Рішення № 9515736, 20.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2010 р.                                         Справа № 18/568

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді –Васяновича А.В., секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –Назаркевич О.В. –представник за довіреністю,

          від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім

“Вассма”, м. Київ

до приватного підприємства “БРИГАДА –ПЛЮС”, с. Безпечна,

Жашківського району, Черкаської області

про стягнення 13 980 грн. 51 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” до приватного підприємства “БРИГАДА –ПЛЮС” про стягнення 13 980 грн. 51 коп., в тому числі: 13 703 грн. 20 коп. основний борг, 16 грн. 95 коп. –3% річних та 260 грн. 36 коп. інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання представника не направив, надіслав суду телеграму, в якій просив відкласти розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У своєму клопотанні відповідач не зазначив причин неможливості направлення до суду свого представника.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, явка представників сторін обов’язковою не визнавалась, суд вважає, що заявлене клопотання відповідача є необґрунтованими, у зв’язку з чим останнє задоволенню не підлягає.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 квітня 2010 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/568.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач у квітні 2008 року поставив відповідачу засоби захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 28 703 грн. 20 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №69/99 від 21 квітня 2008 року (а.с. 11).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується копією довіреності серії ЯОФ №252209 від 21 квітня 2008 року.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав не повністю, сплативши позивачу лише 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки від 21 квітня 2008 року ( а.с. 13).

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 13 703 грн. 20 коп. заборгованості за поставлений товар.

22 лютого 2010 року на адресу відповідача позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості, яку було отримано відповідачем 24 лютого 2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, вимогу про сплату заборгованості відповідачем було отримано 24 лютого 2010 року, отже, останній повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар не пізніше 03 березня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

          Таким чином сума боргу в розмірі 13 703 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

          Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та підлягає стягненню з відповідача 260 грн. 36 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 16 грн. 95 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за період з 04 березня 2010 року по 18 березня 2010 року на суму боргу в розмірі 13 703 грн. 20 коп.

Крім того, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

10 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” (виконавець) було укладено договір №01/15-ДПГ про надання правової допомоги.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов’язався надавати замовнику правову допомогу щодо судового врегулювання майнового спору із приватним підприємством “БРИГАДА -ПЛЮС”, а замовник в свою чергу – прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

З позовної заяви вбачається, що підготовку з оформлення позовної заяви здійснював працівник товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” –Бонтлаб Василь Васильович, який є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3280 від 24 квітня 2008 року та копією посвідчення адвоката.

Згідно платіжного доручення №5456 від 12 лютого 2010 року, позивачем було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” 2 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги згідно договору №01/15-ДПГ від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 12 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно – правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду та складність справи тощо.

Отже, враховуючи не значну складність даного спору, коротку тривалість розгляду справи в суді та інші обставини, суд вважає, що обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді є неспіврозмірним зі складністю справи та ціною позову.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 18 березня 2009 року зі справи № 16/3196.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1000 грн. 00 коп. за надані послуги адвоката, що становить половину заявленої до стягнення суми та менше 10% від ціни позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

          Згідно ст. 3 п.2 підпункту “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з платіжного доручення від 12 лютого 2010 року №5454 позивачем сплачено державне мито в розмірі 270 грн. 00 коп.

Отже, сума коштів в розмірі 130 грн. 19 коп. підлягає поверненню, на підставі ст. 47 ГПК України, в зв’язку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства “БРИГАДА - ПЛЮС”, с. Безпечна, Жашківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34286550, п/р 2902928000 в ЧФ ПАТ АБ “Укргазбанк“ в м. Черкаси, МФО 354842 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, м. Київ, ідентифікаційний код 33937992, п/р №26002010031008 в ВАТ “Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313 –13 703 грн. 20 коп. –основного боргу, 16 грн. 95 коп. –3 % річних, 260 грн. 36 коп. –інфляційних втрат, 139 грн. 81 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, м. Київ, ідентифікаційний код 33937992, п/р №26002010031008 в ВАТ “Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313 - 130 грн. 19 коп. державного мита.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                               А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 22 квітня 2010 року.