобто в порядку статті 123 ЗК України (порядок надання земельної ділянки у користування). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Оскаржуваним рішенням від 02.07.2020 №85/13 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 , при цьому розгляд його заяви здійснювався в порядку статті 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами).

Як зазначає відповідач, розгляд заяви ОСОБА_1 від 25.10.2019 здійснювався на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №161/19709/19, в якому суд надав оцінку вказаній заяві та діям (бездіяльності) Луцької міської ради саме в контексті статті 118 ЗК України.

Однак суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, з огляду на таке.

Посилання суду у рішенні від 16.03.2020 у справі №161/19709/19 на статтю 118 ЗК України було достатньою, однак не є єдиною підставою для прийняття судом рішення.

У даному судовому рішенні зазначено, що наданий Виконавчим комітетом Луцької міської ради лист №6.1-7/2391/2019 від 14.11.2019 не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку та не належним органом. Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень не протиправних дій, а протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви. Враховуючи те, що Луцькою міською радою не розглянуто заяву ОСОБА_1 від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийнято відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією міських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши листом у розгляді питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки допустив протиправну бездіяльність.

Водночас у вказаному судовому рішенні не надано правову оцінку заяві позивача від 25.10.2019, а констатовано лише факт вчинення бездіяльності відповідача з приводу її розгляду.

Суд, приймаючи рішення у справі №161/19709/19, визначив спосіб захисту, необхідний для поновлення прав позивача, зобов`язавши Луцьку міську раду у встановленому законодавством порядку розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки чи відмову в цьому із прийняттям відповідного владного рішення, залишаючи вирішення цього питання на розсуд розпорядника земельними ділянками.

Як встановлено судом у даній справі, відповідач на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №161/19709/19 розглянув заяву ОСОБА_1 від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак не дослідив суть порушеного заявником питання, що призвело до неналежного її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2020 №85/13 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 та зобов`язання повторно розглянути заяву від 25.10.2019 про надання такого дозволу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради від 02.07.2020 №85/13 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поблизу жилого будинку на АДРЕСА_1 ».

Зобов`язати Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 100 кв.м. за адресою м.Луцьк, поблизу житлового будинку по АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луцька міська рада (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 3474524).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич