Рішення № 95165042, 11.02.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4642/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчої А.Ю., Лисенко І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача

адвоката Крушельницької М.Р.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача

адвоката Орленка В.В.,

представників третьої особи

за довіреністю Зубалій Н.А., Ситник Л.І.

соціального педагога ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.08.2019р. рішенням суду шлюб між сторонам розірваний, після чого син проживає з відповідачем. Одразу після розірвання шлюбу між ними почалися непорозуміння щодо участі у вихованні дитини, відповідач заперечувала проти відвідування сина та можливості проведення з ним спільного дозвілля та відпочинку; перемови щодо залагодити спір, є безрезультатними, а навпаки призвели до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає у реалізації прав та обов`язків батька, створює різного роду ситуації, через які стає неможливим побачитися та провести час з сином та безпосередньо брати участь у його вихованні.

Після марних спроб вирішити конфлікт, позивач звернувся до Служби у справах дітей ЧМР. Після дослідження комісією усіх обставин спору, 25.05.2020р. прийнято рішення №204 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні позивача із сином. Однак, відповідач продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, не реагує на повідомлення щодо приїзду батька до дитини, внаслідок чого викликались працівники поліції, які проводили із відповідачем роз`яснювальну роботу.

02.07.2020р. відбулось повторне засідання Служби у справах дітей з розгляду заяви позивача про те, що відповідач продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, на якому відповідач повідомила, що буде виконувати тільки рішення суду.

Таким чином, позивач просить суд, - зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити позивачу спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 : щосереди з 14-00 до 20-00; перші та треті вихідні місяця з 15-00 п`ятниці до 19-00 неділі; половина всіх шкільних канікул дитини; без присутності матері дитини.

Ухвалою суду від 23.09.2020р. прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. В якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Черкаської міської ради.

Ухвалою суду від 17.12.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що, враховуючи постанову КМУ від 211 від 11.03.2020р. та подальші постанови, за рекомендаціями МОЗ України малолітній син сторін з початку червня 2020р. по 31.08.2020р. перебував за межами міста на відпочинку. Відповідач, обмежуючи контакти малолітнього сина у тому числі і з позивачем, діяла враховуючи найвищі інтереси дитини та піклуючись про його здоров`я.

Крім того, відповідач листами від 17.07.2020р. та від 28.07.2020р. повідомляла орган опіки та піклування ЧМР про неможливість проведення зустрічей позивача з дитиною, у зв`язку з перебуванням за межами міста на відпочинку.

Після завершення літніх канікул син сторін повернувся до навчання, але з 04.09.2020р. клас, в якому навчається ОСОБА_6 , перевели на дистанційне навчання, а тому побачення позивача з сином були неможливі. Крім того, син відмовляється від зустрічей з позивачем; відповідач не чинить перешкод позивачеві бачитися із сином, а діяла вона лише в інтересах дитини.

Крім того, зазначила, що син сумлінно та старанно навчається у школі та додатково займається в спортивній секції (щопонеділка з 15-00 до 17-00, щосереди та щоп`ятниці); дитина додатково з вчителями за допомогою он-лайн платформ навчається математикою та іноземною мовою і вільний час має лише у вихідні дні. У зв`язку із страхом сина щодо примусового забирання його позивачем зі шкоди без відома відповідача, останньою 21.09.2020р. подано заяву до школи, в якій навчається ОСОБА_6 , щодо заборони забирати дитину під час уроків, перерви та після уроків позивачем. Відповідно до висновку психолога-консультанта від 16.10.2020р., під час обстеження дітей не виявлено фактів налаштування їх проти батьків іншими членами родини. Вважає, що кращим варіантом участі позивача у вихованні дитини буде встановлення побачень кожну суботу місяця з 10-00 до 18-00 з урахуванням бажання дитини на зустріч та стану його здоров`я та інших обставин, що можуть виникнути, з повідомленням відповідача про місце перебування дитини.

Просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог та встановити запропонований нею спосіб участі у вихованні та спілкування батька із сином.

Позивачем подано відповідь на відзив, за яким просить задовольнити позов. Крім того, не погоджується на запропонований відповідачем графік побачень із сином. Вказує, що відповідачем не надано доказів про те, що син з початку червня 2020р. по серпень 2020р. перебував за межами міста на відпочинку; відповідач чинила перешкоди щодо побачень сина із батьком, що стало підставою для його звернення до правоохоронних органів. Просив не брати до уваги висновок психолога-консультанта, який не є експертом, не були враховані всі обставини і не враховуються інтереси дитини та права батька.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, враховуючи доводи позовної заяви та відповіді на відзив. Вважають, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з сином та участі його як батька у вихованні сина: не виконується рішення органу опіки та піклування щодо визначеного способу участі батька у вихованні сина; кілька разів він приходив додому до сина, але відповідач чинила перешкоди, внаслідок чого приходилось викликати працівників Національної поліції; складалось органом опіки та піклування попередження щодо відповідача за невиконання рішення №204; відповідач подавала до школи заяву про те, щоб батькові не давали сина; тривалий час вирішувалося питання органом опіки та піклування з-за того, що відповідач не з`являлась на засідання комісії, не брала участі у вирішенні спільного питання щодо спілкування та виховання сина. Не погоджуються на запропонований відповідачем графік для спілкування із сином на участь у його вихованні, оскільки мало часу передбачено для такого спілкування.

В судовому засіданні відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що після розірвання шлюбу батько спілкувався із сином і вона їм не перешкоджала. Зустрічі із батьком стали негативними: батько приходив уночі, стукав у двері, возив десь сина. Син не хотів йти до родини батька, йому довго приходилось чекати батька у дворі, син не хоче з ним спілкуватись. З дитинства батько був зайнятий роботою, жінками тощо, не приділяв уваги сину. Батько ставиться до сина негативно, діти налякані. Вважають, що цей спір виник з причин того, щоб забрати у неї будинок, вирішити майновий спір. Викликаючи працівників поліції, батько робить прірву між собою і дітьми; якщо діти не хочуть з батьком спілкуватись, то вона не може їх примушувати; син не хоче ходити до батька додому, т.я. там не комфортно. Інша сім`я батька є травмуючою для сина. До правоохоронних органів чи до суду щодо негативної поведінки батька відносно сина, вона не зверталась. Відповідач не проти їхнього спілкування. Між тим, заперечує проти позову і вважає доцільним порядок спілкування, що запропонований нею у відзиві.

В судовому засіданні представники третьої особи зазначили, що батько та син повинні спілкуватися і батько повинен брати участь у його вихованні. Батько звертався до служби у справах дітей з цього питання, яке вирішено і прийнято рішення №204 від 25.05.2020р., яким встановлено спосіб участі батька у вихованні сина. Відповідач пояснила, що обмежувала спілкування із батьком сина, оскільки був карантин. У червні місяці 2020р. до служби надійшли матеріали з поліції щодо матері, яка перешкоджала спілкуватися батькові із сином і не виконує рішення служби №204, внаслідок чого проводилась перевірка і відносно матері прийнято попередження. Вважають, що батьки мають рівні права щодо дитини, а тому комісією визначено порядок спілкування та виховання, який визначений у висновку, який слід врахувати. Жодних підтверджуючих даних, які б свідчили про негативний вплив батька на дитину, не було, батько характеризується позитивно, є пенсіонером.

В судовому засіданні заслухана думка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що йому не комфортно вдома у батька; батько його забирав і возив до баби у інший населений пункт, а йому треба було вчити уроки. Коли повернувся додому, то мати спитала, де він був. До школи батько приходить і спілкується з ним. Він згадує подорожі, коли вони всі разом відпочивали. Йому комфортно вдома із сестрою і мамою.

В судовому засіданні соціальний педагог ОСОБА_3 зазначила, що під час надання пояснень дитиною в судовому засіданні тиску на нього не було, обстановка була комфортна. Хлопчик підбирав відповіді на запитання, хоча вони прості і він повинен був відповідати швидше, тобто добирає відповіді, що свідчить про те, що на нього є вплив дорослих. Батько щодня відвідує сина у школі. З початку навчального 2020р. хлопчик боявся спілкуватися із батьком, а зараз вже спокійно спілкується. Батько турбується і дуже добре спілкується із сином; батько на нього не тисне і буде лише позитивним для хлопчика їхнє подальше спілкування. Зацікавленість батька щодо спілкування із сином є щира. Зараз батько більше проявляє уваги до сина, чим мама, але зараз карантин і мама більше уваги вдома приділяє. Негативу від мами немає. Лише з осені дізнались у школі про ситуацію в сім`ї. У тому віці, в якому знаходиться хлопчик, не можна робити вибір між батьками. Що стосується не комфортності хлопчика у новій обстановці, то таке може бути, враховуючи, що він привик жити у своєму будинку. Позитив від спілкування батька із хлопчиком є, оскільки психологічний стан дитини став врівноваженим. Дитина ще мала, і якщо вона скаже, що не хоче спілкуватися із батьком, з чим погодиться матір, то це буде в подальшому на шкоді матері і хлопчику. При любих обставинах дитина повинна розуміти, що вона не одна і може бути як з мамою, так і з батьком, хоча вони і живуть окремо.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, про що свідчить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.08.2019р. (справа №711/2253/19). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, встановлена обставина про те, що син проживає із матір`ю, відповідачем по справі.

Рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради №204 від 25.05.2020р. батькові дитини ОСОБА_5 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином.

Також судом досліджені відомості, що містяться у талонах-повідомленнях єдиного обліку від 27.05.2020р., 03.06.2020р., 05.06.2020р., 22.07.2020р., 17.07.2020р., 01.07.2020р., 03.07.2020р., 08.07.2020р., 15.07.2020р., наданих органами Національної поліції щодо повідомлень ОСОБА_1 про те, що мати дитини перешкоджає йому у спілкуванні з сином.

Крім того, судом досліджені листи ОСОБА_2 , з якими вона зверталася до Служби у справах дітей Черкаської міської ради 17.07.2020р., 28.07.2020р. про неможливість виконання рішення №204 від 25.05.2020р., оскільки дитина знаходиться на оздоровленні за межами міста.

Відповідачем подавалася заява до Черкаської СШ №18 від 21.09.2020р. (отримана 22.09.2020р.), за якою мати учня ОСОБА_5 зазначила, що у зв`язку з агресивною поведінкою батька ОСОБА_1 , що викликає у дитини стан тривоги, страху та не сприяє освітньому процесу, просить директора навчального закладу категорично заборонити батьку заходити в клас під час навчального процесу та забирати дитини під час уроків чи перерви і після уроків не віддавати батьку дитину.

Також судом досліджено висновок психолога за результатами діагностичного обстеження, складеного ФОП ОСОБА_7 (психолог Студії психологічних послуг «Гармонія») щодо психологічного стану дитини ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку №643 від 16.12.2020р., надано виконавчим комітетом Черкаської міської ради, як органом опіки та піклування м. Черкаси, визначено батькові ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щосереди з 18-00 до 20-00; перші та треті вихідні місяця по суботах та неділях з 10-00 до 19-00, перший місяць у присутності матері дитини, в подальшому без присутності матері дитини; один місяць влітку за домовленістю між батьками; з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Нормами ст.18 СК України передбачено способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

Пунктом першим статті 3 Конвенції ООН про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини).

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно із принципом 2 «Декларації прав дитини» від 20.11.1959 року, ст. 27 Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини» (ратифікованої Україною 27.02.1991 року) та ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та норм ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Звичайно, мова йде про проживання дітей у сім`ї своїх батьків. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Відповідно до ст. 141 СК України, - мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 153 СК України, - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України, - питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, - суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що є спір між батьками щодо спілкування та участі батька у вихованні їхнього спільного сина ОСОБА_6 , 2011р. народження. Активна поведінка батька (звернення до служби у справах дітей задля вирішення спору, звернення до суду із цим позовом, відвідування дитини за місцем її проживання, відвідування навчального закладу, де навчається син і спілкування з ним, зацікавленість процесом його навчання та життя, відвідування своїх батьків, які є бабою та дідом та інших родичів з тим, щоб дитина знала свою родину), свідчить про те, що незважаючи на те, що сторони припинили сімейні відносини, не проживають разом, - має намір та бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у його вихованні та житті. Крім того, судом враховується думка соціального педагога Черкаської СШ №18, яка зазначила, що той факт, що батько спілкується із сином і хлопчик відповідає йому тим же, що позитивно відобразилось на психологічному стані самої дитини і це є необхідним, і доцільним й надалі. Жодних обставин, які б свідчили про негативну поведінку батька відносно дитини, судом не встановлено; не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про агресивну поведінку батька чи негативний вплив на фізичний, психоемоційний стан, розвиток дитини. Також відсутні дані про негативну характеристику позивача. На думку суду, конфліктна ситуація, яка має місце між батьками, як бувшим подружжям, жодним чином не може і не повинна впливати на розвиток, життя дитини. Не встановлено обставин, за яких можна було б позбавити батька дитини реалізувати своє право на участь у спілкуванні та вихованні із дитиною. Відповідно, мати дитини, з якою остання проживає і з якою більше часу знаходяться разом, може і повинна сприяти сину, зокрема враховуючи і його вік, та батьку їхньому спільному спілкуванню, проведенню разом часу задля того, щоб не втрачався родинний зв`язок сина із батьками.

Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у їхньому особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише з-за того, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань, в тому числі і матеріальних.

Слід зазначити, що перебування позивача у іншому шлюбі чи проживання його з іншою жінкою, наявність іншої сім`ї, жодним чином не можуть впливати на спілкування дитини із батьком дитини та родиною по лінії свого батька. Відповідно, мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і давати можливість бачитися сину із батьком, захищаючи та поважаючи право дитини на сімейне виховання.

Не встановлено під час розгляду справи обставин про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а також, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні. Навпаки, соціальним педагогом повідомлено, що внаслідок їхнього спілкування психоемоційний стан дитини є врівноваженим, у порівнянні із початком їхнього спілкування.

Суд не може взяти за основу при вирішенні спору наданий відповідачем висновок психолога від 16.10.2020р. ФОП ОСОБА_8 , оскільки вказаний висновок складено без участі в ході дослідження самого батька, без аналізу його емоційної сфери та індивідуально-психологічних особливостей.

Суд вважає, що під час розгляду справи за дослідженими доказами, встановлені обставини, які свідчить про наявність перешкод з боку матері на спілкування батька із сином, а тому слід зобов`язати її не чинити перешкоди у їхньому спілкуванні.

Що стосується порядку і способу, то слід визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щосереди з 16-00 до 20-00 – перший місяць у присутності матері дитини; перші та треті субота - неділя кожного місяця з 10-00 суботи до 18-00 неділі; половина всіх шкільних канікул дитини, а влітку в період шкільних канікул - один місяць за домовленістю між батьками; з урахуванням психологічного і фізичного стану дитини та обставин, які можуть виникнути. Крім того, необхідно зобов`язати ОСОБА_2 не пізніш як за добу до часу побачень та спільного відпочинку дитини з батьком, визначених цим судовим рішенням, інформувати ОСОБА_1 засобами телефонного або електронного зв`язку про місце (адресу), де він може забрати дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце (адресу), куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень чи відпочинку.

Суд загалом погоджується із висновком №643 від 16.12.2020 органу опіки та піклування та приймає його за основу при розв`язанні спору, оскільки вважає вказаний висновок в цілому обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Разом з тим, до запропонованого органом опіки та піклування порядку, необхідно внести окремі уточнення виключно в інтересах дитини.

Зокрема, враховується думка дитини, яка була заслухана в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст. 171 СК України, графік побачень, що визначений для батька органом опіки та піклування, графік навчання і режим дитини, вихідні дні за календарними місяцями, відвідування нею гуртків та секції, той факт, що позивач може вільно розпоряджатися своїм часом і підлаштовуватися під графік та режим дитини. Крім того, такий спосіб спілкування не позбавить матір на особисте виховання нею дитини та на спілкування із сестрою. Зазначений спосіб буде відповідати першоосновам розвитку особистості хлопчика, враховуючи його вік, стан здоров`я.

Слід зазначити, що запропонований позивачем графік, враховуючи викладені обставини справи, може призвести до порушення переважного права відповідача на особисте виховання дитини, не буде відповідати першоосновам розвитку особистості хлопчика, а тому в повній мірі вони не можуть бути задоволені. Крім того, що стосується запропонованого відповідачем графіку, то з огляду на постійне проживання дитини з матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею та сестрою, необхідності визначати графік побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побачення з дитиною.

Таким чином, з мотивів, зазначених вище, суд вважає, що вищенаведений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримку зв`язків між рідними. А тому позов підлягає задоволенню частково, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами. Позбавлення позивача права на спілкування й участь у вихованні сина може позбавити дитину родинних зв`язків із батьками, любові та турботи з їхнього боку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840грн. 80коп., оскільки при подачі позову позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до довідки до акту МСЕК є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) наступний спосіб участі у вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щосереди з 16-00 до 20-00 – перший місяць у присутності матері дитини; перші та треті субота - неділя кожного місяця з 10-00 суботи до 18-00 неділі; половина всіх шкільних канікул дитини, а влітку в період шкільних канікул - один місяць за домовленістю між батьками; з урахуванням психологічного і фізичного стану дитини та обставин, які можуть виникнути.

Зобов`язати ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) не пізніш як за добу до часу побачень та спільного відпочинку дитини з батьком, визначених даним рішенням суду, інформувати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) засобами телефонного або електронного зв`язку про місце (адресу), де він може забрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце (адресу), куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень чи відпочинку.

Зобов`язати ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) не перешкоджати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) брати участь у визначений судом спосіб у вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 840грн. 80коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 23.02.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька