Вирок № 95162986, 25.02.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/306/19

провадження №1-кп/176/29/21

В И Р О К

Іменем України

25 лютого 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

секретар с/з Кіняк Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовті Води обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.П`ятихатки Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого слюсарем ПАТ «Дніпропетровськгаз», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 січня 2019 року за №12019040550000004, -

за участю сторін кримінального провадження прокурора Поташенка А.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Кучугури Т.Ю., потерпілого ОСОБА_2 , представників потерпілого ОСОБА_3 , адвоката Шишки В.Я.,

В С Т А Н О В И В:

02.01.2019 року, приблизно о 20 год. 45 хв., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме в домоволодіні АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 , де знаходячись біля хвіртки вхідних воріт, в результаті сварки з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, у нього виник раптовий умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому.

Реалізовуючи свій умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, тримаючи у правій руці дерев`яне поліно, приготовлене для розпалювання пічки, знаходячись біля хвіртки вхідних воріт, де знаходився ОСОБА_2 , якому наніс один удар дерев`яним поліном в область голови, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми епідуральної гематоми правої лобної, скроневої та тім`яної ділянок, стиснення стовбурових структур головного мозку, забою головного мозку 3-го ступеня, субарахноїдального крововиливу, перелому лобної кістки справа, забійної рани голови, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм як небезпечні для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєному злочині не визнав, подав заяву про відмову давати покази та відповідати на запитання на підставі ст.63 Конституції України та ч.3 ст.42 КПК України. В своїй заяві (а.с.145, том №1) ОСОБА_1 зазначив, що не визнає себе винним за ч.1 ст.121 КК України, тому що захищався від неправомірного посягання з метою припинити протиправні дії та реально сприймав загрозу своєму життю та здоров`ю. В нього не було неприязних стосунків з ОСОБА_2 , вони не сварились, наміру спричиняти будь-які тілесні ушкодження ОСОБА_2 в нього ніколи не було. Тому йому не зрозуміло обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, що складається з умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. Пізніше обвинувачений ОСОБА_1 змінив свою позицію та надав в судовому засіданні покази. Пояснив, що 02.01.2019 року він знаходився у себе вдома, дивився ноутбук. На вулиці якась машина почала неодноразово сигналити. Він подумав, що приїхали до сусідів, йому ніхто не телефонував. На вулицю він спочатку не виходив, а пішов на кухню підкинути дрова, сів там курити. Потім по шибках почали гупати. Він почув, що тріснула шибка і після цього, злякавшись за пошкодження майна та за сім`ю, вибіг на вулицю. Коли вибіг на вулицю, то хвіртка була відкрита, фари світили йому в очі, у зв`язку з цим він нічого не бачив, тільки силует. Чиясь рука замахнулась на нього і він автоматично замахнувся у відповідь. Після цього побачив при світлі фар людину і тільки тоді впізнав ОСОБА_2 . Оскільки він підкидав дрова в піч, то в руках у нього був кусок деревини. Він нікого не бачив, замахнулась чиясь рука і йому нанесли удар. ОСОБА_2 знаходився у дворі коло хвіртки, стояв лицем до нього, він не бачив куди наніс удар. Завдав тілесні ушкодження, але кому саме він не бачив, він не знав, що то був ОСОБА_2 . Удар наніс з незначною силою, на слідчому експерименті показував. Оскільки приїхали до нього додому, то вважає, що завдав тілесні ушкодження з необережності. Умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень не мав, дії ОСОБА_2 та його дружини сприймав як реальну загрозу, на вулиці дуже кричали, нецензурно лаялись, погрожували. Фари від машини світили прямо у двір, тому він не міг нічого бачити, діяв спонтанно, боявся, що заподіють шкоду. Все відбувалось швидко. Коли ОСОБА_2 виходив з двору, допомога йому не потрібна була. Бачив, як ОСОБА_2 сів за руль машини. Щиро розкаюється у необережному нанесенні тілесних ушкоджень, матеріальну шкоду відшкодував частково.

Потерпілий ОСОБА_2 дав суду покази про те, що 02.01.2019 року о 19 год.00 хв. він приїхав разом з дружиною ОСОБА_5 до ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 . Приїхав для того, щоб ОСОБА_1 йому віддав гроші. Неприязних стосунків між ними не було. Три рази посигналив, ніхто не виходив. Він вийшов з машини, присів до колеса, почув кроки, потім встав і відчув удар спереду. Удар був один, у праву сторону голови. Чим був здійснений удар він не бачив. Відчув тепло і відразу втратив свідомість. Після цього більше нічого не пам`ятає. Бачив, що удар зробив ОСОБА_1 . Удар був несподіваний, в руках він сам нічого не тримав, у двір до нього не заходив. Дружина не виходила з машини, у вікна ОСОБА_1 вони нічого не кидали. В цей день ніяких погроз з його боку не було. Лікувався півмісяця в Кривому Розі, потім місяць в Києві в реабілітаційному центрі. Після скоєного ОСОБА_1 не вибачався, матеріальну допомогу не надавав. Погроз ОСОБА_1 він не висловлював, дії, направлені на спричинення йому тілесних ушкоджень не здійснював. Внаслідок завданого йому удару погано працює рука, нога, праве око втратило зір на 90 відсотків, права рука втратила функцію на 80-90 відсотків, права нога на 70 відсотків. Згодом йому буде вставлена пластина до черепно-головного мозку. Коли приїхав до ОСОБА_1 , то алкоголь не вживав, його дружина теж не вживала алкоголь, вона була за кермом. Водійського посвідчення в неї немає. Зазначив, що скоєне обвинуваченому не вибачає, бажає, щоб його посадили за грати. Підтримує цивільний позов та зазначив, що його страждання виявилися в тому, що він тепер не зможе вийти на роботу, на якій збирався працювати, крім того, він не може їздити на автомобілі.

В судовому засіданні представник потерпілого Божкова І.С. підтримала позицію прокурора. Вважала за необхідним призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі. Зазначила, що її син став інвалідом 1 групи, не бачить на праве око, самостійно себе обслуговувати не може, потребує постійної реабілітації та значних витрат на відновлення здоров`я. Сім`я ОСОБА_3 розпалась внаслідок покалічення, яке виявилось невідворотним для його здоров`я. Цивільний позов, заявлений під час судового розгляду підтримала в повному обсязі.

Представник потерпілого Шишка В.Я. в судовому засіданні зазначив, що аналіз зібраних доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин умисний злочин, а не з необережності як стверджує ОСОБА_1 , оскільки про наявність умислу свідчить сам удар тяжким предметом в область голови потерпілого. Помилки та погрішності, які були в документах, наданих прокурором, не впливають на встановлення істини по справі. Частину збитків обвинувачений відшкодував під час судового слідства, однак щирого каяття в нього не має, обвинувачений стверджує про необережність, а тому заслуговує на реальне покарання. Крім того, залишилась невідшкодована шкода у розмірі 51811,75 грн. Також, просив стягнути 500000 грн моральної шкоди, оскільки для потерпілого настали тяжкі, незворотні наслідки, він фактично втратив здоров`я, сім`ю та можливість працювати та забезпечувати себе та свою сім`ю.

Захисник обвинуваченого Кучугура Т.Ю. заявила п`ять клопотань про визнання доказів недопустимими, та, не погодившись з кваліфікацією злочину, вважала за необхідне її змінити на ст.128 КК України, оскільки на її думку, не підтверджено в ході судового розгляду та спростовується показами допитаних в судовому засіданні потерпілого, свідків твердження, що сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. Зазначила, що необережне тяжке тілесне ушкодження (ст.128 КК України) за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, а відсутність сварки, на думку захисника, ставить під сумнів умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Зазначила, що ОСОБА_1 не мав на меті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а відвертав загрозу його майну та здоров`ю, діяв ситуативно та рефлекторно, будучи осліпленим фарами автомобіля. В задоволенні цивільного позову просила відмовити, оскільки він не має детального розрахунку, витрати на лікування не підтвердженні показаннями лікаря, моральна шкода належним чином не обґрунтована.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини, вона знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та ґрунтується на зібраних по справі доказах.

Так, свідок ОСОБА_6 дала суду покази про те, що 02.01.2019 року о 20 год. 30 хв. вони з чоловіком виїхали в магазин, потім чоловік хотів поїхати до ОСОБА_1 за грошима, які той обіцяв віддати 27 грудня. Алкоголь вони не вживали. Чоловік декілька разів посигналив, бо видно було, що в хаті хтось є. Потім він вийшов з машини, щоб покурити біля машини, вона теж вийшла з машини. В той час ОСОБА_1 вибіг з будинку з поліном, а позаду нього вийшли сестра і чоловік сестри. Конфлікту між ними не було, чоловік позичав ОСОБА_1 гроші до грудня, але той не віддавав. У двір вони з чоловіком не заходили, стояли біля машини. Чоловік присів спиною до воріт, лицем до машини, і коли почув кроки, то почав вставати. Він обернувся і отримав удар. ОСОБА_1 вдарив поліном її чоловіка в той момент, як він піднімався. ОСОБА_7 було кругле, дерев`яне, з сучками, приблизно 50 см довжиною і 15 см шириною. Він тримав поліно обома руками, удар був зверху вниз, в праву сторону голови. ОСОБА_1 вона побачила в момент удару. В руках у її чоловіка нічого не було. Сестра ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком затягували ОСОБА_1 у двір. На снігу була кров. Вона викликала поліцію, швидку і відвезла його в лікарню. Чоловік був весь у крові, вона викликала швидку, але чоловік захотів їхати на своїй машині, тому вони їхали за швидкою. Весь його одяг був у крові, сидіння було чорне. В лікарні він помив руки, вмився, ліг на кушетку, йому вкололи знеболювальне, почали зашивати рану і він втратив свідомість. Потім лікарі нашатирем намагались привести його у свідомість, а коли він не отямився його перевели в реанімацію. Лікування чоловіка тривало приблизно місяць, потім його лежачого перевезли до Києва. Після цих подій ОСОБА_1 не вибачався.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав суду покази про те, що після нового року, точної дати не пам`ятає, вони з дружиною дивились телевізор у кімнаті. ОСОБА_1 був в своїй кімнаті. Вони почули сигнал, хтось настирно сигналив хвилин п`ять. Потім почули вистріли під вікном, з чого, сказати не може, у вікна полетіли сніжки. ОСОБА_1 перший пішов подивитися, хто там, а вони вийшли за ним. Побачили, що біля двору стоїть машина з включеним світлом і відкрита калітка. Собака, яка живе у них в будинку почула і вибігла до них, він побіг за собакою. ОСОБА_1 був на три шаги попереду нього. ОСОБА_6 стояла за каліткою, собаки підбігли до неї, він підійшов, забрав собак і пішов з ОСОБА_9 у хату. Машина ще хвилин 15 стояла біля двору, а потім поїхала. Він не бачив, як потерпілий покинув двір. Сліди крові не бачив. В причини конфлікту він не вникав, конфлікт був без крику, він більше злякався, щоб собака не нанесла ушкоджень. Щодо нанесення удару, то він його не бачив, чув лише глухий звук. ОСОБА_1 йшов попереду нього і світило світло, тому він не бачив, чи було щось у нього в руках, зосередив увагу на собаках. Руки у нього були опущені. Розмова між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 була, але він нічого не пам`ятає. Все це відбувалось 1-2 хвилини. Наступного дня він не бачив сліди крові, була слякота.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала суду покази про те, що бійки вона не бачила, а бачила як машина стояла біля воріт ОСОБА_1 і кричала жінка нецензурною лайкою, кидала сніжки у вікна, потім під`їхала машина швидкої допомоги, вона сіла у машину і вони поїхали. Це було взимку, після нового року о 9 годині вечора, вона вийшла на двір, почула скандал і зайшла в хату. Відстань між її двором та їхнім 10 метрів. Людей було двоє, вона їх не знає. Бійки вона не бачила і що за конфлікт не знає. Ці сторонні люди у двір не заходили, вона їх бачила за воротами, на вулиці. ОСОБА_1 стояв у дворі із зятем, потім він махнув рукою і пішов у хату. Бачила, як жінка кричала, брала сніжки та кидала у вікна. В той день лежав сніг, з вікна крові вона не бачила. До двору ОСОБА_1 вона не підходила і крові не бачила, стояла біля свого двору. Поведінка ОСОБА_1 була нормальна, він ні з ким не сварився, нікого не бив. Чула, що машина сигналила не довго. Подвір`я добре було видно, машина стояла біля воріт. Фари були виключені, а світло було тільки біля порога будинку. Той чоловік, що був у машині вів себе тихо. Він вийшов з машини коли приїхала швидка, потім сів знову у свою машину і поїхав. Жінка, на її погляд, була не твереза, бо вона виражалась нецензурною лайкою, обзивала ОСОБА_11 , розбила вікно. Вікна побиті й досі. Все це відбувалось приблизно 30 хвилин. Вона весь час спостерігала, їй було добре все видно. Чому приїздила швидка їй невідомо. Вона бачила тільки як жінка кидала сніжки, бігала по вулиці з телефоном, поки не приїхала швидка. Потім вона сіла в машину швидкої і поїхала, а їхня машина поїхала слідом.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні відмовилась давати покази на підставі ст..63 Конституції України у зв`язку з тим, що є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_1 також пояснила, що дане право відмовитись давати покази відносно свого рідного брата їй на досудовому розслідування роз`яснено не було.

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення – прокурор П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Поташенко А.В. відмовився від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 . Прокурор свою відмову мотивував тим, що необхідності у допиті вказаного свідку немає.

Керуючись вимогами ст.22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що прокурор відмовився від допиту свідка сторони обвинувачення, суд не здійснював допит вищевказаного свідка.

Оцінюючи покази свідків як окремо так і в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення та доведеність вини обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки жоден з свідків не повідомив про наявність будь-якої загрози з боку потерпілого та його дружини, відсутній в показах свідків замах рукою потерпілого ОСОБА_2 на обвинуваченого, і що ОСОБА_1 був вимушений на це реагувати.

Крім того, вина ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні підтверджується наступними письмовими доказами.

Протоколом огляду місця події від 03.01.2019 року, разом з фото таблицями до нього, об`єктом якого була ділянка місцевості за адресою АДРЕСА_1 , розміром 1х0,5 метрів із засніженим покриттям. На даній ділянці виявлено сліди рідини бурого кольору, які зовні схожі на біологічний матеріал (кров). Біля цієї ділянки розташовані дерева по боках, а по середині вулицю розділяє проїзна дорога, яка на момент огляду є засніженою. З боку від ділянки ворота будівлі та з лівого боку розташована купа прибраного снігу. Пляма бурого кольору розміром 350х260 мм. З даної плями на марлевий тампон було вилучено зразки даної рідини. Даний тампон в подальшому було запаковано в паперовий конверт (а.с.203-206, том №1).

Протоколом обшуку від 03.01.2019 р. разом з відтвореним в судовому засіданні відеозаписом, що міститься на DVD диску, який є додатком до протоколу обшуку від 03.01.2019 року, з якого вбачається, що 03.01.2019 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено у кухні біля пічки дерев`яне бревно, розмірами 270х170 мм, з дубу, поверхня якого волога; спортивна кофта сірого кольору з синіми вставками, фірми «Reebok», 54 розміру; спортивні штани синього кольору, без будь-яких плям бурого кольору (а.с.208-212, том №1).

Довідкою № б/н від 03.01.2019 року П`ятихатського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз» ДОР, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Криворіжської лікарні №2 з діагнозом: «Відкрита черепно-мозкова травма. Стиснення головного мозку. Епідуральною гематомою правої лобної, скроневої, тім`яної ділянок. Забій головного мозку 3 ступеню. Субарахноїдальний крововилив. Перелом лобної кістки справа. Забійна рана голови. Дислокаційний синдром в стадії грубої клінічної декомпенсації». Вказаний медичний діагноз в своїй сукупності має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм як небезпечні для життя. Всі вищевказані тілесні ушкодження оцінюються в сукупності оскільки вони знаходяться в одній анатомічній ділянці та могли виникнути навіть від одноразової дії тупого твердого предмету з великою силою (великою швидкістю дії) (а.с.213, том №1).

Акт судово-медичного обстеження № 01 від 03.01.2019 року судово-медичного експерту Кулакова С.М., який провів судово-медичне обстеження гр-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в ході якого прийшов до висновку, що при судово-медичному огляді будь-яких тілесних ушкоджень на тілі гр.-на ОСОБА_1 не виявлено (а.с.214-215, том №1).

Довідкою №49 від 03.01.2019 року Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» з 03.01.2019 року по теперішній час з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма. Стиснення головного мозку епідуральною гематомою правої лобної, скроневої, тім`яної ділянок. Забій головного мозку ІІІ ступеня. Субарахноїдальний крововилив. Перелом лобної кістки справа. Забійна рана голови. Дислокаційний синдром в стадії грубої клінічної декомпенсації. Хворому 03.01.2019 року виконане оперативне втручання: резекційна трепанація черепа, видалення гематоми. 03.01.2019 року взята кров на вміст алкоголю – в роботі. Хворий у важкому стані знаходився у відділенні реанімації (а.с.216, том №1).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.01.2018 р. разом з відтвореним в судовому засіданні відеозаписом, що міститься на DVD диску, який є додатком до протоколу слідчого експерименту від 03.01.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вказав на місце, де саме відбувалася подія, а саме на ділянку місцевості, розташовану приблизно в 1 метрі від хвіртки у подвір`ї на території домоволодіння, де вказав місце, де знаходився він та ОСОБА_14 . Далі, було запрошено статиста, який став замість ОСОБА_15 на місце, яке вказав ОСОБА_1 , а саме приблизно в 1 метрі від хвіртки. Далі, ОСОБА_1 пояснив, що коли він вийшов з будинку, тримав дерев`яне поліно (брусок), у правій руці, на дворі було темно, йому видно не було, в очі світили фари автомобіля, коли підійшов ближче, то побачив, як ОСОБА_16 відкрив хвіртку та зайшов на подвір`я, почав кидатися на нього з кулаками, після цього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_17 один удар по голові зверху вниз. Далі, ОСОБА_1 показав, як саме наніс удар ОСОБА_17 дерев`яною палицею по голові, а саме розмістивши статиста в положенні стоячи до обличчя ОСОБА_1 , який став від нього на відстані 77 см. Далі, ОСОБА_1 показав, як він, утримуючи предмет (дерев`яний брусок) за центр та замахом справа на ліво відповідно до себе наніс удар зверху вниз більшим кінцем даного предмету в праву лобно-тім`яну ділянку статиста, при цьому, утримуючи макет даного предмету, продемонстрував дану дію. Удар був нанесений один, від отриманого удару потерпілий не падав, а сам вийшов за межі двору (а.с.217-222, том №1).

Протоколом огляду місця події від 09.01.2019 року, об`єктом якого є кросівки чоловічі зимові чорного кольору сорок другого розміру, які добровільно надала для огляду громадянка ОСОБА_3 , яка показала, що дані речі належать її сину ОСОБА_2 , 1988 року народження, якому 02.01.2019 року близько 20 год. 45 хв. ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_3 показала, що у той вечір, тобто 02.01.2019 року її син ОСОБА_2 знаходився одягнений у вищевказаних шкарпетках та зимових кросівках. Огляд проводився у палаті №3 реанімаційного відділення КП «Криворізька клінічна лікарня №2» ДОР» м.Кривий Ріг (а.с.237-238, том №1).

Висновком експерта №126 від 29.01.2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якого в слідах на черевиках (в ухвалі - кросівки) (об. № 1,2,3) знайдена кров при встановленні видової приналежності якої виявлений білок крові людини та не виключається можливість походження крові від потерпілого ОСОБА_2 , а також і від підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки вони мають однакову групу крові за ізосерологічною системою АВ0. Антиген А, виявлений в слідах на черевиках (об. №№1,2,3), відповідає груповій характеристиці крові і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 (а.с.240-242, том №2).

Висновком експерта №155 від 31.01.2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якого на марлевому тампоні зі слідами речовини бурого кольору з поверхні снігу (об`єкт № 1) встановлено наявність крові та виявлений білок людини. Отриманий результат дослідження не виключає походження крові, у тому числі від потерпілого ОСОБА_18 та (або) від підозрюваного ОСОБА_19 , враховуючи групову належність їх крові (а.с.1-4, том №2).

Висновком експерта №07-Е від 25.01.2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якого будь-яких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 , не виявлено. Будь-як медична документація з даними про алкогольне чи наркотичне сп`яніння на судово-медичну експертизу не надавалась (а.с.12-13, том №2).

Висновком експерта №14-Е від 26.02.2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якого в ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, епідуральної гематоми правої лобної, скроневої та тім`яної ділянок, стиснення стовбурових структур головного мозку, забій головного мозку 3-го ступеня, субарахноїдального крововиливу, перелому лобної кістки справа, забійна рана голови, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою жорсткою поверхнею на рівні контакту, з великою силою (невеликою швидкістю дії) в строк, та можливо при обставинах, що викладені в ухвалі суду тобто 02 січня 2019 року та в своїй сукупності відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм як небезпечні для життя. Слід пояснити, що дані тілесні ушкодження оцінюються в сукупності оскільки вони виникли, вірогідніше за все, від одноразової дії та знаходяться в одній анатомічній ділянці. Вказані в медичних документах діагнози правобічний геміпарез, атрофія зорового нерву правого ока, косоокість є наслідками стиснення та дислокації стовбурових структур головного мозку викликаної епідуральною гематомою правої півкулі головного мозку (42 мм). При токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_2 від 04.01.2019 року – виявлено етанол в кількості 1,7 ‰, що може відноситись до категорії середньої тяжкості алкогольного сп`яніння. Будь-яких даних за наявність наркотичного сп`яніння в наданих медичних документах не мається. Враховуючи, що внутрішньо черепні ушкодження (епідуральна гематома, субарахноїдальний крововилив) виникають впродовж обмеженого часу не викликаючи стиснення стовбурових структур головного мозку не викликаючи порушення свідомості, то на протязі даного обмеженого проміжку часу потерпілий міг виконувати певні рухи, що не потребують фізичного навантаження, але чинити опір, втікати не міг. Враховуючи наявність тілесного ушкодження в лобно-скроневій ділянці голови справа можливо зробити висновок про те, що в момент спричинення тілесного ушкодження потерпілий та нападник могли знаходитися в вертикальному чи близькому до нього положенні вірогідніше за все обличчям до обличчя. Більш детальне розташування потерпілого та нападника можливо буде вказано після проведення слідчого експерименту. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження можуть відповідати даті їх заподіяння, тобто 02.01.2019 року, що підтверджується даними медичних документів на його ім`я. Для спричинення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень достатньо було нанести одного удару тупим твердим предметом з обмеженою жорсткою поверхнею на рівні контакту з великою силою (великою швидкістю дії), що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень в одній анатомічній ділянці. Враховуючи тяжкість виявлених тілесних ушкоджень можливо зробити висновок про те, що вони не могли виникнути при падінні як з висоти власного зросту, так і з висоти близької до неї (а.с.15-19, том №2).

Висновком експерта №15-Е-Д від 26.02.2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якого враховуючи місце прикладання сили, а саме праву лобно-тім`яну ділянку голови, наявність масивного дерев`яного предмету у вигляді бруса можливо зробити висновок про те, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 могли виникнути за тих обставин, на які вказав підозрюваний ОСОБА_1 під час проведення з ним слідчого експерименту (а.с.21-23, том №2).

Довідкою №146 Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» ДОР» від 29.01.2019 року з якої вбачається, що 02.01.2019 року бригадою ШМД №69 у складі фельдшера ОСОБА_20 , м/сестри ОСОБА_21 та водія ОСОБА_22 за викликом, який надійшов в 21 год. 16 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , була надана допомога гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діагноз: рублена рана голови. Хворий госпіталізований до П`ятихатської ЦРЛ (а.с.41, том №2);

Картою виїзду швидкої медичної допомоги №757 КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» ДОР» від 02.01.2019 року, відповідно до якої за адресою виклику вул.Пушкіна, 7 в П`ятихатському районі ОСОБА_2 прийнятий на приймальне відділення ЦРЛ з діагнозом рублена рана волосяної частини голови. На момент огляду кровотеча відсутня, рана на голові вище лобної частини в волосяній частині, розмір 3-4 см, на запропоновану госпіталізацію в ЦРЛ бригадою швидкої допомоги в машині відмовився, їхав в ЦРЛ за машиною швидкої допомоги в своєму авто (а.с.42-43, том №2).

Довідкою КЗ «П`ятихатська центральна районна лікарня» ДОР» від 02.01.2019 року, видана ОСОБА_2 , 1988 року народження, в тому, що він звертався до лікаря у приймальне відділення КЗ «П`ятихатська ЦРЛ» ДОР» 02.01.2019 року о 22 год. 00 хв. з приводу захворювання: забійна рана волосистої частини голови, запах алкоголю (а.с.81, т.2).

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2019 року, відповідно до якого заявник ОСОБА_6 подала заяву про те, що 02.01.2019 року о 21 год. 30 хв. гр. ОСОБА_23 наніс легкі тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.82, том №2).

При оцінці відносності і допустимості доказів щодо обставин, які з`ясовуються при судовому розгляді, суд перевіряє, чи були дотримані права особи, чи повідомлялось особі про її право не давати показання перед проведенням слідчої дії, що у разі недотримання таких вимог у відповідності до положень ст. 87 КПК України вважається істотним порушенням прав та свобод і як наслідок тягне недопустимість доказів.

За цих підстав, суд частково погоджується з доводами захисника обвинуваченого та визнає як недопустимий доказ протокол проведення слідчого експерименту від 04.01.2019 року зі свідком ОСОБА_12 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 , який мав статус підозрюваного. При цьому ОСОБА_12 відповідала на питання слідчого, але згідно змісту протоколу слідчим взагалі не роз`яснювались їй право відмовитись давати покази, яке передбачено ст.. 63 Конституції України та не повідомлено інші права, передбачені ст. 66 КПК України (т.1 а.с.229-234). Факт не роз`яснення свідку зазначених прав також підтверджується її поясненнями, наданих в суді.

Щодо клопотань захисника обвинуваченого про визнання доказів недопустимими суд зазначає наступне.

Так, захисник обвинуваченого просила визнати недопустимим протокол огляду місця події від 03.01.2019 року, складений слідчим СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Сагак`ян Д.О., оскільки вищезазначений слідчий не включений до особового складу П`ятихтського відділення поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, а є працівником поліції Новокодацького ВП Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. Крім того, в протоколі огляду не зазначені ім`я та по батькові особи, яка проводить процесуальну дію; дата народження та місце проживання експерта (спеціаліста) ОСОБА_24 ; інформації про застосування будь-яких технічних засобів при проведенні даної процесуальної дії, не вказано технічних характеристик технічного засобу фіксації, його серії та номеру, не зазначено характеристик носіїв інформації, які були застосовані, також відсутня інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; спосіб ідентифікації вилучених під час огляду речей; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Крім того, не долучено оригінальні примірники технічних носіїв інформації, використаних під час застосування технічного засобу – фотоапарату Canon. Також, додаток до протоколу у вигляді фототаблиць підписаний іншою особою, яка не була присутньою під час огляду ( ОСОБА_25 ) та не містить підписів інших осіб, які склали протокол та брали участь у його виготовлені. Також, зразки рідини, вилучені під час огляду належним чином не упаковані та не підписані особами, які брали участь при їх вилученні. Крім того, не надано можливості ознайомитися з текстом Протоколу огляду та зазначити свої зауваження та доповнення учасникам процесуальної дії (а.с.111-117, том №2).

Суд відхиляє дане клопотання захисника, оскільки фотографії, які є додатком до протоколу огляду підписані слідчим, якого включено до групи слідчих - ОСОБА_25 . На момент проведення вказаної слідчої дії, відомості про скоєний злочин ще не були внесені до ЄРДР, а отже, слідчу дію проводив слідчий, який перебував на чергуванні в той час - ОСОБА_26 . В подальшому він не був включений до групи слідчих, отже виготовленням додатків у вигляді фототаблиць займався слідчий Ляховський Є.М. Відповідно до ч.3 ст.105 КПК додатки до протоколу засвідчуються підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. Тобто, в даному випадку фототаблиці виготовлені слідчим Ляховським Є.М., що він і засвідчив своїм підписом.

Крім того, захисник обвинуваченого просила визнати недопустимим та виключити із числа доказів у кримінальному провадженні відомості, що містяться у протоколі обшуку від 03.01.2019 року, складеному заступником начальника СВ П`ятихатського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції Миронюк В.Ю., оскільки працівниками поліції не було отримано добровільної згоди проникнути до житла, особою, яка володіє ним відповідно до Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 . Крім того, в протоколі не зафіксовано ім`я по батькові заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_27 , який проводив обшук, та не зафіксовано ім`я, по батькові, дата народження та місце проживання спеціаліста ОСОБА_24 . Також, ОСОБА_12 роз`яснені права та обов`язки захисника; ОСОБА_1 роз`яснені права та обов`язки підозрюваного, хоча підозру йому повідомлено пізніше о 18.45 03.01.2019 року, тобто коли він ще не перебував в даному статусі, що є неприпустимим. Крім того, не зазначено інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання. Також, в протоколі не зазначено де, коли, ким скопійовано відеозапис на DVD-диск, на якому технічному засобі його переглянуто учасниками слідчої дії та місце його перегляду, а також яким чином та коли упаковано DVD-диск. Також в протоколі не зазначено в який з пакетів опечатано дерев`яне «бревно», а в який – спортивну куртку та брюки; не зазначено чи залишались дані пакети на зберігання, чи вилучались, місце їх направлення для зберігання, слідчим не вчинено дій щодо належного упакування речей. На вилучених під час обшуку речах, не виявлено будь-яких слідів вчиненого кримінального правопорушення відповідно до висновків експертизи №125 від 28.01.2019 р., №154 від 29.01.2019 р., а тому дана слідча дія, зафіксована в протоколі обшуку від 03.01.2019 року, та вилучені під час неї речові докази, не підтверджують і не спростовують існування фактів та обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а тому не є належними доказами. Крім того, сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту додатків до протоколу обшуку від 03.01.2019 року у вигляді відео зйомки (а.с.118-122, том №2).

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

З огляду на норми даної статті суд відхиляє вищезазначене клопотання захисника, оскільки в подальшому даний обшук було схвалено ухвалою слідчого судді про надання дозволу слідчому СВ П`ятихатського ВП ГУНП в Дніпропетровській області на проведення обшуку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що відповідає вимогам ч.3 ст. 233 КПК України. Інші доводи клопотання в розумінні ст.. 87 КПК України не є істотними і такими, що призвели до порушенням прав та свобод людини та не вказують на вчинення інкримінованого злочину іншою особою.

Крім того, захисник обвинуваченого просила визнати недопустимим та виключити із числа доказів у кримінальному провадженні відомості, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 03.01.2019 року з ОСОБА_1 та висновок експертизи №15-Е-Д від 26.02.2019 року про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_28 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовляється давати показання та відповідати на запитання, то дослідження протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 03.01.2019 року за його участі є порушенням його права на захист. Також, підозрюваному ОСОБА_1 не роз`яснено його конституційне право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів, що розцінюється стороною захисту як порушення права на захист та отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання. Крім того, при проведенні слідчого експерименту з ОСОБА_1 будь-яких досліджень, випробувань та перевірок не проводилось, а слідчий експеримент полягав виключно у наданні ОСОБА_1 слідчому показань на місці події. Також, у протоколі не зазначені характеристики жодного з технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання. Крім того, в протоколі проведення слідчого експерименту відомості про понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 зафіксовано друкованим засобом, далі зазначені відомості про судово-медичного експерта ОСОБА_31 та спеціаліста ОСОБА_24 від руки, кульковою ручкою, що дає підстави сумніватись в неупередженості та незаінтересованості в результатах кримінального провадження понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Крім того, імена, по батькові, дата народження та місце проживання експерта ОСОБА_31 та спеціаліста ОСОБА_24 не зазначені, та даним особам з незрозумілих причин додатково роз`яснені порядок участі законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи. Крім того, слідчий експеримент проводився на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 без добровільної згоди особи, яка ним володіє, а також за відсутності відповідної ухвали слідчого судді. Також, сторона обвинувачення не здійснила відкриття стороні захисту додатків до протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 03.01.2019 року у вигляді відео зйомки. Також, сторона захисту вважає, що суд не може прийняти відомості, які містяться у висновку експертизи №15-Е-Д від 26.02.2019 року, оскільки на дослідження експерту було направлено протокол проведення слідчого експерименту від 03.01.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 , тобто цей доказ отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (а.с.126-130, том №2).

Суд відхиляє дане клопотання захисника про визнання доказу недопустимим, оскільки на момент проведення з ОСОБА_1 слідчого експерименту останній вже був допитаний як підозрюваний та згідно даного протоколу проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені ст.42 КПК України, про що свідчить його підпис. Крім того, з усіма правами підозрюваного він ознайомлений під час здійснення йому повідомлення про підозру, про що він отримав пам`ятку. Інші доводи клопотання в розумінні ст.. 87 КПК України не є істотними і такими, що призвели до порушенням прав та свобод людини та не вказують на вчинення інкримінованого злочину іншою особою.

Також, сторона захисту просить визнати недопустимим висновок експертизи № 14-Е від 26.02.2019 на тій підставі, що стороні захисту не відкрито матеріали первинної медичної документації, які досліджувались експертом.

Проте, під час розгляду цього кримінального провадження, судом були витребувані запитувані захисником медичні документи, обмеження до їх доступу судом чи іншими учасниками провадження не здійснювалось.

Крім того, Верховним Судом неодноразово здійснювались відступи від попередньої правової позиції, а саме відповідно до висновку ВС, викладеному у постанові від 27.01.2020 у справі № 754/14281/17 "відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст.290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами".

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом і у постанові від 21.05.2020 № 345/4401/18.

Також, захисник обвинуваченого Кучугура Т.Ю. просила визнати недопустимими та виключити із числа доказів у кримінальному провадженні відомості, що містяться у висновку судово-медичної експертизи №14-Е від 26.02.2019 року щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , оскільки експерт провів судово-медичну експертизу ОСОБА_2 на підставі постанови слідчого судді, однак стороною обвинувачення жодних постанов слідчого судді П`ятихатського районного суду не надано. Також, номер, дата та орган (посадова особа), які видали постанову про призначення судово-медичної експертизи відсутні, що не дає можливість стороні захисту її ідентифікувати та оцінити її законність. Крім того, згідно Ухвали слідчого судді П`ятихатського районного суду було призначено додаткову судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні, однак підстав для її призначення як і відомостей про первинну експертизу не зазначено. Крім того, медична документація зазначена щодо ОСОБА_32 чи « ОСОБА_32 » (згідно експертизи) Є.В. взагалі відсутня у матеріалах кримінального провадження. Крім того, сторона захисту вважає, що факт не відкриття їй вищезазначеної медичної документації ОСОБА_2 підтверджується клопотанням, заявленим нею в судовому засіданні 21.05.2019 року (а.с.131-133, том №2).

Суд відхиляє дане клопотання захисника, оскільки вищезазначені описки та технічні помилки є несуттєвими та не впливають на результат і законність самої процесуальної дії. Сумніви, що потерпілим є саме ОСОБА_2 , а не інша особа – відсутні. Доводи щодо ненадання постанови слідчого судді та відсутність реквізитів такої постанови не є істотним порушенням прав та свобод, що тягнуть недопустимість доказів в розумінні ст.87 КПК України.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого та покази свідків, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши наведені вище письмові докази як кожен окремо так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Дії ОСОБА_1 правльно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 про нанесення останнім необережного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому та зміну кваліфікації на ст..128 КК України, оскільки ОСОБА_1 діяв ситуативно та рефлекторно, був засліплений фарами автомобіля та не бачив, куди наносив удар, не приймаються судом до уваги, оскільки про наявність умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень свідчать фактичні обставини справи, а саме те, що обвинувачений вийшов з дому тримаючи в руці поліно, сам підійшов до хвіртки і на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс удар поліном потерпілому по голові. Тобто дерев`яне поліно як знаряддя злочину було взято обвинуваченим заздалегідь.

Інші доводи обвинуваченого про те, що він бачив викинуту руку в його сторону, не знав людину, що була перед ним до моменту удару, суд розцінює критично як спробу пом`якшити покарання, оскільки аналіз показів свідків події ОСОБА_8 та ОСОБА_10 свідчить, що між обвинуваченим та потерпілим було коротке спілкування, будь-яких замахів з боку потерпілого в сторону обвинуваченого вони не бачили.

При цьому суд враховує, що дійсно подія відбулась біля будинку обвинуваченого, потерпілий та його дружина були в стані алкогольного сп`яніння та кидали сніжки у вікна будинку і розбили скло. Однак такі обставини не виправдовують дій обвинуваченого, ці обставини не вимагали від нього радикальних дій у вигляді нанесення удару дерев`яним поліном потерпілому в область голови. Таким чином дії обвинуваченого не можуть розцінюватись як необережне тяжке тілесне ушкодження, а зазначені обставини не впливають на кваліфікацію його дій встановлену судом.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, негативні наслідки для потерпілого у вигляді інвалідності 1 групи, втрати працездатності, потребування у постійному сторонньому догляді (т.2 а.с.54), ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, зокрема, каяття лише в частині нанесення тілесних ушкоджень з необережності, дані про його особу, відносно якого скарг від сусідів та рідних до П`ятихатської міської ради не надходило. Обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований з 2012 року у ПАТ «Дніпропетровськгаз». На обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога в поліклініці не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Відповідно до досудової доповіді на обвинуваченого, складеної старшим інспектором П`ятихатського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 17.05.2019 року ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, визначається як високий. Зроблено висновок про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі (а.с.118-121, том №1).

Обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до вчиненого, що не є щирим каяттям, в розумінні ст..66 КК України, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, часткове відшкодування матеріальної шкоди, позицію потерпілої сторони, та негативні наслідки для потерпілого ОСОБА_2 , що настали внаслідок злочину, суд, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі.

З цих підстав суд вважає необхідним відійти від висновку досудової доповіді про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі, оскільки даний висновок не враховує позицію потерпілої сторони та негативні наслідки для здоров`я потерпілого ОСОБА_2 , що настали внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Потерпілий ОСОБА_2 до початку судового розгляду подав до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільний позов, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 121811,75 грн грошової компенсації в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 500000 грн грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 вказує на те, що він поніс матеріальні збитки пов`язані із лікуванням у розмірі 121811 гривень 75 копійок, які просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь. На підтвердження зазначених витрат цивільним позивачем надано суду відповідні письмові документи (а.с.64-82, том №1, а.с.52-54, том№2).

Однак, в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Кучугура Т.Ю. надала суду розписки про сплату представнику потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник потерпілого Шишка В.Я. підтвердив отримання коштів стороною потерпілого та підтримав позов на суму в розмірі 51811,75 грн. Таким чином, на підставі ст. 1166 ЦК України, з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню саме вказана сума. Доводи захисника обвинуваченого, наведені у відзиві на позовну заяву щодо необґрунтованості позову, відсутності розрахунку та рекомендацій лікарів суд не приймає до уваги, оскільки тілесні ушкодження ОСОБА_2 зафіксовані належними та допустимим доказами, потерпілим надано відповідні чеки, квитанції, рецепти лікарів та підтвердження витрат на реабілітаційний центр.

Щодо заявлених ОСОБА_2 вимог про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3, п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків. При визначенні моральної шкоди суд з`ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Суд приймає до уваги, що дії ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з тим, що ОСОБА_2 спричинено душевні страждання, оскільки під час вчинення злочину відповідачем його життю існувала реальна загроза. Перебуваючи у реанімаційному відділенні лікарні він три тижні знаходився на межі життя і смерті. Після курсу лікування та реабілітації його стан здоров`я значно погіршився, оскільки він частково втратив пам`ять, орієнтацію в оточуючій обстановці, координацію рухів, пересувається за допомогою ціпка, права рука втратила функції і взагалі не працює, частково втратила функції права нога, він не може сам себе обслуговувати і потребує постійної сторонньої допомоги. Також, він втратив зір на праве око через парез лицьового нерва, погано розмовляє через порушення функції мовлення. Йому встановлена інвалідність 1-ї групи, відсутня можливість керувати автомобілем та вести колішній повноцінний спосіб життя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути моральну шкоду. Водночас, з урахуванням розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме (а.с.24, том №2):

- марлевий тампон з плямами бурого кольору, який поміщений до паперового конверту після проведення експертизи, слід знищити;

- дерев`яне поліно розміром 270х70 мм, яке поміщено до пакету національної поліції №0013953 і паперовий конверт з залишками змивів з дерев`яного поліна, слід знищити;

- зразки для експертизи підозрюваного ОСОБА_1 , слід знищити;

- зразки для експертизи потерпілого ОСОБА_2 , слід знищити.

- спортивна кофта сірого кольору з синіми вставками марки «Reebok» зі спортивними штанами синього кольору, що поміщені до пакету національної поліції №0013944, слід повернути ОСОБА_1 ;

- чоловічі кросівки та шкарпетки, які поміщені до поліетиленового пакету синього кольору з візерунками жовтого та червоного кольорів, слід повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.127, 128, 129, 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 на виконання даного вироку.

Цивільний позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 51811 грн 75 коп та моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., а всього 301 811 грн. 75 коп

Речові докази, а саме:

- марлевий тампон з плямами бурого кольору, який поміщений до паперового конверту після проведення експертизи, знищити;

- дерев`яне поліно розміром 270х70 мм, яке поміщено до пакету національної поліції №0013953 і паперовий конверт з залишками змивів з дерев`яного поліна, знищити;

- зразки для експертизи підозрюваного ОСОБА_1 , знищити;

- зразки для експертизи потерпілого ОСОБА_2 , знищити;

- спортивна кофта сірого кольору з синіми вставками марки «Reebok» зі спортивними штанами синього кольору, що поміщені до пакету національної поліції №0013944, повернути ОСОБА_1 ;

- чоловічі кросівки та шкарпетки, які поміщені до поліетиленового пакету синього кольору з візерунками жовтого та червоного кольорів, повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам провадження.

Суддя К.А. Гусейнов