Вирок № 95149256, 24.02.2021, Крижопільський районний суд Вінницької області

1-кп/134/20/2021

Справа № 134/1809/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Лабая О.В.,

з участю секретаря Баденюк О.І.,

прокурора Кузьмича Д.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2

захисника Лукавського І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Крижопіль матеріали кримінального провадження №12020020190000225, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смодна Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12.07.2020 близько 12.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та, керуючи легковим автомобілем марки «ВАЗ-21013», 1985 року випуску, жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , право користування та розпорядження на який посвідчується довіреністю №306 від 03.03.2011, рухався польовою дорогою сполученням с. Тернівка Крижопільського району Вінницької області - місцевий став с. Тернівка Крижопільського району Вінницької області, який перебуває в оренді в ПП « ОСОБА_3 », із трьома пасажирами в салоні, а саме: малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на передньому пасажирському сидінні в автокріслі не пристебнутим, малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який сидів на руках у ОСОБА_1 на водійському сидінні, а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні з боку водія. Під час руху вказаним відрізком польової дороги в напрямку місцевого ставу, зі швидкістю понад 80 км/год., ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, а саме наявність нерівностей польової дороги, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не впоравшись із керуванням, виїхав на узбіччя польової дороги, де автомобіль підкинуло над поверхнею землі, після чого автомобіль, подолавши зелені насадження, зупинився біля дерева. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до КНП «Крижопільська ОЛІЛ». В подальшому, того ж дня, малолітнього ОСОБА_4 переведено до КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», де 24.07.2020 внаслідок отриманих травм він помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №686 від 28.08.2020 у малолітнього ОСОБА_4 , що перебував на стаціонарному лікуванні з 12.07.2020 по 24.07.2020 встановлено важку поєднану травму в результаті ДТП, а саме: важку закриту черепно-мозкова травму, забій головного мозку важкого ступеню. Дифузне аксональне пошкодження в обох тімяних долях та на рівні мозолистого тіла, множинні вогнища контузії в обох лобних долях та лівій скроневій ділянці 2 та 3 типів, субарахноїдальний крововилив. Перелом 3 ребра зліва. Травматичний пульмоніт. Множинні садна, забої м`яких тканин голови, обличчя, тулубу, кінцівок. Набряк - набухання головного мозку. Дислокація головного мозку з вклиненням мигдаликів мозочку у великий потиличний отвір. Енцифаломаляція. Термінальна кома. Двобічна пневмонія. Вторинна кардіоміпатія.

Судово-медичною експертизою трупа ОСОБА_4 встановлено сполучну травму тіла: закриту черепно-мозкову травму (синці, садна та забита рана на обличчі, крововиливи в м`які покрови голови зліва, тотальний субарахноїдальний крововилив по конвекситальній поверхні головного мозку, дифузне аксональне ушкодження головного мозку); закрита тупа травма грудної клітки (перелом 3 ребра зліва); множинні синці та садна тулуба, кінцівок, що виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку.

Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_4 є причинний зв`язок.

Згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №483 від 28.07.2020 на момент експертного огляду гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ-21013» державний номер НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стану. У вузлах та агрегатах гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля «ВАЗ-21013» державний номер НОМЕР_1 несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №580 від 25.08.2020 в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ-21013», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.

В заданій дорожній обстановці, можливість попередження з`їзду з проїзної частини та послідуючого контактування з деревом, з боку водія автомобіля «ВАЗ-21013» ОСОБА_1 з технічної точки зору забезпечувалась відповідністю його дій вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, так як в процесі руху причин технічного характеру, які б спричинили зміну траєкторії руху автомобіля «ВАЗ-21013» в небезпечному напрямку, у водія ОСОБА_7 були відсутні та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля.

В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21013» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Так, водій ОСОБА_1 за вищевказаних обставин порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

пункт 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

пункт 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю і беззаперечно, щиро розкаявся, надав пояснення, що малолітній пасажир ОСОБА_4 , що загинув є його рідним сином. Збиралися їхати разом із цивільною дружною ОСОБА_2 та їхнім спільним сином ОСОБА_4 на море, у зв`язку із занятістю ОСОБА_2 на роботі, було вирішено, що він разом із малолітнім ОСОБА_4 поїдуть перші та декілька днів та затримаються в смт Крижопіль у знайомих до приїзду ОСОБА_2 , щоб потім разом поїхати на море. Приблизно 5-6 липня 2020 року, він разом із малолітнім сином ОСОБА_4 приїхали до смт. Крижопіль на транспортному засобі марки «ВАЗ-21013», який належить іншій особі, із право користування та розпорядження на підставі довіреністі. В неділю зранку, яка дата не пам`ятає, разом із знайомою ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_5 поїхали на ставок біля смт Крижопіль відпочити. На ставку готували їжу та вживали алкогольні напої, залишилися ночувати на ставку. Зранку він разом із сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_5 виїхали на транспортному засобі в магазин купити рибу, оскільки не місцевий та не знав дороги, із наміром повернутися назад на ставок. Вже повертаючись із магазину керуючи легковим автомобілем, рухався польовою дорогою із трьома пасажирами в салоні, а саме: малолітнім ОСОБА_4 , який сидів на передньому пасажирському сидінні в автокріслі не пристебнутим, малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який сидів у нього на руках на водійському сидінні, а також ОСОБА_6 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні з боку водія. Під час руху вказаним відрізком польової дороги в напрямку місцевого ставу, і досі не може зрозуміти яким чином сталася ДТП, припускає, що на щось наїхав, внаслідок чого не впоравшись із керуванням, та автомобіль підкинуло, та зупинився вже в посадці, коли отямився вже нікого в машині не було, знайшов сина ОСОБА_4 , швидку викликали люди що їхали на зустрічній машині, потім поїхав до лікарні де постійно перебував із сином.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення, що малолітній ОСОБА_4 є їх спільною дитиною, вони із обвинуваченим ОСОБА_1 шість років проживають разом в цивільному шлюбі, мають намір зареєструвати шлюб. ОСОБА_1 був завжди гарним та уважним батьком. Зазначила, що мали намір поїхати на море всією сім`єю, проте у зв`язку із занятістю на роботі, ОСОБА_1 разом із загиблим ОСОБА_4 поїхали перші та на декілька днів планували затриматись в смт. Крижопіль у знайомих до її приїзду. Потім до неї зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про ДТП та те, що їхній син перебуває в лікарні в м. Вінниця, де вони потім постійно разом із ОСОБА_1 перебували біля дитини. ОСОБА_2 зазначила, що до чоловіка ставиться гарно, розуміє, що сталося, ОСОБА_1 постійно переживає, кожен день плаче, ходить на цвинтар, просить його не позбавляти волі, оскільки ОСОБА_1 вже сам себе покарав, просить не позбавляти її підтримки чоловіка.

Встановивши, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєння кримінального правопорушення, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і не оспорює їх, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому, що в цьому випадку він не зможе оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, за клопотанням прокурора, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та дослідженням матеріалів, що храктерезують обвинуваченого, документів щодо цивільного позову, витрат а також особи обвинуваченого.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 , за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху а саме:

пункт 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

пункт 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

внаслідок чого ОСОБА_1 порушив правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть малолітньому потерпілому ОСОБА_4 , тобто скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому є його щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України та урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який є молодою людиною. особою раніше не судимою, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання засудженому, є щире каяття, критичне ставлення до скоєного, позиція психологічної переорієнтації ОСОБА_1 , який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність, наявність батьків похилого віку. Крім того, суд урахував те, що даний злочин скоєно з необережності, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди засуджений втратив найріднішу людину – малолітнього сина, зберіг сімейні стосунки із потерпілою ОСОБА_2 матір`ю їхнього спільного сина ОСОБА_4 .

Також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_2 , яка просить суд не позбавляти ОСОБА_1 волі.

Відповідно до висновків Косівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано - Франківській області, наданих у досудовій доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т. ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуваннями, уповноважений орган з питань пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків згідно зі статтею 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі, з застосуванням статей 75, 76 КК України з ухваленням звільнити засудженого від призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд враховує думку прокурора, який просить застосувати до обвинуваченого додаткове покарання та позбавити його такого права, враховуючи тяжкість злочину та настання суспільно шкідливих наслідків суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Стосовно поданого цивільного позову прокурора Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради».

Відповідно до норми ч. 5 ст.128КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прокурором Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради подано до ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення грошових коштів у розмірі 4750,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 .

Враховуючи надані суду квитанції № N1FB 63972M від 26.01.2021 про сплату на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради" зазначеного в позові прокурора Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд дійшов висновку про закриття провадження за цивільними позовами прокуратури.

Долю речового доказу необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Вартість експертиз слід стягнути з обвинуваченого.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 100, 128, 349, 368, 370, 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки та на підставі ст. 76 КК України зобов`язати його періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Закрити провадження за цивільним позовом прокурора Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Арешт, накладений 13.07.2020 ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області на автомобіль «ВАЗ-21013», 1985 року випуску, жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.

Речовий доказ легковий автомобіль марки «ВАЗ-21013», 1985 року випуску, жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні на арешт майданчику Крижопільського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області - передати власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: