Рішення № 95153030, 18.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.02.2021

Справа № 937/197/21

2/937/1326/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів, про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати договір позики №11.03.2020-100005046, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий Центр» недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та ТОВ «Споживчий Центр» було укладено договір № 11.03.2020-10005046, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику в сумі 13000,00 (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень. Однак, ознайомившись зі змістом договору, вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на таке: відповідачем не було повідомлено всю необхідну інформацію щодо умов договору, відповідач скористався тим, що позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману, відповідач не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору та не зазначив їх в його змісті; форма укладення договору не відповідає статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; договір про надання позики містить ознаки кредитного договору; в договорі не вказана сукупна вартість кредиту; відповідачем було введено позивача в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання, позивачу було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладання зазначених договорів.

Ухвалою судді від 19.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження, справа призначена до розгляду по суті на 18.02.2021, витребувано у ТОВ «Споживчий центр» договір позики.

12.02.2021 до суду від відповідача надійшли витребувані документи і відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав, зазначив, що законність укладення електронних кредитних договорів ТОВ «Споживчий центр» вже було предметом судового розгляду і підтверджено постановою Верховного Суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020, договір у даній справі укладено таким же способом. Перед укладення договору ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 паспорт кредиту з усією інформацією, передбаченою ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», про що свідчить його підпис. Крім того, на передостанній сторінці оферти кредитного договору №11.03.2020-100005046 від 11.03.2020р., одразу після п. 11.8 поряд з реквізитами кредитора зазначено, що Позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана. У наступному абзаці вказано, що Позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12, частині другій статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана. У наступному абзаці вказано, що для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації Кредитор до укладення договору надав Позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Також, істотні умови кредитування (зокрема, сума кредиту, строк кредиту, термін повернення кредиту, проценти за користування кредитом, тощо) чітко, зрозуміло і однозначно вказані в кредитному договорі, зокрема, в заявці/акцепті позичальника. Договір підписаний двома підписами - одноразовим ідентифікатором та аналогом власноручного підпису позивача, як відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України. Електронний цифровий підпис відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» с лише одним із варіантів підписання електронного правочину, однак, його використання не є обов`язковим у сфері електронної комерції. Позивача було належним чином ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача. Усі істотні умови електронного кредитного договору містяться у заявці та оферті, з якою позивач ознайомився та до якої відповідач забезпечив безперешкодний доступ відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем не вказано жодної із підстав для визнання кредитного договору недійсним або нікчемним. Позивач добре обізнаний про всі умови кредитного договору №11.03.2020-100005046 від 11.03.2020р., вони йому добре відомі та зрозумілі, оскільки це є сорок четвертим договором, укладеним між позивачем і ТОВ «Споживчий центр». В договорі наявні всі умови, які повністю відповідають чинному законодавству. Штраф за кредитним договором №11.03.2020-100005046 від 11.03.2020р. не нараховувався. ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою яка здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України та має для цього всі необхідні дозволи та ліцензії.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом із позовом подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши зібрані у справі докази у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено: «Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11.03.2020 між позивачем та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір №11.03.2020-100005046, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в сумі 13 000,00 грн. на строк 70 днів, з відсотковою ставкою 365 % на рік, з обумовленим графіком повернення кредиту.

Такий кредитний договір було укладено між сторонами онлайн на веб-сайті відповідача шляхом заповнення інформації позивачем. Зокрема, між сторонами було підписано паспорт споживчого кредиту, заявку на отримання кредиту, пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) та підтвердження на укладення кредитного договору.

Так, на передостанній сторінці оферти кредитного договору №11.03.2020-100005046 від 11.03.2020р., одразу після п. 11.8 поряд з реквізитами кредитора зазначено, що Позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана. У наступному абзаці вказано, що Позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12, частині другій статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана. У наступному абзаці вказано, що для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації Кредитор до укладення договору надав Позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

У паспорті кредиту та заявці на отримання кредиту вказаний графік платежів та реальна відсоткова ставка, загальні витрати за кредитом. Також, позичальник підтвердив, що ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.

У заявці на отримання кредиту позичальник погодився із тим, що розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення).

Вказані документи підписані позивачем двома способами: одноразовим ідентифікатором та аналогом власноручного підпису позивача, як відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданими відповідачем документами підтверджено укладення кредитного договору між позивачем і відповідачем у належній формі, і в установленому законом порядку. Підписання договору здійснено сторонами відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Доводи позовної заяви спростовуються тим, що перед укладенням договору позивач підписав і ознайомився з паспортом кредиту та заявкою на отримання кредиту, у яких надана повна інформація по кредиту, визначений графік платежів та реальна відсоткова ставка, загальні витрати за кредитом. Позичальник підтвердив, що ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.

Укладений між сторонами кредитний договір містить всі необхідні істотні умови, які вимагаються законодавством, і протилежного позивачем не доведено.

Будь-яких доказів введення відповідачем позивача в оману стосовно умов кредитування суду не надано.

Посилання позивача на непомірні відсотки та штрафні санкції суд не приймає до уваги, оскільки штрафні санкції позивачу не нараховувались, а сума відсотків була узгоджена сторонами.

Таким чином, позивачем не були доведені заявлені підстави для недійсності правочину і тому в позові слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів, про визнання договору позики недійсним, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце розташування за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, про захист прав споживачів.

Повний текст рішення складено 23.02.2021.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова