Ухвала суду № 95160994, 24.02.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.02.2021

Справа № 334/2108/14-ц

Провадження № 4-с/334/10/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Зоріної С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магди С.Г. про арешт коштів боржника у ВП № 46282150 від 25.06.2020 року

в с т а н о в и в:

17 липня 2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магди С.Г. про арешт коштів боржника у ВП № 46282150 від 25.06.2020 року.

Вимоги скарги мотивовані тим, що 31.01.2015року, Головним державним виконавцем вказаного відділу І.А. Кошкером стосовно ОСОБА_1 та інших боржників відкрито виконавче провадження (Постанова ВП №46282150 від 31.01.2015р.) та Постанова про арешт майна боржника.

В той же час, 25.06.2020р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою Світланою Григорівною винесено постанову у ВП №46282150 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору на суму 28856400, 53 грн.

Заявник вважає, що оскаржувана ним постанова прийнята в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому просить суд визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магди С.Г. про арешт коштів боржника у ВП № 46282150 від 25.06.2020 року неправомірною та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магду С.Г. усунути вказане порушення, поновивши порушене право ОСОБА_1 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно.

Його представник адвокат Лазько В.Г. у судове засідання також не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні скарги наполягає.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.01.2021 року, було залучено старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магду С.Г., чиї дії безпосередньо оскаржуються в суді. Проте, у судове засідання остання не з`явилася, заперечень до скарги не подала.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, суд доходить до наступного висновку:

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24.12.2014 року, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені частково: «Стягнуто з ТОВ «Ресурс-Ойл» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 26 233 091 грн. 39 коп. солідарно з кожним із поручителів окремо: з ОСОБА_1 ; з ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс - Інвест»; з ТОВ «ВКФ «Терем ЛТД».

20.01.2015р. Ленінським районним судом видано виконавчий лист №334/21/08/14-ц, який 29.01.2015р. стягувачем подано до виконання на адресу Державної виконавчої служби України, Відділ примусового виконання рішень.

31.01.2015року, Головним державним виконавцем вказаного відділу І.А. Кошкером стосовно ОСОБА_1 та інших боржників відкрито виконавче провадження (Постанова ВП №46282150 від 31.01.2015р.) та Постанова про арешт майна боржника.

В той же час, 25.06.2020р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою Світланою Григорівною винесено постанову у ВП №46282150 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору на суму 28856400, 53 грн.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови від 25.06.2020 року про арешт майна Боржника ОСОБА_1 ), державним виконавцем не було враховано вимоги п. 7 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», (Розділ XIII в редакції від 21.12.2016 року), де зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом».

Отже, якщо виконавчий документ, який видано 20.01.2015, Постанова у ВП №46282150 про відкриття виконавчого провадження прийнята 31.01.2015р. то рішення мають бути продовжуватися виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження», а тому скарга підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магдою С.Г. про арешт коштів боржника ВП № 46282150 від 25.06.2020 року - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магди С.Г. про арешт коштів боржника у ВП № 46282150 від 25.06.2020 року про арешт майна боржника.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Магду С.Г. усунути вказане порушення, поновивши порушене право ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.Ю.Козлова