Рішення № 95169278, 17.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2021Справа № 910/16399/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд"

вул. Спаська, буд. 31-б, м. Київ 70, 04070

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп"

вул. Дніпровська Набережна, буд. 19А, м. Київ, 02081

про стягнення 527 672,61 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Трест Київспецбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" про стягнення 527 672,61 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/16399/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2020.

30.11.2020 позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі.

У судове засідання, призначене на 02.12.2020, з`явився представник позивача, надав пояснення. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був належними чином повідомлений належним чином ухвалою суду від 02.11.2020.

Ухвалою суду від 02.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання судом відкладено розгляд справи на 23.12.2020.

23.12.2020 судові засіданні з розгляду справ не відбулися із технічних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 судове засідання у справі призначено на 27.01.2021.

У судове засідання 27.01.2021 з`явився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти закриття підготовчого провадження у справі не заперечував.

Ухвалою суду від 27.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17.02.2021.

У судове засідання 17.02.2021 з`явився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.01.2021.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/16399/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.02.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 липня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Трест Київспецбуд» (за Договором Підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «АЗУР ГРУП» (за Договором Замовник), уклали Договір підряду № 750 (далі по тексту Договір).

Згідно з умовами даного Договору ПрАТ «Трест Київспецбуд» (Позивач) взяло на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов цього Договору, виконати комплекс внутрішніх сантехнічних робіт, включаючи випробування сантехнічних систем (надалі «Роботи») та здати Замовнику ТОВ «БК «АЗУР ГРУП» (Відповідач) на об`єкті будівництва: «Будівництво житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м. Києва, житловий будинок №22», а ТОВ «БК «АЗУР ГРУП» (Відповідач) зобов`язалося здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядних робіт та матеріалів (у разі постачання їх ПрАТ «Трест Київспецбуд»-Позивачем).

24.06.2019 року сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору стосовно перенесення термінів виконання робіт, у зв`язку з додатковим обсягом робіт.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що він виконав комплекс робіт по вказаному Договору, а Відповідач прийняв їх без зауважень на суму 626 360,50 грн., що підтверджується належним чином оформленими Актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ 2-в: б/н за лютий 2019 року на суму 274 833,20 грн.; № 1 за березень 2019 року на суму 105 803, 58 грн.; № 2 за березень 2019 року на суму 237 619,80 грн.; № 2 за листопад 2019 року на суму 8 103,92 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ 3: б/н за лютий 2019 року на суму 274 833, 20 грн.; б/н за березень 2019 року на суму 343 423, 38 грн.; б/н за листопад 2019 року на суму 8 103, 92 грн. на загальну суму 626 360, 50 гривень.

Зокрема, п.11.3. Договору передбачено, що Замовник (Відповідач) здійснює розрахунки Підряднику (Позивачу) за виконані роботи протягом 10 робочих днів з моменту підписання Актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) та Довідок (ф. КБ-3).

Позивач неодноразово звертався до Відповідача в усному та письмовому порядку з проханням сплатити (погасити)виниклу заборгованість.

Однак Відповідач не в повному обсязі провів розрахунки з Позивачем за виконані роботи, згідно з вищезазначеними Актами та Довідками, оплативши кошти у розмірі 125000,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками (роздруківками) а саме: за 09.04.2019р. на суму 100 000,00 грн.; за 12.04.2019р. на суму 25 000, 00 грн.

Також Позивач вказує, що надав Відповідачу послуги генпідряду, що підтверджується Актами про надання послуг генпідряду: від 28 лютого 2019 року на суму 1 053, 70 грн.; від 31 березня 2019 року на суму 1 481, 57 грн.; від 30 листопада 2019 року на суму 104, 94 грн.; загалом на суму 2 640, 21 гривень.

Проте, на дану суму між Позивачем та Відповідачем було заключено протоколи взаємозаліку: від 28 лютого 2019 року на суму 1 053, 70 грн.; від 31 березня 2019 року на суму 1 481, 57 грн.; від 30 квітня 2019 року на суму 104,94 грн. тобто разом на суму 2 640, 21 грн.;

Пунктом 11.4 Договору сторони передбачили, що відкладений платіж (гарантійний фонд) становить 1,5 % від вартості виконаних робіт. Таким чином, 1,5 % гарантійного фонду становить - 9395,40 гривень;

Отже, за твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем та підтверджено наявними матеріалами справи, сума основного боргу становить: 626 360,50 грн. (вартість виконаних робіт) - 125 000,00 грн. (оплата) - 2640,21 грн. (взаємозаліку) - 9395,40 грн. (гарантійний фонд) = 489 324, 89 гривень.

10.09.2020 Позивачем надіслано на адресу Відповідача вимогу №47 про сплату заборгованості, яку останнім отримано 12.09.2020, проте вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про те, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо проведення підрядних робіт, а відповідач не здійснив повністю оплату та відповідно не виконав свої господарські зобов`язання у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 489 324, 89 грн. основного боргу.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, при укладенні договору підряду №750 від 27.07.2018 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.

Судом встановлено, що відповідач кількість та якість робіт перевірив, підписавши відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та заперечень, що не спростовувалося стороною відповідача. Матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від приймання виконаних позивачем будівельних (ремонтних) робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, виконані роботи оплачені не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 489 324, 89 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за виконані роботи у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 489 324, 89 грн. є обґрунтованими.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 21724,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 623,14 грн.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 21 724,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 623,14 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" (вул. Дніпровська Набережна, буд. 19А, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 37312682) на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" (вул. Спаська, буд. 31-б, м. Київ 70, 04070, код ЄРПОУ 04012744) 489 324,89 грн. - основного боргу, 21 724,58 грн. - 3% річних, 16 623,14 грн. - інфляційних втрат та 7915,09 грн. - суму судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.02.2021

Суддя М.О. Лиськов