Ухвала суду № 95165171, 25.02.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2094/20

1-кп/707/146/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

прокурора Кам`янець Т.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сівова Ю.Ю.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12019250270000649 від 06.07.2020р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 закінчується 20.03.2021р. Обвинувачений утримується під вартою починаючи з 07.07.2020р.

Однак, до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, 24.02.2021р. до суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого адвоката Сівова Ю.Ю. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на нічний домашній арешт. Клопотання обгрунтовано тим, що сторона захисту не погоджується із кваліфікацією діяння, вважає, що стороною обвинувачення була надана невірна правова оцінка діям обвинуваченого, а діям потерпілого, всупереч обставинам подій, правова оцінка не надана взагалі. На думку захисту, в діях ОСОБА_1 вбачається самозахист та здійснення оборони від нападаючого ОСОБА_3 , тому дії обвинуваченого підпадають під ознаки ч.5 ст.36 КК України. Крім цього вказує, що враховуючи обставини справи, показання обвинуваченого та свідків, складність розмежування нанесених ударів ОСОБА_1 потерпілому при наявності необхідної оборони і після того, як вона могла закінчитись, то дії ОСОБА_1 мають кваліфікуватися не за ч.2 ст.121 КК України, а за ч.1 ст.118 КК України, де передбачено максимальне покарання у виді два роки позбавлення волі. Додатково в усній формі захисник доповнив, що обгрунтованих ризиків на даний час немає, всі свідки і потерпіла вже допитані, ОСОБА_4 є несудимим, тому зважаючи на вказані обставини, враховуючи характеризуючі матеріали на обвинуваченого, вважає за можливе змінити запобіжний захід обвинуваченому на нічний домашній арешт.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід на нічний домашній арешт. Вказав, що у разі зміни йому запобіжного заходу він буде проживати за своїм місцем реєстрації у будинку своїх батьків по АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні прокурор заперечила щодо необхідності задоволення вказаного клопотання, вважаючи, що для цього немає підстав, що обвинувачений хоча і несудимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Вважає клопотання захисника необгрунтованим, просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною і обгрунтованою.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала позицію прокурора.

При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд вважає наступне.

Згідно положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1, ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.3 ст.181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно п.2 ч.3 ст.202 КПК України уразі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Суд вважає, що питання кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, про що вказав захисник у своєму клопотанні, безумовно впливає на питання застосування запобіжного заходу, однак питання кваліфікації буде вирішено судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку після допиту всіх учасників процесу, дослідження доказів та вчинення всіх інших дій, необхідних для повного, всестороннього, об`єктивного розгляду справи. Тому, у розрізі вирішення питання щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на даній стадії процесу, надання судом оцінки кваліфікації кримінального правопорушення є передчасним.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо продовження чи зміни запобіжного заходу, суд зобов`язаний врахувати обставини, що вказані в ст.ст.177,178 КПК України.

Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , на даний час зменшились, а деякі й взагалі зникли з огляду на наступне.

Обвинувачений у судовому засіданні не відмовився надавати показання, а відразу надав суду показання про обставини, що відбулись на місці події, відкрито зазначивши свою позицію та свою участь у вчиненому діянні, що, разом і з іншими доказами, дає змогу суду встановити дійсні обставини справи.

По справі допитані усі свідки, допитана потерпіла, тому суд вважає, що даний ризик щодо можливого впливу на свідків, потерпілу на даний час відсутній. Суд констатує, що будь-які дані про вплив на потерпілих чи свідків зі сторони обвинуваченого у суду відсутні і учасниками процесу до суду не подавались.

Суд констатує, що будь-яких даних про те, що обвинувачений переховувався чи намагався переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду – до суду не надано. Зважаючи на характеризуючі дані на обвинуваченого, відсутність у нього судимості, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, у суду немає обгрунтованих підстав вважати, що обвинувачений буде переховуватися від суду.

До суду не надано обгрунтованих даних про те, що обвинувачений вчиняв спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та у суду немає обгрунтованих підстав вважати, що обвинувачений буде вчиняти такі дії.

До суду не надано обгрунтованих даних про те, що обвинувачений вчиняв спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, та у суду немає обгрунтованих підстав вважати, що обвинувачений буде вчиняти такі дії.

Достатніх, обгрунтованих та переконливих для суду даних про те, що обвинувачений спробує вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується – до суду не надано. Зважаючи на характеризуючі дані на обвинуваченого, відсутність у нього судимості, наявність у нього сім`ї (проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 хоч і без реєстрації шлюбу та наявність на утриманні малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), обставини інкримінованого кримінального правопорушення, у суду немає обгрунтованих підстав вважати, що обвинувачений спробує вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу по даній справі, суд вважає необхідним керуватись і практикою ЄСПЛ, а саме Європейський суд з прав людини, по справі «Харченко проти України», встановив порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

До того ж, ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Також суд бере до уваги подані стороною захисту та стороною обвинувачення характеризуючі матеріали на обвинуваченого, з яких вбачається, що: ОСОБА_1 є несудимим, має сім`ю та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 та має намір там проживати після свого звільнення, даних про наявність скарг та зауважень на його поведінку за місцем проживання не надходило, за місцем проживання по Тубільцівській сільській раді характеризується позитивно, має тісні соціальні зв`язки із своєю матір`ю, братом, тіткою, співмешканкою, які неодноразово брали в суду дозвіл на побачення із обвинуваченим в умовах СІЗО; на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував і не перебуває, що підтверджується наявними у справі доказами; у разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 матиме можливість працювати і забезпечувати свою сім`ю, тому суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворим обмеженням прав та свобод обвинуваченого, і його можливо змінити на більш м`яку міру запобіжного заходу як то нічний домашній арешт, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків.

Суд також враховує наявність обтяжуючої по справі обставини, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та враховує дану обставину разом з іншими обставинами справи та можливими ризиками.

У зв`язку з цим, суд вважає, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт підлягає до задоволення з мотивів та підстав, що вказані в мотивувальній частині даної ухвали, оскільки даний запобіжний захід за умови наявності у особи місця проживання та певного доходу, достатнього для забезпечення власних потреб, та з урахуванням вищевказаних обставин справи, виключає ризики, передбачені ст.177 КПК України і попереджає зловживання особою процесуальними правами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.178, 181, 193-197, 202, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката Сівова Ю.Ю. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на нічний домашній арешт – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, а саме нічний домашній арешт, поклавши на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) заборонити залишати житло за місцем свого проживання і реєстрації: по АДРЕСА_1 в нічний час доби – із 22-00год. до 06-00год. ранку кожного дня;

2) носити електронні засоби контролю, що застосовуються працівниками органу Національної поліції;

3) прибувати за кожною вимогою до Черкаського районного суду Черкаської області;

4) утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_2 та свідками по справі (крім ОСОБА_5 , яка є його співмешканкою).

Попередити ОСОБА_1 , що у разі невиконання ним покладених судом обов`язків, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід, в т.ч. у виді тримання під вартою.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік ОСОБА_1 як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти із зали суду.

Строк дії даної ухвали щодо запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 встановити на 60 діб – до 25 квітня 2021 року включно.

Ухвалу направити прокурору Черкаської місцевої прокуратури, Черкаському районному управлінню поліції ГУНП в Черкаській області для контролю та начальнику Черкаського СІЗО для відома.

Ухвала підлягає до негайного виконання відповідно до ст.205 КПК України, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Суддя: О. М. Суходольський