Постанова № 95157598, 24.02.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 3/679/35/2021

Справа № 679/1718/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Нетішин

Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницької області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 о 00 годині 10 хвилин на вул. Центральна в с. Пліщин Шепетівського району, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння зафіксовано приладом «DRAGER» у присутності двох свідків на місці зупинки у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

З матеріалів справи убачається, що останній повідомлявся судовим розпорядником про розгляд справи на 21 січня 2021 року шляхом залишення судової повістки у дверях за місцем проживання ОСОБА_1 , оскільки останній був відсутній за місцем проживання.

Крім того, ОСОБА_1 повідомлявся рекомендованим листом судовою повісткою про розгляд справи на 09 та 24 лютого 2021 року за адресою за якою він зареєстрований, а саме: АДРЕСА_2 . Відомості про місце реєстрації ОСОБА_1 були отримані судом 21 грудня 2020 року на запит щодо реєстрації останнього, так як ОСОБА_1 зазначив при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення адресу місця свого проживання, яка є некоректною, оскільки такої адреси, як м. Нетішин, проспект Незалежності, 25 без зазначення номера квартири не існує.

Згідно відміток працівника поштового відділення, поштові конверти повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд використав усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи, проте ОСОБА_1 , не виконуючи процесуальних обов`язків отримувати судові повістки, своєчасно з`являтися до суду за викликом, затягує розгляд справи. Відповідальність за надання правдивої інформації про адресу проживання або адресу, на яку особу можна інформувати про перебіг подій по справі та особисті дані, повністю лежить на особі, яка притягається до відповідальності. Надання неправдивої інформації слід розглядати, як намагання у майбутньому використати цю обставину для уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення.

За вказаних обставин вважаю, що ОСОБА_1 мав усі можливості отримати повідомлення про розгляд справи у суді, яке йому направлялось, але реально маючи можливість дізнатись про зміст поштового повідомлення, не отримав його. При цьому суддею зауважується, що ОСОБА_1 , в тому числі, мав об`єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.

Такі дії правопорушника, а саме, не отримання повідомлень про дату та час розгляду справи, на переконання судді, є штучним створенням підстав для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, та мають на меті вийти за межі строку накладання адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що тягне за собою закриття провадження у справі.

Тому у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи, приходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Об`єктивно вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними досліджених у судовому засіданні доказів:

- протоколу від 01 грудня 2020 року серії ДПР18 №486557 за підписом свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутніми при проходженні ОСОБА_1 тестування на алкоголь за допомогою приладу «Аlcotest 6810»;

- відеозапису, на якому зафіксовано факт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки;

- тесту №648 від 01 грудня 2020 року, з якого убачається, що рівень алкоголю у ОСОБА_1 становить – 1,68 ‰;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутніми при проходженні ОСОБА_1 тестування на алкоголь за допомогою приладу «Аlcotest 6810»;

- копією постанови серії БАА №265124 від 01 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом.

Підстав ставити під сумнів результати тестування на алкоголь, проведені за допомогою приладу «Аlcotest 6810», також немає.

З даних результату огляду ОСОБА_1 з використанням технічного засобу «Аlcotest 6810», тест №3648 від 01 грудня 2020 року, на момент огляду рівень алкоголю у нього становить – 1,68 ‰. При цьому, вказаний огляд був проведений в присутності зазначених вище свідків відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Окремо звертаю увагу на те, що при розгляді даної категорії справ, суддя керується нормами КУпАП.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Наявні у справі письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримані у встановленому законом порядку, підписані ними особисто та є належними та допустимими доказами.

Докази на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Отже, зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі суддя вважає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сукупність досліджених доказів є переконливими і в повній мірі свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме грубе порушення вимог Правил дорожнього руху України, особу правопорушника, вважаю, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 гривні.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів – ГУК у м.Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.М.Гавриленко