Рішення № 9514925, 14.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

господарський суд

тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 5/20-458 Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського сільського району електромереж вул. Енергетична,2, м. Тернопіль

до Приватного малого підприємства "ВІК", вул. Текстильна,4, м. Тернопіль

за участю представників від:

позивача: Повер Т.К. –юрисконсульт (дов.№4687/24 від 23.12.2009р.);

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського сільського району електромереж звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Приватного малого підприємства "ВІК" –24989грн.64коп., із них 21116грн.23коп. боргу за активну електроенергію та 995грн.56коп. за реактивну електроенергію, поставлену протягом січня-лютого 2010 року на виконання договору №317 про постачання електричної енергії від 14.02.2007р., 2422грн.56коп. пені, 495грн.20коп. інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у справі, знаходиться в матеріалах справи)..

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне:

14.02.2007р. між сторонами укладено договір №317 про постачання електричної енергії, (надалі - договір), згідно якого позивач (Постачальник) зобов'язувався продати відповідачу (Споживачу) електроенергію для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю 450кВт, а останній в свою чергу зобов'язувався проводити оплату вартості використаної (купленої) електроенергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №7 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», №6 «Прядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»(п.п. 2.3.3., 2.3.4. договору) та проводити інші платежі згідно з умовами цього договору (р.1 договору)

Згідно Додатку №2 “Порядок розрахунків” щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду Споживач зобов’язався направляти представника до Постачальника електричної енергії для надання Акту про обсяги спожитої електричної енергії (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії, при цьому рахунок оплачується Споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання (п.7); Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж (додаток №9), визначається відповідно до Акту про використану електричну енергію (додаток №8). Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 10 дня розрахункового періоду 60%; до 20 дня розрахункового періоду 20%; до 30 дня розрахункового періоду 20% (п.3); розрахунковим періодом вважається період з 1-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця, розрахунки за електричну енергію проводиться Споживачем за діючими тарифами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, за дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника (п.2).

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як слідує із матеріалів справи: актів про використану електричну енергію, рахунків за активну та реактивну енергію, позивач в січні 2010р. та лютому 2010р., виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно і не в повному обсязі, в результаті чого станом на день заявлення позову утворилася заборгованість в розмірі 21116грн.23коп. за спожиту активну електроенергію та 995грн.56коп. за реактивну електроенергію.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про повну оплату вартості використаної в січні-лютому 2010 року електроенергії суду не надав, а тому слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 21116грн.23коп. за спожиту активну електроенергію та 995грн.56коп. за реактивну електроенергію.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4.2.1.), з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, у вигляді сплати пені, що за період з 11.01.2010р. по 18.03.2010р. становить 680грн.32коп.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період січень - лютий 2010р. становить 495грн.20коп.

Позов в частині стягнення 1742грн.24коп. пені задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована без врахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 21116грн.23коп. за спожиту активну електроенергію та 995грн.56коп. за реактивну електроенергію, 495грн.20коп. інфляційного нарахування та 680грн.32коп. пені підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного малого підприємства "ВІК", вул. Текстильна,4, м. Тернопіль, код 30497955 на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична,2, м. Тернопіль, код 25701181 - 21116грн.23коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 995грн.56коп. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 495грн.20коп. інфляційного нарахування та 680грн.32коп. пені, 232грн.87коп. витрат по сплаті державного мита та 220грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “22”.04.2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя