Ухвала суду № 95152105, 25.02.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/704/21

25.02.2021

Провадження №1-кс/311/138/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Носик М.А., секретар судового зсідання Кудінова В.І., за участю прокурора Мітленка С.В., підозрюваного ОСОБА_1 , слідчого Толокньова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василівка клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Толокньова Є.В., погодженого з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Мітленко Є.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, Василівського району, с. Мала Білозерка, громадянина України, який має неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 24.12.2008 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном на 1 рік; 2) 07.06.2011 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 350, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі суворий режим. Вирок набрав чинності 23.06.2011. Звільнений ухвалою Вільнянського районного суду 30.07.2013 з Вільнянської ВК Запорізької області (№20), умовно достроково, невідбутий строк 11 місяців 15 днів; 3) 13.07.2015 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців, позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном на 3 роки; 4) 09.02.2018 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднане покарання за вироком Василівського районного суду від 13.07.2015, до 3 років 8 місяців позбавлення вол; 5) 22.06.2018 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 18.02.2020 по відбуттю строку покарання; 6) 28.08.2020 направлено обвинувальний акт до Василівського районного суду за ч. 3 ст. 185 КК України. Обвинувальний акт знаходиться на розгляді в Василівському районному суді Запорізької області. Судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий відділення поліції №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Мітленка В.С., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що 03 лютого 2021 року, орієнтовно після опівночі, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля гаражного приміщення який розміщується за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, координати: 47*14`14`` с.ш. 34*58`2`` с.д., де діючи з корисливих мотивів та з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом зламу дерев`яної віконної рами, проник всередину гаражного приміщення, де далі продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, підійшов до мотоциклу марки ИЖЮ-3К, 1973 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 , номер коляски НОМЕР_3 , синього кольору, що належить ОСОБА_2 , користуватись яким останній не дозволяв ОСОБА_1 , та шляхом штовхання, викотив транспортний засіб та зник з місця події, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, та в подальшому розпорядився ним за власним розсудом, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2177 гривень 37 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що кваліфікується як: незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з проникненням у приміщення.

15 лютого 2021 року о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 289 КК України.

Повідомлена ОСОБА_1 , підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України обґрунтовується та повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 03 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом огляду предмету від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10 лютого 2021 року;

- Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10 лютого 2021 року;

- Висновком експерта № СЕ-19/108-21/2015-АВ від 12 лютого 2021

- Постановою про визнання та долучення у якості речових доказів від 05 лютого 2021 року;

- Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 лютого 2021 року;

- Протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 лютого 2021 року.

Під час проведення досудового розслідування також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування установлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного ОСОБА_1 , а саме:

-може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 , раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та вчинив новий злочин передбачений ч. 2 ст. 289 КК України. На теперішній час, не має сталих соціальних зв`язків, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого наразі підозрюється ОСОБА_1 , відносяться до тяжких злочинів і передбачає позбавлення волі на строк до 8 років, тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним та перебуваючи на волі буде намагатись переховуватись від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

-може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 , офіційного працевлаштування не має, існує за рахунок випадкових заробітків.

Наразі, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні корисливого злочину, що свідчить про не бажання останнього стати на шлях виправлення та перевиховання, а також про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_1 , стала звичайним способом заробітку та джерелом для існування, що вказує на обґрунтований ризик вчинення ним, іншого кримінального правопорушення корисливого характеру.

- незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні .

Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків та потерпілого. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , має можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, та перебування на волі, негативно впливатиме на психологічний та моральний стан свідків та потерпілого у провадженні. Є ризик, що підозрюваний провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, що викривають підозрюваного у вчиненні злочину.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на до восьми років позбавленням волі, відсутність у ОСОБА_1 , стійких соціальних зв`язків, є ризик того, що підозрюваний може залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності.

- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 , обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також те, що підозрюваний не має місця роботи, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи викладені вище обставини, можна зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного обов`язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні слідчий Толокньов Є.В. та прокурор Мітленко С.В. підтримали клопотання за підставами, що викладені у письмовій формі.

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечує проти обставин, що викладені у клопотанні, однак просить суд не обирати запобіжний захід тримання під вартою.

Вислухавши учасників провадження, вивчивши надані документи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України що кваліфікується як: незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з проникненням у приміщення.

Згідно з п.4) ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 є тяжке кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.2 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України), п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України (наявні ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення). Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних та корисливих злочинів, підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України. Підозрюваний не працює та суспільно корисною діяльністю не займається. Не одружений та не має утриманців. Таким чином, є підстави вважати, що він ОСОБА_1 не припинить свою злочинну діяльність та при обранні йому запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, - вчинить інше кримінальне правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, ступінь соціальних зв`язків, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаного ризику, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення за ч.2 ст.289 КК України, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками; 5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою

Керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184,193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді діє до 11.00 год. 25 квітня 2021 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою обчислювати з 11.00 год. 25 лютого 2021 року.

Розмір застави визначити в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області ((отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, вид платежу (застава); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа (провадження).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками;

5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання ухвали доручити відділенню поліції №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Василівський відділ Енергодарської місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.А. Носик