Рішення № 95156810, 24.02.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/251/21

Провадження № 2-о/648/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року смт.Бугрименко

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Бугрименка В.В.

за участю секретаря судового засідання - Тищенко Т.Б.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Усатенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби в Херсонській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ

Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що остання постійно проживала на території України станом на 24 вересня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 році в с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. 28 вересня 1979 року заявник отримала паспорт громадянина СРСР. З 1979 року ОСОБА_2 постійно проживала на території Херсонської області, зокрема, з 1981 року за адресою: АДРЕСА_1 . Паспорт громадянина України вона не отримувала. Звернувшись до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби в Херсонській області, з приводу оформлення паспорта громадянина України, їй було відмовлено у видачі вказаного паспорту, оскільки вона не змогла підтвердити факт свого проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року. Встановлення вказаного факту має для заявниці юридичне значення. В іншому порядку вона не може довести вказаного факту.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 заяву уточнив, просив встановити факт, що заявник постійно проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року, в решті заяву підтримав з підстав викладених у ній.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечень щодо задоволення заяви не мала, просила рішення у справі прийняти на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Суд установив, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області.

28 вересня 1979 року на ім`я заявника видано паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 . В зазначеному паспорті відсутні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

На момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) ОСОБА_2 не була громадянином іншої держави.

Паспорт громадянина України ОСОБА_2 не отримувала.

З 27 травня 1991 року по 31 липня 2011 року заявник проходила службу в органах внутрішніх справ України, а саме в Херсонському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтва про народження заявника, серія НОМЕР_2 , паспортом громадянина УРСР, серії НОМЕР_1 ; довідкою УМВС України за №759АЗ/11 від 23 листопада 2020 року, записами в трудовій книжці заявника.

Зазначені докази є належними та допустимими.

Разом з цим, суд не приймає в якості належного доказу надані представником заявника відомості з Державного реєстру виборців, відповідно до якого заявник включена до Реєстру, оскільки вони не містять інформації що підлягає доказуванню у справі, а саме, проживання заявниці на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення, набуття громадянства України, врегульовано Законом України «Про громадянство», Положенням про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженим Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є, зокрема, особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Пунктом 9 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР ; в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Таким чином, встановлення факту проживання заявниці на території України на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для встановлення її належності до громадянства України відповідно до пунктів 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема, відомості з трудової книжки заявника, інформацію з довідки УМВС України за №759АЗ/11 від 23 листопада 2020 року, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні встановлено факт проживання заявниці на території України станом на 13 листопада 1991 року. В іншому порядку ОСОБА_2 не може довести факт свого проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення заяви.

На підставі ст.ст. 7-13, 141, 223, 264-268, 315 ЦПК, Закону України «Про громадянство», Положенням про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженим Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, станом на 13 листопада 1991 року, постійно проживала на території України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25 лютого 2021 року.

Заявник - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, місце знаходження: м.Херсон, вулиця Перекопська, 168, ЄДРПОУ 37839478;

Суддя В.В. Бугрименко