Рішення № 95169257, 11.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021Справа № 910/6551/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс"

про стягнення 881 341, 44 грн.

Представники:

від позивача: Оприсняк Б.Р.;

від відповідача: Кладовщикова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" (далі-відповідач) про стягнення 881 341, 44 грн, з яких: 762 450, 00 грн - попередня оплата, 13 530, 79 грн - витрати з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн - витрати пов`язані з відстієм вагонів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2020.

11.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти укладення додатку № 3 до договору, яким встановлено оренду плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця у розмірі 400, 00 грн та зазначає, що посадові особи ТОВ "Український транспортний сервіс" не приймали будь-яких рішень щодо внесення змін до договору, які описані у додатку № 3 та, відповідно, не підписували його. Крім того, відповідач вказує на наявність у позивача заборгованості, а саме - різниця між сумою сплачених позивачем послуг - 4 350 590, 00 грн та загальною сумою наданих відповідачем послуг - 4 520 140, 00 грн, становить 169 550, 00 грн.

У судовому засіданні 11.06.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.07.2020.

16.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що додаток № 3 до договору підписаний представниками позивача та відповідача і скріплений печатками товариств, в судовому порядку недійсним не визнавався.

У судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 20.08.2020.

07.08.2020 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що наразі в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8155/20 за позовом ТОВ "Український транспортний сервіс" про визнання недійсним додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019. Крім того, відповідач зазначає, що договором передбачено, що датою повернення вагонів з оренди, та, відповідно, припинення нарахування орендної плати за користування вагонами є дата прибуття на станцію приписки.

20.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що оскарження відповідачем в судовому порядку додатку №3 до договору не свідчить про його недійсність.

У судовому засіданні 20.08.2020 відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 910/6551/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8155/20 про визнання недійсним правочину в частині додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019.

Також, у судовому засіданні 20.08.2020 оголошено перерву до 27.08.2020.

27.08.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні не обгрунтовано які саме докази не можуть бути досліджені, які саме обставини не можуть бути встановлені у даній справі та в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/8155/20.

У судовому засіданні 27.08.2020 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" оригінал додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019. на який посилається позивач у позовній заяві та на підставі якого здійснює розрахунок заборгованості у розмірі 762 450, 00 грн.

Також, у судовому засіданні 27.08.2020 відповідач надав клопотання про призначення експертизи, в якому просить суд призначити судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експерта поставити питання, наведені у клопотанні.

Крім того, у судовому засіданні 27.08.2020 позивач повідомив про наявність оригіналу додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 та надання його для огляду у наступне судове засідання на виконання вимог п. 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 про відкриття провадження у даній справі.

У судовому засіданні 27.08.2020, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд визнав подане клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 05.11.2020).

Також, у судовому засіданні 27.08.2020 оголошено перерву до 08.10.2020.

02.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заперечення на клопотання про призначення експертизи, в якому зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості самостійно надати відповідний висновок експерта щодо поставлених у клопотанні питань.

У судовому засіданні 08.10.2020 суд оглянув оригінали документів, зокрема оригінал додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Також, у судовому засіданні 08.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020.

05.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав повторне клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 910/6551/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8155/20 про визнання недійсним правочину в частині додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019.

У судовому засіданні 05.11.2020, розглянувши повторно подане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України.

Також, у судовому засіданні 05.11.2020, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, дослідивши наведені у клопотанні питання, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги щодо стягнення грошових коштів, суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Крім того, суд зазначив, що з огляду на надання представником позивача у судовому засіданні 08.10.2020 для огляду оригіналу додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, клопотання відповідача про витребування доказів вважається задоволеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/6551/20 призначено на 10.12.2020.

09.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи висновок експерта № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020.

Також, 09.12.2020 відповідач подав до суду заяву про повернення на стадію підготовчого провадження, в якій у зв`язку з необхідністю долучення до матеріалів справи та подальшого дослідження висновку експерта № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020 просить суд повернутись на стадію підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 10.12.2020 представник відповідача подав клопотання про проведення судово-економічної експертизи, в якому також просить суд повернутися на стадію підготовчого провадження та вирішити у підготовчому засіданні питання щодо призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експерта поставити наведені у клопотанні питання.

У судовому засіданні 10.12.2020 оголошено перерву до 21.01.2021.

12.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заперечення на клопотання про проведення судово-економічної експертизи, в яких, зокрема зазначає, що позовна заява містить детальний розрахунок розміру заборгованості, а тому відсутні підстави для призначення експертизи у даній справі.

Також, 12.01.2021 позивач подав до суду заперечення на клопотання про долучення доказів та заперечення на заяву про повернення до стадії підготовчого провадження, в яких зазначає, що висновок експерта не є належним доказом, оскільки на підставі вказаного висновку не встановлюються обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, а також зазначає, що клопотання подане поза межами процесуального строку, а тому висновок має бути залишений судом без розгляду. Крім того, позивач зазначає, що вирішення питання про долучення доказів до матеріалів справи не потребує обов`язкового повернення на стадію підготовчого провадження.

У судовому засіданні 21.01.2021, розглянувши заяву відповідача про повернення у підготовче засідання, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно ч. ч. 2-3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Приписами ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що як на підставу для повернення на стадію підготовчого провадження відповідач посилається на необхідність долучення до матеріалів справи та подальшого дослідження висновку експерта № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020, проте суд зазначає, що вирішення питання про долучення доказів до матеріалів справи не потребує обов`язкового повернення на стадію підготовчого провадження.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та, відповідно, повернення на стадію підготовчого провадження, у зв`язку з чим заява відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження не підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи що підготовче провадження у даній справі закрито 05.11.2020, а висновок експерта № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ датований 03.11.2020, при цьому закриття підготовчого провадження не впливає на право відповідача подати відповідні докази, які з об`єктивних причин не могли бути подані у підготовчому засіданні, суд вважає за необхідне долучити до матеріалів справи висновок експерта № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020 наданий відповідачем

Крім того, у судовому засіданні 21.01.2021, розглянувши клопотання відповідача про про проведення судово-економічної експертизи, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з нормами ГПК експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги щодо стягнення грошових коштів, враховуючи що позовна заява містить розрахунок розміру заборгованості заявленої до стягнення, суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

При цьому, суд зазначає, що у задоволенні аналогічного клопотання відповідача про призначення експертизи у даній справі судом було відмовлено у судовому засіданні 05.11.2020.

Також, у судовому засіданні 21.01.2021 оголошено перерву до 11.02.2021.

10.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові пояснення, в яких, зокрема зазначає про направлення позивачу акту надання послуг № 9 від 30.04.2020, звіту про обсяги до акту наданих послуг № 9 від 30.04.2020 та акт звірки взаєморозрахунків за лютий-квітень 2020.

11.02.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про долучення доказів.

11.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заяву про забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцезнаходженням, в якій просить суд призначити огляд доказів, листів, які надсилалися позивачеві щодо направлення додатку № 4 від 29.01.2020 та переліку відправлених листів до відповідача щодо питань погодження, документального оформлення, підписання додатку № 3 від 29.01.2020 за їх місцезнаходженням, а саме огляд комп`ютерної техніки на робочих місцях бухгалтера позивача - Брагіної О., юристів позивача - Костюченко К., Оприсняк Б., які знаходяться в офісних приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корпус 2.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про забезпечення доказів.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Дослідивши подану відповідачем заяву про забезпечення доказів, суд зазначає, що наразі справа розглядається по суті, що свідчить про надання сторонами всіх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, що виключає можливість забезпечення доказів на стадії розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що згідно приписів ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Тож, відповідач не був обмежений у праві подати вказану заяву на стадії підготовчого провадження, проте відповідачем жодного разу не було повідомлено суд про необхідність забезпечення доказів у даній справі, що свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами шляхом подання таких заяв на стадії розгляду справи по суті, при цьому заява не містить обгрунтованих причин неможливості подання такої заяви на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, враховуючи що наразі суд розглядає справу по суті, суд не приймає заяву відповідача до розгляду та, відповідно, залишає її без розгляду.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (далі - орендар) укладено договір № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад), технічно справний і комерційно придатний до перевезень вантажів, очищений від залишків вантажу. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача рухомого складу в оренду відбувається в місці (ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території) погоджені сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акту прийому-передачі вважається першим днем оренди і відповідає даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України. Доставка рухомого складу до місця передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця. Вказані дати повинні відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прибуття або даним ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» (дислокація). У випадку, якщо при прийманні вагонів в оренду виявиться, що вагони не відповідають вимогам пунктів 1.1., 2.3. договору, такі вагони в оренду не приймаються до моменту усунення орендодавцем недоліків вагонів та приведення їх у відповідність до умов цього договору.

Усі витрати, які можуть виникнути у зв`язку з прибуттям вагонів, що не відповідають умовам п. 1.1., п. 2.3. договору, несе орендодавець, а у випадку, якщо такі витрати будуть понесені орендарем орендодавець зобов`язаний компенсувати такі витрати протягом 5-ти банківських днів з дня отримання письмової вимоги з надання відповідних копій документів.

Згідно п. 4.1. договору, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1. цього договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проект якої направляється стороною, що ініціює зміни, іншій стороні (п. 4.2.1. договору).

За умовами п. 4.5. договору, орендодавець направляє акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем оренди. Орендар впродовж 5-ти робочих днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцеві. У разі не повернення акту протягом 20-ти робочих днів акт вважається прийнятим клієнтом за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1. договору).

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 1 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 сторони погодили встановити на грудень місяць 2019 року орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 720,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу.

Даний додаток вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 включно, є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Також, 06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 2 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 сторони погодили встановити орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 650,00 грн (в т.ч. ПДВ 108, 33 грн) за одну одиницю рухомого складу на добу.

Даний додаток вступає в силу з 01.01.2020 і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Крім того, 29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 3 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 сторони погодили встановити орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 66, 67 грн) за одну одиницю рухомого складу на добу.

Даний додаток вступає в силу з 01.02.2020 і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду 102 напіввагони, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів в оренду № 1 від 10.12.2019, № 2 від 12.12.2019, № 3 від 14.12.2019, № 4 від 16.12.2019, № 5 від 16.12.2019, № 6 від 17.12.2019, № 7 від 19.12.2019, № 8 від 22.12.2019, № 9 від 25.12.2019, № 10 від 29.12.2019, № 11 від 29.12.2019, № 12 від 02.01.2020, № 13 від 05.01.2020, № 14 від 07.01.2020№ 15 від 08.01.2020, № 16 від 10.01.2020, № 17 від 12.01.2020, № 18 від 17.01.2020, № 19 від 17.01.2020 та № 20 від 23.01.2020.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було повернуто відповідачу з оренди 102 напіввагони, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі вагонів з оренди № 1 від 27.02.2020, № 2 від 28.02.2020, № 3 від 29.02.2020, № 4 від 01.03.2020, № 5 від 02.03.2020, № 6 від 03.02.2020, № 8 від 04.03.2020, № 9 від 05.03.2020, № 10 від 06.03.2020, № 11 від 07.03.2020, № 12 від 10.03.2020, № 13 від 11.03.2020, № 14 від 13.03.2020, № 15 від 15.03.2020, 3 16 від 17.03.2020, № 17 від 21.03.2020, № 18 від 19.03.2020, № 19 від 27.03.2020, № 20 від 01.04.2020, № 21 від 06.04.2020, № 22 від 13.04.2020, без зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, на підставі наданих відповідачем по електронній пошті рахунків на оплату № 75 від 12.12.2019 на суму 71 980, 00 грн, № 76 від 13.12.2019 на суму 69 100, 00 грн, № 77 від 16.12.2019 на суму 326 780, 00 грн, №78 від 17.12.2019 на суму 93 570, 00 грн, № 79 від 18.12.2019 на суму 59 020, 00 грн, № 81 від 19.12.2019 на суму 664 950, 00 грн, № 82 від 24.12.2019 на суму 551 250, 00 грн, № 84 від 26.12.2019 на суму 45 360, 00 грн, № 1 від 08.01.2020 на суму 71 280, 00 грн, № 2 від 09.01.2020 на суму 251 550, 00 грн, № 3 від 10.01.2020 на суму 33 150, 00 грн, № 4 від 700 700, 00 грн, № 7 від 20.01.2020 на суму 1 168 700, 00 грн, № 8 від 21.01.2020 на суму 57 200, 00 грн, № 9 від 27.01.2020 на суму 186 000, 00 грн позивачем здійснено оплату послуг з оренди вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 70-1-1/2020 від 29.01.2021.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем фактично надані послуги з оренди напіввагонів на суму 3 588 140, 00 грн, оскільки при розрахунку розміру орендної плати, починаючи з лютого 2020 нарахована плата виходячи з розміру 650,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн, як погоджено сторонами шляхом підписання додатку № 3 від 29.01.2020.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами на підтвердження факту надання послуг з оренди напіввагонів щомісячно оформлювалися акти надання послуг, а саме: акт № 36 від 31.12.2019 на суму 361 440, 00 грн за послуги з оренди вагонів у грудні 2019 та акт № 3 від 31.01.2020 на суму 1 735 500, 00 грн за послуги з оренди вагонів у січні 2020, які погоджені сторонами та підписані сторонами без зауважень.

Проте, акт надання послуг № 6 від 29.02.2020 за послуги оренди вагонів за лютий 2020 складений відповідачем на суму 1 913 600, 00 грн підписаний позивачем із зауваженнями, оскільки, як вказує позивач, розрахунок здійснено виходячи з розміру 650,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн, тож за розрахунком позивача сума акту за лютий мала складати 1 177 600, 00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надіслано позивачу акт № 8 від 31.03.2020 на суму 495 300, 00 грн за надані послуги з оренди вагонів у березні 2020 разом зі звітом про обсяги наданих послуг, проте листом від 17.04.2020 № 295 позивачем було відмовлено у погодженні вказаного акту, оскільки послуги з оренди вагонів нараховані з розрахунку орендної ставки у розмірі 650, 00 грн, в той час як діючою ставкою, починаючи з лютого 2020 року є ставка у розмірі 400, 00 грн за один вагон на добу.

Як вказує позивач, загальна сума послуг з оренди залізничних напіввагонів у березні 2020 року з урахуванням ставки (400, 00 грн) погодженої сторонами додатком № 3 від 29.01.2020 мала складати 304 800, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що не отримував акт надання послуг з оренди вагонів у квітні 2020 року, проте відповідно до актів приймання-передачі вагонів з орендного користування загальна сума послуг з оренди залізничних напіввагонів у квітні 2020 року з урахування ставки (400, 00 грн) погодженої сторонами додатком № 3 від 29.01.2020 має становити 8 800, 00 грн

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 13.04.2020 позивачем фактично було повернуто з оренди всі вагони, що були предметом договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 , що свідчить про припинення орендних відносин починаючи з 13.04.2020, та, враховуючи що позивачем було сплачено кошти за оренду вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн, в той час як відповідачем фактично надані послуги з оренди вагонів на суму 3 588 140, 00 грн, невикористаною залишається орендна плата у розмірі 762 450, 00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 530, 79 грн - витрат з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн - витрат, пов`язаних з відстієм вагонів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога від 17.04.2020 № 297, в якій позивач просив відповідача у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити на користь позивача кошти у сумі 762 450, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією накладної АТ «Укрпошта» від 17.04.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду 102 напіввагони, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів в оренду № 1 від 10.12.2019, № 2 від 12.12.2019, № 3 від 14.12.2019, № 4 від 16.12.2019, № 5 від 16.12.2019, № 6 від 17.12.2019, № 7 від 19.12.2019, № 8 від 22.12.2019, № 9 від 25.12.2019, № 10 від 29.12.2019, № 11 від 29.12.2019, № 12 від 02.01.2020, № 13 від 05.01.2020, № 14 від 07.01.2020№ 15 від 08.01.2020, № 16 від 10.01.2020, № 17 від 12.01.2020, № 18 від 17.01.2020, № 19 від 17.01.2020 та № 20 від 23.01.2020.

На підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 75 від 12.12.2019 на суму 71 980, 00 грн, № 76 від 13.12.2019 на суму 69 100, 00 грн, № 77 від 16.12.2019 на суму 326 780, 00 грн, №78 від 17.12.2019 на суму 93 570, 00 грн, № 79 від 18.12.2019 на суму 59 020, 00 грн, № 81 від 19.12.2019 на суму 664 950, 00 грн, № 82 від 24.12.2019 на суму 551 250, 00 грн, № 84 від 26.12.2019 на суму 45 360, 00 грн, № 1 від 08.01.2020 на суму 71 280, 00 грн, № 2 від 09.01.2020 на суму 251 550, 00 грн, № 3 від 10.01.2020 на суму 33 150, 00 грн, № 4 від 700 700, 00 грн, № 7 від 20.01.2020 на суму 1 168 700, 00 грн, № 8 від 21.01.2020 на суму 57 200, 00 грн, № 9 від 27.01.2020 на суму 186 000, 00 грн позивачем за період грудень 2019 - квітень 2020 здійснено оплату послуг з оренди вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 70-1-1/2020 від 29.01.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повернуто відповідачу з оренди 102 напіввагони, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі вагонів з оренди № 1 від 27.02.2020, № 2 від 28.02.2020, № 3 від 29.02.2020, № 4 від 01.03.2020, № 5 від 02.03.2020, № 6 від 03.02.2020, № 8 від 04.03.2020, № 9 від 05.03.2020, № 10 від 06.03.2020, № 11 від 07.03.2020, № 12 від 10.03.2020, № 13 від 11.03.2020, № 14 від 13.03.2020, № 15 від 15.03.2020, 3 16 від 17.03.2020, № 17 від 21.03.2020, № 18 від 19.03.2020, № 19 від 27.03.2020, № 20 від 01.04.2020, № 21 від 06.04.2020, № 22 від 13.04.2020, без зауважень та заперечень.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, відповідачем фактично надані послуги з оренди напіввагонів на суму 3 588 140, 00 грн, оскільки при розрахунку розміру орендної плати починаючи з лютого 2020 нарахована плата виходячи з розміру 650,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн, як погоджено сторонами шляхом підписання додатку № 3 від 29.01.2020.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проект якої направляється стороною, що ініціює зміни, іншій стороні (п. 4.2.1. договору).

Так, додатком № 1 від 06.12.2019 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, сторони погодили на грудень місяць 2019 року орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 720,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу. Додаток вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 включно, є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами на підтвердження факту надання послуг з оренди напіввагонів щомісячно оформлювались акти надання послуг, зокрема акт № 36 від 31.12.2019 на суму 361 440, 00 грн за послуги з оренди вагонів у грудні 2019 підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Оренда плата нарахована за ставкою 720,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу відповідно до додатку № 1 від 06.12.2019.

Крім того, додатком № 2 від 06.12.2019 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 сторони погодили орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 650,00 грн (в т.ч. ПДВ 108, 33 грн) за одну одиницю рухомого складу на добу. Даний додаток вступає в силу з 01.01.2020 і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Так, акт № 3 від 31.01.2020 на суму 1 735 500, 00 грн за послуги з оренди вагонів у січні 2020, підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Оренда плата нарахована за ставкою 650,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу відповідно до додатку № 2 від 06.12.2019.

Разом з тим, додатком № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 сторони погодили орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 66, 67 грн) за одну одиницю рухомого складу на добу. Даний додаток вступає в силу з 01.02.2020 і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Тож, починаючи з 01.02.2020 орендна плата за тимчасове платне користування напіввагонами мала нараховуватися відповідачем виходячи зі ставки 400, 00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу, як погоджено сторонами додатком № 3 від 29.01.2020.

Проте, відповідачем всупереч погодженому сторонами розміру орендної плати за одну одиницю рухомого складу на добу у розмірі 400, 00 грн, здійснено нарахування орендної плати починаючи з лютого 2020 за ставкою 650, 00 грн, що вбачається з акту надання послуг № 6 від 29.02.2020 за послуги оренди вагонів за лютий 2020, складений відповідачем на суму 1 913 600, 00 грн, який підписаний позивачем із зауваженнями; з акту № 8 від 31.03.2020 на суму 495 300, 00 грн за надані послуги з оренди вагонів у березні 2020 який не підписаний позивачем, та акту № 9 від 30.04.2020 на суму 14 300, 00 грн за надані послуги з оренди вагонів у квітні 2020, який надісланий позивачу електронним зв`язком.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що посадові особи ТОВ "Український транспортний сервіс" не приймали будь-яких рішень щодо внесення змін до договору, які описані у додатку № 3 та, відповідно, не підписували його. Тож, відповідач заперечує проти укладення додатку № 3 до договору, яким встановлено оренду плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця у розмірі 400, 00 грн.

На підтвердження того, що директор відповідача не підписував вказаний додаток № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 відповідачем надано висновок експерта № СЕ-19/111-20/52504-П від 03.11.2020, яким встановлено, що підпис в графі «Директор Р.О. Стьопін» в додатку № 3 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року виконаний не Стьопіним Русланом Олександровичем , а іншою особою.

У той же час, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що на момент винесення рішення у даній справі, суду не надано доказів визнання додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 недійсним в судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення попередньої оплати, витрат з організації виконання ремонту вагона та витрат, пов`язаних з відстієм вагонів, у даній справі не встановлюються обставини укладення додатку № 3 від 29.01.2020, проставлення підпису та печатки на вказаному додатку, а також не заявлені позовні вимоги про визнання недійсним додатку № 3 від 29.01.2020 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, відповідно висновок експерта № СЕ-19/111-20/52504-П від 03.11.2020 не є належним доказом у даній справі та не може бути покладений в основу рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Тож, відповідач, починаючи з 01.02.2020 зобов`язаний був нараховувати позивачу оренду плату за користування напіввагонами виходячи зі ставки 400 грн за одну одиницю рухомого складу на добу відповідно до додатку № 3 від 29.01.2020 до договору.

Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням погоджених сторонами ставок позивач зобов`язаний був сплатити орендну плату у загальному розмірі 3 588 140, 00 грн, а саме: за грудень 2019 - 361 440, 00 грн; за січень 2020 - 1 735 500, 00 грн; за лютий 2020 - 1 117 600, 00 грн, виходячи зі ставки 400 грн за одну одиницю рухомого складу на добу; за березень 2020 - 304 800, 00 грн, виходячи зі ставки 400 грн за одну одиницю рухомого складу на добу та за квітень 2020 - 8 800, 00 грн, виходячи зі ставки 400 грн., однак сплатив 4 350 590, 00 грн.

Враховуючи що напіввагони були повернуті позивачем з оренди відповідачу, про що між сторонами складено та підписано відповідні акти, без зауважень та заперечень, відповідач зобов`язаний повернути позивачу кошти у розмірі 762 450, 00 грн.(частина невикористаної орендної плати): 4 350 590, 00 грн - 3 588 140, 00 грн.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 762 450, 00 грн обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 530, 79 грн - витрати з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн - витрати пов`язані з відстієм вагонів.

В обгрунтування вказаних вимог позивач посилається на п. 3.1.3. та п. 3.2.5. договору.

Згідно п. 3.2.5. договору, орендар зобов`язаний забезпечувати за свій рахунок підготовку РС під навантаження, вивантаження, а також ТОв-1 та/або ТОв-2 необхідність в проведенні яких виникла через експлуатаційні несправності. У випадку, якщо вказані витрати понесені орендодавцем, орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю усі понесені орендодавцем витрати, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання орендарем рахунка і копій документів, які підтверджують понесені орендодавцем витрати.

Позивач зазначає, що ним було організовано ремонт вагона № 60632767, на підтвердження чого посилається на акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 28.02.2020 на суму 13 530, 79 грн, який був надісланий відповідачу, однак не підписаний останнім.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази фактичного понесення позивачем таких витрат, відповідні платіжні доручення, банківські виписки, з яких вбачається перерахування позивачем вказаних коштів матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 3.2.4. договору, орендар зобов`язаний за свій рахунок забезпечити збереження рухомого складу, його устаткування і комплектуючих, а також підтримку його в справному стані.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат з організації виконання ремонту вагона № 60632767 у розмірі 13 530, 79 грн, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з відстієм вагонів у розмірі 105 360, 65 грн, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до п. 3.1.3. договору, орендодавець зобов`язаний протягом 20-ти календарних днів з дати отримання (факсом, електронною поштою, поштою) від орендаря повідомлення про часткове/повне повернення вагонів з оренди, або протягом 10-ти календарних днів з дати направлення орендарю повідомлення про часткове/повне повернення вагонів з оренди, надати орендарю письмову інструкцію (реквізити) на відправку вагонів з оренди з вказівкою залізничної станції виведення на території України.

Листом № 0551 від 17.02.2020 позивач повідомив відповідача про повернення вагонів з орендного користування.

Листом № 74 від 21.02.2020 відповідач підтвердив отримання вказаного листа позивача та повідомив, що інструкція на вивід вагонів з оренди буде надана орієнтовно до 26.02.2020.

Як зазначає позивач, оскільки відповідачем не була надана Інструкція у визначений строк, позивачем було укладено договір на відстій вагонів по ст. Покровськ з ТОВ «Вуглепромтранс» та відправлено вагони на ст. Покровськ, що підтверджується актами надання послуг № 139 від 29.02.2020, № 171 від 11.03.2020, № 187 від 21.03.2010, № 136 від 29.02.2020, № 175 від 11.03.2020, № 278 від 11.04.2020, № 138 від 29.02.2020, № 156 від 10.03.2020, № 180 від 18.03.2020, № 242 від 31.03.2020, № 266 від 07.04.2020, № 137 від 29.02.2020, № 173 від 11.03.2020, № 189 від 21.03.2020, № 301 від 11.04.2020.

Тож, позивач вказує, що ним понесені витрати, пов`язані з відстієм вагонів у розмірі 105 360, 65 грн, на підтвердження чого також посилається на акт № 1 від 01.04.2020 на суму 96 979, 37 грн та акт № 2 від 23.04.2020 на суму 8 381, 28 грн, які були надіслані відповідачу, проте не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс".

Однак, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази фактичного понесення позивачем таких витрат, відповідні платіжні доручення, банківські виписки, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат пов`язаних з відстієм вагонів у розмірі 105 360, 65 грн.

З огляду на викладене, вимоги вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" (вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код - 41443378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40637393) 762 450 (сімсот шістдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. - попередньої оплати та 11 436 (одинадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 76 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 22.02.2021.

Суддя С. О. Щербаков