Вирок № 95166501, 26.02.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1077/21

Провадження № 1-кп/0182/705/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Ступак Т.С., розглянувши в м. Нікополі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021045340000128 від 03.02.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, на утриманні нікого не має, який фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (далі по тексту - НМЦЗ) з заявою, в якій просив надати йому статус безробітного до вирішення питання про його працевлаштування та ознайомився з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне і соціальне страхування на випадок безробіття».

2.Так відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-6: «Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи».

3.Безробіття відповідно до п. 1 ст. 4 вказаного Закону: «це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на Працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерело існування».

4.Відповідно до ч.1 с т. 4 зазначеного закону: «До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою».

5.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути: «Особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи».

6.Згідно ст.1 Конвенції «Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності» від 06.06.1951 року N 100, ратифікованої Україною 10.08.1956 року: «Термін «винагородження» містить у собі звичайну, основну чи мінімальну заробітну плату або звичайну, основну чи мінімальну платню та всяку іншу винагороду, надану прямо чи непрямо, в грошах або в натурі підприємцем трудівникові внаслідок виконання останнім якоїсь роботи».

7.Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю, затвердженого Законом № 322-VIII від 10.12.71року: «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

8.Обов`язок зареєстрованого безробітного повідомляти територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про працевлаштування передбачений у законам та актах законодавства. Так у відповідності до ч.2 п.4 ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» ...«зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону»... Згідно ч.1 п.9 ст.45 вказаного закону реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг). Згідно ч.3 ст.44 вказаного закону: «Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного».

9.Відповідно до «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року №198 ( втратив чинність 01.01.2019 року), розділ - «Припинення реєстрації» центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) (п.п.3 ч.1 п.37 Порядку). Згідно «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ №792 від 19.09.2018 року, згідно якої вказаний Порядок набирає чинності з 01.01.2019 року, Розділ - «Припинення реєстрації безробітного» центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) ( п.п.3 ч.1 п.37 Порядку).

10.21.04.2020 року ОСОБА_1 заповнив заяву про надання статусу безробітного. Особистим підписом підтвердив, що на час звернення до НМЦЗ він не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або іншого передбаченого законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, з правами та обов`язками безробітного ознайомлений та несе відповідальність, за достовірність поданих даних та відомостей. ОСОБА_1 дав згоду на використання, внесення до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та здійснення верифікації (перевірки) і моніторингу достовірності інформації поданої ним для нарахування та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття і його персональних даних. В цей же день на нього була заведена персональна картка № НОМЕР_1 особи, яка звернулась до Центру зайнятості. Згідно п.3 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення»: «Відповідальність за достовірність даних, поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного Відповідно до ч.1 с т .22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ: «Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передував реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування». Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 - він був звільнений з останнього місця роботи року, а саме - з НМК Аварійно-рятувальної служби.

11.Згідно наказу НМЦЗ №НТ 200421 від 21.04.2020 року на підставі ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 було надано статус безробітного, 21.04.2020 року згідно наказу НМЦЗ № НТ 200421 йому було призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

12.Згідно акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №60 від 03.09.2020 року, проведеного фахівцем 1 категорії з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_2 було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Нікопольська міська аварійно-рятувальна служба» у період з 01.06.2020 року по 31.08.2020 року на посаді матроса-рятувальника на аварійно-рятувальні пости з оплатою праці у розмірі мінімальної заробітної плати за строковою трудовою угодою (контрактом), наказ «Про прийняття на роботу» № 43 від 28.05.2020р.

13.В порушення п.п.4 п.2 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 умисно приховав від центру зайнятості, не повідомивши НМЦЗ протягом трьох робочих днів, про факт свого працевлаштування, що згідно ч. 1 ст.45 вказаного Закону є підставою припинення реєстрації. Не зважаючи на вказаний факт, він умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи злочинність своїх дій, обманним шляхом продовжив отримувати допомогу по безробіттю до 12.07.2020 року, хоча не мав на це право.

14.Таким чином, ОСОБА_1 , приховавши факт своєї зайнятості, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, обманним шляхом, незаконно заволодів у період з 01.06.2020 року по 12.07.2020 рік допомогою по безробіттю в розмірі 1387,10 грн., чим спричинив матеріальну шкоду НМЦЗ на вказану суму.

15.Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Процедура

16.До суду обвинувальний акт у вказаному кримінальному проваджені надійшов із клопотанням прокурора про розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, відповідно до статті 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

17.Судом було постановлено ухвалу про розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021045340000128 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, в порядку статті 382 КПК України.

18.Судом на підставі частини четвертої статті 107 КПК України у зв`язку із тим, що відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.

Позиції учасників судового провадження

19.Разом із обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшла заява, яка підписана обвинуваченим у присутності захисника - адвоката Чуприни Є.А., відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі. У вказаній заяві захисником – адвокатом Чуприною Є.Ю. підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності (а.с.11-14).

20.Представником ОСОБА_3 - потерпілої юридичної особи Нікопольський міськрайонний центр зайнятості, надано письмову заяву, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, при цьому зазначила, що вона ознайомлена із обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодилась із розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (а.с.10).

Оцінка суду

21.При досліджені матеріалів справи встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а представник потерпілої юридичної особи не заперечує проти такого розгляду.

22.У відповідності до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 не оспорює пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

23.Судом досліджені матеріали кримінального провадження №12021045340000128: витяг з ЄРДР від 03.02.2021 (а.п.1,2), рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 01.02.2021 (а.п.7), повідомлення Нікопольського міськрайонного центру зайнятості №51 від 28.01.2021 (а.п.9), копія персональної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 створеної 21.04.2020 (а.п.10-11), копія заяви про надання/поновлення статусу безробітного від 21.04.2020 (а.п.12), копія заяви про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю (а.п.13), копія розрахунку по ПК реєстр персональних карток від 27.01.2021 (а.п.14), копія витягу із наказу про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 ПК №: НОМЕР_1 (а.п.15-16), копія наказу №43 від 28.05.2020 (а.п.17-18), копія акту №60 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 03.09.2020 (а.п.19-20), копія протоколу №11 від 03.09.2020 (а.п.21), копія повідомлення №1539 від 07.09.2020 (а.п.22), копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.п.23-24).

24.Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

25.Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_1 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

26.Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі, дії обвинуваченого кваліфіковані вірно за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) .

Призначення покарання

27.При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст.65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

28.Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

29.Також, суд враховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

30.Так, обвинувачений ОСОБА_1 на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, одружений, не є пенсіонером чи особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно (а.п.36), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п.34), на обліку у лікаря-нарколога перебуває з жовтня 1996 р. (а.п.33), в силу ст.89 КК України раніше не судимий (а.п.35).

31.Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України.

32.Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

33.Враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, пов`язане з обмеженням волі.

34.Разом з тим, відповідно до ст.75 КК, суд приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді обмеження волі. Суд також призначає певні обов`язки які передбачені ст.76 КК і виконання яких буде необхідною складовою покарання для обвинуваченого.

35.Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Мотиви ухвалення інших рішень, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

36.Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

37.Речові докази відсутні.

38.Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

39.Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

40.Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382, 124 КПК України, суд

у х в а л и в:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

2.Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 , від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 та п.2,4 ч.3 ст.76 КК України:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

3.Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.

4.Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

5.Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

6.Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

7.Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: Т. С. Ступак