Рішення № 9515294, 19.05.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2010 р.Справа № 5/20/5/8/5091 Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Гладюка Ю.В. та Заверухи С.В. під головуванням судді Грамчука І.В. при секретарі Атаманчук І.А. за участю представників сторін :

Позивача:          Чемеринський О.Я. –президент ТОВ "Хмельницька універсальна компанія"

Відповідача:          Бакалець Д.Д. –представник за довіреністю від 25.01.2010р.

За участю :          Демчук Л.Г. - представник Хмельницької міської Ради (присутня 12.05.2010р.)

                    Кучевська Г.В. - представник Хмельницької міської Ради

Котик І.О. –представник прокуратури Хмельницької області (присутній 12.05.2010р.)

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" м. Хмельницький

до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" с. Грузевиця Хмельницького району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :

Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.2007 року дійсним та визнання права власності на земельну ділянку площею 48,8 га, яка розташована в м. Хмельницький по вул. Західно-Окружна, за кадастровим планом 6810100000:33:001:0008

Рішення проголошується 19 травня 2010р., оскільки в судовому засіданні 12 травня 2010р. з метою виготовлення повного тексту рішення судом оголошувалась перерва.

При зверненні до суду позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" м. Хмельницький, просив суд визнати дійсним договір купівлі –продажу земельної ділянки від 3 січня 2007 року та право власності за ТОВ “Хмельницька універсальна компанія” на земельну ділянку загальною площею 48,8 га, що знаходиться у м. Хмельницькому по вул. Західно-Окружна за кадастровим номером: 6810100000:33:001:0008.

В обґрунтування позовних вимог, заявник вказував на укладення ним 5 жовтня 2006р. із приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Берегиня" с. Грузевиця Хмельницького району попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 48,8 га вул. Західно-Окружна (кадастровий номер: 6810100000:33:001:0008), із взаємним зобов’язанням сторін в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

В послідуючому, на виконання зобов’язань сторін за згаданим правочином, 3 січня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено основний договір купівлі –продажу земельної ділянки, однією з умов якого (п. 4.1.), було обумовлено зобов’язання сторін про нотаріальне посвідчення даного договору.

Пунктом 4.1. договору від 03.01.07р. встановлено зобов’язання сторін про нотаріальне посвідчення даного договору, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення такого договору з посиланням на дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, про що свідчить його відповідь за № 11 від 5 січня 2007р. (т.1 а.с. 14).

Зобов’язання з оплати придбаної ділянки позивач виконав, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка (т.1 а.с. 11) директора ПСП „Агрофірма „Берегиня” за № 12 від 9 січня 2007р., видана ТОВ „Хмельницькуніком” в тому, що ним повністю проведено розрахунок згідно попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться у м. Хмельницькому по вул. Західно-Окружна площею 48,8 га, кадастровий номер: 6810100000:33:001:0008 і сплачено на умовах визначених ПП „Агрофірма Берегиня” 102900 грн.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, наполягаючи на необхідності їх задоволення з посиланням на повне підтвердження поданими доказами. При цьому представником позивача повідомлено, що товариством у відповідності до договору від 03.01.2007р. на виконання зобов’язань за попереднім договором від 5 жовтня 2006р., посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним О.А. (серія ВСО № 876543), придбано у відповідача земельну ділянку площею 48,8 га, за яку внесено загалом 102900 грн. Доказами оплати, на думку представника, є відповідні платіжні доручення та банківські виписки з рахунків товариства від 24.01.2005р. на 10000 грн.; від 25.01.2005р. на 8000 грн.; від 07.02.2005р. на 20000 грн.; від 01.02.2005р. на 20000 грн.; від 01.08.2005р. на 800 грн. та від 12.08.2005р. на 44100 грн. (т.2 а.с.1-11).

У письмовому відзиві на позов (т.1 а.с.22) відповідач посилався на витяг з бази даних АСВДЗК (земельного кадастру) від 04.01.2007року, за яким вищевказана земельна ділянка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому її продаж 4 січня 2007р. - на час звернення позивача був заборонений з огляду на існуючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, встановлений у розділі Земельного кодексу України “Прикінцеві положення”. Додатково в якості підстави для заперечень представник ПСП “Агрофірма “Берегиня ” звертав увагу суду на вимоги п.1 Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України” щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів”. Зокрема до 01 січня 2008 року не допускається купівля–продаж земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Разом з тим в ході судового розгляду представник відповідача повністю визнав позовні вимоги товариства, вважаючи їх правомірними та підтвердженими в установленому порядку належними та допустимими доказами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Хмельницької міської ради, проти задоволення позову категорично заперечувала з підстав, викладених у наданому суду поясненні (т.1 а.с. 132-133).

Прибулий до суду повноважний представник прокуратури Хмельницької області заперечив проти можливості задоволення позовних вимог товариства із визначеним останнім предметом спору через їх невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки, з точки зору представника прокуратури, відповідач не вправі був відчужувати земельну ділянку в період дії мораторії, право власності на яку агрофірма через недотримання спеціального порядку укладення договорів купівлі-продажу землі також не набула.

В межах судового розгляду відповідними ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався через витребування у сторін оригіналів доказів на підтвердження/заперечення відмічених у постанові Вищого господарського суду України у справі № 8/5091 від 12 березня 2009р. фактів.

При цьому ні представниками позивача, ні представниками відповідача, повністю відзначених вимог суду на час прийняття рішення без поважних причин не виконано.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено :

5 жовтня 2006р. сторонами було підписано попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого, сторони зобов’язуються до 5 жовтня 2007р. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким відповідач зобов’язаний продати належну йому ділянку позивачу, а позивач –купити земельну ділянку загальною площею 48,8 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький вул. Західна Окружна, а позивач зобов’язаний в строк не пізніше 10 днів з дати укладення основного договору сплатити на користь відповідача грошову суму у розмірі 1029000 грн. Попередній договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним О.А. (серія ВСО № 876543) тоді ж 5.10.2006р.

Зобов’язання стосовно оплати за вказану земельну ділянку позивачем було виконано повністю, що на думку представника товариства, підтверджується довідкою ПСП “Агрофірма “Берегиня” від 09.01.2007р. № 12 і відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунків товариства від 24.01.2005р. на 10000 грн.; від 25.01.2005р. на 8000 грн.; від 07.02.2005р. на 20000 грн.; від 01.02.2005р. на 20000 грн.; від 01.08.2005р. на 800 грн. та від 12.08.2005р. на 44100 грн. (т.2 а.с.1-11), проте критично оцінюється судом через невідповідність вказаних у платіжних документах цільового призначення платежів вищезгаданому правочину, термінів проведення перерахувань та юридичну особу отримувача коштів.

В послідуючому сторонами підписано договір купівлі-продажу від 3 січня 2007р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язується передати у власність позивача земельну ділянку загальною площею 48,8 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький вул. Західна Окружна (п.1.1. договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість земельної ділянки становить 1029000 грн., які позивач сплатив відповідачу до підписання договору на підставі раніше укладеного попереднього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що даний договір підлягає нотаріальному посвідченню протягом 2 днів з моменту його підписання, проте як вбачається із матеріалів справи (лист відповідача від 05.01.2007р. № 11) відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору в зв’язку із дією мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення на 2007р.

Додатковим доказом права власності відповідача на спірну ділянку на час підписання спірного правочину, з точки зору представників сторін, являється Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 414960 від 29 грудня 2006р. виданий приватному сільськогосподарському підприємству „Агрофірма „Берегиня” Хмельницькою міською Радою, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 020674200006.

При цьому доказів порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Хмельницької міської Ради її представником, як і представником прокуратури Хмельницької області, господарському суду не подано.

Вислухавши повноважних представників сторін, прокуратури Хмельницької області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Хмельницької міської ради, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом враховується наступне :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 липня 2007р. у справі № 8/5091 задоволено позов товариства з обмеженою з відповідальністю “Хмельницька універсальна компанія” м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5 та визнано дійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 03.01.2007 року між товариством з обмеженою з відповідальністю “Хмельницька універсальна компанія” та приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Берегиня”. Цим же рішенням за товариством з обмеженою з відповідальністю “Хмельницька універсальна компанія” (код ЄДРПОУ 01883177) визнано право власності на земельну ділянку, площею 48,8 га., що знаходиться у м. Хмельницькому по вул. Західна-Окружна за кадастровим номером: 6810100000:33:001:0008 і стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Берегиня”(Хмельницький р-н, с. Грузевиця) на користь товариства з обмеженою з відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія” (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5) 102 грн. (сто дві гривні) витрат по оплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 8/5091 від 12 березня 2009р. задоволено касаційне подання першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2007р. у справі № 8/5091, скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 25 липня 2007р., а справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області, оскільки місцевий господарський суд розглянув заяву з порушенням норм процесуального законодавства, так як предмет спору зачіпає права та обов’язки Хмельницької міської Ради, яка не була залучена до участі у справі.

Зважаючи на те, що Хмельницька міська рада не була залучена до участі у справі, викладені доводи про належність спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Хмельницький не були предметом судового дослідження під час розгляду даного господарського спору, колегія суддів Вищого господарського суду України визнала, що прийняте у справі рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. При новому розгляді справи суд зобов’язаний виконати всі процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

У відповідності до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а тому справу прийнято до провадження, зі зміною її порядкового номеру та витребуванням в сторін доказів на підтвердження/заперечення відмічених у постанові фактів.

В послідуючому розпорядженням голови господарського суду області Балац № 23 від 25 січня 2010р. в зв'язку із закінченням строку повноважень судді Гладія С.В., відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій України" справу № 20/5/8/5091 за позовом ТОВ "Хмельницька універсальна компанія", м. Хмельницький до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня", с. Грузевиця Хмельницького району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.07р. та визнання права власності на земельну ділянку площею 48,8 га, яка розташована в м. Хмельницький по вул. Західно-Окружна передано на розгляд судді Грамчуку І.В., що стало підставою для прийняття справи до провадження, зі зміною її порядкового номеру та витребуванням в сторін, третьої особи та прокуратури Хмельницької області доказів на підтвердження/заперечення відмічених у постанові Вищого господарського суду України та ухвалах господарського суду області фактів.

Окрім того розпорядженням в. о. голови суду № 39 від 19 лютого 2010 р. подальший розгляд справи призначено у колегіальному складі, а тому справу прийнято до розгляду по суті колегією суддів із повторним зобов’язанням сторін виконати вимоги суду викладені в ухвалах по справі від 1 липня 2009р. та 30 січня 2010р.

На час розгляду спору в суді ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010р. за № 4680/09/9104 задоволено апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області та скасовано постанову господарського суду Хмельницької області від 04.08.2006р. у справі № 5/6310-А, якою задоволено позов приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" в особі його Хмельницької регіональної філії, визнано право власності приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" на земельну ділянку площею 48,8 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Західна Окружна із закриттям провадження у справі.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається слідуюче :

У відповідності до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За частиною 1 статті 82 Кодексу, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "а" частини першої статті 82 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Статтею 131 Земельного кодексу України закріплено набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод, зокрема громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. { Частина перша статті 131 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу.

Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки визначає стаття 132 Кодексу.

Відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року N 490-V „Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів” змінено редакцію пунктів 14 та 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27; 2005 р., N 2, ст. 25; 2006 р., N 26, ст. 209).

Зокрема пункт 15 викладено в такій редакції :

" 15. До 1 січня 2008 року поряд з іншим не допускається:

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)".

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тоді як офіційне опублікування здійснено в газетах „Урядовий кур'єр”, 2007, 01, 13.01.2007 N 6 ; „Голос України”, 2007, 01, 16.01.2007 N 6 ; „Офіційний вісник України”, 2007, N 3 (26.01.2007), ст. 91 та „Відомості Верховної Ради України”, 2007, N 9 (02.03.2007), ст. 78.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно, і попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений та зареєстрований у визначеному порядку. Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.11.2008 року зі справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обухівського районного управління земельних ресурсів, Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання дійсним попереднього договору, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним Державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсною державної реєстрації вказаного Державного акта, зобов'язання Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" скасувати реєстрацію.

Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до цієї норми дійсним може бути визнано такий договір, який на момент його вчинення міг бути укладений сторонами з дотриманням вимог закону та посвідчений нотаріально згідно з положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Тобто, на цей момент повинен бути в наявності весь пакет правовстановлюючих документів.

Приписи наведеної норми дають суду право визнати за зверненням заінтересованої сторони нікчемний договір дійсним за умови доведеності настання одночасно трьох юридичних фактів: 1. сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору; 2. відбулось повне або часткове виконання договору; 3. одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.

Проте наявні в матеріалах справи докази не свідчать про те, що спірний договір виконувався сторонами, а саме, що на момент пред'явлення позову до суду позивачем було здійснено повністю або частково оплату за придбану земельну ділянку або відповідачем було передано позивачу земельну ділянку за актом приймання-передачі.

За статтею 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ), на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (1.).

2. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

3. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

4. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. { Стаття 209 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005 }

Статтею 210 Кодексу регламентовано вимоги щодо державної реєстрації правочину, зокрема правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час звернення товариства до суду, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (1.).

2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В послідуючому Законом від 05.03.2009 року N 1066-VI ( 1066-17 ) статтю 125 ЗК України ( 2768-14 ) викладено в новій редакції, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (1.).

На час прийняття рішення по суті спору, всупереч неодноразовим вимогам суду, належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32-37 ГПК України на підтвердження дотримання учасниками спірного правочину обов’язкових до виконання вищезгаданих норм права та виникнення у позивача у встановленому порядку права власності на спірну земельну ділянку представниками сторін суду не надано, а тому в позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-38, 82-84, 111-12 ГПК України, -

В и р і ш и в :

В позові товариства з обмеженою з відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія” (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5) до приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма "Берегиня" с. Грузевиця Хмельницького району про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 3 січня 2007р. та права власності товариства з обмеженою з відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія” (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5) на земельну ділянку загальною площею 48,8 га., що знаходиться у м. Хмельницькому по вул. Західна-Окружна за кадастровим номером: 6810100000:33:001:0008 - відмовити.

Головуючий суддя

                              Судді                                                   Ю.Гладюк

                                                                                           С.Заверуха