Рішення № 95156722, 19.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2021 Справа №607/21590/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача – ОСОБА_1 , його представника – ОСОБА_2 , представника відповідача – Гуцалюка А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна, Приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна, Приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович, просить визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса за №1402 від 24 липня 2020 року. Посилається на те, що 27 листопада 2020 року у зв`язку із проведенням приватним виконавцем Мелихом А.І. виконавчих дій з звернення стягнення на належне йому майно, що полягало в його арешті та вилученні, довідався, що зазначені дії провадяться в рамках виконавчого провадження №63754163 відкритого на підставі виконавчого напису №1402 від 24 липня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. про звернення стягнення на автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , рік випуску 2006, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал» (код 36799749), який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», що виникли згідно кредитного договору №219М від 28.03.2006 року, загальна сума, яка підлягає стягненню складає 569 758, 84 гривень. Також, зазначає, що даний виконавчий напис вчинено за нарахованими відповідачем пенею за невиконання/неналежне виконання умов Кредитного договору, за період з 17.07.2019 по 23.06.2020 та 3% за період з 17.07.2017 року по 23.06.2020 року. Однак, право стягнення таких припинено з спливом трьох років з 10.03.2012 (10.03.2015) та одного року для стягнення пені – 10.03.2013 відповідно. Таким чином, виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку, що суперечить ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Крім того, при вчиненні виконавчого напису також не було підтверджено безспірність заборгованості у відповідності до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки Тернопільським міськрайонним судом 24 лютого 2016 року ухвалено рішення у справі №607/14128/15-ц, згідно якого, в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості в розмірі 1 328 728, 12 грн. перед АТ «Дельта Банк» звернути стягнення на рахунок реалізації застави та продажу від імені АТ «Дельта Банк» транспортного засобу марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , рік випуску 2006, шляхом продажу предмета застави, з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем за початковою ціною заставленого майна, згідно експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності на момент укладення такого договору, з наданням ПАТ «Дельта Банк» усіх повноважень, необхідних для продажу автомобіля та зняття його з обліку у відповідних органах ДАІ. Станом на дату звернення з даним позовом, на розгляді у Тернопільському міськрайонному судді Тернопільської області перебуває подана відповідачем заява про видачу дубліката виконавчого листа №607/14128/15-ц та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання. Таким чином, дані обставини свідчать про наявність спору між сторонами, що в свою чергу виключає безспірність заборгованості. Крім того, стягувачем в порушення ст.24,27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не здійснено до вчинення виконавчого напису реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, що є вагомою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання. Таким чином, враховуючи сукупність зазначених підстав, просить суд позов задоволити.

Від відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на позов, згідно якого представник просить відмовити в позові. Покликається на те, що при вчиненні Виконавчого напису, Приватному нотаріусу була надана Виписка по позичковому рахунку позивача, яка відображає розмір заборгованості позивача, який обліковується у відповідача, яка виступає первинним бухгалтерським документом. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, в зв`язку з чим, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо визначення розміру заборгованості, яка на його переконання є безспірною. Зазначає, що безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. Щодо строку вчинення виконавчого напису, зазначає, що ототожнення строку давності вчинення виконавчого напису із строком позовної давності є помилковим і з методологічного, і з практичного боку, оскільки, «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України), а у разі вчинення виконавчого напису стягувач звертається не до суду, а до нотаріуса, що відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України - є самостійним способом захисту порушеного права». Також, зазначає, що в силу вимог ст. 625 ЦК України, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення. Таким чином, з огляду на викладене, боржник (Відповідач) не повернув кредитні кошти в строк встановлений кредитним договором, а ні Первісному кредитору, а ні Новому кредитору, що послужило підставою звернення товариства з відповідним позовом до суду, а так/само, до Приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису для захисту своїх майнових інтересів.

Ухвалою судді від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання на 27 січня 2021 року.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_1 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 63754163, відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого 24 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1402 про звернення стягнення на автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , рік випуску 2006, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал» (код 36799749), який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», що виникли згідно кредитного договору №219М від 28.03.2006 року, загальна сума, яка підлягає стягненню складає 569 758, 84 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові, просили суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Попередньо про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Попередньо про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” укладено Кредитний договір № 219М від 28.03.2006 року. За умовами названого вище Кредитного договору позивачем взято 119 444, 00 швейцарських франків, які такий зобов`язався повернути в строк до 10.03.2012 року, згідно графіку погашення - Додаток № 1 від 28.03.2006 року. Згідно додатку (а.с. 17) позивач зобвоязаний був здійснювати платежі з 10.04.2006 року по 10.03.2012 року.

Також, 28.03.2006 року укладено Додаткову угоду про встановлення ліміту овердрафту № 1 до Договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № НОМЕР_3 за яким позивачу, на 12 місяців надавався овердрафт в сумі 10 100, 00 грн.

З метою забезпечення викладених вище зобов`язань позивач передав у заставу автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006 - Договір застави транспортного засобу від 28.03.2006 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 2006.

Тернопільським міськрайонним судом 24.02.2016 року ухвалено рішення у справі № 607/14128/15-ц, згідно якого в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості у розмірі 1 328 728,12 грн. перед АТ «Дельта Банк» звернути стягнення за рахунок реалізації застави та продажу від імені АТ «Дельта Банк» транспортного засобу марки Lexus, модель LX 470, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , шляхом продажу предмета застави, з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі продажу з іншою особою покупцем за початковою ціною заставленого майна згідно експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності на момент укладення такого договору, з наданням ПАТ "Дельта Банк" усіх повноважень необхідних для продажу автомобіля та зняття його з обліку у відповідних органах ДАІ України.

24 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною вчинено виконавчий напис за № 1402, яким звернено стягнення на автомобіль марки LEXUS LX 470, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал», який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», що виникли згідно кредитного договору №219М від 28.03.2006 року, загальна сума, яка підлягає стягненню складає 569758, 84 гривень, з яких 149390, 33 грн. – 3% річних за період з 17.07.2017 року по 23.06.2020 року, та 418390,33 грн. – пеня в розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за період з 17.07.2019 року по 23.06.2020 року.

26 листопада 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. відкрито виконавче провадження ВП №63754163 з приводу примусового виконання виконавчого напису за №1402, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. 24 липня 2020 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Положеннями статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», пункти 1, 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Як видно з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису нотаріуса від 24 липня 2020 року, звернено стягнення на автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , рік випуску 2006, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал» (код 36799749), який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», що виникли згідно кредитного договору №219М від 28.03.2006 року, загальна сума, яка підлягає стягненню складає 569 758, 84 гривень. Виконавчий напис вчинено за нарахованими відповідачем пенею за невиконання/неналежне виконання умов Кредитного договору, за період з 17.07.2019 по 23.06.2020 та 3% за період з 17.07.2017 року по 23.06.2020 року.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/14128/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 вирішено в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості у розмірі 1 328 728,12 грн. перед АТ «Дельта Банк» звернути стягнення за рахунок реалізації застави та продажу від імені АТ «Дельта Банк» транспортного засобу марки Lexus, модель LX 470, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , шляхом продажу предмета застави, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу з іншою особою – покупцем за початковою ціною заставленого майна згідно експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності на момент укладення такого договору, з наданням ПАТ "Дельта Банк" усіх повноважень необхідних для продажу автомобіля та зняття його з обліку у відповідних органах ДАІ України. На цей час судом вирішується питання щодо пновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Строк останнього платежу за кредитним договором сплинув 10.03.2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно правового висновку, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ІДК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і-пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

За пунктом 80 названої вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року – оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

У пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі N 6-249цс15, який уможливив стягнення Процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду.

Отже, нотаріус в порушення вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис за нарахованими відповідачем пенею, за невиконання/неналежне виконання умов Кредитного договору, за період з 17.07.2019 року по 23.06.2020 року та 3% за період з 17.07.2017 року по 23.06.2020 року, а також після спливу строку кредитування стягнув пеню. Оскільки право стягнення таких припинено з спливом трьох років з 10.03.2012 року (10.03.2015 року) та одного року для стягнення пені – 10.03.2013 року відповідно.

Тому, не є спростованими доводи позивача що виконавчий напис вчинено із порушенням, а саме поза межами трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги, передбаченого статтею 88 ЗУ «Про нотаріат».

Окрім цього, що стосується здійснення приватним нотаріусом виконавчого напису, що заставленого рухомого майно, суд зазначає наступне.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі по тексту - Закон №1255-ІV) визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1255-ІV передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом ст. 22 Закону № 1255- ІV обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5.) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У ч.1 ст. 23 Закону № 1255- ІV передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону № 1255- ІV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах., що встановлюють заборгованість.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом № 1255- ІV.

При цьому чч. 1,3 ст. 24 Закону № 1255- ІV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 Закону № 1255- ІV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі ст. 28 Закону № 1255- ІV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон № 1255- ІV пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувальної б обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано ст. 42 Закону №1255- ІV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 4 ст. 43 Закону № 1255- ІV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі ст. 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників, податків та інших обов`язкових платежів та- посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255- ІV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону № 1255- ІV. Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет, застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувана згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

У зв`язку з викладеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018, справа № 320/8269/15-ц зазначила, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, шо не підлягає виконанню.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р75509 від 30.11.2020, який міститься в матеріалах справи, звернення стягнення не зареєстровано.

Таким чином, нотаріус не мав належних і достатніх підстав кваліфікувати вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, безспірними. Така безспірність не була підтверджена належними документами відповідно до законодавства, натомість надані документи вочевидь вказували на необхідність додаткового з`ясування підстав для нарахування боргу та його розміру.

Проте, нотаріус, маючи відповідне право, не діяв у передбачений законодавством спосіб для з`ясування відповідних обставин, хоча перед вчиненням виконавчого напису зобов`язаний був перевірити наявність підстав для цього, зокрема, з`ясувати, чи є умови для такої дії, зважаючи на зміст договору, вимоги законодавства. Кредитор і нотаріус не врахували, що стягнення боргу, безвідносно до факту його наявності як такого, шляхом вчинення виконавчого напису в даному випадку не може бути визнане належним способом захисту права, надає необґрунтовану перевагу кредитору і порушує права боржника. Тож, нотаріус не мав належних підстав для вчинення виконавчого напису.

Підсумовуючи наведену суд доходить висновку, що позов є підставним на підлягає до задоволення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» в користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений ним при подачі позову та заяви про забезпечення судовий збір в сумі 1261,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 263, 265, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ЗУ «Про нотаріат», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №1402, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною 24 липня 2020 року про звернення стягнення на автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , рік випуску 2006, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал» (код 36799749), який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», що виникли згідно кредитного договору №219М від 28.03.2006 року, загальна сума, яка підлягає стягненню складає 569 758, 84 гривень, таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в користь ОСОБА_1 1261(одна тисяча двісті шістдесят одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса місця знаходження: 04053, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна, адреса: вул. Михайлівська, 21, офіс 1а, м. Київ.

Третя особа: Приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович, адреса: 46008, вул. Живова, 32-А, м. Тернопіль.

Повний текст виготовлено 24 лютого 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк