Рішення № 95169270, 22.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2021Справа № 910/17298/18

За позовомКерівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»простягнення 1 344 092,27 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явивсяпрокурор:Колодяжна А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» (надалі - «Товариство») про стягнення 1 344 092,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 03.03.2005, у зв`язку з чим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оренди земельної ділянки у розмірі 1 075 273,81 грн. та штрафних санкцій у розмірі 268 818,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, вказану позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/17298/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 скасовано, а справу №910/17298/18 передано до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 позовну заяву Керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, що заявлені до стягнення в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 позов Керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» про стягнення 1 344 092,27 грн. залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 у справі №910/17298/18 скасовано, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.02.2021.

Прокурор в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.11.2019 та всі наступні ухвали у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГОЛОСІЇВСЬКИЙ, будинок 100/2.

Однак, конверти з направленими ухвалами були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2005 між Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» (правонаступником якого є Товариство) (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 № 885-IV надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3,5740 га, яка знаходиться в м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56. В п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 117 952,00 грн.

Пунктом 13 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, адміністративно-побутових приміщень.

Відповідно до п. 16 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

За змістом п. 7 Договору його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 8 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,25% від грошової оцінки землі в рік, з щорічним збільшенням на 0,05%, податок на додану вартість оплачується у відповідності з чинним законодавством України. Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на р/р № 33212812800014 МФО 828011 ОКПО 23214695 банк УДК у Одеській області, отримувач - ВДК в Ізмаїльському районі (п. 10).

Згідно з п. 11 Договору розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п. 37 Договору останній набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, а відповідно до указу Президента України від 17.02.2003 №134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», який в силу ст. 106 Конституції України є обов`язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов`язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, він був зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.04.2005 за №040450700039.

16.04.2008 Ізмаїльська міська рада (орендодавець) та ВАТ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» (орендар) уклали угоду про внесення змін у вищезазначений договір оренди земельної ділянки, згідно якої п. 4.2 договору викладено у новій редакції. Зокрема, згідно п. 1 вказаної угоди орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3,4% від грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05%. Грошова плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - розрахунковий рахунок в УДК в Одеській області за вказаними в угоді реквізитами. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин і тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається. Розмір орендної плати щорічно переглядається в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках:

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- збільшення розміру ставки земельного податку;

- в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

За несвоєчасну сплату оренди сторони визначили, що справляється пеня у відповідності із чинним законодавством України.

За умовами п. 2 вищевказаної угоди про внесення змін у договір нормативна грошова оцінка землі становить 2 191 934,00 грн.

Зазначену угоду, якою внесено зміни до договору оренди спірної земельної ділянки, також було зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03.06.2008 за №040450700039/А.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/2339/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014, внесено зміни до Договору шляхом викладення пунктів 4 і 10 договору в наступних редакціях:

п. 4 - «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8 261 301,00 грн.»;

п. 10 - «Всі розрахунки за договором оренди земельної ділянки здійснюються в грошовій формі (безготівковій) шляхом перерахування орендарем суми орендної плати на розрахунковий рахунок бюджету м. Ізмаїл».

Також вказаним рішенням внесено зміни до угоди про внесення змін у Договір шляхом:

- викладення п. 2 угоди у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8261301,00 грн.»;

- вважати пункт 4.2, вказаний в п. 1 угоди про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 16.04.2008, за п. 8 договору оренди земельної ділянки від 03.03.2005.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, у зв`язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості у розмірі 1 075 273,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/2339/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014, внесено зміни до Договору шляхом викладення, зокрема, пункту 4 договору в наступній редакції: п. 4 - «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8 261 301,00 грн.».

Відповідно до положень статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частиною 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» визначається не фіксований розмір орендної плати за земельну ділянку, а порядок визначення орендної плати за землю. Розмір та порядок обчислення орендної плати мають бути встановлені у договорі оренди, оскільки умови про розмір орендної плати та порядок її обчислення є істотними умовами договору оренди.

Згідно з п. 4.2 Договору в редакції угоди про внесення змін орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3,4% від грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05%.

В той же час, у період з 2014 по 2017 роки відповідачем сплачувалася на користь позивача орендна плата без урахування встановленої рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/2339/13 нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 075 273,81 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору заборгованість відповідача з орендної плати становить 1 075 273,81 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 1 075 273,81 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Товариства на користь Ізмаїльської міської ради Одеської області заборгованості з орендної плати у розмірі 1 075 273,81 грн. за Договором є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 268 818,46 грн.

Зокрема, прокурор просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, передбачений п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Положеннями пункту 40.1 статті 40 Податкового кодексу України передбачено, що Розділ II ПК України «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 вказаного пункту надано визначення податкового зобов`язання як суми коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, передбачений Податкового кодексу України механізм здійснення податковими органами повноважень з визначення сум податкових та грошових зобов`язань платників податків та стягнення у зв`язку із цим сум штрафних (фінансових) санкцій стосується виключно правовідносин зі сплати податків та зборів.

Аналогічні висновку містяться у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №824/741/18-а.

В той же час, між позивачем та відповідачем у даній справі виникли господарські правовідносини, засновані на Договорі, а позивач в свою чергу не є контролюючим органом в розумінні приписів чинного законодавства, відтак застосування до даних правовідносин положень Податкового кодексу України є безпідставним.

Більш того, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2,0% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, сторонами в порядку, передбаченому положеннями Цивільного кодексу України, було погоджено можливість застосування до відповідача неустойки у вигляді пені у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, проте стягнення такої неустойки не було заявлено прокурором у позовній заяві.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Товариства штрафних санкцій у розмірі 268 818,46 грн. є неправомірними та необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 100/2; ідентифікаційний код 02971185) на користь Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, 62; ідентифікаційний код 26569223) заборгованість у розмірі 1 075 273,81 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 100/2; ідентифікаційний код 02971185) на користь прокуратури Одеської області (35026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код 03528552) судовий збір у розмірі 16 129,11 грн. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2021.

Суддя В.П. Босий