Ухвала суду № 95164477, 22.02.2021, Тетіївський районний суд Київської області

22.02.2021 Справа № 940/82/21

Провадження по справі № 4-с/940/4/21

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Столярчук В.В.

представника заявника адвоката Безуглої І.С.

представника Тетіївського РВ ДВС Сющук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області із скаргою в якій просить: поновити строк для подання скарги на дії заступника начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В.; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В. щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 ; скасувати постанову державного виконавця Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В. від 03.11.2006 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 2498537.

Скаргу мотивує тим, що в грудні 2020 року при продажі квартири від державного нотаріуса дізналась, що на все її майно накладено арешт. Згідно інформації наданої Тетіївським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в ході проведення перевірки даних АСВП (автоматизованої системи виконавчих проваджень) виконавче провадження № 2498537 закінчено 17.01.2007 року та паперові матеріали виконавчого провадження № 2498537 знищені. Разом з тим, надали витяг з системи АСВП, в якому зазначено, що в рамках виконавчого провадження № 2498537 державним виконавцем Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В. на підставі ухвали від 31.10.2006 року, виданої Тетіївським районним судом про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 для забезпечення стягнення в сумі 2295,14 грн. винесено 03.11.2006 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначена ухвала разом із справою 2-620/2006 за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення заборгованості знищена. На теперішній час в неї заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» не має. Зняти арешт з майна заступник начальника відділу Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовляється, вказуючи, що виконавче провадження закінчено. Отже, вона позбавлена права вільно розпоряджатися своїм майном.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Безугла І.С. скаргу підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі. Разом з тим, в судовому засіданні уточнила зміст прохальної частини скарги, зокрема, просить крім зазначених вимог, задовольнити вимогу щодо зобов`язання Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 .

Заступник начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В. заперечувала проти скарги, вказуючи, що відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки, виконавче провадження № 2498537 закінчено 17.01.2007 року та паперові матеріали виконавчого провадження № 2498537 знищені. Крім того, до Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судове рішення про скасування заходу забезпечення позову не було надано.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника заявника адвоката Безуглої І.С., заступника начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В., дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до листа Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.01.2021 року №701 на запит адвоката Безуглої І.С., в ході проведення перевірки даних АСВП (автоматизованої системи виконавчих проваджень) виконавче провадження № 2498537 закінчено 17.01.2007 року. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затв. Наказом МЮУ №1829/5 від 07.06.2017 паперові матеріали виконавчого провадження № 2498537 знищені. (а.с.8).

Із копії Витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень від 13.01.2021 року встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 2498537 державним виконавцем Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В. на підставі ухвали від 31.10.2006 року, виданої Тетіївським районним судом про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 для забезпечення стягнення в сумі 2295,14 грн. винесено 03.11.2006 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виконавче провадження № 2498537 закінчено 17.01.2007 року. (а.с.9).

Із копії листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області від 24.12.2020 року № 01-46/78/2020 на запит адвоката Безуглої І.С., встановлено, що ухвалу суду в справі №2-620/2006 за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу неможливо надати, оскільки справа №2-620/2006 знищена згідно акту від 21.09.2021 року «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду». (а.с.13).

Із копії довідки, виданої 15.12.2020 АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.12.2020 року не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк». (а.с.14).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із вищенаведених правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту з майна не дає підстав державному виконавцю винести постанову про зняття арешту з майна боржника, оскільки арешт був накладений в порядку забезпечення позову на підставі ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 31.10.2006 року, і судового рішення про скасування заходів забезпечення позову державний виконавець не отримувала.

Крім того, оскільки станом на 17.01.2007 року виконавче провадження № 2498537 закінчено, матеріали виконавчого провадження № 2498537 знищені, державний виконавець на теперішній час позбавлений права здійснювати будь-які виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Заявником та її представником адвокатом Безуглою І.С. не надано суду належних та допустимих доказів незаконної бездіяльності заступника начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В. щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, а викладені заявником обставини вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

За даних обставин, вимоги заявника в частинах скарги про визнання незаконною бездіяльність заступника начальника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В., скасування постанови державного виконавця Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сющук А.В. від 03.11.2006 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 2498537 та зобов`язання зняти арешт з майна ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Проте, у даному випадку не зняття арешту з майна порушує права ОСОБА_1 , як власника майна, зокрема, обмежує її право щодо вільного розпоряджання майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист майнових прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні.

Суд вважає, що право особи, яка звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, безумовно підлягає поновленню, але останньою було невірно обраний спосіб захисту порушеного права, яке, враховуючи положення ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна в судовому порядку за рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, заявник просить поновити строк на звернення до суду, вказуючи, що про постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 2498537 дізналась лише в грудні 2020 року від державного нотаріуса і відразу звернулась за правовою допомогою.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, враховуючи зазначені заявником обставини, суд вважає за можливе поновити строк ОСОБА_1 , з метою захисту її порушеного права.

Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 354, 449, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання повного тексту ухвали: 26.02.2021 року.

Суддя: С.В.Мандзюк