Вирок № 95156399, 23.02.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2543/19

Провадження № 1-кп/589/201/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Прачук О. В.,

суддів – Лєвші С.Л., Сидорчука О. М.,

з участю секретаря судового засідання – Антошко Т. А.,

прокурора – Денисенко В. В.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

захисників– Вербицького В. М., Хоменко Г. М.,

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Обложки Глухівського району Сумської області, освіта базова вища, тракторист в ТОВ «Велетень», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

- у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зноб-Трубчевська Середино-Будського району Сумської області, освіта повна середня, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 22.02.2011 Середино-Будським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 01.11.2011 Середино-Будським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі

- у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України

ВСТАНОВИВ:

08.06.2019 близько 14:00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на присадибній ділянці домогосподарства ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , почав висловлювати на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 образливі слова.

Після чого, на підставі раптово виниклих неприязних відносин, діючи групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у формі тілесних ушкоджень чи позбавлення життя потерпілого, свідомо припускаючи настання смерті останнього, спочатку ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 , який знаходився у сидячому положенні, та наніс йому кулаком правої руки два удари в голову, від яких ОСОБА_4 повалився на спину. В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали наносити разом, а також кожен окремо, численні удари руками та ногами ОСОБА_4 у життєво важливі органи, а саме: голову, шию та грудну клітину.

В подальшому, переконавшись у настанні фізіологічної смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою приховати вчинений ними злочин, відтягли тіло потерпілого до кущів та накрили його гілками, після чого покинули разом з ОСОБА_5 територію вказаного домогосподарства.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № 53 від 29.08.2019 та № 53-А від 07.11.2019 смерть ОСОБА_4 настала в результаті закритої тупої травми грудної клітини, яка в своєму перебігу ускладнилася розвитком пневмо-гемотораксу та комбінованого травматичного та геморагічного шоку, що і послугувало безпосередньою причиною смерті потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 показав, що з вечора 07.06.2019 він з ОСОБА_7 вживав спиртне в с. Полошки, коли останній запропонував з`їздити забрати його знайому ОСОБА_5 . Вони викликали таксі та поїхали в с. Зноб-Трубчевське, забрали ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , якого ОСОБА_5 представила їм як свого брата. Вже під ранок вони всі разом повернулись в с. Полошки, де пили алкоголь спочатку біля річки, а потім пішли до будинку ОСОБА_6 (діда ОСОБА_8 ), де продовжили вживати спиртне на веранді будинку. Потім перейшли в садок, де сіли на траві і продовжили пити. Згодом за ОСОБА_9 приїхали працівники поліції та забрали його. Після цього до них прийшов ОСОБА_6 , випив з ними і пішов, а через деякий час повернувся з ОСОБА_4 . Всі разом вони випили, потім ОСОБА_6 пішов у свій будинок, а ОСОБА_4 залишився з ними пити горілку. Вони всі сиділи на траві, ОСОБА_3 – напроти нього (обвинуваченого), ОСОБА_5 – по праву сторону, а ОСОБА_4 – зліва. Через деякий час ОСОБА_4 почав нецезурно лаятись на його та ОСОБА_3 адресу, ображаючи їх, називаючи особами нетрадиційної орієнтації. Він (обвинувачений) не стримався та вдарив двічі кулаком правої руки в ліву щоку ОСОБА_4 , після чого потерпілого вдарив ОСОБА_3 рукою, але скільки разів, обвинувачений не пам`ятає. Він і ОСОБА_3 попрохали потерпілого не ображати їх, попередили, щоб так їх не обзивав. ОСОБА_4 на деякий час заспокоївся, вони продовжили далі всі разом випивати, а потім потерпілий почав знову ображати матюками його і ОСОБА_3 . Він ( ОСОБА_2 ) піднявся та вдарив потерпілого по одному разу правою ногою у праве плече, а лівою в область лівої лопатки. Підійшов ОСОБА_3 і теж почав бити ногами ОСОБА_4 , але куди саме – сказати не може. Потерпілий впав на спину і лежав. Весь цей конфлікт був десь з 13-ї до 14-ї години. Він і ОСОБА_3 сіли та продовжили випивати, а потім він ( ОСОБА_2 ) заснув. Ще до того, як заснув, бачив кров на обличчі потерпілого, яка йшла з носа останнього. Оскільки спав, то не знає, чи відлучався куди ОСОБА_3 . Спав недовго, може хвилин 40, коли прокинувся побачив, що ОСОБА_3 перетягує ОСОБА_4 на інше місце. Він запитав ОСОБА_3 навіщо той це робить, на що останній відповів, що не можна п`яному лежати на сонці. Він допоміг ОСОБА_3 перенести потерпілого в затінок, поклали його біля кущів малини. Коли переносили потерпілого, той дихав і сопів, був живий. Він думав, що потерпілий спить. Вони нічим потерпілого не прикривали і не прикидали, поклали і все. Ніхто не перевіряв у потерпілого пульс і не пропонував викликати «швидку». Потім вони втрьох: він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли на трасу, викликали таксі та поїхали з села. Це було вже о 15-й годині, на початку 16-ї. Збирались їхати до ОСОБА_3 , в таксі він заснув, а прокинувся вже в с. Собичево. ОСОБА_3 до того дня він не знав. ОСОБА_5 - його знайома, близьких стосунків з нею у нього не було. Зазначив, що завдав потерпілому не більше 4-х ударів: 2 кулаком в обличчя і 2 - ногою у праве передпліччя. Припиняв наносити удари сам, ніхто його не зупиняв. Що так все трапилось, йому дуже шкода, він вибачається перед потерпілою. Але ні наміру, ні мети вбити потерпілого у нього не було, це була емоційна реакція на образи, які його дуже обурили. Якби потерпілий його не ображав, нічого б не сталось. Крім того, від його ударів потерпілий не міг померти. Позов визнає, зазначив, що з 10 тисяч, відшкодованих потерпілій, 5 тис. його заощаджень. Просить суворо не карати, призначити покарання з іспитовим строком.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що він та ОСОБА_5 (його співмешканка) жили у нього в с. Зноб-Трубчевська. 07.06.2019 близько дванадцятої ночі ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_2 та запропонував погуляти. Згодом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , яких він до цього не знав, приїхали за ними на таксі. В м. Шостка вони придбали спиртне, взяли інше таксі та поїхали в с. Полошки, де випивали біля річки, потім вони пішли до якогось будинку (як потім дізнався - діда ОСОБА_8 ), де продовжили пити, а згодом перейшли в садок. Через деякий час до них прийшов дід ОСОБА_10 ( ОСОБА_6 ) разом з ОСОБА_4 . На той час в садку залишились він ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_4 випили з ними, після чого ОСОБА_6 пішов у будинок, а ОСОБА_4 продовжив з ними вживати спиртне. Через деякий час ОСОБА_4 почав на його адресу та на адресу ОСОБА_2 казати матюки та образи. ОСОБА_2 вдарив потерпілого рукою в обличчя, а потім два рази кулаком в обличчя потерпілого вдарив він ( ОСОБА_3 ), потерпілий впав, піднявся і хотів піти, але ОСОБА_2 наказав потерпілому залишитись, бо той (потерпілий) приведе поліцію, а їм такого не треба. Вони продовжили пити всі разом. Через деякий час ОСОБА_4 знову почав їх ображати, і ОСОБА_2 вдарив його ногою в область голови, потерпілий впав і лежав, а ОСОБА_2 продовжував його бити ногами. Куди саме - не пам`ятає. Потім ОСОБА_2 припинив бити і закурив, а він ( ОСОБА_3 ) підійшов і вдарив ногами потерпілого разів п`ять в область живота, не більше, бо був босий і було боляче бити. ОСОБА_2 був у туфлях. Коли били, потерпілий матюкався на них і намагався уникнути ударів. Потім з будинку вийшов ОСОБА_6 , він ( ОСОБА_3 ) побачив його, взяв пляшку та пішов до будинку, щоб випити з дідом. Коли йшов до будинку, ОСОБА_5 спала на покривалі в саду, ОСОБА_2 сидів курив, а потерпілий лежав на землі матюкався. Він і ОСОБА_6 випивали на веранді будинку хвилин 40, коли зайшла ОСОБА_5 та попрохала піти з нею, бо вона не може заспокоїти ОСОБА_2 , який б`є ОСОБА_4 . Він пішов в садок, побачив, що ОСОБА_2 якраз сідає на покривало, а ОСОБА_4 лежить на землі, на обличчі кров, дихання чи хрипів він не чув. Щоб ОСОБА_2 стрибав на потерпілому – такого не бачив. Вони втрьох (він, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ) випили ще по чарці. Після чого ОСОБА_5 подивилась на потерпілого, який лежав від них десь за 2 м та почала перевіряти пульс у нього на шиї та казати, що щось не так. Він перевірив пульс у потерпілого на руці – пульсу не було. ОСОБА_5 почала бити ОСОБА_2 по щоках та казати: «Що ви наробили?» Потім ОСОБА_11 пішла мити руки, які були в крові, у двір. А він ( ОСОБА_3 ) запропонував викликати «швидку», запитав у ОСОБА_2 : «Що будемо робити?», на що ОСОБА_2 відповів, що «швидкої» не треба, треба тікати. Після чого він та ОСОБА_2 відтягнули потерпілого за руки (він - за одну, ОСОБА_2 – за іншу) в кущі та прикидали травою і гілками. Потім втрьох поїхали на таксі в с. Собичево, де їх і затримала згодом поліція. Також додав, що йому відомо, що ОСОБА_12 дзвонив ОСОБА_5 і просив за 20 тис. грн дати покази, що ОСОБА_2 потерпілого не бив. Потім зазначив, що в будинок випивати з дідом ходив разом з ОСОБА_5 , про що казав під час слідчого експерименту. Вказує, що покази, надані під час слідчого експерименту, є вірними, розходження з його показами в засіданні викликані часом, що минув. Стверджує, що жодного наміру вбивати потерпілого у нього не було, лише побити. Просить пробачення у потерпілої, позов визнає, просить суворо не карати.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 на час тих подій був її співмешканцем. 07.06.2019 пізно ввечері їй зателефонував ОСОБА_2 та запропонував поїхати погуляти. Вони з ОСОБА_3 погодились, і ОСОБА_2 , ОСОБА_12 і ще якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_13 приїхали за ними на таксі в с. Зноб-Трубчевська. Після цього вони поїхали в м. Шостку, скупились, потім поїхали в с. Полошки, де на столику біля річки розпивали спиртне, потім чоловік на ім`я ОСОБА_13 пішов додому, а ОСОБА_7 запросив їх до будинку діда, куди вони і пішли. Спочатку сиділи пили на веранді будинку, а потім перейшли в садок. В садочку були вона, обвинувачені, ОСОБА_12 та його дід. Потім ОСОБА_12 кудись зник, а з`явився сусід діда – потерпілий по справі. Вони разом випивали, потім дідусь пішов у будинок спати, а потерпілий почав матюкатись і лаятись на ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , вони почали сваритись словесно між собою. Потім ОСОБА_2 встав і почав бити руками і ногами потерпілого в голову і тіло, бив хвилин 5-7. Потерпілий спочатку сидів, а потім від ударів впав, у потерпілого були ніс розбитий і вухо. ОСОБА_3 в цей час сидів поряд з нею. Потім вони випили втрьох, потерпілий не пив, лежав на землі. Після цього ОСОБА_3 встав і почав бити потерпілого руками і ногами в живіт і боки, вдарив разів 4 точно, потім ще два рази стрибав у потерпілого на животі. Скільки тривало побиття не знає, бо відволікалась, ходила в туалет. ОСОБА_3 був у взутті. Згодом зазначила, що не знає, коли ОСОБА_3 почав бити, бо вони пили, потім вона пішла в туалет, а повернувшись, побачила, що ОСОБА_3 б`є потерпілого. Вона казала і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , щоб вони не били потерпілого. Потім ОСОБА_3 сів, вони знову випили, потерпілий в цей час лежав, сопів, на ньому була кров. Вона сказала, що треба викликати «швидку», але ніхто не відреагував. Десь через годину після того, як ОСОБА_3 припинив бити, вона вирішила перевірити пульс у потерпілого – пульса не було. Сказала про це обвинуваченим, вони почали казати: «Що ж тепер робити?» Вона пішла у двір будинку, помити руки та викликала таксі, в садок більше не поверталась, що робили з тілом потерпілого обвинувачені не бачила. Потім вони втрьох пішли на зупинку на виїзді з села, де їх і забрало таксі, і вони поїхали в с.Собичево. Обвинувачені просили її нікуди не дзвонити і нічого не казати. Щоб вона ходила з ОСОБА_3 у будинок – такого не пам`ятає, відлучалась начеб-то тільки в туалет. Щоб стрибав на потерпілому ОСОБА_2 – не бачила. Також показала, що десь в жовтні –листопаді 2019 до неї приїжджав ОСОБА_12 та казав, що адвокат Колівера С. Г. просить її не розповідати за побиття потерпілого ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що мешкає в АДРЕСА_3 . Влітку 2019, точного дня вже не пам`ятає, до нього прийшов онук – ОСОБА_12 , ОСОБА_2 та незнайомі чоловік та жінка. Вони стали випивати на веранді його будинку, а він (свідок) сказав їм йти в садок і не заважати йому в будинку. Вони пішли в садок, він також там з ними чарку випив та пішов до свого товариша ОСОБА_4 через городи. І зустрів його по дорозі, ОСОБА_4 як раз йшов до нього (свідка). Ні ушкоджень, ні крові на ОСОБА_4 не було. Вони повернулись в садок, випили ще по чарці з молоддю, і він (свідок) пішов у хату подрімати, а ОСОБА_4 залишився. Що там далі відбувалось – не знає, бо спав. Щоб хто до нього приходив у будинок чи він надвір виходив – такого не було, такого не пам`ятає. Коли прокинувся і вийшов з будинку – вже нікого не було, лише покривало лежало в садку і трава була прим`ята. Крові ніде не бачив. Десь на третій день після цього він помітив, що купа скошеної ним ще до того трави і бур`яну лежить в іншому місці. Він почав переносити цю траву і виявив труп ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , знайомий ОСОБА_2 , показав, що раніше надавав послуги таксі і на початку літа 2019 року йому зателефонував ОСОБА_2 та попрохав відвезти його з с. Полошки в м. Шостку, що він (свідок) і зробив. Потім близько 4-ї ранку ОСОБА_2 знову зателефонував і попрохав забрати з м. Шостка. Він забрав його, двох хлопців і дівчину з залізничного вокзалу в м. Шостка і повіз в м. Глухів. Там зачекав, поки вони сходять в магазин, відвіз їх в с. Полошки і поїхав додому. Потім десь в обідню пору, може о 14-й, зателефонувала дівчина і попрохала забрати з зупинки в кінці с. Полошки. Він приїхав і забрав ОСОБА_2 , дівчину і хлопця (вказав на ОСОБА_3 ), вони всі були нетверезі, ушкоджень на них не бачив. В машині ОСОБА_2 відразу заснув, а дівчина з кимось розмовляла по телефону, багато матюкалась, розв`язно себе поводила. Спочатку вони просили відвезти їх в м. Шостку, але потім сказали їхати в с. Собичево, куди він їх і відвіз. ОСОБА_2 всю дорогу спав. ОСОБА_2 знає 7-8 років, як постійного клієнта, може охарактеризувати його як спокійну людину. Навіть, коли ОСОБА_2 напідпитку був, то ніколи не поводив себе агресивно.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показав, що на початку літа 2019 він, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом випивали в садочку його (свідка) діда – ОСОБА_6 , але за ним приїхали та забрали з собою працівники поліції, бо він був підозрюваним по одній кримінальній справі, і що там далі було не знає. Коли його забирали працівники поліції - ОСОБА_4 ще не було. Вже потім він дізнався про загибель потерпілого. Він дзвонив ОСОБА_5 і розпитував, що там сталось. Вона сказала, що коли ОСОБА_3 бив, то ОСОБА_2 спав. Тоді він почав їй казати, навіщо ж вона його оговорювала під час допитів. ОСОБА_5 відповіла, що їй сказали такі покази дати, але нічого не казала, щоб хто тиснув на неї. Жодних коштів він їй не пропонував, такого не було.

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що чи 10, чи 11 червня їй зателефонували і повідомили про смерть батька. Вони з чоловіком поїхали в с. Полошки до двору ОСОБА_6 , там працівники поліції вже проводили слідчі дії, її на територію саду не пустили. Батько полюбляв компанії, мав запальний, задиркуватий характер, але ніколи в бійки не ліз. Зазначила, що батько ОСОБА_2 відшкодував їй 10 тис. грн витрат на поховання, тому позов підтримує за вирахуванням цієї суми. Також зазначила, що обвинувачені мають понести заслужене покарання за вчинене ними у вигляді позбавлення волі.

Крім показів учасників судового засідання, судом досліджені наступні письмові докази:

Протокол обшуку від 10.06.2019 з відеозаписом та фототаблицями до нього, в ході якого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , на трав`яному покритті було виявлено труп чоловіка, який лежить на правому боці. З видимих тілесних ушкоджень виявлено синці обох повік правого і лівого очей, садна підглазничної ділянки зліва. В ложі трупу в області обличчя на рослинному покрові виявлено нашарування буро-коричневого кольору, що нагадує кров. На відео та фото зафіксовано, що труп виявлено на території саду в заростях кущів та бур`яну.

Протокол огляду трупа від 10.06.2019 з фототаблицями, яким зафіксовано наявність синців, саден та переломів на тілі ОСОБА_4 та їх розташування.

Висновки судово-медичних експертиз № 53 від 29.08.2019 з таблицями та № 53-А від 07.11.2019, згідно яких смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступила в результаті: закритої тупої травми грудної клітини, яка в своєму перебігу ускладнилася розвитком пневмо-гемотораксу та комбінованого травматичного та геморагічного шоку, що і послугувало безпосередньою причиною смерті потерпілого. Даний підсумок підтверджується наявністю відповідних секційно-морфологічних ознак: множинні садна грудної клітини, синець підключичної ділянки справа, синець підключичної ділянки зліва з переходом в суміжні ділянки. Підшкірна емфізема грудної клітини та шиї. Вивих лопаткового кінця правої ключиці. Множинні прямі та непрямі переломи ребер зліва та справа, прямі переломи грудини з ушкодженням пристінкової плеври. Гемоторакс (рідка кров в плевральній порожнині): справа - 450 мл, зліва - 250 мл. Рідка кров в місцях відшарування м`язів задньої групи спини.

Смерть ОСОБА_4 настала в період часу до 3-х діб до моменту дослідження трупу в морзі, на що вказує характер розвитку трупних явищ.

На трупі ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження прижиттєвого характеру:

-а) синці та садна обличчя, крововиливи м`яких покривів голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, крововиливи в скроневі м`язи;

-б) закрита тупа травма шиї: садно шиї, крововилив м`яких тканин шиї, непрямий перелом поміж тілом і лівим великим рогом під`язичної кістки;

-в) закрита тупа травма грудної клітини: множинні садна грудної клітини, синець підключичної ділянки справа, синець підключичної ділянки зліва з переходом в суміжні ділянки. Підшкірна емфізема грудної клітини та шиї. Вивих лопаткового кінця правої ключиці. Множинні прямі та непрямі переломи ребер зліва та справа, прямі переломи грудини з ушкодженням пристінкової плеври. Гемоторакс (рідка кров в плевральній порожнині): справа - 450 мл, зліва - 250 мл. Рідка кров в місцях відшарування м`язів задньої групи спини.

-г) синець правого передпліччя.

Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими. Виникли в короткий проміжок часу в наслідок дії тупого предмету/ тупих предметів та тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. На це вказує характер данних ушкоджень, наявність синців та саден. Індивідуальні властивості будови травмуючих предметів, деталей на тілі потерпілого та одежі не відобразилися. Макроскопічних сторонніх часточок в ділянці ушкоджень не виявлено. Вищевказані тілесні ушкодження (зазначені в п. в)) мають прямий причинний зв 'язок з настанням смерті потерпілого.

Комплекс ушкодженнь, виявленних на тілі ОСОБА_4 (п.в)), супроводжувався загрозливим для життя явищем у вигляді комбінованого травматичного та геморагічного шоку, пнемо-гемотораксу, тому мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Самі по собі: синці та садна мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Перелом під`язичної кістки - тілесне ушкодження середньої тяжкості. Давність: синців та саден - до 1-3 діб до моменту настання смерті потерпілого; переломів ребер, грудини - незадовго до настання смерті потерпілого; перелому під`язичної кістки - до 21 дня до моменту настання смерті потерпілого.

На трупі ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження, які виникли безпосередньо в місцях прикладання травмуючої сили: - голова: осаднення підглазничної та скулової ділянки зліва; синці верхньої та нижньої губи з раною на нижній губі; садно підборіддя з переходом на підщелепну ділянку справа; садно виличної ділянки справа з переходом на праву вушну раковину; множинні садна обличчя. Крововилив лобної, тім`яної та скроневої ділянки справа; крововилив лобної, тім`яної та скроневої ділянки зліва, крововилив лобної ділянки зліва. Тулуб: синець підключичної ділянки справа; синець підключичної ділянки зліва, множинні садна передньої поверхні тулубу.

Переломи ребер зліва: переломи в ділянці 1 ребра по передньо-пахвинній лінії та перелом в ділянці шийки ребра; 2 ребро: перелом в ділянці шийки ребра; 4, 5, 6, 7 ребра – перелом по лопатковій лінії; 8 ребро - перелом по лопатковій лінії та назовні від описаного перелому; 9, 10 ребра - перелом по лопатковій лінії; 11 та 12 ребра - переломи по біляхребцевій лінії.

Переломи ребер справа: 1 ребро - перелом в ділянці шийки ребра; 2 ребро - перелом по середньо-ключичній лінії; 3 ребро - перелом по передньо-пахвинній лінії та по лопатковій лінії; 4 ребро - по середньо- пахвинній лінії, по лопатковій лінії, по білягрудинній лінії; 5 ребро - переломи по передньо- пахвинній лінії, по задньо-пахвинній лініі; 6, 7, 8, 9, 10 ребра - перелом по лопатковій лінії; 11 ребро - перелом між лопатковою лінією та 3,5 см назовні. 12 ребро - перелом по лопатковій лінії.

Перелом рукоятки та тіла грудини.

Верхні кінцівки - перелом внутрішньої поверхні нижньої третини правого передпліччя

На трупі ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження, які виникли поза межами місця безпосереднього прикладання травмуючої сили: непрямий переломо-вивих між тілом і лівим великим рогом. Переломи ребер зліва: 2, 3, 4, 5 ребра - перелом по передньо-пахвинній лінії; 6 ребро - перелом по передньо-пахвинній лінії та по задньо-пахвинній лінії; 7, 8, 9 ребра - перелом по передньо- пахвинній лінії.

Переломи ребер справа: 2 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії, 3 ребро - перелом по задній пахвинній лінії, 6 ребро - перелом по передньо- пахвинній та по задній пахвинній лініях, 7 ребро - перелом по середньо-пахвинній лінії, 9 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії, 10 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії.

Судячи за характером, локалізацією, взаєморозташуванням виявлених ушкоджень на тілі потерпілого має місце наступна кількість ділянок прикладання травмуючої сили:

-голова - не менше 9-10 ділянок;

-шиї - не менше 1;

-грудної клітини - не менше 34 ділянок;

- праве передпліччя - не менше 1.

Об`єктивних судово-медичних критеріїв для встановлення кількості завданих ударів науковою літературою не встановлено.

Можливість спричинення виявлених ушкоджень потерпілим самому собі малоймовірна.

Взаєморозташування потерпілого та нападаючого в момент завдання тілесних ушкоджень, положення потерпілого в момент завдання тілесних ушкоджень могло бути будь- яким доступним для їхнього нанесення.

Боротьба та самооборона - не є медичними поняттями і тому відсутні судово- медичні критерії для їх визначення.

Сила, з якою наносились удари, була достатня для виникнення виявлених ушкоджень.

Об`єктивних судово-медичних даних про зміну положення трупу після настання смерті під час розтину не виявлено.

3 тілесними ушкодженнями, які перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, потерпілий міг робити самостійні цілеспрямовані дії (пересуватись, звати допомогу та інше ), до моменту втрати свідомості, в стані без свідомості вчиняти такі дії не можливо.

В крові потерпілого виявлено етиловий спирт - 2,69 %о. На момент настання смерті ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Дана концентрація алкоголю в крові може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння. Макроскопічних ознак, які б вказували на настання смерті внаслідок наслідок отруєння алкоголем під час розтину не виявлено.

Не виключена можливість запобігання смерті потерпілого в разі своєчасного кваліфікованого надання медичної допомоги.

Згідно висновків судово-імунологічних експертиз № 660 від 15.07.2019, № 662 від 22.07.2019 та № 661 від 24.07.2019 кров ОСОБА_4 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Він є видільником (Sе) групового антигену Н, що встановлено дослідженням зразка його жовчі; кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. Він є видільником (Sе) властивих йому групових антигенів А та Н, що встановлено дослідженням зразка його слини; кров ОСОБА_3 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. Він є видільником (Sе) властивих йому групових антигенів В та Н, що встановлено дослідженням зразка його слини.

Згідно протоколів огляду місця події від 10.06.2019 в морзі було вилучено одяг з трупу ОСОБА_4 , від 12.06.2019 з фототаблицями до них, в кімнаті ІТТ було вилучено одяг та взуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 666 від 09.08.2019 похоження виявленої на футболці, що належала потерпілому ОСОБА_4 , крові можливе від потерпілого. Даних про можливе походження цих слідів крові від обвинувачених не одержано.

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи № 165 від 05.08.2019 походження крові, виявленої в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки трупа ОСОБА_4 можливе в тому числі від самого ОСОБА_4 . Присутності крові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виявлено.

Отже, вказане свідчить про відсутність будь- якого опору з боку потерпілого діям обвинувачених.

Протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 від 11.06.2019 з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_5 продемонструвала на статистові, яким чином та куди обвинувачені наносили удари потерпілому. Так, свідок розмістила статиста в положення - лежачи на лівий бік, обличчям до будинку. Показала, що ОСОБА_2 підійшов до потерпілого ззаду та кулаком правої руки наніс близько 2-3 ударів ОСОБА_4 в праве вухо. Від ударів ОСОБА_4 перекотився на спину в бік будинку і лежав на спині головою в напрямку будинку. Далі до ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_3 та став наносити йому удари. Спочатку ОСОБА_3 наносив удари правою ногою в область нижньої щелепи справа і знизу. Ударів в щелепу було багато, але свідок не може сказати скільки. Також ОСОБА_3 ногою наносив ОСОБА_4 удари в ребра і живіт. Свідок продемонструвала удари і показала, що удари наносились правою ногою в праву частину тулубу по ребрах і животу. Також наносив удари ногою зверху вниз в живіт. В момент нанесення ударів ОСОБА_3 викрикував погрози вбити потерпілого з нецензурною лайкою. Після нанесення ударів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 встав та став триматись за якийсь з боків тулубу. В момент, коли ОСОБА_4 стояв на ногах, ОСОБА_2 руками штовхнув його в бік будинку до винограду. ОСОБА_4 впав на спину. До ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_2 і став наносити йому хаотичні удари обома ногами в ребра праворуч, а також стопою правої ноги удари зверху вниз по передній частині грудної клітини. При цьому свідком продемонстровано удари, які наносив ОСОБА_2 . Після нанесення ударів ОСОБА_2 стрибнув зверху на грудну клітину ОСОБА_4 та став стрибати по ньому обома ногами. Стрибки ногами приходились на центр грудної клітини і передню частину шиї. Таких стрибків було приблизно 7, можливо більше. ОСОБА_3 при цьому знаходився на покривалі, вживав спиртне. Під час нанесення ударів ОСОБА_2 викрикував погрози вбити потерпілого з нецензурною лайкою. Після того свідок, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили вживати спиртне, а ОСОБА_4 в цей момент лежав на землі. Це продовжувалось приблизно 20 хвилин. ОСОБА_4 всі ці 20 хвилин подавав ознаки життя, а саме: дихав, хрипів. Положення тіла не змінювалось, лише голова була повернута ліворуч, права рука була зігнута в ліктьовому суглобі і лежала на грудній клітині. Свідок продемонструвала положення потерпілого ОСОБА_4 . Через 20 хвилин ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_4 та стрибнув на нього двома ногами в область живота та нижньої передньої частини грудної клітини. Стрибків зверху і вниз на ОСОБА_4 було 2-3. Після чого ОСОБА_4 перестав подавати ознаки життя. Більше ОСОБА_4 ніхто не бив.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 86 від 09.09.2019 механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказала свідок ОСОБА_5 в ході проведення слідчого експерименту.

Протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_2 від 05.07.2019 з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_2 показав, за яких обставин і яким чином він та ОСОБА_3 спричиняли тілесні ушкодження потерпілому. Так, обвинувачений в присутності захисника за участю статиста показав, що ОСОБА_4 сидів ліворуч від нього (обвинуваченого), ОСОБА_5 – праворуч, ОСОБА_3 – напроти. Після того, як потерпілий почав лаятись на їх з ОСОБА_3 адресу, обвинувачений піднявся, підійшов до ОСОБА_4 , присів біля нього та вдарив його кулаком правої руки в обличчя, потім вдарив вдруге в обличчя, після чого потерпілий впав на спину, а ОСОБА_2 повернувся на своє місце. Показав, що до потерпілого, який привстав, підійшов ОСОБА_3 та наніс 1 чи 2 удари правою рукою в район лівого ока потерпілого, після чого потерпілий впав на спину і ОСОБА_3 став наносити удари ногами по тулубу, бокам потерпілого, близько 10 ударів, не більше. Після чого ОСОБА_3 повернувся на своє місце, всі разом випили. Потерпілий знову почав нецезурно лаятись на їх адресу. ОСОБА_2 показав, що підійшов до потерпілого і продемонстував на статистові, що вдарив ногою в верхню частину правого передпліччя. Потерпілий впав, обвинувачений продемонстрував на статистові як наніс удар лівою ногою в район правої лопатки потерпілого та повернувся на своє місце. Показав, що підійшов ОСОБА_3 та почав наносити потерпілому, який продовжував лежати, удари ногами в правий бік тулуба потерпілого, ребер, не більше 10 ударів, після чого почав стрибати на потерпілому. Так, ОСОБА_2 продемонстрував, що ОСОБА_3 взявся обома руками за мотузку, прив`язану між деревами на місці події та, тримаючись за неї, стрибав обома ногами на грудній клітці потерпілого 2-3 рази, після чого повернувся на своє місце, а потерпілий залишився лежати. Коли били, нічого не кричали, ніяких погроз. Після чого випили і він заснув. Потім з ОСОБА_3 переклали потерпілого в затінок, щоб не на сонці лежав. Після чого він ( ОСОБА_2 ) відійшов, біля потерпілого залишався ОСОБА_3 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 84 від 29.08.2019 механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказав ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту. В зв`язку з чисельним характером виявлених ушкоджень розмежувати, хто з обвинувачених спричинив тілесні ушкодження, не представляється можливим.

Протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_3 від 05.07.2019 з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_3 показав, за яких обставин і яким чином він та ОСОБА_2 спричиняли тілесні ушкодження потерпілому. Так, обвинувачений в присутності захисника за участю статиста показав, що ОСОБА_4 сидів по праву сторону від нього, ОСОБА_5 – по ліву, а ОСОБА_2 – напроти. Після висловлювання потерпілим образ на їх з ОСОБА_2 адресу, ОСОБА_3 наніс один удар кулаком лівої руки в області лівого ока потерпілого. Потім, після продовження спільного розпиття, ОСОБА_2 піднявся та вдарив ногою в обличчя потерпілого, від чого потерпілий впав на правий бік, а ОСОБА_2 наніс не менше 4-х ударів ногами по спині та голові ОСОБА_4 при цьому положення потерпілого змінювалось, як від ударів, так і тому, що потерпілий намагався їх уникнути, змінюючи положення та прикриваючись руками. ОСОБА_2 наніс ногами ще 3 чи 5 ударів в т. ч. і в район живота потерпілого. Після чого почав наносити удари ОСОБА_3 . При цьому обвинувачений продемонстрував, що під час нанесення ударів тримався рукою за мотузку, натягнуту між деревами на місці події, бо був п`яний і шатався. Продемонстрував, що наніс не менше 5-6 ударів в лівий бік тулубу потерпілого, в область ребер. Показав, що ОСОБА_2 бив ногами в голову та верхню частину тулубу потерпілого, бив інтенсівніше і більше разів, ніж він ( ОСОБА_3 ) та продовжував бити, коли він ( ОСОБА_3 ) пішов у будинок з ОСОБА_5 . Вказав, на потерпілому не стрибав, також вказав, що не бачив, щоб таке робив ОСОБА_2 . Продемонстрував, що ОСОБА_2 вдарив ногою 4 рази в лівій бік голови потерпілого та 2 рази в лівий бік тулубу останнього, коли він ( ОСОБА_3 ) перевіряв пульс у потерпілого. Також продемонстрував, як вони тягли тіло потерпілого. Так, продемонстрував, що він взяв потерпілого за ліву руку, а ОСОБА_2 за праву і потягли потерпілого, який лежав спиною на землі, в кущі, де і полишили, прикидавши травою.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 29.08.2019 механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказав ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту. В ході проведення слідчого експерименту не продемонстровані механізми виникнення тілесних ушкоджень передньої поверхні грудної клітини (переломи грудини). В зв`язку з чисельним характером виявлених ушкоджень розмежувати, хто з обвинувачених спричинив тілесні ушкодження, не представляється можливим.

З висновків судово-психіатричних експертиз № 336 та № 337, проведених 29.07.2019 вбачається, що на час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочину, останні будь-якими психічними захворюваннями не страждали, не виявляли ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, знаходилися в стані простого алкогольного сп`яніння, могли усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру обвинувачені не потребують.

Оцінючи досліджені докази суд встановив їх відповідність вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Суд зауважує, що покази обвинувачених у даному судовому засіданні щодо їх непричетності до нанесення значної кількості ушкоджень (не стрибали на потерпілому, вдарили лише по кілька разів) протирічать один одному та дослідженим у судовому засіданні протоколам слідчих експериментів, показам свідка ОСОБА_5 та висновкам експертиз щодо численності ділянок прикладання травмуючої сили та малоймовірності нанесення потерпілим ушкоджень самому собі, у зв`язку з чим суд відноситься до них критично та розцінює їх як версію захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

При цьому в кожному із даних тверджень, які не відповідають один одному, обвинувачені намагаються зменшити свою вину, переклавши частину відповідальності на потерпілого, а також один на одного, до того ж розбіжності в показах обвинувачених і свідка викликані і, крім зазначеного, як перебуванням в стані алкогольного сп`яніння учасників під час події, так і часом, що минув з дня вчинення злочину.

Покази свідка ОСОБА_7 щодо спілкування останнього з ОСОБА_5 , яка ніби-то в розмові з ним заперечувала причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, суд оцінює критично, оскільки останні є показаннями з чужих слів. Крім того, ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_7 передавав їй прохання не надавати покази щодо причетності ОСОБА_2 до побиття потерпілого.

При цьому доводи захисту про недопустимість протоколів слідчих експериментів з посиланням на ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не приймає до уваги з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК

є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК, слід відзначити, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

Приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Тобто показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК лише такий слідчий експеримент, проведення якого здійснювалось у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчувало виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення. (Правовий висновок, висловлений в постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 14.09.2020 справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19)

Судом встановлено, що під час слідчих експериментів, проведених з обвинуваченими та свідком, останні продемонстрували (фізично відтворили) яким чином і куди наносились удари потерпілому і згідно висновків експертиз від 31.07.2017 механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 відповідає продемонстрованому під час проведення слідчих експериментів з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

З відеозапису проведених слідчих експериментів видно, що обвинувачені, свідок у присутності захисників, понятих, експертів самостійно відтворюють за допомогою статиста обставини вчиненого злочину. Тиску з боку працівників поліції на учасників слідчих дій не було. Свої пояснення обвинувачені та свідок надають ініціативно, детально, зазначаючи при цьому роль інших учасників події, демонструючи механізм та локалізацію нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, вказуючи їх кількість. Жодних заяв про можливий тиск з боку працівників поліції від обвинувачених та свідка не надходило.

Зважаючи на вказане, протоколи слідчих експериментів є належними і допустимими доказами.

Також суд не може визнати прийнятними доводи сторони захисту про необхідність кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 121 КК України, з огляду на таке:

З юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання. При цьому, згідно з усталеною правозастосовною практикою, у тому числі відповідно до роз`яснень наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного.

Відповідно до змісту ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий та непрямий. Вирішуючи питання, який саме вид умислу мав місце у конкретному випадку, слід враховувати три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; 2) передбачення його суспільне небезпечних наслідків; 3) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб`єкта і тому складають інтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.

За спрямованістю діяння і конкретизацією бажаного наслідку умисел поділяють на визначений (конкретизований), невизначений (неконкретизований) і альтернативний.

Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння і прагне досягти одного конкретного наслідку. Невизначений умисел означає, що у винного немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину, він передбачає ці наслідки лише у загальних рисах. Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих злочинних наслідків.

У випадках вчинення злочину з невизначеним або альтернативним умислом відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого із цих наслідків і бажав чи свідомо припускав їх настання. (постанова ВС від 05.11.2020 № 554/27/19, провадження № 51-5553км19)

Досліджені судом вищевказані докази у їх сукупності об`єктивно підтверджують, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, були спричинені саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому, як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувачені, після завдання численних ударів (не менше 45 ділянок прикладання травмуючої сили, з них не менше 34 у грудну клітину) в тому числі - у життєво-важливі органи потерпілого, при цьому не одноразово в часі, а в декілька етапів протягом певного періоду часу, усвідомлюючи його важкий стан, будь-яких дій спрямованих на надання допомоги останньому не вчиняли ( при цьому згідно висновку експертизи № 53 при наданні своєчасної медичної допомоги не виключалась можливість запобігання смерті потерпілого), відносились до цього байдуже, і, не лише не вжили заходів для надання допомоги потерпілому, а, навпаки, приховали труп потерпілого, після чого зникли з місця злочину.

Вказане, а також кількість, характер і локалізація заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, сила та інтенсивність, з якою вони були спричинені (про що свідчать висновки експертиз, дані слідчих експериментів та покази учасників, зокрема, зазначення ОСОБА_3 , що йому боляче було бити), тривалість нанесення ударів, те, що потерпілий не чинив жодного опору, достовірно свідчать, що обвинувачені, наносячи удари потерпілому в область, де розташовані життєво- важливі органи, усвідомлювали суспільно- небезпечний характер своїх дій, в силу свого життєвого досвіду передбачали його суспільно- небезпечні наслідки. Разом з тим, виходячи з пояснень обвинувачених, які зазначили, що не бажали вбити потерпілого; тих обставин, що конфлікт виник спонтанно, до цього неприязних відносин між ними не було, потерпілий на момент завершення нанесення тілесних ушкоджень був живий, у колегії суддів існує переконання, що обвинувачені не бажали настання смерті потерпілого, але свідомо припускали її настання, виходячи з вищеописаного характеру протиправних дій, тобто діяли з непрямим умислом.

Суд упевнений, що для будь-якої безсторонньої особи є очевидним той факт, що обвинувачені, які є дорослими людьми і згідно висновків судової психіатричної експертизи можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними, умисно наносячи значну кількість ударів руками і ногами потерпілому похилого віку, фізично слабішого за них, свідомо припускали настання таких наслідків, оскільки розуміли, що у результаті таких їх дій потерпілий неодмінно отримає тілесні ушкодження, від яких може померти.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи захисту про відсутність у обвинувачених умислу на вбивство, оскільки відсутність бажання спричинити смерть іншій особі не виключає наявності умислу на вбивство, з огляду на спосіб нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізацію та кількість.

В даному випадку має місце непрямий умисел, при якому особа завідомо усвідомлює небезпечний характер своїх дій, передбачає суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання смерті іншої особи, та хоча і не бажає, проте свідомо припускає її настання.

За таких обставин підстав для перекваліфікації дій обвинувачених на ч. 2 ст. 121 КК України, на що посилалась сторона захисту, не вбачається.

Разом з тим суд не погоджується з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті, що обвинувачені при вчиненні злочину діяли з прямим умислом, тобто не лише усвідомлювали характер своїх діх та передбачали суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого, а й бажали їх настання.

За таких обставин судом було змінено обвинувачення в частині формулювання форми умислу на вчинення злочину.

Щодо кваліфікуючої ознаки дій обвинувачених за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України суд зауважує наступне:

Кримінальна відповідальність за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачена лише у випадку вчинення вбивства саме за попередньою змовою групою осіб.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину.

При цьому закон про кримінальну відповідальність розрізняє вчинення злочину як групою осіб, так і за попередньою змовою групою осіб.

Так, за змістом ч. 1 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Однак, стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження наявності попередньої змови між обвинуваченими на вчинення умисного вбивства потерпілого, як до початку конфлікту, так і доказів того, що змова на позбавлення життя потерпілого виникла вже під час нанесення тілесних ушкоджень. Жодного доказу на підтвердження узгодженості своїх дій між обвинуваченими суду не надано.

Навпаки, показами як обвинувачених, так і свідка ОСОБА_5 , даними слідчих експериментів підтверджується, що розмов між обвинуваченими куди і як бити потерпілого, наносити удари разом або в якій черговості, не було. Кожен з обвинувачених діяв на свій розсуд, спричиняючи удари коли і куди вважав за потрібне, без узгодження своїх дій з іншим обвинуваченим, тобто попередньої змови до початку або в процесі спричинення ушкоджень не було, а обвинувачені виступали лише як співвиконавці вказаного злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації та кваліфікує дії кожного з обвинувачених за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином, характер злочину, його обставини, особи обвинувачених та обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність, кожного з них.

Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, розлучений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до взяття під варту працював трактористом, за місцем мешкання, попереднім місцем роботи та за час перебування в СІЗО характеризується позитивно, на обліку у лікаря –нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання: бронхіальну астму.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність, є добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що він раніше судимий, до затримання не працював, не одружений, за місцем мешкання характеризується формально, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, посилання обвинуваченого на захворювання на епілепсію належним чином не підтверджені.

Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Також при призначенні покарання суд враховує цинізм насильницьких дій обвинувачених, які упродовж тривалого часу заподіювали страждання потерпілому, не зважаючи на його похилий вік та очевидно, в силу віку, слабший порівняно з обвинуваченими фізичний стан, непоправність наслідків у виді загибелі потерпілого, якого під незначним приводом позбавили життя, посткримінальну поведінку обвинувачених, які не лише не надали допомоги, а й приховали тіло потерпілого.

З огляду на вказане, не зважаючи на вибачення обвинувачених перед донькою загиблого, суд не вбачає в їх поведінці ознак щирого каяття та осуду своїх дій. Крім того, обвинувачені вибачились лише після того, як потерпіла зазначила, про те, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_16 так і не попрохали пробачення.

До того ж обвинувачений ОСОБА_2 постійно наголошував на тому, що саме потерпілий винен у тому, що сталось, бо дуже вже його (обвинуваченого) образив.

Зазначене свідчить про відсутність у обвинувачених будь-якого жалю з приводу загибелі людини, а лише жаль з приводу того, що необхідно нести за це відповідальність.

Ці обставини, на думку суду, вказують на нехтування обвинуваченими цінностями людського життя, відсутність будь-якої поваги до людей старшого віку, їхню крайню суспільну небезпеку.

Зважаючи на вказане, враховуючи особи обвинувачених, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , обставину, що обтяжує покарання обвинувачених, суд вважає, що покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі.

Вказане покарання, на думку суду, є співмірним і адекватним характеру вчинених дій та їх небезпечності та даним про особи обвинувачених, буде необхідним і достатнім для виправлення останніх та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане підстав для застосування ст. 69 та ст. 75 КК України, як про те прохав обвинувачений ОСОБА_2 , не вбачається.

Суд вважає доцільним до набрання вироком законної сили залишити раніше застосований до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як не застосування запобіжного заходу або застосування більш м`якого заходу може не забезпечити запобігання ризику ухилення обвинувачених від виконання рішення суду, оскільки останнім загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. ( ст. 1190 ЦК України)

Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Позивачкою було заявлено до відшкодування 13 526 грн понесених витрат на поховання батька. Вказана сума підтверджується доданими до позову чеками.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що батько ОСОБА_2 відшкодував їй 10 тис. грн матеріальної шкоди, тому в цій частині вона зменшує свої вимоги на вказану суму.

Отже, решта суми на відшкодування матеріальної шкоди, а саме 3 526 грн підлягають стягненню з ОСОБА_3 .

Відповідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.

Зважаючи, що внаслідок дій обвинувачених потерпіла втратила батька, що безумовно викликало у потерпілої страждання і моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу, спричинення потерпілій моральної шкоди є безсумнівним.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і обсяг заподіяних моральних страждань, їх тривалість і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає заявлену до обвинувачених вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн такою, що підлягає задоволенню, та має бути стягнута солідарно з обвинувачених.

Арешт майна, накладений під час досудового розслідування, підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі покласти на обвинувачених

Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

До вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання – з 10 червня 2019 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

До вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання – з 10 червня 2019 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 3 526 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2019 № 576/1178/19, провадження № 1-кс/576/785/19.

Речові докази:

- пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 0.5 л «Карпатська джерельна», пробку з написом «Неміров», пачку з під цигарок «LD», два недопалки з цигарок самокрутки та три фрагменти газетного паперу, недопалок цигарки з жовтим фільтром, полімерну обгортку шоколадки «Корона», недопалок цигарки «Київ», недопалок цигарки «LD», недопалок цигарки «Кемел», покривало блакитно-білого кольору, дві чарки, фрагмент газетного паперу, дві пляшки «Неміров», гумові капці, зрізи вільних країв нігтьових пластин пальців обох рук та мікрочастини з правої та лівої руки трупу, футболку, брюки та пару шкарпеток, що належать ОСОБА_4 , зрізи вільних країв нігтьових пластин пальців та змиви піднігтьового вмісту пальців обох рук ОСОБА_3 , зрізи вільних країв нігтьових пластин пальців та змиви піднігтьового вмісту пальців обох рук ОСОБА_2 , дактилоскопічну картку ОСОБА_4 , зразки слини ОСОБА_2 на марлевому тампоні та зразок марлевого тампону, зразки слини ОСОБА_3 на марлевому тампоні та зразок марлевого тампону, - знищити;

- мобільний телефон «Nokia» імеі І НОМЕР_1 , картку для виплат коштів «Ощадбанк», - повернути потерпілій ОСОБА_1 ;

- спортивну футболку блакитного кольору, брюки темно-синього кольору, туфлі чорного кольору, вилучені у ОСОБА_2 , - повернути останньому;

- спортивну футболку чорного кольору, джинсові брюки темно-синього кольору, туфлі чорного кольору, вилучені у ОСОБА_3 - повернути останньому.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави в дольовому порядку по 10 389 грн 15 к. з кожного в рахунок відшкодування вартості проведення судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку – якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченим, потерпілому, захисникам роз`яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Прачук

Судді С. Л. Лєвша

О. М. Сидорчук