Рішення № 95156700, 22.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2021 Справа №607/17208/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Братасюка В.М., за участі секретаря Паславської О.І.

представників сторін ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Тернопільського районного БТІ про визнання недійним реєстраційного посвідчення , -

встановив:

В провадженні суду перебуває позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Тернопільського районного БТІ про визнання недійсним реєстраційного посвідчення від 02.09.1994 року, виданого Тернопільським районним БТІ на цілий житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_6 .

На обґрунтування позову зазначає, що спірне реєстраційне посвідчення слід визнати недійсним, оскільки останнє було видане згідно з свідоцтвом про право на спадщину, котре, в свою чергу, було видане згідно з помилковими даними у довідках, виданих сільською радою – майно перебувало у спільній часткові власності трьох осіб, а не гр.. ОСОБА_6 .. Про порушення власного права позивач дізнався в жовтні 2017 року, коли розпочав оформляти процедуру приватизації частини будинку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить вимогу задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов заперечив, направив мотивований відзив, змістом якого навів свої доводи про безпідставність вимог позивача.

Представник районного БТІ при вирішенні спору поклався на думку суду.

Заслухавши пояснення та дослідивши докази Судом встановлено наступні обставини.

Отже позивач, ОСОБА_3 з народження проживає та має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою №794 від 05.07.2018 року.

Після смерті матері позивача 20.11.2011 року, ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_3 вирішив оформити процедуру приватизації 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , й, з його слів, в жовтні 2017 року дізнався, що відповідно до спірного реєстраційного посвідчення від 02.09.1994 року, виданого Тернопільським районним БТІ на цілий житловий будинок, нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_6 .

Означене реєстраційне посвідчення було видане відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом Микулинецької Державної нотаріальної контори Олійник В. В. від 15.07.1954 р., єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 є її дочка ОСОБА_9 . До складу спадкового майна увіходить домоволодіння, яке знаходиться в селі Петриках Микулинецького району Тернопільської області, що належало померлій на підставі довідки Петриківської сільської Ради депутатів трудящих від 18 червня 1954 року № 91. Домоволодіння записано по господарських книгах під № 323.

Перш за все Суд наголошує, що не приймає до уваги зміст виступу позивача в дебатах, письмово приєднаний до позовної заяви, оскільки доводи, котрі у ньому містяться, фактично зводяться до тверджень недійсності свідоцтва про право на спадщину від 1954 року, що не охоплюється змістом предмету позовних вимог. В процесуальному порядку, до завершення підготовчого судового засідання жодних заяв про зімну предмету позову до суду не надходило, а тому Суд обмежиться оцінкою доказів в межах існуючого предмета позову – спору про визнання недійсним саме реєстраційного посвідчення від 1994 року.

Встановлено, що ОСОБА_6 (первісний відповідач по справі ОСОБА_10 ), її мати ОСОБА_8 , так само як і родина позивача були переселені з території Польщі у 1945 році із села Середня Перемишлянського району в с. Петриків Микулинецького району, сучасного Тернопільського району Тернопільської області.

Так, відповідно до архівної довідки №451/04-11 (1) від 02.01.2018 р. значиться, що ОСОБА_11 (дід позивача) з родиною у складі 5 осіб, яка переселялася у квітні 1945 року із села Середня Перемишлянського району в с. Петриків Микулинецького району, сучасного Тернопільського району Тернопільської області. Отримали: будинок, стайню, стодолу; 4,00 га землі, в тому числі 0,29 га присадибної ділянки.

Відповідно до архівної довідки №451/04-11 від 02.01.2018 р. значиться ОСОБА_12 (мати ОСОБА_10 ) з родиною у складі 2 осіб, яка переселялася у квітні 1945 року із села Середня Перемишлянського району в с. Петриків Микулинецького району, сучасного Тернопільського району Тернопільської області. Отримали: Ѕ будинку; 1,00 га землі, в тому числі 0,13 га присадибної ділянки.

Тобто відповідно до зазначених довідок родина ОСОБА_13 та родина ОСОБА_12 після переселення проживали в різних будинках.

Також відповідно до витягу з господарської книги Петриківської сільської Ради Микулинецького району за 1953-1955 p.p. за ОСОБА_9 рахувалося господарство під № 323, яке і зазначено у Свідоцтві про право на спадщину, виданою нотаріусом Микулинецької Державної нотаріальної контори Олійник В. В. від 15.07.1954 p.

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №1593 від 09.11.2020 р., згідно погосподарських книг на даний час в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) рахується житловий будинок, який станом на 1953-1955 роки належав родині ОСОБА_14 , господарство № НОМЕР_1

ОСОБА_3 зазначає, що родина його діда ОСОБА_14 , з квітня 1945 року завжди проживала у домогосподарстві, яке на теперішній час є житловим будинком по АДРЕСА_1

Власні позовні вимоги позивач доводить наступними доказами.

Позивач стверджує, що спадкодавець ОСОБА_8 фактично не мала, а первісний відповідач ОСОБА_10 не могла у 1954 році успадкувати, право власності на цілий житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 , а тільки на 1/3 його частини, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

- довідкою Петриківської сільської ради №794 від 05.07.2018 року, що згідно господарської книги за гр. ОСОБА_5 рахується 1/3 житлового будинку, за померлою гр. ОСОБА_7 (матері позивача ОСОБА_3 ) рахується 1/3 житлового будинку гр. ОСОБА_10 рахується 1/3 житлового будинку в АДРЕСА_1 ;

- витягом з господарської книги №2 ( АДРЕСА_3 - 151, ст. 1 - ст. 47) Петриківської сільської ради за адресою:

АДРЕСА_1 проживала родина ОСОБА_15 , і саме відповідач по справі ОСОБА_5 ;

АДРЕСА_1 » проживала родина ОСОБА_16 , і саме позивач по справі ОСОБА_3 ;

АДРЕСА_1 проживала родина Мармус, і саме відповідач по справі ОСОБА_4 ;

- рішенням виконавчого комітету Петриківської сільської ради № 49 від 27.12.1993 року «Про встановлення факту приналежності на домоволодіння», яким, розглянувши заяви жителів с. Петриків, вирішив: 1. Визнати факт приналежності на одну третю житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 ;

- будинковою книгою для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_2 , голова двору ОСОБА_10 , яку сторона відповідача долучила до матеріалів справи, «житловий будинок АДРЕСА_2 складається із 1 кімнат загальною житловою площею 16 кв. м.

Поряд з тим Судом встановлено, що вже після отримання реєстраційного посвідчення від 02.09.1994 року, 22/100 частини всього будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_17 (матері відповідача ОСОБА_5 ), що підтверджується договором дарування від 03 жовтня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Денисюк І.Л. та зареєстровано в реєстрі за №2485, а в наступному, 22 жовтня 2018 року, ОСОБА_10 зареєструвала право власності на 78/100 часток житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1679081161252.

Первісний відповідач ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , й ухвалою суду, за їх згоди, до участі в справі в процесуальному статусі співвідповідачів, було залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Надаючи оцінку доказам учасників справи та їх доводам, Суд наголошує таке.

Предметом позову є визнання недійсним реєстраційного посвідчення від 02.09.1994 року, виданого Тернопільським районним БТІ на цілий житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_6 .

Правочин це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

У судовій практиці виникають проблеми із розумінням та

визначенням односторонніх правочинів. Необхідно проаналізувати використання терміну "недійсність" у цивільному законодавстві, оскільки в учасників процесу

виникають певні труднощі в його розумінні. Зокрема, у ЦК цей термін застосовується до: визнання прав інтелектуальної власності недійсними (статті 469, 479, 499); недійсності заборони відступлення права грошової вимоги (ст. 1080); визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301); недійсності права вимоги (статті 197, 519); недійсності зобов`язання (статті 198, 548, 565); недійсності акта (ст. 882); недійсності чека (ст. 1102) тощо.

Це становище невиправдано розширює поняття "недійсність", підстави його застосування та правові наслідки. Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.

Вбачається, що до таких документів слід відносити, в тому числі реєстраційні посвідчення, як документальне підтвердження публічного визнання державою наявності в особи права власності на нерухоме майно.

Натомість спірне реєстраційне посвідчення від 02.09.1994 року було видане на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом Микулинецької Державної нотаріальної контори Олійник В. В. від 15.07.1954 р., єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 є її дочка ОСОБА_9

Означене свідоцтво про право на спадщину є чинним, і в Суду відсутні докази про визнання його недійсним в порядку ст.. 1301 ЦК України.(!), а отже Суд наголошує, що за умови чинності правової підстави видачі реєстраційного документа, останній не може бути визначний недійсним.

Окрім цього Суд наголошує, що єдиною умовою судового захисту цивільного права чи інтересу, є його оспорювання, невизнання або заперечення, й оце оспорювання, невизнання або заперечення має існувати станом на дату виникнення певного юридичного факту – у нашому випадку станом на дату видачі спірного реєстраційного посвідчення від 02.09.1994 року.

Фактично позов заявлено ОСОБА_3 в інтересах своєї матері ОСОБА_7 - вочевидь, оскільки позивач є лише користувачем будинку (проживає та має зареєстроване місце проживання, і жодна особа не ставить питання про його виселення з будинку), а не був повноцінним співвласником 1/3 його частки. Особою, чиє право є порушеним видачею реєстраційного посвідчення в 1994 році, мала б бути його мама ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , й за котрою, згідно довідки ВК Петриківської сільської ради №794 від 05.07.2018 року, відповідно по господарської книги рахувалася 1/3 частка будинку в АДРЕСА_1 .

За загальним правилом спадкоємець претендує лише на залишене йому спадкодавцем.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.. 1218 ЦК України).

Й тому пасивна згода матері позивача, ОСОБА_7 , з існуванням спірного реєстраційного посвідчення, й неоспорення нею його чинності у період з 1994 року по дату її смерті, як і чинності заповіту, зумовила відсутність у ОСОБА_3 права претендувати на якусь умовну частку в будинку, оскільки право власності на частку в будинку було відсутнє й у самого спадкодавця ( ОСОБА_7 ), відповідно право власності на частку в будинку не ввійшло до складу спадщини.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Тернопільського районного БТІ про визнання недійним реєстраційного посвідчення - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ОСОБА_3 АДРЕСА_1

ОСОБА_4 АДРЕСА_4

ОСОБА_5 вул.

АДРЕСА_5

Головуючий суддяВ. М. Братасюк