Рішення № 95165863, 09.02.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/9817/19

Провадження №2/932/1425/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» лютого 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Богачової В.Р.,

представника позивача: Васильєва П.С.

представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк»: Чумак С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк, ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 27.06.2019 надійшов вищезазначений позов, в уточненій редакції якого, позивач просила суд: визнати недійсним Договір №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 місяців укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2019 відкрито провадження у справі.

Після здійснення повторного автоматизованого розподілу справи її було передано судді Цитульському В.І. яким 04.08.2020 постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

22.01.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення розгляду справи по суті.

Стислий виклад позиції позивача зазначеної у позові з урахуванням поданих уточнень.

Так, ОСОБА_3 (позивач) перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 1963 року. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. З огляду на те, що заповіту не було складено, спадкоємцями після смерті останнього є позивач та діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Під час оформлення спадкових прав, зясувалася, що за два місяці до смерті, ОСОБА_5 без повідомлення та отримання згоди ОСОБА_3 , як дружини, 21.06.2016 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» Договір №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 місяців в якому мається вказівка (заповідальне розпорядження), що у разі смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_1 має право на 100% вкладів.

Оскільки кошти, які були поміщені на депозит є спільними та розпорядження ними можливе лише за згоди обох членів подружжя, вважала вказаний договір, зокрема в частині заповідального розпорядження, таким, що порушує її права як дружини на розпорядження належним їй майном (коштами).

З приводу заяви про застосування строків позовної давності зазначено, що строк позовної давності починає свій відлік з дати коли позивач дізналася про своє порушене право, тобто з 11.02.2019 (дата постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Стислий виклад позиції відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до того, що вкладник має право розпорядитися своїм внеском зробивши відповідне розпорядження банку, що відповідає приписам матеріального права. Також, зазначено, що сума вкладу є суттєвою – 140 003,00 грн.. що спростовує твердження позивача про необізнаність в укладенні ОСОБА_5 депозитного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_1 .

Так відповідачем ОСОБА_1 подано письмові пояснення та заяву про застосування строку позовної давності. Доводи викладені в яких зводяться до того, що оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на час укладення договору депозити перебували у шлюбі, надання згоди останньою на укладення такого договору не є обов`язковим. Обов`язок спростування згоди покладається на позивача. Необхідність отримання згоди другого з подружжя на складання заповіту чи заповідального розпорядження не передбачена, а ні законодавством України, що діяло на момент укладення договору з банком, а ні тим, що діє на даний час.

Також відповідачем подано заяву про застування строку позовної давності, доводи викладені в якій зводяться до того, що позивач з листопада 2017 року була обізнана у наявності заповідального розпорядження про що вказує позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частки померлого в праві спільної сумісної власності на квартиру та про визнання права власності в порядку спадкування. Уточнену позовну заяву подано у січні 2021 року, що також свідчить про пропуск строку позовної давності.

Представником відповідача в судовому засіданні надано пояснення аналогічні викладеним письмово.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 23 листопада 1963 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено шлюб. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 .

Згідно з копією свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 батьками якого записані – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 73 років.

Згідно з копією договору №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 місяців, ОСОБА_5 вніс на депозитний рахунок 140 003,00 грн. (строк дії до 21.06.2017 включно). На суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 19.5% річних. Заповідальне розпорядження оформлено на ОСОБА_1 .

Норми права, що застосував суд.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положенням частини 1-2 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського владу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Тобто, з аналізу вказаних приписів вбачається, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є майно набуте подружжям час шлюбу і кожен з подружжя вправі розпоряджатися належною йому часткою у спільній сумісній власності на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.1228 ЦК України, вкладник має право розпоряджатися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що особа може розпорядитеся лише тією часткою у праві спільної сумісної власності яка їй належить в тому числі шляхом вчинення заповідального розпорядження.

Оцінка суду.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що кошти, які були предметом владу є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7 , оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували презумпцію «спільної сумісної власності подружжя», а тому ОСОБА_5 був наділений правом на розпорядження лише до тієї частки яка йому належить, тобто щодо 50% суми вкладу, у зв`язку з чим заповідальне розпорядження в частині 50% відсотків суми вкладу на частку ОСОБА_3 , не розповсюджується, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог з приводу визнання договору №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 недійсним в частині заповідального застереження у розмірі 50% вкладу.

Вимога щодо визнання договору №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 недійсним в цілому не може бути задоволена оскільки спричинить анулювання відсотків нарахованих за вкладом в цілому, що по своїй суті не відповідатиме принципам цивільного судочинства щодо справедливості судового рішення. І до того ж сам по собі договір не порушує права позивача, оскільки остання має можливість, з огляду на дане рішення, отримати належну їй частину вкладу.

Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідають обставинам справи, оскільки ОСОБА_5 помер у серпні 2016 року, а з позовом, до суду позивач звернулася у червні 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, тим паче, що предметом дослідження, що в позовній заяві у первинній редакції, що в уточненій заяві була правомірність розпорядження ОСОБА_5 коштами які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору депозиту в цілому недійсним, що відповідно до роз`яснень викладених у п.11 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» є самостійною підставою, тобто у випадку безпідставності заявлених позовних вимог суд відмовляє в позові без урахування заяви про застосування строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк, ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір №SAMDNWFD0071209104500 від 21.06.2016 в частині заповідального застереження у розмірі 50% вкладу.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12.02.2021.

Суддя: В.І.Цитульський